Постанова

від 31.03.2021 по справі 709/786/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року м. Черкаси

Справа № 709/786/20 Провадження № 22-ц/821/532/21 категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В. О.

суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.

секретаря: Анкудінова О. І.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1

відповідач : Приватне сільськогосподарське товариство Нива

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди,

в с т а н о в и в :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ПСП Нива про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,6631 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0899, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

02 січня 2010 року між позивачем і відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.

27 лютого 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду про зміни і доповнення до вказаного договору оренди землі.

Так, відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від вартості оцінки земельного паю, виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця.

Згідно з умов додаткової угоди орендна плата з 01.01.2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10668 грн. в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року.

Позивач зазначила, що відповідачем умови договору від 02.01.2010 року в частині виплати орендної плати не виконуються, а саме не відбувається вчасної та в повному обсязі виплати орендної плати, що свідчить про систематичне невиконання договору оренди землі в частині орендної плати, а тому наявні всі підстави для дострокового розірвання договору оренди землі.

Враховуючи викладене, посилаючись на норми законодавства, а також практику Верховного Суду позивач просила розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю .

Рішення мотивоване тим, що саме факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, однак належних доказів цього та наявності заборгованості, її розміру, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України стороною позивача не надано, а тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.12.2021, позивач ОСОБА_1 в апеляційному порядку оскаржила вказане рішення, подавши апеляційну скаргу, в якій просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилаючись на невідповідність висновків суду, вказала, що судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не дослідив та не з`ясував розмір орендної плати, який вказала позивач, в тому числі з посиланням на лист ГУ ДПС в Черкаській області від 19.11.2020 № 28369/10/23-00-04-2110, не спростував стан заборгованості по орендній платі за землю.

Відмовляючи в позові, суд дійшов висновку, що при проведенні розрахунків заборгованості за основу сторона позивача мала використовувати саме грошову оцінку орендованої земельної ділянки. Натомість представник позивача використав інформацію податкової служби про розмір доходу, сплаченого ПСП Нива на користь позивача кожного конкретного року. Використання за основу такої інформації, на думку суду ,свідчило про неправильність розрахунків в цілому.

Проте, скаржник вважає, суд таким чином, місцевий суд поставив під сумнів розмір орендної плати, що визначений ПСП Нива .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив .

Надходження апеляційної скарги

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року відкрито провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09 березня 2021 року справу призначено до розгляду на 31 березня 2021 року на 12 год. 00 хв. з повідомленням учасників процесу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Позивачу згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 19 листопада 2002 року серії ІV-ЧР № 050325 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,6631 га, розташована в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (а.с. 13).

02 січня 2010 року між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди землі, за яким позивач передала в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 20 років (а.с. 9-11).

27 лютого 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду про зміни і доповнення до договору оренди землі від 02 січня 2010 року, згідно з якою, зокрема відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від вартості оцінки земельного паю, виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця. Згідно з умов додаткової угоди орендна плата з 01.01.2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10668 грн. в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року (а.с. 12).

03 квітня 2020 року позивач направила листа на адресу відповідача (а.с. 15), відповідно до змісту якого позивач просила надати завірені копії первинних документів за період з 02 січня 2010 року по 31 грудня 2019 року щодо отриманої нею орендної плати.

У своїй відповіді від 13 квітня 2020 року № 90 відповідач повідомив про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував з`явитися позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а.с. 16).

З досліджених платіжних відомостей на видачу грошей (а.с.60-115, 135-140) в рахунок оренди земельного паю вбачається, що позивач отримувала орендну плату за 2017 рік в сумі 27300 грн., за 2018 рік в сумі 18700 грн., за 2019 рік в сумі 32650 грн. про що свідчить підпис у відповідних графах навпроти прізвища.

В своїх письмових поясненнях представник позивача, спираючись на лист ГУ ДПС у Черкаській області № 28365/10/23-00-04-2110 (а.с.131) зробив власні розрахунки заборгованості по виплаті відповідачем орендної плати позивачу по 4-х земельних паїв та встановив, що за 2016 рік позивачу не доплачено 4809,34 гривень орендної плати; за 2017 рік - 5121,17 гривень; за 2018 рік - 1278,00 гривень; за 2019 рік - 2979,00 гривень, зокрема, за спірним договором за 2016 рік - 1202,34 грн., за 2017 рік - 1280,30 грн., за 2018 рік - 319,50 грн., за 2019 рік - 744,75 грн. Наявність заборгованості на думку представника позивача свідчать про систематичне невиконання договору оренди землі в частині виплати орендної плати в повному обсязі.

Згідно з пунктами 9, 10, 11 договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від вартості оцінки земельного паю за бажанням орендодавця; обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації; орендна плата вноситься на протязі року (а.с. 9).

Відповідно до п. 39 договору оренди землі, його дія припиняється шляхом розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом (а.с. 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Чорн6обаївського районного суд Черкаської області від 21.12.2020 зазначеним вище вимогам повністю відповідає.

При розгляді справи встановлено, що 02.01.2010 між сторонами справи укладено договір оренди землі, за яким позивач передала в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку площею 2,6631 га з кадастровим № 7125185200:06:000:0899 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району, строком на 20 років (а.с. 9-10).

У пункті 9 договору передбачено, що орендна плата становить 4% від вартості оцінки земельного паю.

Пунктом 39 цього договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Додатковою угодою про зміни і доповнення до договору оренди землі від 02.01.2010, сторони п.9 договору в частині визначення розміру орендної плати виклали в новій редакції та встановили, що орендна плата з 01.01.2019 становить 10668,00 грн. в рік та виплачується Орендарем після відрахування податків згідно чинного законодавства.

Право оренди земельної ділянки, площею 2,6632 га, кадастровий №7125185200:02:000:0899, зареєстровано за ПСП Нива 02.04.2019 у встановленому законодавством порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.04.2019 №162197189 (а.с. 14).

03.04.2020 позивач підготувала запит та направила його на адресу відповідача, яким просила надати завірені копії первинних документів за період з 02.01.2010 по 31.12.2019 щодо отриманої нею орендної плати (а.с. 15).

У своїй відповіді від 13.04.2020 № 90 відповідач повідомив про неможливість надання запитуваних документів через їх значний об`єм та запропонував з`явитися позивачу до бухгалтерії для складання акту звірки (а.с. 16).

Ухвалою Чорнобаївського районного суду від 28.09.2020 у відповідача витребувано належним чином завірені копії документів щодо розрахунку з позивачем по вказаному договору оренди землі за період з 2016 по 2019 роки включно (а.с. 51).

На виконання вимог ухвали відповідачем надано завірені копії документів щодо розрахунків з позивачем проведених за оренду землі, зокрема:

видатковий касовий ордер від 29 січня 2020 року на суму 7500,00 гривень та відомість від 29.01.2020 про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2400 гривень (а.с. 60, 61);

видатковий касовий ордер від 02 березня 2020 року на суму 10961,00 гривень та відомість за березень 2020 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5600 гривень (а.с. 62,63);

видатковий касовий ордер від 24 квітня 2020 року на суму 11000,00 гривень та відомість від 24.04.2020 про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5300 гривень (а.с. 64, 65);

відомість за травень 2020 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5600 гривень (а.с. 66);

видатковий касовий ордер від 11 січня 2019 року на суму 7600,00 гривень та відомість за 11.01.2019 про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2600,00 гривень (а.с. 67,68-69);

видатковий касовий ордер від 25 березня 2019 року на суму 5500,00 гривень та відомість за березень 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 70,71);

видатковий касовий ордер від 10 квітня 2019 року на суму 9900,00 гривень та відомість за квітень 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2500,00 гривень (а.с. 72, 73);

видатковий касовий ордер від 17 квітня 2019 року на суму 6050,00 гривень та відомість за квітень 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 74, 75);

видатковий касовий ордер від 23 квітня 2019 року на суму 4950,00 гривень та відомість за квітень 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 550,00 гривень (а.с. 76, 77);

видатковий касовий ордер від 23 травня 2019 року на суму 8490,00 гривень та відомість за 23.05.2019 про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3300,00 гривень (а.с. 78, 79);

видатковий касовий ордер від 03 липня 2019 року на суму 9700,00 гривень та відомість за липень 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4300,00 гривень (а.с. 80, 81);

видатковий касовий ордер від 22 серпня 2019 року на суму 8900,00 гривень та відомість про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 5000,00 гривень (а.с. 82, 83);

видатковий касовий ордер від 24 вересня 2019 року на суму 8500,00 гривень та відомість за вересень 2019 року про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4600,00 гривень (а.с. 84, 85);

видатковий касовий ордер від 22 листопада 2019 року на суму 8600,00 гривень та відомість про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 86, 87);

відомість б/н про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2700,00 гривень (а.с. 88);

відомість за 31.12.2019 про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 89);

видатковий касовий ордер від 16 березня 2018 року на суму 6300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 90, 91);

видатковий касовий ордер від 02 травня 2018 року на суму 8200,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3700,00 гривень (а.с. 92, 93);

