Ухвала

від 20.05.2021 по справі 709/786/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 травня 2021 року

м. Київ

справа № 709/786/20

провадження № 61-7971ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди .

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 2,6631 га, кадастровий номер 7125185200:06:000:0899, яка знаходиться в адміністративних межах Лукашівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області. 02 січня 2010 року між позивачем і відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. 27 лютого 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду про зміни і доповнення до вказаного договору оренди землі.

Так, відповідно до пункту 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4 % від вартості оцінки земельного паю, виплати проводяться у формі за бажанням орендодавця. Згідно з умов додаткової угоди орендна плата з 01 січня 2019 року нараховується орендарем у грошовій формі в розмірі 10 668,00 грн в рік та виплачується у термін до 31 грудня кожного року. Позивач зазначила, що відповідачем умови договору від 02 січня 2010 року в частині виплати орендної плати не виконуються, а саме не відбувається вчасної та в повному обсязі виплати орендної плати, що свідчить про систематичне невиконання договору оренди землі в частині орендної плати, а тому наявні всі підстави для дострокового розірвання договору оренди землі.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, мотивоване тим, що саме факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, однак належних доказів цього та наявності заборгованості, її розміру, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України стороною позивача не надано, а тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 у травні 2021 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її вимоги.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з приписами пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору оренди ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій справі є вимога про розірвання договору оренди землі від 02 січня 2010 року, зі строком дії 20 років. ОСОБА_1 у позові зазначала, що з урахуванням додаткової угоди про зміни і доповнення до договору орендна плата з 01 січня 2019 року становить 10 668,00 грн.

Таким чином, ціна позову у цій справі становить 32 004,00 грн (10 668,00 грн х 3), яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, є неспроможними, оскільки вони нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема, у малозначних спарвах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд зауважує, що обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства і не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нива про розірвання договору оренди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик