Рішення

від 17.03.2021 по справі 910/15118/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2021Справа № 910/15118/20

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАНАЛ-АГРО"

вул. Чапаєва 1-а, с. Чорноморівка, Херсонська обл., 74841

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КЛІН МАСТЕРС"

вул. Княжий Затон, буд. 9 літера А, офіс 369, м. Київ, 02095

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА ФЕШЕН"

02183, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 13-а, прим 7

про визнання договорів недійсними

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАНАЛ-АГРО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КЛІН МАСТЕРС" (далі - відповідач) про визнання недійсним Договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 01.08.2018 від 08.01.2019 та від 04.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАНАЛ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КЛІН МАСТЕРС" про визнання договорів недійсними відкрито провадження у справі №910/15118/20 та призначено підготовче судове засідання на 28.10.2020.

26.10.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

У судове засідання 28.10.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду від 28.10.2020 відкладено підготовче засідання на 11.11.2020.

10.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 11.11.2020 представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду від 11.11.2020 відкладено підготовче засідання на 02.12.2020.

16.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду від 02.12.2020 відкладено підготовче засідання на 23.12.2020.

02.12.2020 позивачем подано додаткові пояснення по справі.

23.12.2020 судове засідання не відбулось із технічних причин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 підготовче засідання призначене на 27.01.2021.

26.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява від представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КЛІН МАСТЕРС" та третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА ФЕШЕН" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом Херсонської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КЛІН МАСТЕРС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА ФЕШЕН" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

17.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КЛІН МАСТЕРС" надійшли документи по справі.

Протокольною ухвалою суду від 17.02.2021 судом ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду суті на 24.02.2021.

Протокольною ухвалою суду від 24.02.2021 після дослідження доказів, перед судовими дебатами судом оголошено перерву в судовому засіданні до 17.03.2021.

В судове засідання, призначене на 17.03.2021 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив суд долучити до матеріалів справи письмову промову.

Судом встановлено, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.03.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

01 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО КЛІН МАСТЕРС (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО (позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого позикодавець на безоплатній основі надає оборотну фінансову допомогу позичальнику в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у тому ж розмірі у сірок до 01 травня 2019 року.

08 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО КЛІН МАСТЕРС (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО (позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого позикодавець на безоплатній основі надає оборотну фінансову допомогу позичальнику в сумі 380 000 (триста вісімдесят тисяч) гривень, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у тому ж розмірі у строк до 31 грудня 2019 року.

04 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО КЛІН МАСТЕРС (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ- АГРО (позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого позикодавець на безоплатній основі надає оборотну фінансову допомогу позичальнику в сумі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень; а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю грошові кошти у тому ж розмірі у строк до 01 квітня 2020 року.

Як зазначає позивач, зазначені договори від імені Товариства з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО було підписано директором Товариства - ОСОБА_1.

Також позивач вказує, що повідомленнями №№ 1, 2 та 3 Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКО КЛІН МАСТЕРС повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО про відступлення прав вимоги за вищезазначеними договорами поворотної фінансової допомоги па підставі Договорів про відступлення права вимоги №№ 1, 2, 3 від 30 грудня 2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю ОПТІМА ФЕІІІЕН .

Відповідно до пункту 11.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО в редакції, чинній па час укладання вищезазначених договорів поворотної фінансової допомоги, рішення про падання згоди на вчинення правочину. якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину. перевищує 50 відсотків вартості активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу (значні правочини). приймаються виключно Загальними зборами учасників.

За твердженням позивача, у розумінні зазначеного положення Статуту оспорювані договори є значними правочинами, з огляду на що виконавчий орган Товариства (директор) не мав права укладати такі договори без погодження із Загальними зборами Товариства.

Також позивач зазначає, що про наявність вищезазначених договорів засновники Товариства з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО дізналися па початку липня 2020 року, після звільнення директора Товариства ОСОБА_1 та. відповідно, згоди на їх укладання Загальні збори Товариства не надавали.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що колишній директор ТОВ АЛТАНАЛ-АГРО ОСОБА_1 уклала вищезазначені договори поза межами повноважень, наданих їй Статутом Товариства, тобто без погодження із Загальними зборами Товариства.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Договору недійсним.

В обґрунтування підстав для визнання Договору недійсним позивач посилався на: перевищення повноважень директором позивача при укладенні оспорюваного правочину (за відсутності погодження вищого органу Товариства щодо укладення Договору) та фіктивність такого правочину.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з приписами статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Тобто, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту ТОВ "АЛТАНАЛ-АГРО" (в редакції, чинній на момент укладення Договору):

- Виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор (пункт 10.10. Статуту)

- До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням, поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників (пункт 10.10.1. Статуту)

- Директор підзвітний - Загальним Зборам учасників та організує виконання їх рішень; Підзвітність означає, що директор на вимогу загальних зборів, або одного із учасників товариства в . найкоротший термін надає їм письмові звіти про свою діяльність в цілому або про окремо прийняті питання.. Він не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників Товариства (пункт 10.10.2. Статуту)

- Директор має право: діяти від імені Товариства без довіреності; вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому загальними Зборами учасників (пункт 10.10.4 Статуту)

- Директор товариства повинен діяти; добросовісно і розумно в інтересах товариства. Директор несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству його винними діями або бездіяльністю та звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини (пункт 10.10.6. Статуту).

Відповідно до оспорюваного правочину останній вчинений від імені ТОВ "АЛТАНАЛ-АГРО" директором ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до Статуту ТОВ "АЛТАНАЛ-АГРО" у редакції від 01.08.2018 року:

- Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу (значні правочини) приймаються виключно загальними зборами учасників (пункт 11.1 Статуту)

- Значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки Товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його схвалення (пункт 11.5 Статуту).

Відповідно до п.2 ст.44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (у редакції, що діяла станом 01.07.2018 року) рішення про надання згоди на вчинення правочинів, якщо вартість майна, робіт або послу, що є предметом правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

В матеріалах справи міститься Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (Форма №1-м) за 2018 рік ТОВ Алтанал-Агро , вартість чистих активів підприємства (рядок 1495 Балансу) станом на 01.01.2018 року складає 981,5 тис. грн. таким чином, протягом 2018 року рішення щодо укладення договорів в сумі 490,75 тис. грн., приймаються виключно загальними зборами учасників.

Щодо оспорюваного правочину - Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 08.01.2019 року між ТОВ Еко Клін Мастерс (позикодавець) та ТОВ Алтанал- Агро (Позичальник), відповідно до якого Позикодавець на безоплатній основі надає поворотну фінансову допомогу позичальнику у сумі 380 000(триста вісімдесят тисяч) гривень.

Відповідно до Статуту ТОВ Алтанал- Агро у редакції від 01.08.2018 року:

- Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу (значні правочини) приймаються виключно загальними зборами учасників (пункт 11.1 Статуту)

- Значний правочин, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки Товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його схвалення (пункт 11.5 Статуту).

Відповідно до п.2 ст.44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , рішення про надання згоди на вчинення правочинів, якщо вартість майна, робіт або послу, що є предметом правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Відповідно до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №1-м) за 2018 рік ТОВ Алтанал-Агро , вартість чистих активів підприємства (рядок 1495 Балансу) станом на 01.01.2019 року - 421,5 тис. грн. Таким чином, протягом 2019 року рішення щодо укладання договорів у сумі понад 210,75 тис. грн., приймаються виключно загальними зборами учасників (додається).

Щодо оспорюваного правочину - Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 04.07.2019 року між ТОВ Еко Клін Мастерс (позикодавець) та ТОВ Алтанал-Агро (Позичальник), відповідно до якого Позикодавець на безоплатній основі надає поворотну фінансову допомогу позичальнику у сумі 350 000 (триста п`ятдесят тисяч) гривень.

Відповідно до Статуту ТОВ Алтанал- Агро у редакції від 16.04.2019 року:

- До компетенції Загальних зборів Учасників належить прийняття рішення про надання згоди на вчинення значного правочину (якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу (ч.15 п.8.2.4. Статуту);

- До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників (п.8.10.2. Статуту).

