Постанова

від 01.04.2021 по справі 693/630/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/580/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 693/630/19 Категорія: 305010200 Шимчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скаргипредставника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабика Руслана Романовича та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року (повний текст складено 23.12.2020 року) у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Вікналенд та приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи .

В обґрунтування якого вказував, що 19 листопада 2017 року близько 20 год. 50 хв. на 145 км+450 м а/д Київ-Одеса поблизу м. Жашків, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем MAN , д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом WIELTON , д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Одеса, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

20.11.2017 року вказане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017250000000410.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №05-7-02/471 від 13.03.2018р. смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2., настала в результаті спричинених йому тілесних ушкоджень, які утворилися від твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові слідчого і носять ознаки тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Вказані тілесні ушкодження у ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Постановою від 27.06.2018р. слідчого ВРЗСТ СУ Головного управління

поліції в Черкаській області ст. лейт. поліції Забудського В.В., кримінальне

провадження №12017250000000410 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

В результаті загибелі ОСОБА_4 , його близьким родичам, а саме: батькові ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди.

Згідно матеріалів кримінального провадження шкоду загиблому ОСОБА_4 було завдано джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу загиблого.

На час скоєння ДТП гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював водієм у ТОВ Вікналенд та виконував трудові обов?язки, а тому ТОВ Вікналенд як володілець джерела підвищеної небезпеки є співвідповідальною особою за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність, пов?язана з експлуатацією транспортного засобу MAN , д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом WIELTON , д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дії якого загинув ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ СК Арсенал страхування відповідно до договору обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК8656017.

У результаті настання страхового випадку 16.10.2018р. позивач звернувся до ПрАТ СК Арсенал страхування із заявою про виплату йому частки страхового відшкодування, пов?язаного із моральною шкодою, яка з урахуванням норм п.27.3 ст.27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004р. складає 19200 грн.

Загальний розмір страхового відшкодування пов?язаного з моральною шкодою, у такому випадку, становить: 38400,00 грн. (3200,00 грн. х 12 місяців) (розмір страхового відшкодування моральної шкоди на всіх членів сім`ї загиблого).

Отже частка моральної шкоди, яка належить кожному потерпілому ( ОСОБА_2 -батьку загиблого та ОСОБА_1 - матері загиблого) становить 19200,00 грн. (38400/2).

19.12.2018р. ПрАТ СК Арсенал Страхування перерахувало на реквізити представника позивачів Мелеха Д.О. грошові кошти у розмірі 22461,55 грн. в якості страхового відшкодування належного ОСОБА_2 (батьку загиблого) та ОСОБА_1 (матері загиблого).

Вказує, що внаслідок загибелі сина, йому було завдано значну моральну шкоду, яка виразилася у тому, що батько втратив молодого сина, який був єдиною дитиною в сім`ї та його надією на допомогу в старості, яку він оцінює у 300 000 грн.

Разом з тим, враховуючи частку моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ СК Арсенал Страхування , то решта суми моральної шкоди, завданої внаслідок смерті його сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ТОВ Вікналенд , становить 280800,00 грн.

За вказаних обставин ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та з урахуванням зменшених позовних вимог просить стягнути на його користь: з ТОВ Вікналенд 280800,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок джерела підвищеної небезпеки; з ПрАТ СК Арсенал Страхування 9600,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок джерела підвищеної небезпеки; пропорційно з ТОВ Вікналенд і ПрАТ СК Арсенал Страхування 12000,00 грн. судових витрат, пов?язаних з оплатою правничої допомоги.

В червні 2019 року ОСОБА_1 також звернулася із позовом до відповідачів, в мотивування якого посилалася на ті ж обставини, що і її чоловік ОСОБА_2 та з урахуванням зменшених позовних вимог просила стягнути на її користь:

з ТОВ Вікналенд :

- 280800,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,

- 57400,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки одноразовим платежем за три роки наперед, починаючи з 19.11.2023 по 19.11.2026р.,

- 1600,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки щомісячно, починаючи з 19.11.2026р. і довічно;

з ПрАТ СК Арсенал Страхування :

- 115200,00 грн. страхового відшкодування, пов?язаного із втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки одноразовим платежем у розмірі, визначеному п.27.2. ст.27 закону України №1961-IV від 01.07.2004р.;

