Ухвала

від 01.04.2021 по справі 908/2360/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/129/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.04.2021 Справа № 908/2360/17

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» про видачу дублікату виконавчого документа у справі № 908/2360/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 157, кв. 85)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 642 919,10 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ ПИТАННЯ

Стягувач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою від 22.03.2021, за змістом якої у зв`язку із втратою оригіналу просить суд видати дублікат наказу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 у справі № 908/2360/17 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» 642919,10 грн. основного боргу та 9643,79 грн. судового збору.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.03.2021 вищевказану заяву передано до розгляду судді Левкут В.В.

Розпорядження керівника апарату господарського суду № П-144/21 від 22.03.2021 призначений повторний автоматизований розподіл заяви про видачу дублікату виконавчого документу у справі № 908/2360/17 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Левкут В.В. з 16.03.2021.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 заяву про видачу дублікату виконавчого документу у справі № 908/2360/17 передано на розгляд судді Смірнову О.Г.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.03.2018 у справі № 908/2360/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задоволено, а саме вирішено: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 157, кв. 85, ідентифікаційний код 36576796) 642919,10 грн. (шістсот сорок дві тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 10 коп.) основного боргу та 9 643,79 грн. (дев`ять тисяч шістсот сорок три грн.79 коп.) судового збору. У задоволенні клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/2360/17 відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2018 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.03.2018 у справі № 908/2360/17 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 21.03.2018 у справі № 908/2360/17 - залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення та постанови 21.08.2018 Господарським судом Запорізької області виданий відповідний наказ, який надіслано на адресу стягувача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» , а саме: 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 157, кв. 85.

Так, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення стягувач отримав 19.09.2018 наказ від 21.08.2018 у справі № 908/2360/17.

В обґрунтування поданої заяви стягувач посилається на те, що ТОВ «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» не пред`являло на виконання наказ у справі № 908/2360/17. При цьому вказує, що з урахуванням того, що строк пред`явлення наказу згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлений до 10.07.2021 керівник ТОВ «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» прийняв рішення про його подання до виконавчої служби, але було встановлено, що вказаний наказ втрачено.

Згідно із п.п. 19.4. п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

З викладеного вбачається, що визначальним для видачі дублікату наказу є дотримання обов`язкових умов, а саме: подати заяву в межах строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та сплатити судовий збір в порядку та розмірі, встановлених законом.

Так, строк пред`явлення наказу Господарського суду Запорізької області № 908/2360/17 від 21.08.2018 року на виконання встановлено 3 роки, тобто він може бути пред`явлений до виконання до 10.07.2021.

Таким чином, строк пред`явлення наказу в даній справі до виконання станом на момент звернення стягувача із заявою про видачу дублікату наказу не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

З матеріалів справи вбачається, що по незалежним від стягувача причинам, останній не міг подати наказ № 908/2360/17 від 21.08.2018 на виконання, а саме: у зв`язку з втратою наказу.

Докази пред`явлення наказу № 908/2360/17 від 21.08.2018 до виконання відсутні в матеріалах справи.

Норми п.п. 19.4. п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України не ставлять саму по собі видачу дубліката втраченого наказу в залежність як від причин його втрати, так і від того, ким втрачений наказ.

При цьому, видача стягувачу дубліката наказу жодним чином не порушує права боржника та не покладає на нього якихось додаткових зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду заяви стягувача рішення Господарського суду Запорізької області від 21.03.2018 у справі № 908/2360/17 не виконано ані в добровільному, ані в примусовому порядку.

За приписами 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Тобто, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Отже, чинним законодавством визначено право стягувача на повторну видачу йому судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, наказу суду (його дубліката) як виконавчого документа, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення, прийнятого по суті спору.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката).

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на зазначене вище, з метою своєчасного виконання рішення, суд вважає за необхідне задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» від 22.03.2021 та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» дублікат наказу суду від 21.08.2018 року у справі № 908/2360/17 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 157, кв. 85, ідентифікаційний код 36576796) 642 919,10 грн. (шістсот сорок дві тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 10 коп.) основного боргу та 9 643,79 грн. (дев`ять тисяч шістсот сорок три грн.79 коп.) судового збору.

Керуючись ст. ст. 234, 235, п.п. 19.4 п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» від 22.03.2021 про видачу дублікату виконавчого документа у справі № 908/2360/17 задовольнити.

2. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» дублікат наказу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 у справі № 908/2360/17 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРЛЮКСТОРГ» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 157, кв. 85, ідентифікаційний код 36576796) 642 919,10 грн. (шістсот сорок дві тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 10 коп.) основного боргу та 9 643,79 грн. (дев`ять тисяч шістсот сорок три грн.79 коп.) судового збору.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 01.04.2021 та відповідно до ст.ст. 254-256, п.п. 17.5 п. 17, п.п. 19.4. п. 19 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 01.04.2021 року.

Додаток на адресу стягувача: дублікат наказу Господарського суду Запорізької області від 21.08.2018 року у справі № 908/2360/17.

Суддя О.Г. Смірнов