Рішення

від 28.12.2020 по справі 932/15640/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/15640/19

Провадження № 2/932/2689/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Левчинській А.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

16 жовтня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про скасування арешту майна. В обґрунтування позову посилається на те, що арешт на будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстроване за ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС , код ЄДРПОУ 37901535, було накладено в рамках кримінального провадження № 12016040000000877 від 18.11.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 190, 358 КК України, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2017 року. Постановою старшого слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 30.08.2019 року вищевказане кримінальне провадження закрито в зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190, ст. 358 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, питання щодо зняття накладеного арешту не вирішено, що порушує права ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС як власника нерухомого майна. Посилаючись на зазначене, позивач у позовній заяві просить про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2017 року у справі № 200/13235/17, шляхом заборони відчуження та розпорядження майном, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване на ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС , код ЄДРПОУ 37901535.

Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями від 16.10.2019 року зазначена цивільна справа перебувала в провадженні судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В.

Ухвалою судді від 21.10.2019 року зазначена позовна заява була залишена без руху як така, що не відповідає ст. 175 ЦПК України.

05.02.2020 року на виконання вказаної ухвали суду позивачем надано відповідні документи.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 20.02.2020 року за № 83 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_2.

Ухвалою від 25.02.2020 року справа прийнята суддею до провадження, призначено справу до судового розгляду.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, на підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 10.08.2020 року за № 264 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2020 року справу передано для розгляду судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою від 20.08.2020 року справа прийнята суддею до провадження, визначено про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу надсилались зазначені ухвали та копія позовної заяви з додатками до неї. Відповідно до вимог ст.190, ст. 272 ЦПК України відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900087006471, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих позивачем письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, в органі досудового розслідування ВП ГУНП в Дніпропетровській області знаходились матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12016040000000877 від 18.11.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2017 року у справі № 200/13235/17 накладено арешт шляхом заборони користування відчуження та розпорядження майном, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС , код ЄДРПОУ 37901535.

Підставою для арешту майна вказано, що майно може бути відчужене, наявні підстави вважати, що вказане майно набуте кримінально противоправним шляхом, тобто відповідає критеріям ст.98 КПК України, отже є підстави, передбачені п.1 ч.2 ст.170 КПК України, для накладення арешту з метою збереження речових доказів.

ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС , яке є власником майна, участі при розгляді питання про арешт зазначеного вище майна не приймало у зв`язку із не повідомленням останнього.

Постановою старшого слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровський області від 30.08.2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016040000000877 від 18.11.2016 року, закрито в порядку п. 2 ч. 1, ст. 284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України. Разом з цим, питання про скасування накладеного на майно арешту вирішено не було.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, ст. 131 КПК України встановлено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, що застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Норми КПК України регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Зі змісту статті 174 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень, 29.03.2016 року за ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС (ЄДРПОУ 37901535) було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 .

Станом на час розгляду справи власник будівель та споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , не змінювався, цим власником є ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС , код ЄДРПОУ 37901535, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.12.2020 року. Право власності на будівлі та споруди набуто ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер НОМЕР_1, що зареєстровано в реєстрі за №2365, виданого 29.03.2016 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Кримінальне провадження, в межах якого на майно ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС , накладено арешт, закрито слідчим СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровський області на стадії досудового слідства, і до суду для розгляду по суті цю справу направлено не було.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Положеннями КПК України передбачено прийняття рішення про зняття арешту з майна слідчим суддею під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження лише в межах та під час здійснення провадження у кримінальній справі, або одночасно з винесенням прокурором постанови про закриття кримінального провадження.

Способів виправлення помилки, допущеної слідчим або прокурором у зв`язку з неприйняттям під час закриття кримінальної справи рішення про скасування арешту майна, після закінчення досудового слідства КПК України не встановлює.

Згідно зі статтею 174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства, КПК України не передбачає.

Водночас прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов`язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Чинний КПК України не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею, прокурором процесуальних норм у закритому кримінальному провадженні. Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою органу досудового слідства у зв`язку з відсутністю складу злочину, тобто з реабілітуючої підстави.

Суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії.

Позивач пред`являє позов з підстави необґрунтованого обмеження його права власності рішенням слідчого. Однак нормативна неврегульованість порядку захисту права власності, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Разом із тим, кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом України у постанові від 15.05.2013 № 6-26цс13 та підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц та від 12.06.2019 у справі № 766/21865/17.

У наведеній постанові закріплено правовий орієнтир, відповідно до якого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви на правильність арешту майна. До цього ж зводяться і роз`яснення, надані Верховним Судом України у пункті четвертому постанови Пленуму від 27.08.1976 Про судову практику в справах про виключення майна з опису .

Разом із тим, скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальному провадженні, після його закриття не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

Враховуючи, що арешт на будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване на ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС , код ЄДРПОУ 37901535, було накладено в рамках кримінального провадження № 12016040000000877, яке в подальшому було закрито постановою слідчого СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровський області від 30.08.2019 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, та наявність даного арешту порушує права ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС , як власника нерухомого майна, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до змісту заяви представника позивача, витрати по справі віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10-11, 76, 128, 263, 265, 274-279, 352 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 37901535) - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.08.2017 року у справі № 200/13235/17, шляхом заборони користування відчуження та розпорядження майном, а саме будівлі та споруди, розташовані за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване на ТОВ ПРОДУКТ-ПАК-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 37901535).

Витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня отримання учасником справи його копії. Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Т.О. Кудрявцева