- 9600,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- 3061,55 грн. страхового відшкодування витрат на поховання сина, загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- пропорційно з ТОВ Вікналенд і ПрАТ СК Арсенал Страхування 12000,00 грн. судових витрат, пов?язаних з оплатою правничої допомоги.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Вікналенд та приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задоволено частково.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Стахування на користь ОСОБА_2 частину невідшкодованої моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 9600 (дев?ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Стахування на користь ОСОБА_1 частину невідшкодованої моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 9500 (дев?ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Стахування на користь ОСОБА_1 частину невідшкодованих витрат на поховання сина, загиблого внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 3061 (три тисячі шістдесят одну) гривню 55 копійок.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Вікналенд на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Вікналенд на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в сумі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В частині стягнення страхового відшкодування моральної шкоди, пов?язаного із втратою годувальника внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відмовлено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Стахування на користь держави судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Вікналенд на користь держави судовий збір в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Стягнуто солідарно з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування та товариства з обмеженою відповідальністю Вікналенд на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму судових витрат сплачену за надання професійної правничої допомоги у загальному розмірі 1200 (одна тисяча) гривень 00 копійок, в розрахунку по 600 (шістсот) гривень 00 копійок на кожного.

В частині вирішення позовних вимог щодо страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 27.3. ст.27 цього Закону України Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно статті 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня встановлена - 3200 гривень.

Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування, передбаченого п.27.2. ст.27 Закону не може бути меншим 12 мінімальних заробітних плат (12 х 3200) = 38400,00 грн. Отже, ПрАТ СК Арсенал Страхування кожному потерпілому зобов?язано сплатити по 19200,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди.

Позивачі просять стягнути на їхню користь з ПрАТ СК Арсенал Страхування суму недоплаченого страхового відшкодування в загальному розмірі 19200 грн., де частка кожного позивача становить 9600 грн.

Страхова компанія, не погоджуючись з розрахунками позивачів, у своїх відзивах та запереченнях на відповіді на відзиви представника позивачів, вказав, що страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування позивачам, що складається з відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого, у розмірі 9600,00 грн., який розрахований відповідно до формули: 3200,00 грн. х 12 = 19200,00 грн. (згідно п.27.3. кількість осіб, які мають право на відшкодування); 19200,00 грн./2 = 9600,00 грн. (згідно п.36.3. кількість осіб, відповідальних за завдання шкоди).

Суд врахував, що відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Доказів умислу потерпілого ОСОБА_4 (сина позивачів) або непереборної сили та порушення ним вимог п.п.4.4., 4.8, 4.14 ПДР України матеріали справи не містять.

Суд вважав, що відповідач вірно визначив загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 38400,00 грн. у відповідності до п.27.3 ст.27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , виходячи з дійсного на час скоєння ДТП розміру мінімальної заробітної плати. Так само, вірно було визначено коло осіб, які мають право на отримання цього страхового відшкодування. Проте, неправомірно поділив належне позивачам страхове відшкодування на кількість осіб, начебто відповідальних за заподіяння шкоди і виплатив кожному позивачу лише частину страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 9600 грн.

Тому ПрАТ СК Арсенал Страхування зобов?язаний доплатити позивачам частину невідшкодованої моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, в загальній сумі 19100 грн., з якої 9600 грн. ОСОБА_2 та 9500 грн. ОСОБА_1 .

В частині вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника, то суд першої інстанції виходив з того, що відповідних доказів, що заробіток загиблого був основним і постійним джерелом існування ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

При цьому, з урахуванням того, що розмір пенсії, яку отримувала та отримує позивач перевищує розмір прожиткового мінімуму, вона не є особою, яка була на утриманні або мала право на одержання утримання від ОСОБА_4 .

До позовної заяви позивач додала копію довідки Тихохутірської сільської ради від 18.06.2018р., відповідно до якої ОСОБА_4 проживав разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, дана довідка не є доказом перебування позивача на утриманні, оскільки факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні. При цьому інформація, зазначена у вказаній довідці суперечить інформації, встановленій у процесі досудового розслідування та зазначеній у постанові про закриття кримінального провадження, а саме: допитана у якості потерпілої позивач пояснила, що: син ОСОБА_4 останні роки проживав в с. Кабачків Хутір Жашківського району Черкаської області, а зареєстрований був за адресою: с. Тихий Хутір Жашківського району Черкаської області, адресу не пам`ятає .

