Рішення

від 11.03.2021 по справі 461/8963/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/8963/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року Галицький районний суд міста Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря судового засідання Волошин Ю.П.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Нички Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом адвоката Невмержицького Віталія Івановича (адреса для листування: 04053, м.Київ, вул.Тургенєвська, буд.76/78, оф.47) в інтересах ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 в особі Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія люкс (адреса: 79008, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; код ЄДРПОУ - 20765851 ) про захист честі, гідності та ділової репутації , спростування недостовірної інформації, -

в с т а н о в и в:

18.11.2019 року адвокат Невмержицький В.І. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом , в якому просить: визнати недостовірною інформацію, яка поширена телеканалом ІНФОРМАЦІЯ_1 , який належить Приватному акціонерному товариству Телерадіокомпанія Люкс , на офіційному веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в рубриці Новини , а саме: у опублікованій статті ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати Приватне акціонерне товариство Телерадіокомпанія Люкс спростувати поширену недостовірну інформацію щодо керівника апарату Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_2 у спосіб, який відповідає способу поширення інформації, а саме: зобов`язати відповідача протягом 10-ти днів з дати набрання законної сили рішення суду поширити повідомлення наступного змісту: Інформація, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно того, що керівник апарату Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_2 причетна до шахрайських схем є недостовірною .

В обгрунтування позову вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в прямому ефірі телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_1 , який належить ПрАТ Телерадіокомпанія Люкс та на офіційному веб-сайті 24 каналу в розділі Новин , було опубліковано статтю ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5 в якій опублікована неприписутима інформація, яка стосується честі, гідності і ділової репутації ОСОБА_2 , а саме: інформація наступного змісту: СБУ влаштувала облаву на працівників Дарницького райсуду Києва, які безпідставно відсуджували квартири у людей. А потім замовники , на чию користь судді це робили, ділилися з ними грошима, які отримували від продажу помешкань. Про це розповіла кореспондентка 24 каналу у прямому ефірі. Як з`ясували наші журналісти, організувала цю шахрайську схему керівниця суду. Саме вона є підозрюваною, а не працівники Дарницького райсуду. Керівниця апарату упродовж 2018 року самовільно вносила зміни у судові рішення 10-річної давнини . Вважає, що така інформація стосується безпосередньо позивача, оскільки вона є керівником апарату Дарницького районного суду м.Києва та вказана інформація є загальнодоступною, оскільки розміщена на офіційному веб-сайті суду ( https://dr.ki.court.gov.ua/sud2602/pro_sud/kerivnutstvo/) . Зазначає, що Телеканал 24 канал поширив недостовірну, образливу інформацію, яка принижує честь, гідність позивача як громадянина та ділову репутацію, як працівника суду з бездоганною репутацією та як керівника апарату суду. Водночас, представник позивача вказує, що на момент виходу у ефір вказаної програми, жодних підозр про скоєний злочин позивачу не було вручено, остання не є ні підозрюваною, ні обвинуваченою у скоєнні будь-яких кримінальних правопорушень. Відтак, оскільки вищевикладене переконливо свідчить про порушення особистих немайнових прав зокрема на повагу до гідності та честі, недоторканості ділової репутації, вважає, що має право на спростування недостовірної інформації у такий самий спосіб, у який вона була поширена.

27.12.2019 року представник відповідача ПАТ Телерадіокомпанія Люкс - адвокат Ничка Ю.В. скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. Так, вважає, що позивачем не надано належних допустимих доказів поширення оспорюваної інформації відповідачем під час прямої трансляції новин 24 каналу від 15.07.2019 року та остання не зверталась з письмовим повідомленням до Телерадіокомпанія Люкс щодо вимоги спростування поширеної телерадіокомпанією спірної інформації у прямому ефірі новин 24 каналу", тому, запис ефіру не зберігався більше 14 днів. Відтак, неможливо достовірно встановити зміст трансльованих передач. Крім того, зазначає, що на підтвердження особи власника веб-сайту, де була поширена про позивача інформація, остання наводить скріншоти з веб-сайту телеканалу 24 канал у додатках до позовної заяви. Однак, такий документ не є належним та достовірним доказом, який доводить приналежність такого інформаційного ресурсу певній фізичній чи юридичній особі. Крім того, вказує, що оскільки не весь матеріал у опублікованій статті стосується позивача, то для відповідача є не зрозумілими вимоги щодо визнання неправдивим усього тексту поширеної статті. Відтак, позивач не може вимагати спростування всього обсягу поширеного матеріалу у статті СБУ влаштувала облаву на суддів, які відсуджували у людей квартири: фото . Зазначає, що відповідно до чинного законодавства та судової практики, поширена інформація може порушувати немайнові права особи лише в тому випадку, якщо стосується певної фізичної та юридичної особи, тобто позивача. Однак, журналіст в опублікованій статті та програмі використовує такий термін, як керівниця суду , при цьому, така посада відсутня серед інших можливих займаних посад у суді. При цьому, у викладеному ЗМІ матеріалі не згадується конкретно прізвище та ім`я ОСОБА_2 . У разі, якщо провести аналогію між зовні схожими поняттями керівниця суду та керівник апарату суду , можна зробити висновок про те, що таке твердження стосується позивача, слід вважати, що вислів, вжитий журналісткою не стосується безпосередньо позивача. По-друге, твердження організувала цю шахрайську схему керівниця суду власне у тексті СБУ влаштувала облаву на суддів, які відсуджували у людей квартири: фото формується по іншому, а саме: Як з`ясували наші журналісти, організувала цю шахрайську схему керівниця суду , а в прямому ефірі новин 24 каналу 15.07.2019 року і взагалі відсутній такий вислів. Отже, автор статті подає дану інформацію не як фактичне судження, а як субєктивну думку журналістів. Такі судження журналістів грунтувались на тому, що велась пряма трансляція новин біля приміщення Дарницького районного суду м.Києва у присутності працівників правоохоронного органу Служби безпеки України і є відомим факт про те, що Прокуратурою м.Києва здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.361, ч.4 ст.190, ч.4 ст.190, ч.1 ст.358 КК України. Відомо, що колишній керівник апарату Дарницького районного суду м.Києва був визнаний виним у незаконному втручанні в роботу автоматизовної системи документообігу суду і використанні завідомо підробленого документа. Зокрема, йшлося про внесення до реєстру 22 підроблених рішень, що стали підставою для визнання права власності на близько 100 об`єктів нерухомості в м.Києві. Тому, інформація про аналогічні події щодо працівників цього ж суду і яка стосується численнних порушень права громадян володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю становить предмет спільного інтересу та підлягає оприлюдненню. Крім того, вказує на те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт заподіяння шкоди особистим немайновим балагам, або перешкоджання повно і своєчасно здійснювати особисте немайнове право внаслідок поширення щодо неї інформації, а тому, немає підстав вважати, що було вчинено юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задовлення позову. Разом з тим, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_2 є керівником апарату Дарницького районного суду м.Києва та займає державну посаду категорії Б , а отже є публічною особою. Відтак, оскільки позивачем не доведено протиправність дій відповідача, тобто поширення останнім інформації, що є неправдивою та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача - адвокат Невмержицький В.І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такі задоволити.

Представник відповідача - адвокат Ничка Ю.В. проти задоволення позовних вимог запаречив, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст.ст.3, 28).

Разом із цим, Конституцією гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно ст.34 Конституції України , здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За правилами ст.ст. 297 , 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Водночас, згідно зі ст.1 Закону України Про інформацію , під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до положень п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судом встановлено , що згідно Наказу Начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві Сімановського О.В. №140/к від 06.12.2018 року, ОСОБА_2 призначено на посаду керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва, з посадовим окладом згідно із штатним розписом та збереженням 5 (п`ятого) рангу в межах посади державного службовця категорії Б .

15.07.2019 року в прямому ефірі телеканалу ІНФОРМАЦІЯ_1 та на офіційному веб-сайті 24 каналу в розділі Новини опублікована стаття під заголовком: ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5 в якій опублікована інформація наступного змісту: СБУ влаштувала облаву на працівників Дарницького райсуду Києва, які безпідставно відсуджували квартири у людей. А потім замовники , на чию користь судді це робили, ділилися з ними грошима, які отримували від продажу помешкань. Про це розповіла кореспондентка 24 каналу у прямому ефірі. Як з`ясували наші журналісти, організувала цю шахрайську схему керівниця суду. Саме вона є підозрюваною, а не працівники Дарницького райсуду. Керівниця апарату упродовж 2018 року самовільно вносила зміни у судові рішення 10-річної давнини .

Згідно із ч.1 ст.64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширеної у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач до звернення до суду не скористалась своїм правом, передбаченим ст. 64 Закону України Про телебачення і радіомовлення , зокрема, не зверталась до 24 канал в особі Приватного акціонерного товариства Телерадіокомпанія люкс з вимогою про спростування поширеної інформації.

Згідно з п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про інформацію , оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, відповідно до ст.277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, §188, ЄСПЛ, 06.10.2015 року).

Застосовуючи положення ст.10 Конвенції в рішеннях у справах Нікула проти Фінляндії , Яновський проти Польщі та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.

У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У ст.ст.3,4,6 Декларації вказано, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Суспільство має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо наданої інформації, у тому числі щодо діяльності політиків, посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування, а отже важливо щоб інформація, яка розповсюджується будь-ким, а особливо ЗМІ або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності з одного боку, а з іншого боку була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб. З огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб, інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки таких осіб, є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. До такого висновку прийшов Верховний Суд Касаційного цивільного Суду у постанові від 11.12.2019 року (справа № 757/4402/16-ц) .

Судом встановлено, що на момент публікації вказаної статті та на день звернення до суду з позовом позивач обіймає посаду керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва, тобто є публічною особою. Відтак, межа допустимої критики стосовно неї, як публічної особи є значно ширшою, а її діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації стосовно такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що в ч.3 ст.155 ЗУ Про судоустрій і статус суддів згадано лише про правовий статус керівника апарату суду. При цьому, у викладеному матеріалі не згадується прізвище та ім`я саме позивача ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки позивачем під час судового розгляду не доведено, що вказана інформація порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, зі змісту поширеної в статті інформації, яку остання просить визнати недостовірною та спростувати, вбачається, що така не містить образливих висловів, звинувачень, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, натомість, є інформацію про діяльність позивача, як посадової особи, містить лише оціночні судження та допустиму критику її дій, як публічної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 5 , 12 , 13 , 78 , 81 , 141 , 258 - 259 , 263 , 264 , 265,268 ЦПК України , суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько