Ухвала

від 29.03.2021 по справі 9901/320/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 березня 2021 року

Київ

справа №9901/320/19

адміністративне провадження №П/9901/320/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., Кашпур О.В., Соколова В.М.,

за участю секретаря судового засідання Носадчої О.Е.,

учасники справи:

'

представники позивача Кравець Р.Ю., Мартиненко А.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У червні 2019 року ОСОБА_2 як представник ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як до суду першої інстанції із позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (відповідач, ВККС України, Комісія), в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- зобов`язати ВККС України завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 13 травня 2019 року № 235/ко-19 (надалі - Рішення №235/ко-19; Спірне рішення) про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді Вінницького міського суду Вінницької області;

- стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн.;

- стягнути з ВККС України на користь позивача судові витрати.

2. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року визначено наступний склад колегії для розгляду справи №9901/320/19: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Калашнікова О.В., судді: Білак М.В., Губська О.А., Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито провадження у цій справі.

4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №9901/320/19 до винесення рішення Конституційним Судом України у справі № 3-408/2018(6488/18) за результатами розгляду конституційної скарги ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п`ятої статті 83, підпункту а пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VII Про судоустрій і статус суддів зі змінами.

5. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2019 року поновлено провадження у справі.

6. У зв`язку з перебуванням судді Губської О.А. у відпустці та з метою дотримання строків розгляду справи, було здійснено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи та визначено для розгляду наступний склад колегії: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Калашнікова О.В., судді: Білак М.В., Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Кашпур О.В.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

7. 07 червня 2018 року рішенням ВККС України № 133/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 .

8. За результатами першого етапу оцінювання суддів на відповідність займаній посаді Іспит , ОСОБА_1 отримала за виконані тестові завдання - 77,625 балів з 90 балів, за практичне завдання - 97 балів з 120 балів.

9. Відповідно до рішення Комісії від 18 жовтня 2018 року № 235/зп18 позивача допущено до другого етапу оцінювання - Дослідження досьє та проведення співбесіди .

10. 13 травня 2019 року з ОСОБА_1 проведено співбесіду.

10.1. За критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивач набрала 397,625 бала.

10.2. За критерієм професійної компетентності ОСОБА_1 оцінено ВККС України на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03 листопада 2016 року №143/зп-16.

10.3. За критеріями особистої та соціальної компетентності позивача оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6-7 глави 2 розділу ІІ вказаного Положення.

10.4. За критерієм професійної етики, оціненим за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання, ОСОБА_1 набрала 115 балів.

10.5. За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення, ОСОБА_1 отримала 110 балів.

11. На підставі наявної у суддівському досьє інформації ВККС України встановила, що суддя ОСОБА_1 зазначила недостовірні відомості в деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013-2014 роки, зокрема, приховала відомості про майновий стан співмешканця ОСОБА_4 , з яким проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2007 року по вересень 2015 року.

12. Заочним рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року в цивільній справі №127/20996/16-ц, яке набрало законної сили 04 січня 2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна. Поділено майно, яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності. Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на: 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510136600:02:029:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; мотоцикл марки KAWASAKI моделі VN 900 ВСF, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на: 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510136600:02:029:0010, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки LAND ROVER моделі RANGE, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

13. Як зазначено у вказаному судовому рішенні, під час судового розгляду справи ОСОБА_1 дала покази про те, що з квітня 2007 року по вересень 2015 року вона з ОСОБА_4 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. У вересні 2015 року їхні сімейні стосунки припинилися. Разом з тим, у жовтні 2013 року між ОСОБА_4 і ПАТ Банк Київська Русь було укладено кредитний договір на суму 1500000 грн на строк до 24 жовтня 2028 року, за яким ОСОБА_1 виступила поручителем. На вказані кредитні кошти, за їхнім спільним рішенням, на ім`я ОСОБА_4 були придбані житловий будинок з господарськими спорудами за вказаною вище адресою та земельна ділянка площею 0,1000 га, яка розташована за тією ж адресою. Також за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вересні 2011 року був придбаний автомобіль марки LAND ROVER , реєстраційний номер НОМЕР_4 , вартістю 450000 грн, який був зареєстрований на ОСОБА_4 , а у червні 2013 року за спільні кошти ними був придбаний мотоцикл марки KAWASAKI , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 182000 грн, який також був зареєстрований на ОСОБА_4 .

14. За результатами розгляду цивільної справи №127/20996/16-ц судом установлено, що протягом часу проживання однією сім`єю з квітня 2007 року по вересень 2015 року як позивач ( ОСОБА_1 ), так і відповідач ( ОСОБА_4 ) постійно працювали, отримували достатньо високу стабільну заробітну плату, з якої формували спільний бюджет, який використовували на потреби сім`ї. За кошти спільного бюджету було придбане вказане вище майно. Із показань свідків установлено, що будинок, земельна ділянка, автомобіль та мотоцикл були придбані саме для потреб сім`ї, тому що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уважали себе повноцінною сім`єю. Протягом спільного проживання зазначене майно використовувалося для спільного проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей.