В матеріалах справи відсутні також докази про те, що син позивача працював та отримував хоча б якийсь дохід.

Матеріали справи не містять доказів про те, що матеріальна допомога з боку загиблого надавалась позивачу взагалі, а також те, що така допомога була основним і постійним джерелом її існування та мала стабільних характер. Встановлення саме цього факту є вирішальним при визнанні особи такою, що перебувала на утриманні або мала право на одержання утримання. Тому підстави для стягнення з ПрАТ СК Арсенал Страхування страхового відшкодування у розмірі 115200,00 грн відсутні.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 пов`язаних з відшкодуванням витрат на поховання сина, то суд першої інстанції виходив з того, що до позовної заяви позивачем було додано товарний чек №148 від 20.11.2017р. на суму 4045,00 грн. та рахунки-замовлення ритуальних послуг ВУЖКГ з відповідними до них квитанціями від 21.11.2020р. на суму 917,78 грн. та 655,31 грн. Таким чином, загальна сума сплачена ОСОБА_1 за ритуальні послуги складає 6123,09 грн.

Суд вважає, що ПрАТ СК Арсенал Страхування вірно визначив загальний розмір страхового відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 6123,09 грн. у відповідності до п.27.4 ст.27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , виходячи з дійсного на час скоєння ДТП розміру мінімальної заробітної плати. Однак, при цьому не вірно визначив коло осіб, які мають право на отримання цього страхового відшкодування і неправомірно поділив належне ОСОБА_1 страхове відшкодування на кількість потерпілих і виплатив їй лише частину цього страхового відшкодування у розмірі 3061,55 грн.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника зверталася лише мати і з аналогічною позовною вимогою до суду звернулася також лише ОСОБА_1 , надавши при цьому відповідні документи про витрати на поховання. Тому відповідач зобов`язаний доплатити позивачу невідшкодовану частину страхового відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 3061,55 грн.

Що стосується відшкодування потерпілим моральної шкоди, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, то суд першої інстанції взяв до уваги те, що позивачі зазнали значних фізичних і душевних страждань у зв`язку з смертю сина, враховуючи норми цивільного законодавства, а також проаналізувавши ситуацію, що склалася, суд дійшов до висновку, що заявлений кожним позивачем розмір моральної шкоди в сумі 280800,00 грн. є завеликим, а тому підлягає частковому задоволенню на суму 10000 грн. кожному позивачу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Лабик Р.Р. вказує, що рішення суду у частині, якій відмовлено у задоволенні позову, є незаконним та необґрунтованим, а тому просив його змінити в частині зменшення розміру моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути ТОВ Вікналенд на користь позивачів по 280800 кожному моральної шкоди завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника та ухвалити в цій частині нове рішення, яким її вимоги задовольнити в повному обсязі.

В мотивування апеляційної скарги в частині стягнення відшкодування за шкоду заподіяну внаслідок втрати годувальника, представник позивачів вказав, що основним доказом наявності права позивача на отримання відшкодування по втраті годувальника є досягнення нею пенсійного віку та наявність родинних відносин.

На підтвердження своїх вимоги, позивачем надано до суду документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого довідку Тихохутірської сільської ради від 18.06.2018 року, в якій вказано, що остання проживає разом із потерпілим. Щодо надання документів на підтвердження доходів потерпілого за попередній календарний рік, то як страховика так і суд першої інстанції було повідомлено про те, що потерпілий не мав офіційних доходів, а тому надати довідку про його доходи являється неможливим.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Вказує, що частиною 3 статті 1200 ЦК України передбачено, що особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Отже, норми статті 1200 ЦК України чітко розмежовують відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника від пенсії призначеної внаслідок втрати годувальника.

Також, в апеляційній скарзі зауважено, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, яка стягнута із ТОВ Вікналенд є значно заниженим та таким, що не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Арсенал Страхування також скористалось правом на подання апеляційної скарги на рішення районного суду, в якій вказує, що в частині часткового задоволення позовних вимог до страховика, рішення ухвалено при неповноті та неправильності оцінки доказів, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому в цій частині рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до страхової компанії.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги ПрАТ СК Арсенал Страхування вказує, що із постанови про закриття кримінального провадження, яка має преюдиційне значення, встановлено, що шкода пішоходу ОСОБА_4 була завдана лише внаслідок його власних безвідповідальних дій, що він у стані алкогольного сп`яніння біг по смузі руху водія ОСОБА_3 , що стало причиною ДТП. Водночас в діях водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей ПДР України, які б з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП. Отже. у даному випадку наявні дві особи - учасники дорожнього руху в розумінні п. 1.10. Правил дорожнього руху України, які є відповідальними за завдання шкоди.

З урахуванням наявності двох осіб сукупними діями яких завдано шкоди та які були учасниками ДТП, страховиком було застосовано п. 36.3. ст. 36 Закону щодо поділу розміру заподіяної шкоди на кількість відповідальних осіб.

Крім того, суд, ухвалюючи рішення про стягнення зі страховика на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 9600 грн, не врахував, що страховиком раніше було здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 9700 грн, а тому загальний розмір стягнутої на користь ОСОБА_2 моральної шкоди становить 19300 грн, що перевищує максимальний її розмір, згідно п. 27.3 ст. 27 Закону (19200 грн).

У відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабик Р.Р., ПрАТ СК Арсенал Страхування вказало, що заперечує проти її задоволення в частині оскарження рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року про відмову у стягненні зі страховика на користь ОСОБА_1 шкоди, пов`язаної з втратою годувальника у розмірі 115200 грн та вважає, що вона є необґрунтованою, а рішення місцевого суду в частині відмови у стягненні зі страховика на користь ОСОБА_1 страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника у розмірі 115200 грн є таким, що ухвалене з повним додержанням норм матеріального та процесуального права, тобто є законним та обґрунтованим.

Підпунктом є п. 35.2 ст. 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачений перелік обов`язкових документів, які додаються до заяви про страхове відшкодування, якщо потерпілий заявляє вимогу про відшкодування шкоди у зв`язку зі смертю годувальника, а саме:

-Документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого,

-його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік,

-розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника.

Матеріали справи не містять жодного доказу про те, що син позивача до моменту смерті працював та отримував дохід, за рахунок якого надав позивачу матеріальну допомогу, а позивач залежала від його заробітку, який був основним та постійним джерелом її існування. Встановлення саме цього факту є вирішальним при визнанні особи такою, що перебувала на утриманні або мала право одержання утримання.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19 листопада 2017 року близько 20 год. 50 хв. на 145 км+450 м а/д Київ-Одеса поблизу м. Жашків, громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем MAN , д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом WIELTON , д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку м. Одеса, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 19.06.208р. (т. 1 а.с.18).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №05-7-02/471 від 13.03.2018р. смерть ОСОБА_4 , 1987р.н., настала в результаті поєднаної травми

тіла: відкритої черепно-мозкової травми з ушкодженням кісток основи та склепіння черепа,

крововиливами під м`які мозкові оболонки з забоєм-розмізченням головного мозку, закритої травми грудної клітки з переломами ребер справа та двостороннім гемотораксом (накопичення крові в плевральних порожнинах); закритої травми органів черевної порожнини з розривом печінки та гемоперітонеумом (накопиченням крові в плевральних порожнинах); закритого перелому лівого плеча та відкритого перелому правої гомілки, що в своєму перебігу ускладнилася розвитком травматичного та геморагічного шоку. Вказані ушкодження утворились від твердих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові слідчого і носять ознаки тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Також під час експертизи у доставленому зразку крові трупа ОСОБА_4 було виявлено етанол в кількості 3,07 г/дм (проміле) (т. 1 а.с.14-17).

20.11.2017р. вказане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017250000000410, що підтверджується витягом з ЄРДР від 20.11.2017р. (т. 1 а.с.10).

Постановою слідчого ВРЗСТ СУ Головного управління поліції в Черкаській області ст. лейт. поліції Забудського В.В. від 27.06.2018р., дане кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки водій не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода (т. 1 а.с.12-13).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 17.11.1993р., батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с.20), які у кримінальному проваджені були визнані потерпілими.

З копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_5 від 22.05.2018р. вбачається, що ОСОБА_2 було призначено пенсію за віком - довічно (т. 1 а.с.23).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_2 за період з січня 2018 року по грудень 2018 року отримав пенсію на загальну суму 4688,66 грн. (т. 1 а.с.24).

З копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 від 18.12.2006р. вбачається, що ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком - довічно (т. 1 а.с.107).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 за період з листопада 2016 року по листопад 2017 року отримала пенсію на загальну суму 19573,68 грн. (т. 1 а.с.108).

З довідки від 18.06.2018р., виданої виконавчим комітетом Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно був прописаний в с. Тихий Хутір Жашківського району Черкаської області, але фактично проживав до дня смерті по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.25).

На час скоєння ДТП гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував автомобілем MAN , д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом WIELTON , д.н.з. НОМЕР_2 (Т2 а.с.2), та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , працював водієм у ТОВ Вікналенд та виконував трудові обов?язки, що підтверджується особовою карткою працівника та книгою обліку руху трудових книжок і вкладишів до них (т. 2 а.с.3).

Отже, ТОВ Вікналенд являється володільцем джерела підвищеної небезпеки (автомобіля MAN , д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом WIELTON , д.н.з. НОМЕР_2 ) та є співвідповідальною особою за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність, пов?язана з експлуатацією транспортного засобу MAN , д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом WIELTON , д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дії якого загинув ОСОБА_4 , була застрахована у ПрАТ СК Арсенал страхування відповідно до полісу обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК8656017 (т. 1 а.с.26).

16 жовтня 2018 року представником позивачів адвокатом Мелехом Д.О. до ПрАТ СК Арсенал страхування було направлено:

- повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 19.11.2017р. участю транспортного засобу MAN , д.н.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом WIELTON , д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , та пішохода ОСОБА_4 (т. 1 а.с.27);

- заяву на виплату страхового відшкодування, пов?язаного з моральною шкодою в розмірі 19200,00 грн. (1/2 частки, що належить батькові загиблого ОСОБА_4 ) (т. 1 а.с.28);

- заяву на виплату страхового відшкодування, пов?язаного з моральною шкодою в розмірі 19200,00 грн. (1/2 частки, що належить матері загиблого ОСОБА_4 ) (т. 1 а.с.118);

- заяву на виплату страхового відшкодування витрат на поховання, яке належить матері загиблого ОСОБА_4 в розмірі 82540,18 грн. (т. 1 а.с.117);

- заяву на виплату страхового відшкодування, пов?язаного з втратою годувальника в розмірі 57600,00 грн. (1/2 частки, що належить матері загиблого ОСОБА_4 , пенсіонерці за віком - ОСОБА_1 ) (т. 1 а.с.119).

06 листопада 2018 року ПрАТ СК Арсенал страхування представнику позивачів адвокату Мелеху Д.О. було направлено лист про надання належним чином оформлених копій документів (т. 1 а.с.30, 121).

05 березня 2019 року представником позивачів адвокатом Мелехом Д.О. до ПрАТ СК Арсенал страхування було направлено заяву, де він повідомляє, що 19 грудня 2018 року ПрАТ СК Арсенал страхування було здійснено страхове відшкодування по справі ОСОБА_4 в розмірі 12761,55 грн. та 9700,00 грн. та просить відповідача 2 зазначити структуру виплати, тобто за що саме було здійснено страхове відшкодування по справі ОСОБА_4 відносно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с.31, 122).

На підставі платіжних доручень №9744018 та №9743990 від 19 грудня 2018 року ПрАТ СК Арсенал страхування представнику позивачів адвокату Мелеху Д.О. перерахувало страхову виплату в розмірах 12761,56 грн. та 9700,00 грн.

З товарного чеку №148 від 20.11.2017р., рахунків-замовлень та квитанцій від 21.11.2020р. вбачається, що ОСОБА_1 було сплачено за ритуальні послуги 6123,09 грн. (т. 1 а.с.112, 113).

Щодо стягнення моральної шкоди

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

У статті 3 цього Закону визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Частиною першою статті 21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

З урахуванням того, що на день настання страхового випадку (19 листопада 2017 року) мінімальна заробітна плата була встановлена на рівні 3200 грн, потерпілий мав двох батьків, судом першої інстанції правильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди, які підлягає стягненню зі страхової компанії на користь кожного позивача в сумі 19 200 грн (з розрахунку 3200 грн х 12 / 2), віднявши при цьому сплачену кожному з потерпілих страховою компанією суму.

