Постанова

від 30.03.2021 по справі 644/7331/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Харків

Справа № 644/7331/20

Провадження № 22-ц/818/ 1837 /21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хорошевського О.М.

суддів - Бурлака І.В., Котелевець А.В.

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3

третя особа- Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алексєєва Ліана Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року, постановлене суддею Матвієвською Г.В., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алексєєва Ліана Василівна про визнання правочину удаваною угодою, скасування державної реєстрації,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати договір міни від 06.08.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Алексєєвою Л.В., зареєстрованого за номером № 1060 удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину договору купівлі - продажу Ѕ частини нежитлового приміщення в літ А-2 за адресою АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення підвалу №1,2, 3, площею 50, 2 кв.м, першого поверху № За, 36, 6, 8, 10, 11, 11а, 12, 13, 22, 24, 27, 34, 35 площею 119, 9 кв.м, другого поверху №1, 1а, 2, 3, За, 4, 5, 6, 6а, 7, 9, 10, 11, 12 площею 255, 3 кв.м. та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та ї обтяжень права власності за ОСОБА_3 на ці нежитлові приміщення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він є власником Ѕ частини нежитлового приміщення в літ А-2 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 425, 4кв.м. , співвласником іншої 1/2 частини даного нежитлового приміщення до 06.08.2020 року була ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що факт права спільної часткової власності позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності №10959382 від 16.06.2006, копією заочного Рішння Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 15 квітня 2016 року у справі № 644/482/15-ц. 18.08.2020 року з листа ОСОБА_3 , йому стало відомо, про те, що згідно договору міни від 06.08.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Алексєєвою Л.В., зареєстрованого за номером № 1060 від 06.08.2020 року, власником Ѕ частини нежитлового приміщення в літ А-2 за адресою АДРЕСА_1 , став ОСОБА_3 . Вважає договір міни від 06.08.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексєєвою Л.В., зареєстрований за №1060, є удаваним правочином, бо не був направлений на настання правових наслідків, обумовлених договором міни, а фактично по своїй правовій природі є договором купівлі- продажу. Стверджує, що цей договір порушує його права на переважне право придбання майна, яке перебуває в спільній часткові власності, оскільки був бажанням відповідачки позбавити його як права спільної часткової власності так і права на привілейовану покупку частини у спільній власності. Зазначено, що після ознайомлення із змістом оспорюваного ним договору, йому стало відомо про те, що відповідачка ОСОБА_2 з метою уникнення можливості оспорювання ним фактичного договору купівлі-продажу та переведення прав покупця за договором купівлі- продажу майна, яке має статус спільної часткової власності, уклала з відповідачем, ОСОБА_3 договір міни, який фактично є договором купівлі-продажу, виходячи з того, що предметом міни в договорі міни від 06.08.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексеевою Л.В., зареєстрованого за №1060: з боку ОСОБА_2 є наступне майно: Ѕ частини нежитлового приміщення в літ А-2 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 425, 4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 : нежитлові приміщення підвалу №1,2, 3, площею 50, 2 кв.м, першого поверху № За, 36, 6, 8, 10, 11, 11а, 12, 13, 22, 24. 27, 34. 35 площею 119, 9 кв.м, другого поверху №1, 1а, 2, 3, За, 4, 5, 6, 6а, 7, 9. 10, 11, 12 площею 255, 3 кв.м., а з боку ОСОБА_3 є наступне майно: нежитлове приміщення підвалу №1, la, lb, II, ІІа, ІІЬ, ІІв, VI, VІa, VIII в житловому будинку літ. А-5 загальною площею 256, 8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 . В цей же день, 06.08.2020 року відповідачка ОСОБА_2 передала майно: нежитлове приміщення підвалу №1, la, lb, II, ІІа, ІІЬ, ІІв, VI, VІa, VIII в житловому будинку літ. А-5 загальною площею 256, 8 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 38744163101) в іпотеку Харківській міський фінансово-кредитній спілці (код ЄДРПОУ 06716780) по договору споживчого кредиту 62-20 від 04.08.2020 року, розмір основного зобов`язання 2 224 000, 00 гривень із строком виконання основного зобов`язання 04.09.2020 року. Позивач вказує, що договір міни від 06.08.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алексеевою Л.В., зареєстрованого за №1060 є удаваним правочином як таким, що не направлений на настання правових наслідків обумовлених договором міни, а фактично є договором купівлі-продажу, Так, відповідачка, ОСОБА_2 неодноразово висловлювала бажання продати належну їй частку у спільній часткові власності третім особам, проте жодного разу не пропонувала йому право викупу її частки відповідно до порядку, встановленому ст.362 Цивільного кодексу України, враховуючи конфлікт, який пов`язаний із розірванням шлюбу між ними, як колишнім подружжям. Той факт, що станом на дату подачі позову до суду майно, зареєстроване в іпотеці за Харківською міською фінансово-кредитною спілкою Криниця (код ЄДРПОУ 06716780), засновником якої є ОСОБА_3 , кошти відповідачкою ОСОБА_2 у встановлений строк не були повернуті, незважаючи на те, що строк виконання зобов`язання 04.09.2020 року сплинув, - свідчить про удаваний характер укладеного 06.08.2020 року сторонами правочину - договору міни.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм процесуального права висновки якого не відповідають обставинам справи та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Скарга містить посилання на те що, судом першої інстанції проігноровано його відповідь на відзив та клопотання про перехід розгляду справи від спрощеного до загального позовного провадження, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування або зміни рішення.

Справа розглянута фактично на позиції відповідачів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Воробйов В.В. просить рішення залишити без змін, скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем та його представником позовних вимог в частині визнання договору міни нежитловими приміщеннями від 06.08.2020 удаваним, оскільки ним не доведено, в чому саме полягає удаваність вчиненого між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 правочину у виді укладення договору міни нежитловими приміщеннями. Відмова суду у задоволенні основної позовної вимоги є підставою для відмови в задоволенні похідних позовних вимог. Отже, відмові у задоволенні підлягають і інші вимоги позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір міни, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність нежитлові приміщення підвалу №І,Іа,ІЬ,ІІ,ІІа,ІІЬ,ІІв, VI,Via,VIII загальною площею 256,8 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5", що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (п`ятнадцять); у свою чергу, ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 прийняв у власність 1/2 (одну другу) частку у праві власності на нежитлові приміщення підвалу №1,2,3, площею 50,2 кв. м., першого поверху №3а, 36, 6, 8, 10, 11, 11а, 12, 13, 22, 24, 27, 34, 35 площею 119,9 кв.м., другого поверху №1,1а,2,3,За,4,5,6,6а,7,9,10,11,12 площею 255,3 кв.м., загальною площею 425,4 кв.м. в літ. "А-2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений 06 серпня 2020 року приватним нотаріусом ХМНО Алексеевою Л.В., зареєстрований в реєстрі за №1060, мета спрямована на настання певних правових наслідків, а саме обмін нежитловими приміщеннями, що фактично було виконано сторонами, що підтверджується актами приймання-передавання нежитлових приміщень (а.с. 56-57).

Відповідно до умов ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України). За таких обставин, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен встановити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору міни, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилами ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним позивач має довести, факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним, спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, настання між сторонами інших прав та обовязків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Проте під час розгляду справи ОСОБА_1 факт удаваності договору міни не доведений, тому підстав для задоволення позову не має.

Доводи позивача фактично зводяться до того, що ОСОБА_2 продала майно отримане нею за договором міни.

Однак матеріали справи свідчать про те, що за оспорюваним правочином ОСОБА_2 набула право власності на відокремлені нежитлові приміщення. Це право власності було зареєстровано за нею у встановленому порядку.

Та обставина, що вона розпорядилась цим майном на свій розсуд свідчить лише про реалізацію власником права на розпорядження майном.

Посилання представника позивача на те, що визнання договору міни удаваним правочином необхідно ОСОБА_1 для переведення у подальшому на нього прав покупця за договором купівлі-продажу, який і приховував на його думку оспорюваний правочин не можуть вважатись достатнім обгрунтуванням позовних вимог і з огляду на те, що суду не надано будь-яких доказів існування між колишнім подружжям спору щодо отримання одним з них частини іншого у майні, що є предметом оспорюваного договору.

Посилання апеляційної скарги на те, що судом порушено порядок розгляду, а саме справу розглянуто в порядку спрощеного провадження не можна взяти до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження крім справ передбаченою ч. 1 цієї статті можуть бути розглянуті будь-які інші справи, віднесені до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.

Частина 4 ст. 274 ЦПК України не містить заборон розгляду в порядку спрощеного провадження справ за позовом про визнання угод удаваними.

За правилами ч. 5 ст. 279 ЦПК України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що клопотання ОСОБА_1 про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження передано судді яка розглядала справу після ухвалення нею оскарженого рішення.

Оскільки процесуальний закон не містить заборон розгляду справ такої категорії у спрощеному провадженні. А клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в загальному провадженні надане суду в складі якого розглянуто справу після закінчення її розгляду судова колегія не знаходить підстав для скасування оскаржуваного рішення за правилами п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ,376, 381, 382-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в порядку ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді: І.В. Бурлака

А.В. Котелевець

Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року.