15. ОСОБА_1 надала пояснення ВККС про те, що у вказане судове рішення вона не вчитувалася та лише отримавши висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність під час конкурсу на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оголошеного рішенням ВККС від 07 листопада 2016 року, звернулася до суду із заявою про визначення періодичності її спільного проживання з ОСОБА_4 . Суддя ОСОБА_1 також зазначала, що дійсно з 2007 року перебувала у стосунках з ОСОБА_4 , проте вони не вважали себе членами однієї сім`ї, заповнюючи декларації керувалася роз`ясненнями НАЗК, що інформація у деклараціях про членів сім`ї суб`єкта декларування зазначається станом на 31 грудня звітного року.

16. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року в цивільній справі №127/19736/17 заяву ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт спільного її проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без шлюбу: з квітня місяця 2007 року по січень місяць 2008 року (включно); з травня місяця 2008 року по жовтень місяць 2011 року (включно); з березня місяця 2012 року по вересень місяць 2012 року (включно); з березня місяця 2013 року по листопад місяць 2013 року (включно); з квітня місяця 2014 року по листопад місяць 2014 року (включно); з лютого місяця 2015 року по вересень місяць 2015 року (включно).

17. ВККС України, за результатами вивчення суддівського досьє та співбесіди з ОСОБА_1 , дійшла висновків про те, що зазначені вище пояснення судді спростовуються рішенням суду та у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013-2014 роки суддя повинна була вказати ОСОБА_4 як члена своєї сім`ї та зазначити про наявність житлового будинку на АДРЕСА_1 , загальною площею 326,6 кв.м., земельної ділянки за цією адресою, загальною площею 0,1000 га, мотоцикла марки KAWASAKI та автомобіля марки LAND ROVER .

18. Рішенням від 13 травня 2019 року №235/ко-19 Комісія:

- визначила, що суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 622,625 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв;

- визнала суддю ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;

- вирішила внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді.

19. До ВРП 29 травня 2019 року за вхідним №5173/0/8-19 надійшло подання від 29 травня 2019 року №21-2964/19 з рекомендацією ВККС України від 13 травня 2019 року №235/ко-19 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вінницького міського суду Вінницької області.

20. За результатами розгляду вказаного подання ВРП 16 червня 2020 року прийняла рішення №1846/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Вінницького міського суду Вінницької області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України.

21. Не погоджуючись із діями ВККС України щодо проведення оцінювання на відповідність посаді та із Рішенням відповідача від 13 травня 2019 року № 235/ко-19, ОСОБА_1 звернулась до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ЩОДО СУТІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

22. Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що дії Комісії стосовно виставлення оцінок за показниками кваліфікаційного оцінювання, окрім тих, які оцінюються за результатами іспиту, є протиправними, а Спірне рішення, яке прийняте на підставі такого протиправного оцінювання, підлягає скасуванню.

23. На думку представника позивача, Комісією порушено вимоги щодо формування та ведення досьє судді, що позбавило ОСОБА_1 права на здійснення оцінювання таких її показників професійної компетентності як ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді та діяльність щодо підвищення фахового рівня. В результаті дана обставина позбавила її отримати ще 90 балів за цими показниками.

24. У позові зазначено про протиправність не здійснення ВККС України оцінювання в балах кожного окремо критерія особистої та соціальної компетенції ОСОБА_1 , хоча дані показники за результатами тестувань особистих морально-психічних якостей та загальних здібностей оцінено як високі , що в результаті позбавило позивача права отримати правомірні очікування на отримання ще 200 балів за цими критеріями.

25. Також представник позивач вказує на протиправне не оцінювання в балах кожного окремо показника критерію професійної етики та доброчесності, а відсутність аргументів щодо аналізу усіх показників даних критеріїв, свідчить про свавільність поведінки відповідача, що, як наслідок порушило право ОСОБА_1 на прозоре оцінювання здібностей.

26. На думку представника ОСОБА_1 , Комісія протиправно здійснила оцінювання двох різних критеріїв - професійної етики та доброчесності на підставі однієї і тієї ж обставини - приховання позивачем відомостей про майновий стан співмешканця в деклараціях за 2013-2014 роки. Окрім того, Спірне рішення не містить інформації також по морально-психологічним якостям кандидата.

27. Ще однією підставою для скасування Спірного рішення у позові зазначено порушення відповідачем принципів неупередженості та безсторонності. Поведінка членів ВККС України свідчила про упереджене ставлення до ОСОБА_1 , оскільки у члена Комісії ОСОБА_5 вже була сформована позиція, що підтверджується рішенням ВККС України № 141/вс-19 від 30 січня 2019 року.

28. Окрім того, представником позивача наголошено про надання Комісії необмежених дискреційних повноважень щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критерієм професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування. Оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі законодавства, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням з посади не відповідає європейським стандартам.

29. У судовому засіданні представники ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги, вказали про відсутність підстав для закриття провадження у справі. Пояснили, що спірне рішення не носить рекомендаційного характеру, оскільки долучається до суддівського досьє та впливає на подальшу професійну діяльність особи. У свою чергу, внесення Комісією подання ВРП про звільнення судді не передбачено жодним положенням ВККС України. Окрім того, наголошено, що у даній справі предметом оскарження є не лише рішення, але і дії відповідача, які, на думку представників ОСОБА_1 , підлягали судовому контролю в частині арифметичних підрахунків балів при здійснення оцінювання судді ОСОБА_1.

30. Представником відповідача надіслано відзив на дану позовну заяву, в якому вказано, що зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається її незгода із самою процедурою визначення результатів кваліфікаційного оцінювання, однак, дана процедура була проведена Комісією на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

31. На думку представника відповідача, проведення та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 у відповідності до вимог законодавства та визначених відповідно до нього регламентних процедур, дає підстави для висновку про відсутність порушення прав та інтересів позивача.

32. Також у відзиві Комісією зазначено про безпідставність посилання позивача щодо невмотивованості Спірного рішення, оскільки аналізуючи зміст позовних вимог, вбачається незгода ОСОБА_1 саме з мотивами, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, а не з їх відсутністю, що не може бути підставою для скасування рішення.

33. Представник ВККС України в судове засідання 29 березня 2021 року не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

34. Враховуючи, що представник Комісії не з`являється у судове засідання для розгляду справи №9901/320/19 вже з 17 лютого 2020 року, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про можливість розгляду цієї справи без його участі. Верховний Суд зазначає, що процес формування нового складу ВККС України може розтягнутися до невідомого проміжку часу і такий стан може негативно вплинути на здійснення адміністративного судочинства в межах розумного строку. Окрім того, колегія суддів зважила й на те, що в подібній категорії справ Велика Палата Верховного Суду продовжує їх розгляд без участі представника Комісії.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

35. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

36. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

37. За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

38. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі - Закон № 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

39. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VІІІ) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії Комісії.

40. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

41. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі - Положення).

42. Рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 затверджено Порядок проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання.

43. Пунктом 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII визначено, що однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.

44. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

45. Частинами першою, другою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Комісії щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

46. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, зокрема, про визнання протиправним і скасування рішення ВККС України від 13 травня 2019 року № 235/ко-19, яким: визначено, що суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займані посаді набрала 622,625 бала; визнано ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення позивача з посади судді.

47. Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

48. Таким чином, рішення ВККС України про надання рекомендації щодо звільнення судді з посади може бути оскаржено тільки разом із рішенням ВРП, ухваленим за відповідною рекомендацією.

49. Отже, рішення Комісії про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а лише може бути підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС України про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС України.

50. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах кваліфікаційного провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

51. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС України про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

52. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС України у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, суд вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та ВРП, що є неприпустимим.

53. Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

54. З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

55. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18 (провадження № 11-1344заі18), від 29 квітня 2020 року у справі № 9901/831/18 (провадження № 11-1213заі19), від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/810/18 (провадження № 11-202заі20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 9901/3/19 (провадження № 11-222заі20), від 03 лютого 2021 року у справі №9901/850/18 (провадження №11-1288заі19).

56. У справі, що розглядається, ВРП розглянула пропозицію Комісії та звільнила позивача з посади судді, прийнявши відповідне рішення.

57. За таких обставин рішення Комісії від 13 травня 2019 року №235/ко-19 не є самостійним предметом судового розгляду.

58. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо протиправності дій ВККС України, включаючи вимогу про зобов`язання ВККС завершити її оцінювання на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, нерозривно пов`язані з позовною вимогою про скасування спірного рішення та фактично є обґрунтуванням і метою останньої, а отже, їм також не може надаватися правова оцінка судом, тому провадження у справі підлягає закриттю в обсязі заявлених позовних вимог у цілому.

59. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

60. Ужите в цій нормі формулювання не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави. Для оскарження рішення ВККС України щодо надання рекомендації такою подією чи фактором є рішення, ухвалене за відповідною рекомендацією.

61. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), series A, № 93).

62. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

63. За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

64. Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

65. За правилами пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

66. Узагальнюючи наведене, колегія суддів Верховного Суду констатує, що Спірне рішення ВККС України з висновком про рекомендування ВРП розглянути питання про звільнення з позивача з посади судді є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

67. Частиною першою статті 239 КАС передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

68. У цій справі такої потреби немає, адже мотивами для закриття провадження у справі стали не стільки порушення правил предметної підсудності, скільки передчасне звернення суб`єкта адміністративного права до адміністративного суду, якому за процесуальним законом підсудний цей спір.

Керуючись статтями 238, 241-243, 248, 250, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 31 березня 2021 року

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

А.Г. Загороднюк

О.В. Кашпур

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду