Ухвала

від 02.04.2021 по справі 915/691/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 915/691/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Сербіна Олександра Івановича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021

та рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020

у справі № 915/691/20

за позовом Миколаївської міської ради

до:

1) Фізичної особи-підприємця Сербіна Олександра Івановича;

2) ОСОБА_1 ;

3) Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про визнання недійсними та скасування пунктів рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, скасування свідоцтва про право власності, скасування запису про право власності, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її Миколаївській міській раді у придатному для використанні стані,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 16.03.2021 надійшла касаційна скарга Фізичної особи - підприємця Сербіна Олександра Івановича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 (повний текст складено 16.02.2021) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі № 915/691/20, подана 09.03.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 16.03.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К.- головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст.310 цього Кодексу.

Водночас підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), у касаційній скарзі не зазначено, що порушує правило, встановлене п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, у зв`язку з чим Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог цієї ухвали скаржнику необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав) із урахуванням змісту цієї ухвали.

Способом усунення недоліків касаційної скарги є викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

Суд звертає увагу, що уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши Суду докази такого надіслання.

Крім того згідно з п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Приписами абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Абзацем 1 ч. 3 ст. 6 Закону передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 у розмірі 2 102 грн.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст.163 ГПК України).

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Як вбачається з оскаржуваних рішення та постанови (тексти розміщено у Єдиному державному реєстрі судових рішень), Миколаївська міська рада звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_1, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, в якій просила суд: визнати незаконним та скасувати п. 142 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.11.2011 № 1238 "Про зміну та надання адреси і внесення змін до рішень виконкому міської ради"; визнати незаконним та скасувати п. 92 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.01.2012 № 86 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за фізичними особами" щодо оформлення права власності на нежитлову будівлю торговельного павільйону загальною площею 18,1 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_1 ; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №495297 від 03.02.2012, видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради; скасувати запис про право власності № 2095 в книзі: 21 від 10.02.2012, внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно, про державну реєстрацію за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) права власності на нежитлову будівлю торгівельного павільйону, який знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна: 35936889; зобов`язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 20 кв.м., кадастровий номер 4810136300:06:001:0076 по АДРЕСА_1 та повернути її Миколаївській міській раді у придатному для використання стані шляхом звільнення її від будівель та споруд.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі №915/691/20 позовні вимоги задоволено частково, зобов`язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 20 кв.м., кадастровий номер 4810136300:06:001:0076, по вул. Лазурній та повернути її Миколаївській міській раді у придатному для використання стані шляхом звільнення її від будівель та споруд, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі №915/691/20 скасовано частково, позовні вимоги Миколаївської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_1, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити частково. Визнано незаконним та скасуваноп. 92 рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25.01.2012 № 86 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за фізичними особами" щодо оформлення права власності на нежитлову будівлю торговельного павільйону загальною площею 18,1 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_1, скасовано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 03.02.2012, видане виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, скасовано запис про право власності № 2095 в книзі: 21 від 10.02.2012, внесений до Реєстру прав власності на нерухоме майно, про державну реєстрацію за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) права власності на нежитлову будівлю торгівельного павільйону, який знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна: 35936889. Провадження у справі № 915/691/20 в частині позовних вимог Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування п. 142 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.11.2011 року № 1238 "Про зміну та надання адрес і внесення змін до рішень виконкому міської ради" закрито, в іншій частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі № 915/691/20 залишено без змін.

Фізична особа-підприємець Сербін Олександр Іванович в касаційній скарзі просить повністю скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 скасувати в частині задоволеної вимоги про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Сербіна Олександра Івановича звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 20 кв.м., кадастровий номер 4810136300:06:001:0076, по вул. Лазурній та повернення її Миколаївській міській раді у придатному для використання стані шляхом звільнення її від будівель та споруд, а справу № 915/691/20 направити на новий розгляд до суду першої інстанції, отже належною до сплати сумою судового збору за подання касаційної скарги в частині п`яти немайнових вимог є 21 020 грн (2 102 грн. *5)*200%.

Водночас предметом позову у даній справі є також вимога про повернення земельної ділянки Миколаївській міській раді у придатному для використання стані шляхом звільнення її від будівель та споруд, тобто майнова вимога, яка має бути оплачена судовим збором як за вимогу майнового характеру, виходячи із вартості земельної ділянки.

Оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду без матеріалів справи, у суду немає можливості з`ясувати дійсну вартість спірного майна і належну до сплати суму судового збору за подання касаційної скарги в цій частині, а оскаржувані судові рішення також не містять відповідної інформації.

Таким чином скаржнику необхідно сплатити судовий збір в частині майнової вимоги, виходячи з реальної вартості спірного майна.

До касаційної скарги в якості доказу сплати судового збору додано оригінал квитанції від 09.03.2021 №24 про сплату судового збору у сумі 4 204 грн.

Проте зазначена квитанція не може вважатися належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством порядку з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 згаданого Закону).

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Положеннями Інструкції встановлено вимоги про заповнення розрахункових документів.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладено в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, який обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з додатками 2, 8 до Інструкції одним із реквізитів платіжного доручення є "Призначення платежу", який заповнюється з урахуванням вимог, установлених главою 3 Інструкції.

Положеннями п. 3.8. Інструкції визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, які зазначено в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18, від 10.05.2018 у справі № 613/372/16-ц, та ухвалах Верховного Суду від 26.03.2018 у справі № 907/892/15, від 16.04.2018 у справі № 922/3137/17, від 20.04.2018 у справі № 910/12031/17, від 21.02.2019 у справі № 910/8880/18, від 13.02.2020 у справі № 910/4557/18.

Разом з тим, як встановлено судом касаційної інстанції, скаржником до касаційної скарги додано оригінал квитанції від 09.03.2021 №24 про сплату судового збору у сумі 4 204 грн, яка містить наступну інформацію: Платник: ОСОБА_1, Отр.: ГУК у м. Києві/Солом`янський р-н, ЄДРПОУ: 37993783, Р/р: UA288999980313151207000026007, МФО: 899998, Банк: Казначейство України (ел. адм. подат.), Призначення платежу:-1989102235, в той час, як вірним призначенням платежу є номер справи та орган в межах якої подається відповідна скарга, за яку сплачується судовий збір та дата судового акта, що оскаржується.

Таким чином до касаційної скарги додано оригінал квитанції про сплату судового збору, який не містить обов`язкових реквізитів, у зв`язку з чим дана квитанція не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку, оскільки в останній відсутня інформація, зокрема, щодо номеру справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дати прийняття судового акта, що оскаржується, з огляду на що, з останньої не вбачається яка саме касаційна скарга оплачується судовим збором та у якій справі. Крім того у вказаній квитанції невірно зазначено отримувача коштів, а саме: замість "Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102" вказано "Отр.: ГУК у м. Києві/Солом`янський р-н, Банк: Казначейство України (ел. адм. подат.)".

Скаржнику слід звернути увагу на те, що повернення помилково сплаченого судового збору передбачено Порядком повернення коштів , помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системами обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787. Цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, зокрема, податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету (п. 2 Порядку).

Водночас, слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.

Суд вказує на те, що скаржнику необхідно сплатити судовий збір та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги в частині п`яти немайнових вимог 21 020 грн та судовий збір в частині майнової вимоги, виходячи з реальної вартості спірного майна за наведеними нижче реквізитами.

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Враховуючи викладене касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Сербіна Олександра Івановича підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - заявнику касаційної скарги необхідно: 1) викласти касаційну скаргу у новій редакції та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав), належним чином обґрунтувати наявність цієї підстави (цих підстав); 2) надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги в частині п`яти немайнових вимог в сумі 21 020 грн та докази сплати судового в частині майнової вимоги, виходячи з реальної вартості спірного майна.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 287-288, 290, 292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сербіна Олександра Івановича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.11.2020 у справі № 915/691/20 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.