В апеляційній скарзі ПрАТ СК Арсенал Страхування вказує, що у зв`язку із наявністю вини, як водія транспортного засобу, так і потерпілого ОСОБА_4 , тому регламентна виплата підлягає поділу на кількість відповідальних осіб, що передбачено пунктом 36.3 статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до пункту 36.3. статті 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що матеріали справи не містять в собі жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин настання дорожньо-транспортної пригоди як внаслідок непереборної сили, так і внаслідок умислу потерпілого.

Тому, колегія суддів вважає, що кожен із позивачів має право на отримання від страхової компанії по 19 200 грн (38400 грн /2), однак як видно із матеріалів справи ПрАТ СК Арсенал Страхування , здійснило часткову виплату у розмірі 9700 грн на користь ОСОБА_2 та 12 761,56 грн на користь ОСОБА_1 (9700 грн на відшкодування моральної шкоди + 3061,56 грн на відшкодування витрат на поховання).

З огляду на наведене, судом першої інстанції правомірно стягнуто на користь позивачів страхове відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок смерті фізичної особи. Однак, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги страхової компанії в частині того, що на користь ОСОБА_2 безпідставно стягнуто 9600 грн, оскільки в такому випадку загальна сума, яка ним отримана складає 19300 грн, а не 19200 грн.

Щодо вимог позивачів в частині стягнення моральної шкоди із ТОВ Вікналенд по 280 800 грн кожному, то колегія суддів враховує наступне.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як встановлено судом, водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ Вікналенд та під час виконання трудових обов`язків здійснив наїзд на пішохода.

За правилами частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування позивачам моральної шкоди, завданої загибеллю їх сина.

При цьому, колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, глибини фізичних і душевних страждань позивачів, пов`язаних із загибеллю сина, вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню із відповідача ТОВ Вікналенд на користь позивачів є обґрунтованим.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника.

Звертаючись до суду із позовом в цій частині позивач просила суд стягнути: з ТОВ Вікналенд 57 400 грн в рахунок відшкодування шкоди завданої втратою годувальника внаслідок джерела підвищеної небезпеки одноразовим платежем за три роки наперед, тобто з 19.11.2023 року по 19.11.0226 року та 1600 грн в рахунок відшкодування шкоди завданої внаслідок втрати годувальника щомісячно, починаючи з 19.11.2026 року і довічно; з ПрАТ СК Арсенал Страхування 115 200 грн страхового відшкодування пов`язаного із втратою годувальника внаслідок джерела підвищеної небезпеки одноразовим платежем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов`язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

Згадана стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Згідно з роз`ясненнями, наведених у п. 20 постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27 березня 1992 року № 6, при вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що право на відшкодування такої шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, незалежно від родинних зв`язків, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Зокрема, у разі смерті потерпілого, який був застрахований, право на одержання страхових виплат на підставі Закону № 1105-XIV мають: жінки, які досягли 55 років, і чоловіки - 60 років, якщо вони не працюють. Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

З аналізу наведеного вбачається, що для визнання батьків, які є пенсіонерами, такими, що мають право на отримання страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, зокрема, потрібно довести, що частка заробітку останнього (сина позивачів), яка припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши обставини справи, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, пославшись на відсутність підтверджуючих доказів щодо перебування позивача на утриманні померлого сина за свого життя та наявності у неї потреби в матеріальній допомозі.

Так, основним елементом вимоги відшкодування шкоди є доведення факту перебування особи на утриманні померлого та доведення обставини, що допомога, яка надавалася, була для заявника постійним та основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент ДТП отримувала пенсію за віком, тобто була непрацездатною, а розмір її пенсії перевищував прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, який відповідно до ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2017 рік з 01 травня 2017 року становив 1312 грн.

Матеріали цивільної справи не містять письмових доказів на підтвердження звернень позивача до органів Пенсійного фонду України та інших органів соціального захисту з приводу призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Позивач, стверджуючи про наявність у неї права на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, посилалась на досягнення нею пенсійного віку та її перебування на утриманні померлого сина. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявними у матеріалах справи документами не підтверджений належним чином факт надання матеріальної допомоги за життя померлим ОСОБА_4 своїм батькам.

Позивач, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, послались на те, що право на отримання відшкодування мають не лише особи, які перебували на утриманні померлого, а й особи, які мали на день смерті право на одержання від нього утримання. Разом із тим, і та обставина, що позивачі мали право на день смерті сина на утримання від нього також потребує доведенню.

