Постанова

від 26.03.2021 по справі 914/1388/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2021 р. Справа №914/1388/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2020 (повний текст складено 23.12.2020, суддя Березяк Н.Є.)

у справі № 914/1388/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс , м.Київ

до відповідача Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька , смт. Івано-Франкове Яворівського району Львівської області

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор ГТС України , м. Київ

про стягнення заборгованості в розмірі 7920,06 грн. (з яких: 7 428,43 грн основної заборгованості, 119,60 грн. інфляційних втрат, 52,97 грн. трьох відсотків річних та 319,06 грн. пені).

05.06.2020 до Господарського суду Львівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Укр Газ Ресурс із позовом про стягнення з Державного навчального закладу Художнє професійно-технічне училище ім. Й.П. Станька (надалі - Училище) 7 920,06 грн. заборгованості, з яких - 7 428,43 грн основної заборгованості, 119,60 грн. інфляційних втрат, 52,97 грн. трьох відсотків річних та 319,06 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №1 від 31.01.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленого природного газу в лютому 2020 року, а саме, за період з 01.02.2020 по 04.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2020 до участі у справі залучено ТзОВ Оператор ГТС України як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.12.2020 в позові у даній справі відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:

1) строк дії договору на постачання природного газу №1 від 31.01.2020 було визначено сторонами із покликанням на конкретний часовий проміжок, а саме на один день - 31-ого січня 2020 року; ціна вказаного договору була узгоджена в розмірі 8247,10 грн.;

2) вказаний договір був виконаний сторонами, про що свідчить підписаний ними акт прийому-передачі природного газу № УГР00000240 від 31.01.2020 та здійснена відповідачем оплата за поставлений природний газ у розмірі 8 247,10 грн.;

3) 01.02.2020 відповідач уклав договір на постачання природного газу з новим постачальником, а саме, з ТзОВ Львівгаз збут , при цьому, про заплановану зміну постачальника позивача було повідомлено 31.01.2020. Вказане свідчить про те, що відповідач мав належні підстави для продовження споживання природного газу з 01.02.2020 і у нього не було необхідності для самостійного обмеження (припинення) споживання;

4) подаючи позов у даній справі, позивач не довів та не обґрунтував низки обставин:

- факту існування договірних відносин між позивачем та відповідачем у спірному періоді, а також факту споживання відповідачем природного газу з ресурсів позивача у спірний період;

- факту підтвердження позивачем обсягів природного газу на лютий 2020 року для потреб відповідача;

- законності включення відповідача до власного Реєстру споживачів з 01.02.2020;

- свого твердження про відсутність технічної можливості на перереєстрацію споживача у кожному розрахунковому періоді та неможливість визначення позивачем в інформаційній платформі кінцевої дати постачання природного газу Училищу (згідно із пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи).

Позивач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд дійшов висновків, що не відповідають встановленим обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити повністю.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

1) судом першої інстанції було встановлено, що з 01.02.2020 до 04.02.2020 відповідачу фактично здійснювалось постачання природного газу. З матеріалів справи достеменно випливає, що таке постачання здійснювалось саме позивачем, оскільки Оператор ГТС провів алокацію на позивача в обсязі 1,12552 тис.куб.м., про що свідчать пояснення представника ТзОВ Оператор ГТС України та скріншот з Інформаційної платформи. Вказане, на думку скаржника, свідчить про те, що договірні відносини між сторонами були продовженими за наслідками конклюдентних дій відповідача з реалізації свого права на отримання природного газу за договором (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13 та від 19.08.2014 у справі № 3-59гс14). Відповідач жодним чином не спростовує вказані твердження позивача та не заперечує достовірність інформаційних показників Оператора ГТС;

2) факт укладення 01.02.2020 нового договору на постачання природного газу між відповідачем та ТзОВ Львівгаз збут не означає автоматичного припинення попереднього договору та виключення споживача з реєстру. Так, відповідно до Правил постачання природного газу, діючий постачальник - це постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений споживач у відповідному періоді постачання. З огляду на те, що у спірному періоді відповідач був закріплений у реєстрі ТзОВ Укр Газ Ресурс , то ТзОВ Львівгаз збут жодним чином не міг поставити відповідний об`єм газу відповідачу та вважатися постачальником. Крім того, відповідно до глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється протягом періоду, який відбувається від 2 до 21 дня з моменту ініціювання споживачем (чи його постачальником) зміни постачальника; фактичне постачання природного газу новим постачальником може починатись виключно з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС;

3) якщо допустити, що поставка природного газу у спірних правовідносинах була позадоговірною і позивач безпідставно обґрунтовує свої позовні вимоги ст.525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, то в такому випадку суд повинен був самостійно застосувати ст. 1212 ЦК України та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості поставленого та спожитого природного газу в лютому 2020 року (постанова пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011).