видатковий касовий ордер від 20 вересня 2018 року на суму 9000,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4300,00 гривень (а.с. 94, 95);

видатковий касовий ордеру від 30 листопада 2018 року на суму 8500,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3200,00 гривень (а.с. 96, 97);

відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2300,00 гривень та 900 грн. (а.с. 98, 99);

видатковий касовий ордер від 10 січня 2017 року на суму 5700,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2700,00 гривень (а.с. 100, 101);

видатковий касовий ордер від 21 лютого 2017 року на суму 4900,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3600,00 гривень (а.с. 102,103);

видатковий касовий ордер від 16 березня 2017 року на суму 5400,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2000,00 гривень (а.с. 104, 105);

видатковий касовий ордер від 16 травня 2017 року на суму 145,00 гривень (а.с. 106);

видатковий касовий ордер від 24 квітня 2017 року на суму 8300,00 гривень відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 4000,00 гривень (а.с. 107,108);

видатковий касовий ордер від 28 квітня 2017 року на суму 5050,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 2000,00 гривень (а.с. 109, 110);

видатковий касовий ордер від 16 червня 2017 року на суму 6800,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3500,00 гривень (а.с. 111, 112);

видаткового касового ордеру від 05 липня 2017 року на суму 8888,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 6500,00 гривень (а.с. 113, 135);

видаткового касового ордеру від 31 липня 2017 року на суму 5300,00 гривень та відомості про отримання позивачем грошових коштів у розмірі 3000,00 гривень (а.с. 114, 115).

В своїх письмових поясненнях (а.с. 126-129) представник позивача, вказуючи на лист ГУ ДПС у Черкаській області б/н (а.с. 131), зробив власні розрахунки заборгованості по виплаті відповідачем орендної плати позивачу в розрізі первинних документів. Зазначаючи, що ОСОБА_1 належать чотири земельні паї, які перебувають в оренді ПСП Нива , встановив, що за 2016 рік позивачу загалом не доплачено 4809,34 гривень орендної плати; за 2017 рік - 5121,17 грн., за 2018 рік - 1278,00 грн., за 2019 рік - 2979,00 гривень.

Визначив, що заборгованість відповідача перед позивачем за кожним з договорів становить: за 2016 - 1202,34 гривень, за 2017 - 1280,3 гривень, 2018 - 319,5 гривень та за 2019 - 744,75 гривень. Наявність заборгованості, на думку представника позивача, свідчить про систематичне не виконання договору оренди землі в частині виплати орендної плати в повному обсязі.

Також згідно акту звірки розрахунків від 15.01.2020 заборгованість відповідача перед позивачем у справі по виплаті орендної плати станом на 15.01.2020 за 2019 рік складає 2979,00 грн. (а.с.130).

Позивач у даній справі стверджує про те, що наявні підстави для розірвання вищевказаного договору оренди землі від 02.01.2010, укладеного між сторонами, оскільки відповідач, як орендар, систематично не сплачує оренду плату по договору.

Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 ЗУ "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 ЗУ "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Вказані висновки відображено у постанові ВС від 31.07.2020 у справі №479/1073/18-ц.

У вказаній цивільній справі позивачем надано докази того, що за 2019 рік відповідач мав перед нею станом на 15.01.2020 заборгованість по орендній платі, що підтверджується відповідним актом звірки розрахунків на а.с.130.

Одночасно позивач доводить про наявність у відповідача заборгованості по орендній платі за попередні роки (тобто систематичність несплати орендарем орендної плати), зазначаючи про невідповідність, на її думку, сплачуваних відповідачем податків та розміру отриманої нею орендної плати.

Однак зазначена податкова звітність стосується кількох різних земельних ділянок, які належать позивачу та перебувають в оренді у відповідача, що сторонами справи під сумнів не ставиться.

При цьому у матеріалах справи відсутні докази того, яка саме площа кожної із вказаних земельних ділянок, та яка орендна плата має сплачуватися окремо за кожним із зазначених договорів оренди.

Позивач по кожному договору оренди подав окремий позов про його розірвання замість того, щоб подати один позов про розірвання всіх чотирьох договорів оренди землі.

Клопотань про витребування відомостей про нормативну грошову оцінку кожної із переданих в оренду відповідачу земельної ділянки позивачем суду не пред`являлось, отже суд позбавлений можливості перевірити правильність тверджень позивача у справі про невідповідність отриманої нею орендної плати розміру, визначеного сторонами в договорі оренди.

Оскільки у оренді відповідача перебувають чотири земельні ділянки позивача та орендна плата сплачувалась відповідачем за всі земельні ділянки, а не по кожній окремо, для встановлення наявності заборгованості з виплати орендної плати необхідно визначити вартість кожної орендованої земельної ділянки у відповідному році. Такої інформації матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції правильно вказано, що розрахунок позивача не може бути прийнятий до уваги, оскільки орендна плата по кожній окремій земельній ділянці позивача не може бути однакова, враховуючи, що площа земельних ділянок є різною, нормативна грошова оцінка земельних ділянок також є різною. Крім того, виходячи із даних акту звірки, крім земельних паїв відповідач користується також майновим паєм позивачки вартістю 14 600 гривень.

Враховуючи викладене, із наданих сторонами доказів не можливо встановити, який розмір орендної плати повинен був сплатити відповідач на користь позивача за Договором оренди земельної ділянки площею 2,6631 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0899 від 02 січня 2010 року до 2019 року, тому не можливо встановити і наявність заборгованості зі сплати орендної плати.

При цьому відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина 5 цієї статті передбачає, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а частина 7 - суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Частина 2 статті 13 ЦПК України передбачає, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином апеляційний суд відмічає, що позивачем не надано доказів, на підставі яких можна визначити дійсний розмір орендної плати за спірним договором оренди з тим, щоб зіставивши його із фактично отриманою позивачем орендною платою, можна було встановити наявність неповної сплати орендарем орендної плати та, відповідно, наявність підстав для розірвання договору оренди землі, передбачених умовами договору та ст. 141 ЗК України.

Отже суд першої інстанції вірно відхилив позовні вимоги у справі за необґрунтованістю.

При цьому апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд не з`ясував дійсний розмір орендної плати по договору у відповідача та не спростував розрахунки позивача, адже обов`язок надання доказів лежить на сторонах справи, а суд вправі з власної ініціативи збирати докази лиже в окремих випадках, передбачених процесуальним законодавством, зокрема, для захисту прав, свобод та інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена (ч. 2 ст. 13 ЦПК України), що в цій справі не мало місця.

Оскільки позивачем не надано суду доказів щодо вартості переданої в оренду за спірним договором земельної ділянки, суд, враховуючи п. 9 договору про те, що до 01.01.2019 орендна плата складала 4% від вартості оцінки земельного паю в рік, не може самостійно визначити розмір орендної плати та, відповідно, наявність заборгованості в орендаря перед позивачем по її виплаті за період з моменту укладення договору в 2010 році до 01.01.2019.

Якщо ж виходити з розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (51968 грн.), яка зазначена в договорі оренди станом на момент його укладення, то розмір орендної плати становить 2078,72 грн. на рік, що свідчить про пере виплату орендарем орендної плати, а не про систематичну її недоплату, як на тому наполягає позивач.

Вказівка скаржника на те, що суд використав припущення про можливість існування між сторонами справи орендних правовідносин щодо інших земельних ділянок має бути відхилена, адже позивачем подано до відповідача ідентичні позови про розірвання договорів оренди землі, зокрема, у справах №№ 709/787/20, 709/783/20, 709/785/20, що підтверджує вищевказані висновки суду в цій справі.

Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що заборгованість відповідача стосується 4-х земельних паїв.

Посилання скаржника на те, що суд відмовив у витребуванні у відповідача бухгалтерської проводки картки рахунку № НОМЕР_1 щодо позивача про стан розрахунку за договором оренди землі апеляційний суд відхиляє, адже зазначені докази не дадуть змогу встановити дійсний розмір орендної плати по договору для чого потрібно з`ясувати скільки складають 4% від нормативної грошової оцінки переданої в оренду земельної ділянки.

Апеляційні доводи скаржника про те, що аналогічний спір у справі №709/591/18 ВС розглянув на користь позивача апеляційний суд вважає необґрунтованим, адже у вказаній справі наявність систематичної несплати орендної плати підтверджувалася наданими доказами, на відміну від даної справи, яка переглядається в апеляційному порядку.

Також посилання скаржника на висновки ВС у справах №№183/262/17 та 616/871/15-ц апеляційний суд є помилковими, адже в будь-якому випадку для констатації наявності фактичних підстав для розірвання договору оренди землі необхідно встановити дійсний розмір орендної плати, фактично отриману орендодавцем від орендаря суму орендної плати та різницю між вказаними величинами, що за обставин цієї справи не є можливим, адже позивачем не підтверджено доказами дійсний розмір орендної плати, яка має сплачуватися по договору.

Таким чином, в ході розгляду справи не підтверджені доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди землі - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 березня 2021 року.

Головуючий

Судді: