Ухвала

від 30.03.2021 по справі 922/749/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/749/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.,

та представників:

ОГП: Томчук М.О.

відповідачів: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні джерела" та Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2020

у справі № 922/749/20

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2

до:

1) Харківської міської ради;

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (надалі - Управління);

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні джерела"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 звернувся до господарського суду з позовом до Харківської міської ради, Управління та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні джерела", в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати п.27 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17;

- визнати незаконним та скасувати п.60 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.10.2018 №5643-В-С, укладений між Управлінням та ТОВ "Альтернативні джерела", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1640, скасувавши його державну реєстрацію;

- зобов`язати ТОВ "Альтернативні джерела" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №6, 7 площею 401, 5 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А 1 -1"; 1-го поверху №9, 10 площею 16, 1 кв.м та 2-го поверху №1-:-24 площею 275, 9 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-2" загальною площею 628 кв.м за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; нежитлові приміщення 1-го поверху №8-:- 12 площею 336 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А 1 -1"; 1-го поверху №11-:-16 площею 61, 8 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-2" загальною площею 463, 3 кв.м за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5 площею 357, 5 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А 1 -1"; 1-го поверху №1-:-8 площею 189,1 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-2" загальною площею 546, 6 кв.м за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; орендовані ТОВ "Альтернативні джерела" згідно з договором оренди №6597 від 26.05.2017 та №5775 від 18.05.2015.

Розглядаючи вказані позовні вимоги, суди встановили, що 26.05.2017 між Управлінням (орендодавцем) та ТОВ "Альтернативні джерела" (орендарем) укладено договір оренди №6597, на умовах якого орендарю передано в оренду нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 -:-5, 7-:-12, загальною площею 743, 6 кв.м, розташовані в будинку літ. "А-1", нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-16, загальною площею 267 кв.м та 2-го поверху №1-:-24 площею 275, 9 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2", загальною площею 1286, 5 кв.м за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6.

30.08.2017 між сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) №6597 від 26.05.2017, якою договір оренди викладено в новій редакції. Відповідно до додаткової угоди №1 від 30.08.2017 ТОВ "Альтернативні джерела": надано в оренду нежитлові приміщення 1-го поверху № 1 -:-5, 7-:-12, загальною площею 743,6 кв.м, розташовані в будинку літ. "А-1", нежитлові приміщення 1-го поверху № -:-16, загальною площею 267,0 кв.м та 2-го поверху №1-:-24 площею 275,9 кв.м у нежитловій будівлі літ. "А-2", загальною площею 1286,5 кв.м за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; вартість об`єкту оренди складає 2483000 грн без ПДВ (п. 3.1); орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п.5.2); має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого мана, не породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість(п.5.3); орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп (п.5.6).

Відповідно до додаткової угоди №2 від 22.10.2018 ТОВ "Альтернативні джерела" надано в оренду нежитлові приміщення 1- го поверху №6 площею 351,4 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А1-1", за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6; вартість об`єкту оренди складає 1362600 грн без ПДВ (п.3.1); орендар має право на приватизацію орендованого майна шляхом викупу відповідно до вимог ст.18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (п.5.6).

ТОВ "Альтернативні джерела" листами від 01.09.2017 та від 04.09.2017 звернулось до Управління за дозволом на приватизацію орендованих за договорами оренди приміщень.

Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 (п. 27 та п.60 додатку 1) міська рада дозволила приватизувати вказані об`єкти нерухомого майна шляхом викупу.

ТОВ "Альтернативні джерела" 09.01.2018 звернулась до Управління з листом №173, у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна провести суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Буйницьким М.В.; в свою чергу Управління звернулось до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Буйницького М.В. (лист від 29.09.2018 №1044) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ТОВ "Альтернативні джерела". Згідно із звітом про незалежну оцінку нерухомого майна від 31.01.2018, складеним ФОП Буйницьким М.В., вартість вказаного майна станом на 31.01.2018 без ПДВ становить 3265500 грн. 00 коп.

За доводами прокурора, у вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення.

У подальшому 29.10.2018 між ТОВ "Альтернативні джерела" та Управлінням комунального майна укладено договір купівлі - продажу № 5643- В-С, відповідно до якого ТОВ "Альтернативні джерела" приватизувало: нежитлові приміщення 1-го поверху №6,7 площею 401, 5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А 1-1"; 1-го поверху №9, 10 площею 16, 1 кв.м. та 2-го поверху №1-:-24 площею 275, 9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"загальною площею 628 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 428132263101; нежитлові приміщення 1-го поверху №8-:-12 площею 336 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А 1 -1"; 1-го поверху №11-:-16 площею 61, 8 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2"загальною площею 463, 3 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389309563101; нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-5 площею 357, 5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А 1 -1"; 1-го поверху №1-:-8 площею 189,1 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "А-2" загальною площею 546, 6 кв.м. за адресою: м. Харків, вулиця Новомосковська, 6. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 389233763101, загальною площею 1637, 9 кв.м., які орендовані ТОВ "Альтернативні джерела" згідно з договором оренди №6597 від 26.05.2017 та №5775 від 18.05.2015. Оціночна вартість майна становить 3265500 грн. 00 коп. Разом ціна продажу об`єкта приватизації становить 3918600 грн.

Рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилової С.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44394507 від 04.12.2018, №44395277 від 04.12.2018 та №44396020 від 04.12.2018 зареєстровано право власності за ТОВ "Альтернативні джерела" на вищевказані нежитлові приміщення.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор вважає, що п.27 та п.60 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" є незаконними та підлягають скасуванню, у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 2, 4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст.11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Похідними вимогами від скасування рішення ХМР є вимоги щодо визнання недійсним договору №5643-В -С від 29.10.2018 купівлі-продажу нежитлових приміщень, скасування державної реєстрацію права власності та повернення спірних приміщень громаді. Прокурор вважає, що рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним через не зазначення у звіті будь-яких відомостей про те, чи проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі, не зазначено про невід`ємні поліпшення, що стало причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 (суддя Присяжнюк О.О.) в позові відмовлено.

За висновком суду першої інстанції, твердження прокурора про невідповідність оспорюваного акту органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, що регулює порядок здійснення приватизації є необґрунтованими, оскільки Харківська міська рада прийняла рішення про приватизацію спірного об`єкту комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу ТОВ "Альтернативні джерела" з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Щодо решти вимог прокурора, то судом зазначено, що прийняття органами влади протиправних рішень не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього. Оскільки за висновком суду ТОВ "Альтернативні джерела" є добросовісним набувачем права власності на вказаний об`єкт приватизації, адже ним були дотримані визначені Харківською міської радою умови та порядок приватизації; суд дійшов висновку про необхідність врахування вимог ст. 1 Першого протоколу Конвенції та висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, згідно з якими самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Східний апеляційний господарський суд не погодився з висновками місцевого суду, зазначив, що Рада як орган місцевого самоврядування мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень, однак лише за умови врахування чинних законодавчих обмежень; водночас спростував висновок суду першої інстанції про вчинення орендарем усіх необхідних дій для законного набуття права власності на орендовані ним нежитлові приміщення, зазначив, що відповідачем 3 не дотримано умов та порядку приватизації, передбаченого законодавством, тому постановою від 27.08.2020 рішення місцевого суду скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з висновками апеляційного суд перший та третій відповідачі звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких посилаються на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, на неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо представництва прокурором інтересів держави, а також на відсутність висновків Верховного Суду щодо обов`язковості здійснення невід`ємних поліпшень для приватизації орендарем орендованого приміщення шляхом його викупу, просять постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

За доводами відповідача 1, суди обох інстанцій неправильно застосували ч. 2 ст. 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 10, ч. 1, 3 ст. 11, абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та рішення Харківської міської ради від 23.12.2011 № 565/11, від 21.06.2017 № 691/17, якими затверджені програми приватизації на певні роки, водночас вважає, що висновок Верховного Суду щодо застосування норм у подібних правовідносинах відсутній (підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України); суди неправильно застосували ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо підтвердження підстав звернення прокурором до суду та не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Підставами касаційного оскарження постанови відповідачем 3 вказано п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки на думку скаржника апеляційним судом:

- застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 по справі № 905/2236/18 та у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, згідно з якими самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця;

- неправильно застосовані ст . ст. 2,10,11,23 Закону України "Про прокуратуру" та не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, яким, на думку скаржника, підтверджується відсутність повноважень прокурора на подачу позову у даній справі.

В касаційній скарзі відповідач 3 також посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки вважає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч . 2 ст . 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст . 10, ч.ч. 1, 3 ст. 11, абз . 1 ч. 1 ст . 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у подібних правовідносинах з урахуванням прийнятих рішень міською радою про затвердження програми приватизації на певні роки, і судом апеляційної інстанції неправильно застосовані вказані норм матеріального та процесуального права,. а також статті 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а також не застосовано положення ч. 2 ст . 777 ЦК України та ст . 289 ГК України .

Відповідно до витягів з протоколів передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 12.10.2020 та від 15.10.2020 вказані касаційні скарги передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 . 11.2020 відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами на підставі п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, розгляд касаційних скарг об`єднано в одне касаційне провадження.

У відзивах на касаційні скарги прокурор Харківської обласної прокуратури просить залишити їх без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційними скаргами.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами у відповідності до ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Як свідчить зміст оскарженого прокурором рішення Харківської міської ради, підставою його прийнято є Закон України "Про приватизацію державного майна", Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закон України "Про особливості приватизації об?єктів незавершеного будівництва", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програма приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.

Відповідно до пункту 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 роки.

Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об?єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.

Приватизація об?єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).

Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об?єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об?єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об?єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об?єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об?єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об?єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації Управлінням готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об?єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.

Рішення про затвердження переліків об?єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8).

Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об?єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.

Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об?єкта окремим рішенням (пункт 7.2)

За змістом ч.1 ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об?єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 5-1, ч. 2 ст. 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.

Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі, за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Виходячи з аналізу наведених вище норм, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення ст. 11, ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб?єктом оціночної діяльності - суб?єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, а також від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19.

Як свідчить зміст оскарженої у даній справі постанови, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про задоволення позову прокурора в частині оскарження рішення ради, керувався саме такою правовою позицією щодо застосування наведених норм матеріального права, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19. Відтак встановивши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем здійснювалися будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що Рада як орган місцевого самоврядування зобов`язана враховувати наведені законодавчі обмеження.

Звертаючись до Верховного Суду з касаційними скаргами на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржники вважають відсутнім висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування норм Закону України "Про приватизацію державного майна" (ч. 2 ст. 162), Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (ст. 10, ч.ч. 1, 3 ст. 11, абз. 1 ч. 1 ст. 182), рішень Харківської міської ради, якими затверджено Програми приватизації на певні роки, проте колегія суддів вважажє такі доводи помилковими.

Згідно із ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на положення законодавства, зокрема, ст.ст. 51, 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 3, 8, 11, 10, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинних на час виникнення спірних правовідносин), орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності, - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна (наведену правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19 та Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 зі спорів, що виникли із подібних правовідносин щодо приватизації комунального майна).

При цьому колегія суддів враховує, що предметом позовів у зазначених справах є вимоги, зокрема, про визнання частково незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким ухвалено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов`язання повернути власникові нерухоме майно. Підставою позову прокурором визначено порушення порядку приватизації нерухомого майна шляхом викупу, оскільки до об`єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем невід`ємних поліпшень майна в розмірі не менше 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Тобто предмет і підстави позовів у цій справі, що розглядається, та у зазначених справах, а також правове регулювання спірних правовідносин свідчать про їх подібність.

Отже, висновок щодо питання застосування наведених в касаційній скарзі відповідача 1 норм права у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19 та Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від такого висновку.

Також колегія суддів відхиляє посилання відповідача 3 на положення Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, якими передбачено переважне право наймача перед іншими особами на придбання, у разі продажу речі, переданої у найм, які є загальними, у той час як спеціальним законом, який регулює порядок приватизації об`єктів малої приватизації, зокрема шляхом викупу, є Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Відповідачем 3 не надано доказів, що він відповідає вимогам які ставляться до орендаря спірного приміщення, яке перебуває у нього в оренді, та забезпечує йому право на приватизацію цього об?єкта, шляхом викупу, відповідно вимог Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Таким чином, вказані доводи відповідача 3 також не підтверджують наявності підстав для відступу від вказаного вище висновку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Викладене у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України є підставою для закриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Харківської міської ради, відкритого з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Стосовно доводів відповідача 3 про необхідність врахування у даній справі висновків Верховного Суду у справі №905/2236/18, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на з`ясовану під час касаційного провадження неподібність відповідних правовідносин.

Так, з постанови Верховного Суду у справі №905/2236/18 видно, що правова позиція, на яку посилається скаржник, обґрунтована встановленими обставинами надання орендарем доказів виконання капітального ремонту орендованого приміщення у листопаді 2016 року, а саме аудиторський висновок про фінансування невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму більше 25% ринкової вартості об`єкта, який зроблений 25.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗовнішІнформАудіт Л", в якому встановлено, що загальна сума понесених орендарем витрат на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна склала 37 896,00 грн, що складає 32,72% від ринкової вартості майна станом на 31.05.2013. Незалежно від того, що підприємець звернувся 20.09.2016 до Управління комунальної власності Слов?янської міської ради із заявою про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації від 19.09.2016 об`єкта приватизації з метою приватизації шляхом викупу, тобто до проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна, рішення про приватизацію орендованого майна міською радою прийнято 15.02.2017, а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 06.04.2017. Тобто на момент прийняття рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу орендарем було здійснено та сплачено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна.

Разом з тим у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що орендар звернувся з листами від 01.09.2017 та від 04.09.2017 Управління за дозволом на приватизацію орендованих за договорами оренди приміщень. На підставі вказаної заяви Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17 (п. 27 та п.60 додатку 1) міська рада дозволила приватизувати вказані об`єкти нерухомого майна шляхом викупу. Після цього 29.10.2018 між ТОВ "Альтернативні джерела" та Управлінням укладено договір купівлі-продажу №5643- В-С, відповідно до якого ТОВ "Альтернативні джерела" приватизувало нежитлові приміщення загальною площею 1637, 9 кв.м, які перебували у нього в оренді за відповідним договором. При цьому доказів проведення невід?ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації, орендарем не надано та судами під час розгляду справи не встановлено.

Колегія суддів зауважує, що передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Під розгляду справи № 922/623/20 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" .

Порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід?ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.

Колегія суддів зазначає, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими зазначене майно було набуте у власність.

Критерій законності означає втручання держави у право власності особи, яке повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад, чи сфер людської діяльності.

Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 297/616/17 наголошено, що вищезазначені висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У даній справі апеляційним судом встановлено обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації та водночас виявлено наявність протиправної поведінки самого покупця, який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв?язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об?єкта без завдання йому шкоди, звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, що свідчить про недобросовісність дій орендаря. Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.

Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого (шляхом викупу) фізичній особі органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об?єкта комунальної власності.

На переконання колегії суддів, у даному випадку позбавлення відповідача 3 майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна відповідачем 3 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого відповідача-3.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки фактичні обставини, встановлені у даній справі та у справі № 905/2236/18 не є подібними, касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою відповідача 3 з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у зв?язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18 підлягає закриттю в порядку п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Щодо доводів відповідача 3 про неправильне застосування апеляційним судом ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та не врахування викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висновку щодо необхідності повідомлення прокурором Харківської міської ради про порушення законодавства про приватизацію державного та комунального майна під час приватизації майна, яке є предметом розгляду у справі, якого здійснено не було, колегія суддів зазначає таке.

В постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду вказано, що згідно з ч. 3 ст . 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст . 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст . 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 ст . 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п . 2 ч . 1 ст. 226 ГПК України.

Таким чином, викладені у вказаній постанові висновки стосуються випадків захисту прокурором інтересів держави в особі відповідного суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас, у даній справі позов прокурора подано на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста від порушень, допущених саме органом місцевого самоврядування, який відчужив комунальне майно всупереч встановленим вимогам. У такому випадку, дотримання чи недотримання порядку повідомлення відповідного органу про намір подати вказаний позов проти нього ж, не спростовує підстав для представництва інтересів держави.

Колегія суддів вважає, що у такому випадку правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки причиною виникнення даного спору стало не неналежне виконання радою своїх обов`язків із захисту інтересів громади, а саме порушення спірним рішенням та договором вказаних інтересів.

За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та про необхідність врахування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, не є обґрунтованими, і оскільки правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі та у справі №912/2385/18 не є подібними, касаційне провадження у цій частині також підлягає закриттю в порядку п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Аналогічне стосується доводів відповідача 1 про неправильне застосування апеляційним судом ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та не врахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №587/430/16-ц.

Так, за доводами відповідача 1, прокурором в своїй позовній заяві не зазначено належних та достатніх підстав звернення до суду з даним позовом, не обґрунтовано та не доведено, що Харківська міська рада та її виконавчі органи не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави та територіальної громади м. Харкова; прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави; виходячи з вищезазначеного, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захист чи робить це неналежно.

Оскільки вказані висновки також мають застосовуватись при захисті прокурором інтересів держави в особі відповідного суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, натомість у даній справі відповідні суб`єкти владних повноважень є відповідачами, правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави у даній справі та у справі № 587/430/16-ц не можна вважати подібними, тому касаційне провадження у цій частині також підлягає закриттю в порядку п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

З огляду на викладене, оскільки жодна з наведених скаржниками підстав касаційного оскарження судових рішень у даній справі не підтвердилась, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Харківської міської ради та Управління.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN", № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).

Відповідно до висновку, викладеного в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №10/4647/18, усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 296, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернативні джерела" та Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27 .0 8.2020 у справі № 922/749/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.