Відповідач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:

1) 01.02.2020 відповідач підписав договір з новим постачальником природного газу. При цьому, 31.01.2020 о 23 год 00 хв до позивача надійшов запит на зміну постачальника від ТзОВ Львівгаз збут як нового постачальника, що не заперечується позивачем. Відповідач не має визначеного законом обов`язку та можливості контролювати з ресурсів якого постачальника постачається природний газ. При цьому, саме на позивача, як постачальника, покладено обов`язок забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді. Зокрема, з положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства випливає наступне:

- постачальник має право визначити по споживачу в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу. Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати (пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи);

- постачальнику заборонено реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем (пункт 3 розділу І Правил постачання природного газу).

Наведене свідчить про те, що позивачем не було своєчасно вжито необхідних та достатніх заходів для виключення відповідача з власного Реєстру споживачів з 1 лютого 2020 року;

2) ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з норм чинного законодавства, зокрема, приписів статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України, частин першої та третьої статті 12 Закону України Про ринок природного газу , Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496. При цьому, відповідно до пунктів 9 та 19 розділу II Правил постачання природного газу, постачальник зобов`язаний забезпечувати споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу на умовах, визначених договором на постачання природного газу. Абзацом 2 пункту 5 розділу II Правил постачання природного газу встановлено, що усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору;

3) нормами чинного законодавства, які регулюють правовідносини у сфері функціонування ринку природного газу та сфері публічних закупівель, не передбачено укладення договору постачання природного газу для потреб споживачів у формі конклюдентних дій. При цьому, відповідно до Правил постачання природного газу постачальник зобов`язаний забезпечити безперервне постачання природного газу споживачу до останнього дня терміну дії існуючого договору постачання природного газу;

4) скаржник безпідставно покликається на те, що суд першої інстанції міг самостійно змінити посилання на норми матеріального права і це не було б виходом за межі позовних вимог чи зміною підстав позову. Позовна вимога у даній справі сформульована із чітким покликанням на стягнення договірної заборгованості, а підставою позову є покликання позивача на порушення умов договору на постачання природного газу №1 від 31.01.2020. Таким чином, суд першої інстанції, хоча і міг змінити посилання на норми матеріального права, однак не міг вийти за межі позовних вимог.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та, враховуючи ціну позову, постановлено здійснити її розгляд без виклику сторін на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Третя особа не виконала вимог ухвали суду від 26.01.2021 та не подала письмових пояснень по суті апеляційної скраги.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

29.01.2019 між ТзОВ «Укр Газ Ресурс» (постачальник) та Училищем (споживач) у рамках закупівлі UА-2018-12-28-000623-а було укладено договір №1 на постачання природного газу на загальну суму 1 015 308,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

29.01.2019 між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору про зменшення обсягу постачання природного газу для потреб Училища у 2019 році з 105 тис. куб. м до 68,91732 тис. куб. м та, відповідно, зменшення загальної ціни договору до 666 403 грн, в т.ч. ГІДВ 20%.

Згідно з додатковою угодою №5 від 26.12.2019 обсяг постачання природного газу для потреб Училища у 2019 році з 68,91732 тис. куб. м було зменшено до 46,689 тис. куб. м, та відповідно, зменшено загальну ціну договору до 451 471,49 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Умовами договору було передбачено право сторін продовжити дію цього договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2020 року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в цьому договорі (п. 11.2).

Згідно з додатковою угодою №6 від 26.12.2019 та додатковою угодою №7 від 29.01.2020 строк дії договору було продовжено до 31 січня 2020 року на суму 90 294 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Станом на 31 січня 2020 року в Училища виникла потреба у споживанні додаткового обсягу природного газу в кількості 1,24956 тис. куб. м, у зв`язку з чим 31.12.2020 між Училищем та ТзОВ «Укр Газ Ресурс» було укладено договір на постачання природного газу №1 на суму 8 247,10 грн. в т.ч. ПДВ.

Відповідності до п. 1.1 зазначеного договору, позивач зобов`язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов`язувався оплатити його на умовах цього договору.

