Рішення

від 16.03.2021 по справі 925/240/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Черкаси справа № 925/240/19

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представника позивача Починок О.І., адвоката, розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Фермерського господарства Озерянка

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та

Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

Фермерське господарство Озерянка звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 31,1491 гектарів з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, яка розташована у адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, яке (право) посвідчене державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23 та виданим Смілянською районною Радою народних депутатів Смілянського району Черкаської області у відповідності з рішенням Смілянської районної Ради народних депутатів №15-21 від 26 березня 1993 року.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення Смілянської районної Ради народних депутатів №15-21 від 26.03.1993 ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 34,77 га для ведення фермерського господарства. 28.04.1993 відбулася державна реєстрація юридичної особи - Фермерського господарства Озерянка , заснованого ОСОБА_1 , яке фактично використовувало одержану останнім у постійне користування землю площею 34,77 га для ведення фермерського господарства, яка включає спірну земельну ділянку, і у зв`язку з цим, згідно із положеннями статей 2, 9 Закону України Про селянське (фермерське) господарство (у редакції чинній на час створення позивача), статті 92 Земельного кодексу України, відбулася фактична заміна постійного землекористувача щодо цієї земельної ділянки ОСОБА_1 на засноване ним Фермерське господарство Озерянка . Після смерті ОСОБА_1 право позивача на постійне користування вказаною земельною ділянкою не припинилося, проте відповідач заперечує це право і тим самим порушує його, що й спричинило даний спір.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 02.09.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарському суду Черкаської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справа №925/240/19 передана на розгляд судді Кучеренко О.І.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.10.2020 суддя Кучеренко О.І. прийняла справу до свого провадження.

05.11.2020 відповідач (Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області) надіслав до суду відзив від 30.10.2020 №9-23-0.6-7710/2-20 на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просить відмовити повністю, оскільки Головне управління не є розпорядником земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, тому не може бути відповідачем у даній справі. Відзив прийнято судом до розгляду.

Протокольною ухвалою від 01.12.2020 підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 12.01.2021 за клопотанням позивача до участі у справі залучено співвідповідача - Балаклеївську сільську раду.

Протокольною ухвалою від 09.02.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021.

16.03.2021 відповідач (Балаклеївська сільська рада) подав до суду заяву від 15.03.2021 №268, у якій просить розглянути справу без участі представника сільської ради за наявними у справі матеріалами.

Відповідач (Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області) у судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання рішення Смілянської районної Ради народних депутатів №15-21 від 26.03.1993 ОСОБА_1 був виданий Державний акт про надання у постійне користування 34,77 га землі для ведення фермерського господарства. Цей державний акт було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23.

28.04.1993 було проведено державну реєстрацію Фермерського господарства Озерянка , як юридичної особи, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У користуванні цього фермерського господарства з моменту його створення перебувала земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_1 у постійне користування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 22.08.2013. Після його смерті Фермерське господарство Озерянка продовжувало використовувати спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

У липні 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель сільськогосподарського призначення державної власності в адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району, результати якої оформлено актом обстеження земельної ділянки №308-ДК/311/АО/10/01/-18 від 27.07.2018 і актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №308-ДК/615/АП/09/01/-18 від 27.07.2018. У наведених актах зазначено, що земельна ділянка, яка надана ОСОБА_1 у постійне користування, після смерті використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правовстановлюючих документів, на момент перевірки на цій земельній ділянці знаходиться сільськогосподарська культура (соняшник), що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Матеріали перевірки направлено до прокуратури Черкаської області, на підставі яких Смілянською місцевою прокуратурою зареєстровано кримінальне провадження №42018251230000119 від 10.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України.

17.09.2018 Фермерське господарство Озерянка звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду строком на 10 років спірної земельної ділянки.

Головне управлінням Держгеокадастру у Черкаській області листом №3876/0/95-18 від 05.10.2018 повідомило позивача про відмову у задоволенні клопотання, вказуючи на те, що передача в оренду спірної ділянки можлива лише за результатами проведення земельних торгів.

05.11.2018 Фермерське господарство Озерянка звернулося з листом до Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області з проханням провести реєстрацію права постійного користування спірною земельною ділянкою господарством.

У відповідь на звернення позивача листом №347 від 09.11.2018 Балаклеївська сільська рада Смілянського району Черкаської області відмовила у реєстрації за ним права постійного користування спірною земельною ділянкою, з посиланням на невідповідність поданої заяви встановленій формі, порушення порядку її подання, неподання необхідних документів та доказів про оплату послуг, а також вказала, що позивач згідно із статтею 92 Земельного кодексу України не відноситься до суб`єктів, які можуть набувати права постійного користування земельною ділянкою.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність з актом приймання-передавання та додатком, серія та номер: 23-1865/14-19-СГ від 18.06.2019, 10.09.2019 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, яка розташована у адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області, зареєстровано за Балаклеївською сільською радою (код ЄДРПОУ 26489731), що підтверджується Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №240014444 від 11.01.2021.

Не визнання відповідачами (оспорювання) за позивачем права постійного користування вказаною земельною ділянкою наданою для ведення фермерського господарства, стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя статті 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття майно в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися правом власності , а відтак і майном.

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Предметом позову у даній справі є визнання за Фермерським господарством Озерянка права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 31,1491 га з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, яка розташована у адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту, та яку було надано громадянину ОСОБА_1 у постійне користування.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення Фермерського господарства Озерянка ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2009-XII Про селянське (фермерське) господарство (у редакції Закону від 14.10.1992 №2683-XII, на момент створення Фермерського господарства Озерянка ; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України від 19.06.2003 №973-IV Про фермерське господарство ) після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянського (фермерського) господарства підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Для державної реєстрації до відповідної Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство подає заяву про реєстрацію цього господарства, список осіб, які виявили бажання створити його, прізвище, ім`я, по батькові голови, документ про внесення плати за державну реєстрацію. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законодавством, чинним на момент створення Фермерського господарства Озерянка , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації такого господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого господарства.

У статті 1 Закону Про фермерське господарство (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі №320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду.

Пунктом 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте, Конституційний Суд України Рішенням №5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Відтак, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. При цьому голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення Фермерського господарства Озерянка , так й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства - відсутня.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Як установлено судом, громадянину ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23, надано у постійне користування 34,77 га землі для ведення фермерського господарства. Після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано Фермерське господарство Озерянка , яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації селянського (фермерського) господарства воно набуло права та обов`язки землекористувача. Відтак, суд дійшов висновку, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування, таке право не припинилось.

У позові заявлено вимогу про визнання за Фермерським господарством Озерянка права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 31,1491 га, з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, яка розташована у адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки №308-ДК/311/АО/10/01/-18 від 27.07.2018 та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №308-ДК/615/АП/09/01/-18 від 27.07.2018, здійснено перевірку земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 31,1491 га з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, яку надано у постійне користування громадянину ОСОБА_1 ; така ж інформація зазначена Головним управління Держгеокадастру у Черкаській області у листі до прокуратури (від 29.08.2018 № 10-23-0,4-1141/9013) та у листі-відповіді позивачу (від 05.10.2018 № 3876/0/95-18); при цьому, у листі позивача до Балаклеївської сільської ради зазначено, що ОСОБА_1 надано у постійне користування земельна ділянка з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, площею 34,77 га, а згідно з листом ГУ ДФС у Черкаській області про надання інформації, Фермерським господарством Озерянка подано податкові декларації з плати за землю, згідно яких площа земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821 складає 33,4 га.

З метою встановлення площі спірної земельної ділянки, позивачем було замовлено проведення експертизи, за результатами проведення якої судовим експертом Окрепкою А.І., складений висновок експерта про результати проведення судової земельно-технічної експертизи №1101/21 від 11.01.2021 (Т.2, а.с.187-198). На вирішення експертного дослідження позивачем були визначені наступні питання: чи відповідає фактична площа, проміри, конфігурація земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, яка розташована у адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області площі, промірам, конфігурації земельної ділянки згідно з даними Державного акту на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23 та виданий згідно з рішенням Смілянської районної Ради народних депутатів №15-21 від 26.03.1993; якщо ні, вказати причину такої невідповідності.

Згідно з висновком експерта, встановлено, що у результаті обробки координат поворотних точок меж земельної ділянки земельної ділянки з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, площа цієї земельної ділянки становить 31,1491. Також експертом встановлено, що вказана земельна ділянка відповідає лінійним промірам земельної ділянки, яка визначена у Державному акті на право постійного користування, який виданий згідно з рішенням Смілянської районної Ради народних депутатів №15-21 від 26.03.1993, а також частково не відповідає межам земельної ділянки з даними цього Державного акту, у зв`язку із залісненням земельної ділянки по її периметру, оскільки земельна ділянка межує з Державним підприємством Смілянське лісове господарство та неврахуванням лісосмуги, яка розташована вздовж дороги та полезахисної лісосмуги площею 0,8848 га.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У відповідності до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивач довів та належними доказами підтвердив свої позовні вимоги, відтак, суд задовольняє позов повністю.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 9 наведеної статті Кодексу встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Як встановлено судом на час розгляду справи спірна земельна ділянка змінила форму власності з державної на комунальну, оскільки передана у комунальну власність територіальної громади, проте, оскільки спір виник у зв`язку з діями саме Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, суд вважає, що судовий збір підлягає до відшкодування за рахунок обох відповідачів у розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством Озерянка (вул. Ватутіна, 12, с. Балаклея, Смілянський район, Черкаська область, 20721, ідентифікаційний код 14213372) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 31,1491 гектарів з кадастровим номером 7123780500:02:001:0821, яка розташована у адміністративних межах Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 39765890) на користь Фермерського господарства Озерянка (вул. Ватутіна, 12, с. Балаклея, Смілянський район, Черкаська область, 20721, ідентифікаційний код 14213372) 960,50 грн судового збору.

Стягнути з Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області (вул. Незалежності, 2, с. Балаклея, Смілянський район, Черкаська область, 20721, ідентифікаційний код 26489731) на користь Фермерського господарства Озерянка (вул. Ватутіна, 12, с. Балаклея, Смілянський район, Черкаська область, 20721, ідентифікаційний код 14213372) 960,50 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписане 02.04.2021.

Суддя О.І.Кучеренко