ОСОБА_1 надала до суду довідку Тихохутріської сільської ради від 18.06.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_4 проживав разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 111).

В той же час у даній довідці вказано, що померлий постійно був прописаний в АДРЕСА_2 , але фактично проживав до дня смерті в АДРЕСА_1 .

Тобто дана довідка містить суперечності, а саме зазначено, що померлий ОСОБА_4 постійно проживав з позивачами, водночас вказано, що фактично він проживав за іншою адресою.

У постанові про закриття кримінального провадження від 27 червня 2018 року допитана ОСОБА_1 зазначила про те, що ОСОБА_4 останні роки проживав в с. Кабачків Хутір Жашківського району Черкаської області, а зареєстрований був за адресою с. Тихий Хутір Жашківського району Черкаської області. Останні роки життя він жив неблагополучним способом життя та час від часу зловживав алкогольними напоями. Останній раз спілкувалася з сином близько пів року тому.

В апеляційній скарзі зазначено, що сторона позивачів надати документи на підтвердження доходів потерпілого за попередній календарний рік не мають можливості, оскільки померлий не мав офіційних доходів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у даній конкретній справі обов`язок сина утримувати своїх непрацездатних батьків, право на одержання від нього утримання має бути однозначним і несуперечливим, а не декларативним. Колегія суддів вважає правильним висновок районного суду про те, що з наданих стороною позивача доказів неможливо зробити однозначний висновок про потребу ОСОБА_1 у матеріальній допомозі або про те, що за життя син їй таку допомогу надавав, і ця допомога була постійним і основним джерелом її існування з огляду також на те, що ОСОБА_4 вів неблагополучний спосіб життя та зловживав спиртними напоями.

Відповідно до ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника.

Щодо страхового відшкодування витрат на поховання сина, то колегія суддів враховує наступне.

У статті 1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до положення статті 2 Закону України Про поховання та похоронну справу поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

У випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Відповідно до пункту 27.4 Закону страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. При цьому, загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Отже, у випадку, якщо було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, то у разі понесення таких витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, боржником у зобов`язанні щодо їх відшкодування є страховик. При цьому, законодавцем встановлено межу щодо розміру відшкодування, і загальний розмір якого стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункту 27.4. статті 27 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 607/3451/16-ц (провадження № 61-24229сво18).

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами у справі ПрАТ СК Арсенал Страхування ОСОБА_1 було відшкодовано витрати на поховання сина у розмірі 3061,55 грн.

При цьому відповідно до матеріалів справи зверталась із заявою про відшкодування вказаних витрат лише мати померлого ОСОБА_1 (т. 1 а.с 117).

Однак, ПрАТ СК Арсенал Страхування невірно визначивши коло осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування і неправомірно поділив належне ОСОБА_1 страхове відшкодування на кількість потерпілих і виплатив лише частину такого відшкодування.

Належними та допустимими доказами підтверджені понесені витрати на поховання на загальну суму 6123,09 грн, а тому судом першої інстанції правомірно достягнуто невідшкодовану частину страхового відшкодування витрат на поховання на користь позивача ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу на помилковість зазначення судом першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму судових витрат сплачених за надання професійної правничої допомоги у загальному розмірі 1200 грн, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Вказані витрати підлягають стягненню на користь позивачів з ПрАТ СК Арсенал Страхування та ТОВ Вікналенд по 600 грн з кожного.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги ПрАТ СК Арсенал Страхування знайшли своє часткове підтвердження, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення з ПрАТ СК Арсенал Страхування на користь ОСОБА_2 частину невідшкодованої моральної шкоди, завданої смертю сина.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Лабика Руслана Романовича - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування задовольнити частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року - змінити, зменшивши розмір стягнутої з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування на користь ОСОБА_2 частину невідшкодованої моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки із суми 9600 грн до 9500 грн.

Виключити з резолютивної частини рішення суду посилання на стягнення в солідарному порядку з приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування та товариства з обмеженою відповідальністю Вікналенд на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суму судових витрат сплачену за надання професійної правничої допомоги.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 квітня 2021 року.

Судді: Б.Б. Вініченко

С.І. Бондаренко

О.М. Новіков