Вказаним договором було визначено: ціну за 1000 куб. м природного газу у розмірі 6 600 грн. в т.ч. ПДВ 20%.(п. 5.2); обсяг постачання природного газу 1,24956 тис. куб.м. (п. 1.5); строк дії в частині постачання - до 31 січня 2020 року включно (п. 12.1).

Згідно акта прийому-передачі природного газу № УГР00000240 від 31.01.2020 у січні 2020 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ у кількості 1,24956 тис. куб.м. на суму 8247,1 грн. з ПДВ. Вказана сума була повністю оплачена відповідачем 03.03.2020.

Усі вищеперелічені обставини визнаються обома сторонами, натомість спір у даній справі стосується фактичної поставки газу, яка відбулася на користь відповідача протягом 01.02.2020 - 04.02.2020 і якій сторони надають різну правову оцінку.

Позивач стверджує, що за вказаний період він поставив відповідачу на підставі договору №1 від 31.01.2020 природний газ в обсязі 1,25520 тис. куб.м на загальну суму 7428,43 грн., про що склав акт прийому-передачі природного газу № УГР00000359 від 29.02.2020 та направив відповідачу два примірника акта на підписання. Відповідач примірника акта на адресу позивача не повернув та не надав вмотивованої відмови в підписанні останнього.

Окрім того, позивач направляв на адресу відповідача претензії та вимоги від 22.04.2020, від 20.05.2020 та від 28.05.2020 про сплату суми заборгованості, які були залишені без відповіді. Оскільки відповідач не сплатив позивачу грошові кошти в загальній сумі 7 428,43 грн, це стало підставою для його звернення із даним позовом до суду.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Правила постачання природного газу, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору (абзац 2 пункту 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу).

Пунктом 9 розділу ІІ Правил постачання природного газу передбачено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Правил постачання природного газу постачальник зобов`язаний: забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього.

Згідно з пунктом 21 розділу 2 Правил постачання природного газу, споживач має право на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.

Відповідно до пункту з розділу II Правил постачання природного газу договір постачання природного газу укладається на весь очікуваний обсяг споживання природного газу в розрахунковому періоді, необхідний споживачу.

Відповідно до пункту 5 розділу II Правил постачання природного газу договір постачання природного газу повинен містити такі умови, що є істотними та обов`язковими для цього виду договору, зокрема:

- предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах;

- річні, місячні та/або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та/або допустиме їх відхилення;

- строк дії договору та умови і порядок його продовження, припинення чи розірвання, у тому числі інформація щодо можливості його одностороннього розірвання.

Відповідно до пунктів 9 та 19 розділу II Правил постачання природного газу постачальник зобов`язаний забезпечувати споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу на умовах, визначених договором на постачання природного газу.

Відповідно до статті 638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як було зазначено вище, між сторонами існували договірні відносини з постачання газу відповідно до договору №1 від 31.01.2020. У вказаному договорі чітко встановлено обумовлений ним обсяг поставки (1,24956 тис. куб.м.) і строк дії в частині постачання (до 31 січня 2020 року).

Як вбачається з матеріалів справи та визнається обома сторонами, станом на 01.02.2020 прострочена заборгованість перед позивачем за спожитий Училищем у січні 2020 року природний газ була відсутня.

01.02.2020 Училищем було укладено договір з новим постачальником природного газу - Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (а.с. 66-71).

У пункті 10.1 вказаного договору зазначено, що зобов`язання сторін за цим договором виникають протягом строку дії договору, який починається з 01.02.2020 і закінчується 31.12.2020.

Про заплановану зміну постачальника позивач був повідомлений відповідним запитом від ТзОВ «Львівгаз збут, який надійшов позивачу 31 січня 2020 року о 23 год. 00 хв.

Чинне законодавство врегульовує порядок зміни постачальників газу споживачем, що не є побутовим у розділі ІV Правил постачання природного газу. Зокрема:

- кожен споживач (у тому числі побутовий споживач) має право на вільний вибір постачальника шляхом укладення з ним договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, передбачених цими Правилами (пункт 2);

- повідомлення споживачем діючого постачальника про намір змінити постачальника є пропозицією про розірвання договору постачання природного газу або його призупинення в частині постачання природного газу у певному розрахунковому періоді і повинно містити дату розірвання (призупинення) чинного договору постачання природного газу, яка визначається останнім календарним днем перед датою, з якої договір постачання природного газу з новим постачальником набере чинності. З метою забезпечення безперебійного постачання природного газу діючий постачальник поставляє природний газ споживачу до останнього дня терміну дії існуючого договору постачання природного газу відповідно до умов та положень, узгоджених у ньому, а договір постачання природного газу, укладений з новим постачальником, набирає чинності наступного дня після розірвання (призупинення) договору з діючим постачальником, але за умови, що у споживача не буде простроченої заборгованості за поставлений природний газ перед діючим постачальником (пункт 5);.

- фактичне постачання природного газу новим постачальником може починатись виключно з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС (пункт 6);

- зміна постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється в порядку, визначеному главою 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, та з дотриманням вимог Закону України Про ринок природного газу (пункт 7).

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, постачальник має право визначити по споживачу в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу. Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.

Відповідно до пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Як зазначалось вище, обидва договори поставки газу місять чітко погоджені сторонами строки постачання газу із споживачем: по постачальнику ТзОВ Укр Газ Ресурс - до 31.01.2020, а по постачальнику ТзОВ Львівгаз збут - з 01.02.2020.

Про обізнаність позивача із обмеженими строками поставки згідно спірного договору газу свідчить також і той факт, що цей договір був укладений після короткочасного продовження дії основного договору поставки від 29.01.2019, про що зазначалось вище.

При цьому, згідно з визначеннями пункту 5 розділу I Правил постачання природного газу, розрахунковий період - це газова доба та/або газовий місяць, визначені Кодексом газотранспортної системи на ринку природного газу, щодо якої (якого) між споживачем та його постачальником визначаються певні обсяги відбору/споживання природного газу та здійснюються відповідні розрахунки;

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи:

- газова доба - період часу з 05:00 всесвітньо координованого часу (далі - UTC) (з 07:00 за київським часом) дня до 05:00 UTC (до 07:00 за київським часом) наступного дня для зимового періоду та з 04:00 UTC (з 07:00 за київським часом) дня до 04:00 UTC (до 07:00 за київським часом) наступного дня для літнього періоду;

- газовий місяць - період часу, який розпочинається з першої газової доби поточного місяця і триває до початку першої газової доби наступного місяця.

З вищенаведеного в сукупності вбачається, що договір постачання природного газу №1 від 31.01.2020, укладений між позивачем та відповідачем, припинив свою дію в частині постачання природного газу 31.01.2020. При цьому, постачання природного газу з 01.02.2020 до відповідача почало відбуватись на підставі нового договору про постачання, укладеного з ТзОВ Львівгаз збут . Вказані договори, в силу положень ст.204 ЦК України, є правомірними і протилежного суду не доведено.

На переконання судової колегії, підставою задоволення позову у даній справі не можуть бути покликання позивача на Реєстр споживачів постачальника, які позивач вів із порушенням Правил постачання природного газу та Кодексу газотранспортної системи. Таким чином, колегія суддів відхиляє твердження позивача про те, що у спірний період саме він здійснював поставку природного газу на об`єкт відповідача.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивач не обґрунтував законності перебування Училища у власному Реєстрі споживачів станом на 1 лютого 2020 року, а також не вжив необхідних та достатніх заходів для виключення Училища з власного Реєстру споживачів з 1 лютого 2020 року.

Твердження скаржника про те, що договір № 1 від 31.01.2020 був продовжений шляхом вчинення відповідачем конклюдентних дій, спрямованих на його виконання, суд відхиляє, оскільки, як неодноразово було зазначено вище, дії відповідача свідчать про наявність правовідносин з новим постачальником газу.

З огляду на відсутність доказів існування договірних відносин між позивачем і відповідачем з постачання природного газу з 01.02.2020, а також на відсутність доказів підтвердженого обсягу природного газу на лютий 2020 року для потреб споживача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що немає підстав для задоволення позову у даній справі.

З приводу твердження скаржника про те, що суд вправі самостійно застосувати при вирішенні даного спору положення ст.1212 ЦК України, якщо дійде висновку про відсутність договірних відносин між сторонами, то колегія суддів відхиляє такі. Так, вперше про можливість застосування ст.1212 ЦК України позивач зазначив у своїй апеляційній скарзі. При цьому, як сам предмет позову у даній справі, так і його підстави, стосуються стягнення договірної заборгованості та відповідних нарахувань і мають відмінну правову природу від майна (коштів), набутих чи збережених без достатньої правової підстави, про які йдеться у ст.1212 ЦК України. При цьому, ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи в межах заявлених особою вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Процесуальний закон не передбачає можливості одночасної зміни позивачем підстав та предмета позову, а ч. 5 ст. 269 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс .

Рішення Господарського суду Львівської області від 14.12.2020 у справі №914/1388/20 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 02.04.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік