Постанова

від 16.02.2021 по справі 910/7304/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р. Справа№ 910/7304/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Алданової С.О.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 16.02.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.10.2020 (повний текст складено - 19.10.2020)

та на додаткове

рішення Господарського суду міста Києва

від 29.10.2020

у справі №910/7304/20 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

"Будинок Ахматової"

про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок Ахматової" (надалі - відповідач, ОСББ "Будинок Ахматової") про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Будинок Ахматової", яке оформлене протоколом загальних зборів №6 (дата відкриття зборів 15.12.2019, дата закриття зборів 29.12.2019, дата складання протоколу 08.01.2020) та про визнання недійсною нової редакції статуту відповідача, яка затверджена оспорюваним рішенням загальних зборів ОСББ "Будинок Ахматової".

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що загальні збори відповідача проведені з порушенням порядку скликання, голосування, підрахунку голосів, а відповідно прийняті рішення на цих зборах не відповідають вимогам законодавства.

Так, позивач зазначає, що усі листки письмового опитування не можуть підтверджувати голосування з указаних в них питань, оскільки це не відповідає вимогам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (надалі - Закон). Протокол №6 є таким, що підписаний не уповноваженими на те особами, оскільки голосування осіб, що були присутні на зборах 15.12.2019, з питання обрання голови та секретаря зборів не підтверджені особистим підписом таких осіб, як того вимагає Закон та статут відповідача. Окрім того, позивач не погоджується з кошторисом та розміром щомісячного внеску на утримання будинку, які були прийняті спірним рішенням та вважає рішення щодо прийняття участі у програмі "теплий кредит" передчасним, без належного обгрунтування.

Водночас обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що в порушення вимог Закону відповідач не повідомив його про проведення загальних зборів, окрім того квартира в„–103 - неприватизована, тому голос особи, яка в ній проживає не може бути зарахований в голосування, а по кв. №№2, 9, 19, 31, 30, 50, 57, 98, 105 відсутні довіреності власників цих квартир.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що загальні збори були проведені відповідно до Закону та статуту об`єднання, а позивачем не наведено жодних обґрунтувань та, не надано належних доказів, якими саме положеннями спірного рішення, оформленого протоколом №6 загальних зборів, порушені права останнього.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7304/20 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов такого висновку, оскільки встановив, що:

- відповідач повідомив належним чином співвласників та особисто позивача про проведення загальних зборів, у відповідності до вимог статуту;

- обрання головуючого на засіданні є процедурним питанням, щодо якого не встановлено по формі обов`язкової вимоги у проставленні підписів співвласників;

- всі листки письмового опитування, підтверджують голосування з указаних в них питань, що відповідає вимогам Закону;

- твердження позивача, що квартира в„–103 - неприватизована, а тому голос особи, яка в ній проживає не може бути зарахований в голосування, повністю спростовується наданим відповідачем свідоцтвом про право власності на вказану квартиру, згідно якого власниками її є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (квартира приватизована).

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що незгода позивача з кошторисом та розміром щомісячного внеску на утримання будинку, які були прийняті на загальних зборах та прийнятого рішення щодо прийняття участі у програмі "теплий кредит" не є підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними. Відтак, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відповідачем не порушено, відповідно в позові відмовлено повністю.

Після винесення судового рішення у цій справі, 19.10.2020 відповідач з посиланням на приписи ст.ст. 123, 124, 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив суд стягнути з позивача судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 8 700, 00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/7304/20 задоволено заяву відповідача про розподіл судових витрат. Присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 8 700, 00 грн витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що подані відповідачем докази є достатніми для підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді даної справи.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційними скаргами, в яких просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7304/20 та прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, зокрема, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/7304/20 та відмовити у стягненні 8 700, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 скаржник посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також на наявну невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Відтак, на думку скаржника, оскаржуване рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки місцевого господарського суду не відповідають приписам ч.ч. 15, 16 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", що за змістом кореспондуються з п. 9 статуту відповідача. Скаржник зазначає, що як в названій статті, так і в статуті відповідача поняття "проведення загальних зборів" та "проведення письмового опитування" відрізняються. Всупереч наведеному, відповідач ототожнює проведення загальних зборів з письмовим опитуванням, оскільки як вбачається з протоколу №6, загальні збори відбуваються у період з 15.12.2019 (дата відкриття зборів) по 29.12.2019 (дата закриття зборів), у той час коли спірні загальні збори відбувалися виключно в один день - 15.12.2019, а вже з 16.12.2019 по 29.12.2019 проводилося саме письмове опитування. Судом першої інстанції не досліджувалося взагалі питання, чи відповідає протокол №6 загальних зборів відповідача вимогам ст. 8 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а саме, чи були листки письмового опитування співвласників пронумеровані, прошнуровані та чи були вони безпосередньо додані до відповідного протоколу. При цьому, на думку скаржника, листки письмового опитування, які містяться в матеріалах справи, не підтверджують того, що саме правлінням відповідача було проведено письмове опитування, а отже є такими, що не можуть вважатися документами у розумінні спеціального законодавства, та не можуть підтверджувати голосування.

Скаржник наголошує, що нормативними актами України, а також статутом відповідача не визначено, що під час обрання голови та секретаря зборів співвласники не повинні ставити свій особистий підпис під відповідним варіантом голосування. Водночас, голосування осіб, що були присутні на зборах 15.12.2019, з питання обрання головуючого та секретаря зборів не підтверджені особистим підписом таких осіб, як того вимагає Закон.

Скаржник також зазначає, що судом першої інстанції взагалі не досліджувалося питання щодо невідповідності загальної площі квартир та нежитлових приміщень будинку, на яку посилається відповідач у протоколі №6. Без визначення площі будинку, власників квартир та нежитлових приміщень і площі таких квартир і приміщень, є неможливим проведення загальних зборів та підрахунок голосів співвласників ОСББ. Відповідачем не доведено, що в будинку містяться 7 нежитлових приміщень, не доведена площа таких приміщень та, не спростовані доводи позивача про необґрунтованість визначення відповідачем загальної площі будинку, площі нежитлових приміщень, що використовуються для підрахунку голосів.

Окрім наведеного вище, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що органи управління ОСББ не є стороною договорів між електропостачальником, водопостачальником або ж теплопостачальником та власниками квартир, а отже і підстави у ОСББ для відключення електропостачання/водопостачання та водовідведення/теплопостачання власникам квартир відсутні. Відтак, положення про застосування обмежень до боржника, що затверджене спірним рішенням відповідача та, відповідно зміни до статуту ОСББ, є такими, що суперечать чинному законодавству України. Також скаржник не погоджується з кошторисом та розміром щомісячного внеску на утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку і прибудинкової території. Відповідно, спірне рішення відповідача щодо встановлення місячного фонду заробітної плати, розміру щомісячного внеску на утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку і прибудинкової території, внесок до ремонтного фонду, прийнято всупереч актам чинного законодавства, які регламентують порядок розрахунку таких витрат. З огляду на викладене, скаржник вважає, що правління відповідача, за ініціативою якого проводилися загальні збори, вводить в оману співвласників ОСББ, які не є фахівцями в галузі права і фінансів, та зловживаючи їхньою довірою шляхом обману, а саме встановлення завищених та необґрунтованих внесків на утримання будинку та прибудинкової території, здійснює фактичне незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) співвласників. При цьому, на думку позивача, відповідачем у порушення норм чинного законодавства не надано право на участь в управлінні ОСББ, порушено право на ознайомлення з протоколом №6 загальних зборів, одержання інформації щодо діяльності ОСББ.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020, скаржник з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/66/18 зазначає, що розгляд заяви про розподіл судових витрат без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи є суттєвим порушенням норм господарського процесуального кодексу України та є беззаперечною підставою для скасування додаткового рішення. Водночас, на думку скаржника, відповідачем не доведено, що сплачені кошти Адвокатському об`єднанню "Адвокат Групп Україна", копії платіжних доручень яких надані до заяви, є сплаченими коштами за надання правової допомоги адвокатом Кілічавою Т.М. саме по цій справі.

Окрім того, у тексті апеляційних скарг ОСОБА_1 викладені клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, з обгрунтуванням причин такого пропуску.

Також скаржник у прохальній частині апеляційної скарги на додаткове рішення просить суд поновити строк на витребування доказів та витребувати у АТ КБ "Приватбанк" інформацію про те, чи здійснювалася відповідачем з поточного рахунку НОМЕР_1 , МФО 300711 оплата в сумі 4 500, 00 грн за платіжним дорученням №461 від 27.07.2020 на користь АО "Адвокат груп Україна".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.

Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження судового рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/7304/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 02.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/7304/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження додаткового рішення задоволено, поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 та відкрито апеляційне провадження у справі №910/7304/20 за названою апеляційною скаргою.

Водночас судом апеляційної інстанції ухвалено розгляд справи №910/7304/20 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 здійснювати в одному об`єднаному апеляційному провадженні, у раніше призначену дату, а саме 02.02.2021.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Відповідач у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 , в яких просить суд залишити скарги позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Зокрема, відповідач у відзиві на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 зазначає наступне:

- статутом ОСББ не передбачено повідомлення співвласників квартир про проведення загальних зборів шляхом направлення поштових відправлень з оголошеною цінністю та з описом вкладення. Повідомлення про проведення спірних загальних зборів співвласникам, які не отримали такі повідомлення особисто, було відправлено за адресою власників квартир, що підтверджується списком №5645 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, копіями фіскальних чеків УДППЗ "Укрпошта" від 01.12.2019. Таким чином, відповідач виконав вимоги п. 5 статуту ОСББ в повному обсязі, та надав до матеріалів справи належні докази повідомлення співвласників (особисто позивача) про проведення загальних зборів;

- протокол загальних зборів (дата відкриття 15.12.2019, дата закриття 29.12.2019) складено за рекомендованою формою Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, його було оприлюднено разом з рішенням загальних зборів, як того вимагає процедура проведення таких зборів. Опитування проводилось у відповідності до вимог ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку";

- не є порушенням того, що бланки опитувальних листів видавались співвласникам будинку консьєржами, оскільки це не заборонено жодним нормативним документом. При цьому, співвласники мали можливість заздалегідь та більш прискіпливо ознайомитись з питаннями, за які їм пропонувалось проголосувати;

- доводи позивача про те, що відповідач не оприлюднив та не надав особисто кожному співвласнику рішення загальних зборів безпідставні та необґрунтовані, оскільки матеріали справи містять докази вручення особисто кожному співвласнику названого рішення;

- Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачена можливість встановлення загальними зборами певних обмежень для боржників по сплаті обов`язкових внесків, відтак скаржником не наведено яким чином порушуються права останнього. В разі сумлінного виконання обов`язків, передбачених статутом ОСББ, до позивача не будуть застосовуватись положення про застосування обмежень до боржника;

- у позивача була можливість підняти питання, які на його думку потребують перегляду, під час обговорення кошторису та внесків на утримання будинку, однак останній не скористався своїм правом прийняти участь в обговоренні цього питання;

- при визначенні складу витрат на утримання будинку і прибудинкової території, правління відповідача керувалось Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №76 від 17.05.2005. Відтак, формування розміру внеску є виключною компетенцією загальних зборів;

- формування розміру внеску є виключною компетенцією загальних зборів ОСББ, а поняття внесків (зборів, платежів) на утримання будинку та прибудинкової території, визначених загальними зборами ОСББ, не є тотожними поняттями із тарифом на житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Відповідно, чітке визначення меж прибудинкової території, також не тягне за собою незаконність спірного рішення загальних зборів;

- спірними загальними зборами прийняте рішення щодо участі у програмі "Теплий кредит" з дотриманням положень статуту ОСББ, оскільки було попереднє погодження умов кредитного договору;

- матеріали справи містять зразок підрахунку голосів членів загальних зборів ОСББ під час голосування, який містить детальну інформацію про площу квартир та нежитлових приміщень, результати голосування власників квартир та нежитлових приміщень в тому числі у процентному співвідношенні. Вказаний розрахунок визнаний судом першої інстанції обґрунтованим, оскільки він узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, кількості співвласників, які брали участь у голосуванні, та їх голосів (відповідно до додатків до протоколу №3 від 23.01.2018). Станом на момент перегляду справи в суді апеляційної інстанції, після приватизації двох квартир та надання правлінню ОСББ документів на право власності, загальна площа будинку складає 8 818, 50 м.кв.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020, відповідач у своєму відзиві зазначає про те, що вказаний ордер відповідає типовій формі ордера, затвердженій Рішенням Ради адвокатів України №41 від 12.04.2019.

З огляду на посилання в ордері, виданому Кілічаві Т.М. як адвокату, що здійснює адвокатську діяльність самостійно, на Договір №05/07/19 про надання правової допомоги від 05.07.2019, правова допомога відповідачу при розгляді справи №910/7304/20 надавалась Адвокатським об`єднанням "АдвокатГруп України", на підставі Договору №05/07/19 з урахуванням додаткової угоди від 21.02.2020 через адвоката Кілічави Т.М.

Доказом надання відповідачем повноважень Адвокатському об`єднанню "АдвокатГруп України" здійснювати правову допомогу за Договором №05/07/19 про надання правової допомоги від 05.07.2019 у справі №910/7304/20 є звіт надання правової/правничої допомоги, підписаний головою правління ОСББ "Будинок Ахматової" без заперечень та зауважень, який має силу акта приймання-передачі наданої правової/правничої допомоги та підтверджує факт надання та приймання правової/правничої допомоги. Підписання відповідачем вказаного звіту та сплата грошових коштів на користь Адвокатського об`єднання "АдвокатГруп України" підтверджує погодження дій Адвокатського об`єднання та вартість виконаних робіт.

Відтак, оплата вартості підготовлених Адвокатським об`єднанням, в рамках справи №910/7304/20, документів правового характеру є витратами відповідача, пов`язаними з правничою допомогою та підлягають розподілу в порядку ст. 124 ГПК України. При цьому, на підтвердження витрат на правову допомогу місцевому господарському суду було надано всі платіжні доручення, завірені належним чином.

Враховуючи наведене, на думку відповідача, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

У судове засідання, призначене на 02.02.2021 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті спору. Так, представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційних скаргах на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020, просив суд їх задовольнити, скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове судове рішення, яким:

- повністю задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції, зокрема, витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000, 00 грн;

- відмовити відповідачу у стягненні 8 700, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

В свою чергу представник відповідача проти задоволення апеляційних скарг позивача заперечував, з підстав, викладених у відзивах на апеляційні скарги, просив суд оскаржувані рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, Північним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 02.02.2021 відповідно до ст. 216 ГПК України оголошено протокольно перерву до 16.02.2021.

У судове засідання 16.02.2021 з`явився представник відповідача, позивач представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи те, що в судовому засіданні 02.02.2021 учасники справи надали пояснення по суті спору та були належно повідомлені про час та місце проведення наступного судового засідання по розгляду апеляційних скарг, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку оскаржуваних рішень суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

У судовому засіданні 16.02.2021 представник відповідача підтримав пояснення надані раніше, просив суд відмовити в задоволенні апеляційних скарг позивача, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 16.02.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на них, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 15.12.2019 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Будинок Ахматової" були проведені загальні збори співвласників, про що складений протокол загальних зборів №6 від 08.01.2020.

Відповідно до протоколу №6 від 08.01.2020 загальними зборами ОСББ "Будинок Ахматової" були прийняті рішення про:

- затвердження річного звіту правління щодо фінансово-господарської діяльності ОСББ за 2019 рік;

- затвердження річного звіту ревізійної комісії;

- припинення повноважень членів правління та ревізійної комісії;

- затвердження кошторису об`єднання та розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також внеску до ремонтного фонду на 2020 рік;

- обрання членів правління об`єднання;

- обрання членів ревізійної комісії;

- затвердження положення про застосування обмежень до боржника;

- внесення змін до статуту ОСББ;

- надання дозволу на здачу в оренду приміщення у підвалі;

- прийняття участі у програмі "Теплий кредит".

Станом на 15.12.2019 - 29.12.2019 (дата спірних загальних зборів) ОСОБА_1 була та на даний час є власником квартири в„–74, загальною площею 107, 8 м.кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №202818717 від 03.03.2020.

ОСОБА_1 вважаючи, що загальні збори ОСББ "Будинок Ахматової" проведені із порушенням порядку скликання, голосування та підрахунку голосів звернулася до господарського суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції враховуючи положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки проведені спірні загальні збори відповідають приписам законодавства України та статуту відповідача.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Приписи ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) закріплюють за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов`язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За приписами ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно із ч. 1 ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" №2866-III від 29.11.2001.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно із абз. 5 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Ч. 2 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (ч. 1 ст. 98 ЦК України).

Враховуючи наведене вище, ОСББ є юридичною особою, створеною власниками квартир та нежитлових приміщень для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна, відтак апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спір у даній справі є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи і повинен розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки як зазначалось раніше, позивач є власником житлового приміщення у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, прийняттям рішень, що стосуються діяльності юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17 та від 02.10.2019 у справі №501/1471/16-ц.

Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників (абз. 3 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Статтею 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено порядок створення об`єднання, скликання і проведення установчих зборів об`єднання. Об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Для створення об`єднання скликаються установчі збори. Скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень. Повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного. Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів. Установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Установчі збори приймають рішення про створення об`єднання і затверджують його статут. Державна реєстрація об`єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання вважається утвореним з дня його державної реєстрації. Установчі документи об`єднання підписує голова установчих зборів або інша уповноважена зборами особа.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2019 ОСББ "Будинок Ахматової" були проведені загальні збори співвласників. Відповідно до протоколу №6 від 08.01.2020 загальними зборами ОСББ "Будинок Ахматової" були прийняті рішення про: затвердження річного звіту правління щодо фінансово-господарської діяльності ОСББ за 2019 рік; затвердження річного звіту ревізійної комісії; припинення повноважень членів правління та ревізійної комісії; затвердження кошторису об`єднання та розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а також внеску до ремонтного фонду на 2020 рік; обрання членів правління об`єднання; обрання членів ревізійної комісії; затвердження положення про застосування обмежень до боржника; внесення змін до статуту ОСББ; надання дозволу на здачу в оренду приміщення у підвалі; прийняття участі у програмі "Теплий кредит".

Згідно ч. 12 ст. 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоповерхового будинку" рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").

Згідно з абз. 1 ст. 14 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання.

Відповідно до приписів ч. ч. 1-8 ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним; визначення управителя та його відкликання, затвердження та зміну умов договору з управителем; обрання уповноваженої особи (осіб) співвласників під час укладання, внесення змін та розірвання договору з управителем, здійснення контролю за його виконанням; визначення повноважень управителя щодо управління багатоквартирним будинком; проведення поточного і капітального ремонтів, реконструкції, реставрації, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт; визначення дати та місця проведення наступних зборів співвласників; визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком; відключення будинку від мереж (систем) централізованого постачання комунальних послуг у порядку, встановленому законом, і визначення системи подальшого забезпечення будинку комунальними послугами, за умови дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (укладення індивідуального та/або колективного договору про надання комунальної послуги).

Збори співвласників можуть скликатися ініціативною групою у складі не менше трьох співвласників або управителем, обраним відповідно до цього Закону.

Збори співвласників у прийнятих в експлуатацію новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Повідомлення про дату та місце проведення зборів співвласників має бути вручено не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення зборів у письмовій формі кожному співвласникові під розписку або шляхом поштового відправлення рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в цьому багатоквартирному будинку, а також має бути розміщено у загальнодоступному місці при вході до кожного під`їзду багатоквартирного будинку.

Повідомлення про проведення зборів співвласників має містити інформацію про ініціатора проведення таких зборів, дату, місце та час їх проведення, порядок денний. До повідомлення про проведення зборів співвласників можуть додаватися додаткові матеріали або інформація, що будуть розглядатися на зборах.

Рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, крім рішень з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, які вважаються прийнятими зборами співвласників, якщо за них проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить 50 відсотків або більше загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 75 відсотків загальної кількості співвласників, а рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 і 9 частини другої цієї статті, вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосувало більш як 50 відсотків загальної кількості всіх співвласників.

Рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування ("за", "проти", "утримався"), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики.

У протоколі обов`язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).

Якщо під час проведення зборів співвласників для прийняття рішення не набрано встановленої частиною шостою цієї статті кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення зборів співвласників. Якщо протягом цього строку необхідної кількості голосів "за" не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

Письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.

Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання - це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти "за", "проти" або "утримався". Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень.

Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім`я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.

Голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства. Кожен співвласник, який має право голосу, може реалізувати це право під час проведення такого опитування лише один раз з одного питання.

Забороняється в процесі проведення письмового опитування співвласників примушувати їх до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагороджувати їх за це в будь-якій формі.

За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.

Виходячи з ч. 15 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що загальні збори ОСББ фактично проводяться в два етапи: власне "очні" загальні збори, на яких особисто присутні співвласники та/або їх представники та письмове опитування співвласників, які були відсутні та не голосували на загальних зборах. Лише по закінченні умовного другого етапу - опитування - проводиться підрахунок голосів, згідно ст. 10 Статуту: "Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані Співвласниками під час проведення загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Результат підрахунку голосів оформлюється протоколом підрахунку голосів." та після цього оформлюється один Протокол на самі збори, і на письмове опитування. А відтак, письмове опитування є певним етапом Загальних Зборів.

Апеляційним господарським судом встановлено, що розгляд питань, наведених у протоколі загальних зборів №6 від 08.01.2020 є виключною компетенцією загальних зборів співвласників, а тому рішення прийнято уповноважним органом - загальними зборами співвласників будинку та без перевищення цим органом своєї компетенції.

Окрім того, всі листки письмового опитування, копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджують голосування з указаних в них питань, що відповідає вимогам закону "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Посилання позивача, що протокол №6 є таким, що підписаний не уповноваженими на те особами, оскільки голосування осіб, що були присутні на зборах 15.12.2019, з питання обрання голови та секретаря зборів не підтверджені особистим підписом таких осіб, правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки процедура обрання голови та секретаря зборів встановлена пунктом 5 розділу ІІІ статуту ОСББ, відповідно до якого загальні збори веде голова зборів. Голова та секретар зборів обираються простою більшістю голосів співвласників або їх представників на зборах.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що обрання головуючого на засіданні є процедурним питанням, щодо якого не встановлено по формі обов`язкової вимоги у проставленні підписів співвласників. А те, що позивач не погоджується з кошторисом та розміром щомісячного внеску на утримання будинку, які були прийняті на загальних зборах та вважає винесення рішення щодо прийняття участі у програмі "теплий кредит" передчасним, без належного обгрунтування не є підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними.

Водночас, твердження позивача, що квартира в„–103 - неприватизована тому голос особи, яка в ній проживає не може бути зарахований в голосування, повністю спростовується наданим відповідачем свідоцтвом про право власності на квартиру № 103 , згідно якого власниками її є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (квартира приватизована).

Також спростовується посилання позивача, що по кв. №№ 2, 9, 19, 31, 30, 50, 57 , 98, 105 відсутні довіреності власників цих квартир, наступними доказами:

- квартира в„– 9 , співвласники прийняли участь у голосуванні особисто (Інформація з Держреєстру);

- квартира в„– 30 , власник ОСОБА_4 , померла у 2018 році, участь у загальних зборах брали її спадкоємці ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (Інформація з Держреєстру);

- квартира 2 та 31, співвласники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - неповнолітні особи, яких представляли у голосуванні їх батьки, як законні представники, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 34 ЦК.

- квартира в„– 50 , власником є ОСОБА_9 . На зборах її представником був її син - ОСОБА_10 (довіреність від 20.11.2015 року, дійсна до 20.11.2020 року);

- квартира 57 , власник ОСОБА_11 . На зборах його представником була мати - ОСОБА_12 (довіреність від 21.05.2017 року, дійсна до 31.05.2020 року);

- квартири в„– 98 та в„– 105 , власником є ОСОБА_13 . На зборах його представником була дружина - ОСОБА_14 (довіреність від 22.02.2017 року, дійсна до 22.02.2020 року);

Посилання позивача на те, що її не було належним чином повідомлено про проведення зборів спростовується наданими відповідачем доказами, а саме: списком №5645 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих у віділення Укрпошти Київ-2 та фіскальними чеками УДППЗ "Укрпошта" від 01.12.2019 на суму 1 230, 00 грн, копії яких містяться в матеріалах спарви.

Відповідно до ч. 3 п. 5 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок Ахматової" правління об`єднання не менше ніж за 14 днів до дати проведення Загальних зборів вручає кожному співвласнику під розписку або направляє рекомендованим листом на адресу квартири або нежитлового приміщення, що належить співвласнику в будинку, письмове повідомлення про проведення Загальних зборів.

Законодавством не встановлені вимоги до того, яким чином має фіксуватися вручення співвласнику багатоквартирного будинку повідомлення про проведення установчих зборів об`єднання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №918/400/19.

Таким чином, відповідач виконав вимоги п. 5 Статуту в повному обсязі, та надав належні докази повідомлення співвласників та особисто позивача про проведення загальних зборів у відповідності до вимог статуту відповідача.

Отже, співвласників будинку по АДРЕСА_5 , в тому числі позивача, було належним чином повідомлено про проведення зборів та, відповідно на загальних зборах (дата відкриття зборів 15.12.2019, дата закриття зборів 29.12.2019, дата складання протоколу 08.01.2020) була присутня більшість співвласників будинку, за рішення про створення ОСББ проголосувала більшість присутніх співвласників багатоквартирного будинку. Вказані результати належно відображені у протоколі загальних зборів ОСББ.

З урахуванням наведених вище приписів законодавства і обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача, яке оформлене протоколом загальних зборів відповідача №6 та про визнання недійсною нової редакції статуту відповідача, яка затверджена оспорюваним рішенням загальних зборів відповідача слід відмовити.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Здійснивши оцінку доводів сторін з огляду на більшу вірогідність доказів, які подані сторонами, Господарський суд міста Києва дійшов обґрунтованого висновку про відсутність порушення вимог закону під час проведення Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Будинок Ахматової" спірних загальних зборів.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/7304/20.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7304/20 в позові відмовлено повністю.

19.10.2020 до загального відділу діловодства суду надійшла заява ОСББ "Будинок Ахматової" про розподіл судових витрат, в якій відповідач просив суд стягнути з позивача судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги на суму 8 700, 00 грн.

Суд першої інстанції розглянувши заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшов висновку про її задоволення, з огляду на достатність наявних доказів для підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в господарському суді міста Києва у даній справі.

Колегія суддів розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення виходячи з наступного.

За змістом ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.10.2020 відповідач звернувся до господарського суду із заявою про розподіл судових витрат, в якій просив суд стягнути з позивача судові витрати пов`язані з наданням професійної правничої допомоги.

Суд першої інстанції прийняв заяву та 29.10.2020 додатковим рішенням вирішив питання щодо розподілу судових витрат, при цьому не надавши права позивачу подати заперечення на вказану заяву та обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7304/20 було прийнято у відкритому судовому засіданні, проте розгляд заяви про розподіл судових витрат господарським судом першої інстанції в порушення положень ч. 3 ст. 244 ГПК України було здійснено без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що не призначивши розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в тому ж самому порядку, що й судове рішення, суд першої інстанції порушив принцип змагальності і позбавив позивача можливості заявити відповідне клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обов`язок доведення неспіврозмірності яких покладено саме на нього.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування додаткового рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст. 244 ГПК України, з ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок Ахматової" про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Водночас, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі ч. 3 статті 277 ГПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7304/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7304/20 залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/7304/20 задовольнити.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі №910/7304/20 скасувати.

5. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Будинок Ахматової" про розподіл судових витрат відмовити.

6. Судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі №910/7304/20 залишити за ОСОБА_1 .

7. Матеріали справи №910/7304/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 01.04.2021.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

С.О. Алданова