Відповідно до п.2 ст.44 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю рішення про надання згоди на вчинення правочинів, якщо вартість майна, робіт або послу, що є предметом правочину, перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Відповідно до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №1-м) за 2018 рік ТОВ Алтанал-Агро , вартість чистих активів підприємства (рядок 1495 Балансу) станом на 01.01.2019 року, - 421,5 тис. грн. Таким чином, протягом 2019 року рішення щодо укладання договорів у сумі понад 210,75 тис. грн., приймаються виключно загальними зборами учасників.

Ще однією підставою для визнання Договору недійсним позивач зазначав про фіктивний характер такого правочину. В обґрунтування фіктивності оспорюваного правочину позивач вказував, що за результатами аудиторської перевірки ПП Аудіт-Гарант було виявлено відсутність будь-яких доказів отримання ТОВ Алтанал-Агро позик від третіх осіб, зокрема, від TOB Еко Клін Мастерс (як у безготівковій формі на рахунок Товариства, так і в готівковій формі через касу Товариства). Тобто, за твердженням позивача, котре належними та допустимими доказами відповідачем не спростовано, фактично на розрахункові рахунки або в касу ТОВ Алтанал-Агро грошові кошти не надходили, а отже, оспорювані договори не створили правових наслідків, які обумовлювалися цими договорами.

Частинами першою та другою статті 234 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

З приводу даної підстави визнання оспорюваного договору недійсним суд зазначає таке.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як зазначалось вище, за приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі.

В обґрунтування фіктивності оспорюваного правочину позивач вказує на відсутність будь-яких доказів отримання ТОВ Алтанал-Агро позик від третіх осіб, зокрема, від TOB Еко Клін Мастерс (як у безготівковій формі на рахунок Товариства, так і в готівковій формі через касу Товариства)

На підставі вказаного позивач стверджував про те, що оспорювані договори поворотної фінансової допомоги не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

Якщо на виконання правочину було передано майно такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

На думку суду, доказів наявності наміру в обох сторін спірних договорів створити правові наслідки за ними, позивачем та відповідачем у справу не надано. Таким чином, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання позивачем визначених оспорюваними Договорами грошових сум поворотної фінансової допомоги. Протилежного сторонами не доведено.

Таким чином, як встановлено судом, у даній справі відсутнє подальше схвалення оспорюваних правочину шляхом прийняття їх до виконання, що узгоджується з імперативними нормами статті 241 Цивільного кодексу України, та є підставою для задоволення позову про визнання спірних договорів недійсними.

Щодо посилання позивача на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року №758/12453/19, котрою встановлено наявність ознак фіктивності ТОВ ЕКО КЛІН МАСТЕРС та ТОВ ОПТІМА ФЕШН , зокрема, щодо того, що означені Товариства не знаходяться за адресами реєстрації, не здійснюють діяльність, зазначену в установчих документах, при цьому за короткий термін їх існування здійснено занадто великий обсяг фінансових операцій, що свідчить про створення підприємств з метою прикриття незаконної діяльності. Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, в силу положень ст. 62 Конституції України, ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала, на відміну від вироку суду в кримінальному провадженні, не є належними і допустимими доказами у цій справі (схожу правову позицію наведено у пункті 5.14 постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 908/2394/16, де, зокрема, зазначено, що сам факт перебування в провадженні кримінальної справи, порушеної у відношенні посадових осіб не може бути правовою підставою для визнання недійсним спірного договору позики в силу наведених норм права).

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Таким чином, позовні вимоги Товариств з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 01 серпня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО КЛІН МАСТЕРС та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО .

3. Визнати недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 08 січня 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО КЛІН МАСТЕРС та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО .

4. Визнати недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 04 липня 2019 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО КЛІН МАСТЕРС та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛТАНАЛ-АГРО .

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО КЛІН МАСТЕРС" (вул. Княжий Затон, буд. 9 літера А, офіс 369, м. Київ, 02095; код 41722589) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАНАЛ-АГРО" (вул. Чапаєва 1-а, с. Чорноморівка, Херсонська обл., 74841; код 41412444) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6306 (шість тисяч триста шість) грн. 00 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 02.04.2021

Суддя М.О. Лиськов