Постанова

від 25.03.2021 по справі 480/658/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2021 р.Справа № 480/658/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: Потапенко Н.І.,

представника відповідача: Семерні І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Сумській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Діска А.Б., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 17.07.20 року по справі №480/658/20

за позовом Приватного підприємства "ДОВЖИК"

до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "ДОВЖИК", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №0001270501 на суму 2037090,00 грн. - податку на додану вартість, в тому числі: основного платежу - 1629672 грн., штрафні санкції - 407418 грн., №0001280501 на суму 87881,20 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про помилковість висновків акту перевірки відносно позивача на підставі яких податковим органом винесено оскаржувані рішення.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №0001270501 від 04.12.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1975599,43 грн., у тому числі: основного платежу - 1580479,54 грн., штрафні санкції - 395119,89 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №0001280501 від 04.12.2019, яким накладено штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 63713,6 грн.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "ДОВЖИК" витрати зі сплати судового збору в сумі 19548,6 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивач в письмових поясненнях просив суд залишити апеляційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду 07.07.2020 - без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду 04.03.2021 клопотання Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про заміну відповідача у справі задоволено.

Замінено відповідача по справі № 480/658/20 - Головне управління Державної податкової служби у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43995469).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ДОВЖИК" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, результати якої оформлені актом №201/18-28-05- 01/32364694/18 від 04.11.2019 (т.1, а.с.18-144).

У висновках акту перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- п.188.1 ст.188, п. 201.1 ст. 201, пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1 632 484 грн., у тому числі: за листопад 2016 року у сумі 524 грн., за грудень 2016 року у сумі 260 грн., за січень 2017 року у сумі 167 160 грн., за листопад 2017 року на суму 6 692 грн., за грудень 2017 року у сумі 30 163 грн., за лютий 2018 року у сумі 203 400 грн., за травень 2018 року у сумі 55 227 грн., за червень 2018 року у сумі 58 556 грн., за серпень 2018 року у сумі 170 528 грн., за жовтень 2018 року у сумі 285 401 грн., за листопад 2018 року у сумі 298 985 грн., за грудень 2018 року у сумі 145 199 грн., за лютий 2019 року у сумі 699 грн., за червень 2019 року у сумі 209 690 грн.

- п.п. 266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього у сумі 5 493,91 грн., в тому числі: за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 у сумі 273,31 грн.; за 2017 рік у сумі 1267,52 грн.; за 2018 рік у сумі 1473,49 грн.; за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 у сумі 2479,59 грн.

- п.п. 201.10 п. 201 ст.201 Податкового кодексу України.

- абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: ПП "ДОВЖИК" подано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 4 квартал 2017 року, 3-4 квартали 2018 року та 1-2 квартали 2019 року з недостовірними відомостями.

Не погодившись з вказаними висновками акту перевірки позивач подав заперечення на акт №191811 від 18.11.2019 (т.1, а.с.145-161), за результатами розгляду яких отримано відповідь №4644/10/18-28-05-01-12 від 02.12.2019 відповідно до якої зазначено, що висновки акту перевірки є такими, що відповідають фактичним обставинам, складеними у відповідності до норм податкового законодавства та є правомірними (т.1, а.с.162-175).

На підставі висновків акту перевірки податковим ораганом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001270501 від 04.12.2019, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2040605,00 грн. - у тому числі: основного платежу - 1632484 грн., штрафні санкції - 408121 грн. (т.1, а.с.177-178); № 0001280501, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 87881,20 грн. (т.1, а.с.179-180).

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положенням Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Згідно з абз. 1-3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не можуть бути підставою для податкового обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що підставою для нарахування грошових зобов`язань ПП "Довжик" слугували висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки про встановлення завищення податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 1285966 грн. (загальна декларація по ПДВ) та 166826,67 грн. (скорочена декларація по ПДВ) за рахунок нереальності здійснення операцій по отриманню сільськогосподарських послуг від ПрАТ САД .

Стосовно вказаних вище висновків слід зазначити, що як свідчать матеріали справи, між ПП "ДОВЖИК" та ПрАТ "САД" протягом перевіреного періоду (з 01.06.2016 по 30.06.2019) укладено договори, пов`язані з виконанням сільськогосподарських послуг: договір №04/01-1 від 01.04.2016 на надання послуг (виконання сільськогосподарських робіт); договір №01/02-2 від 02.01.2018 на надання послуг (виконання сільськогосподарських робіт), договір №01/02-2 від 02.01.2019 на надання послуг (виконання сільськогосподарських робіт).

На підтвердження виконання ПрАТ "САД" робіт позивачем надано до суду акти здачі-приймання робіт та звіти про проведені роботи; розрахунок коригування кількісних і якісних показників №3 від 11.11.2019 до податкової накладної №47 від 08.12.2018, квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжні доручення про оплату послуг в галузі рослинництва за 2016, 2018, 2019 роки (т. 2, а.с.83-171).

Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено, що у ПП "ДОВЖИК" не було доцільності в отриманні сільськогосподарських послуг у 2016, 2018 та 2019 роках, так як підприємство виконувало роботи власними силами, а первинні документи виписані ПрАТ "САД" на адресу ПП "Довжик" повторюють роботи, виконані власними силами.

Крім того, відповідач в Акті перевірки зазначив, що відповідно до звітів до лімітно-забірних карток на використання дизельного палива встановлено, що ПП "ДОВЖИК" на орендованій у ПрАТ "САД" техніці здійснював наступні роботи: перевезення, навантажувальні роботи, дискування, культивація, посів, оприскування, тюкування, ПБН (погрузочно бункерне навантаження); згідно звітів до актів приймання-передачі виконаних робіт ПрАТ "САД" на ідентичній техніці здійснював слідуючі роботи: перевезення, навантажувальні роботи, дискування, культивація, посів, оприскування, тюкування, ПБН (погрузочно бункерне навантаження).

А тому, роботи ПрАТ "САД" дублюють роботи, які ПП "ДОВЖИК" виконувало на орендованій сільськогосподарській техніці, відтак відповідач зробив висновок, що не можливо встановити реальність здійснення господарських операцій та недійсність (неможливість) формування ПрАТ "САД» відповідного активу (робіт, послуг), що є доказом фіктивності надання послуг та, як наслідок, нереальності здійснення господарських операцій з продажу послуг на адресу ПП "ДОВЖИК".

Тобто, за висновком відповідача, насправді вказані угоди не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов`язань перед покупцем, а лише для збільшення валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що послуги, отримані від ПрАТ "САД" повторювали роботи, виконані як власними силами, так і за рахунок орендованої техніки ПП "ДОВЖИК", з урахуванням наступного.

Як свідчать матеріали справи, у 2018 році ПрАТ "САД" виконувало роботи щодо дискування (кукурудза) 180 га, дискування та культивації (соя) - 150 га, культивації (соняшник) - 50 га, глибокорихлення та дискування під озимі 2019 - 494 га, культивації під озимі - 390 га, посіву озимих - 494 га, збирання озимої пшениці - 444 га, тюкування соломи (озима пшениця) - 200 га, дискування стерні (озима пшениця) - 320 га, збирання ячменю озимого - 51 га, міжрядкового обробітку кукурудзи - 130 га, збирання кукурудзи - 194 га, дискування стерні (кукурудза) - 267 га, міжрядкового обробітку соняшнику - 570 га, збирання сої - 150 га, збирання соняшнику - 380 га, дискування стерні (соя) - 150 га, дискування стерні (соняшник) - 420 га (Т.2 а.с.195).

Зі звіту ПП Довжик про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2018 встановлено, що посівна площа кукурудзи становила 484 га, соняшника - 570 га, сої - 150 га, озимої пшениці - 494 га (т.2, а.с.172-182).

Згідно зі звітом до акту №65 від 28.02.2018 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) (т.2, а.с.87), ПрАТ "САД" надано послуги щодо обмолоту кукурудзи в обсязі 484 га.

Відповідно до звіту до актів №249 від 04.09.2018 та №283 від 29.10.2018 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) (т.2, а.с.120, 126), ПрАТ "САД" надано послуги щодо обмолоту соняшника загалом в обсязі 570 га.

Як вбачається зі звіту до акту №288 від 31.10.2018 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) (т.2, а.с.129), ПрАТ "САД" надано послуги щодо посіву озимої пшениці на 494 га та щодо обмолоту сої в обсязі 150 га.

Вказані послуги зазначені відповідачем у відзиві, як такі, що підтверджують подвійне відображення в первинних документах одних і тих самих робіт.

Однак, даних про те, що такі роботи проводились найманою технікою ПП "ДОВЖИК" не містять, ані звіти про проведені агротехнічні заходи (т.2 а.с.88-91, 121-122, 130-131), ані звіти про роботу власної та орендованої техніки, складені приладами GPS за січень-лютий 2018 року (т.3, а.с.89, 100-103, 142-145, 172-174, 193-194, 207-210, 237-240, т.4, а.с.20-22).

Акт перевірки містить посилання не те, що згідно звіту до актів №65 від 28.02.2018, №249 від 04.09.2018, №283 від 29.10.2018, №288 від 31.10.2018 здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) для виконання сільськогосподарських робіт на ділянках, вказаних ПП "ДОВЖИК", використовувалась власна заправлена паливом техніка ПрАТ "САД" з необхідним реманентом. Проте, вказані звіти до актів взагалі не містять даних щодо здійснення таких робіт ПП "Довжик" власною технікою.

Аналізуючи надані суду договори надання послуг та оренди сільськогосподарської техніки, специфікації до договорів, звіти про проведені агротехнічні заходи найманою технікою ПП "ДОВЖИК" та звіти про проведені агротехнічні заходи найманою технікою в розрізі земельних ділянок, звіти про роботу власної та орендованої техніки, оснащеної приладами GPS, акти здачі-прийому робіт (надання послуг) та звіти до них, акти передачі насіння для посіву, акти приймання-передачі орендованої техніки за перевіряємі періоди (т. 2, а.с. 85-149, т. 3, а.с.71-250, т. 4, а.с. 1-38), колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів податкового органу, що підприємство виконувало всі роботи власними силами, а первинні документи виписані ПрАТ "САД" на адресу ПП "ДОВЖИК" повторюють роботи виконані власними силами.

Зі змісту вказаних документів, а також зі змісту сводних таблиць агротехнічних заходів по вирощуванню сільськогосподарських культур в 2016 та 2018 роках (т.4, а.с.195, т. 2, а.с.195), деякі сільськогосподарські роботи ПП "ДОВЖИК" власною чи орендованою технікою взагалі не виконувались (збирання кукурудзи, посів озимих у 2019 році, збирання сої, дискування стерні сої), а ті заходи, які виконувались, мають відмінну площу та у сумі з наданими послугами ПрАТ "САД" свідчать про обробку тієї площі землі, яку займали відповідні культури у перевіряємі періоди згідно зі звітами про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (т.2, а.с.172-194).

Крім того, як вбачається з акту перевірки (т. 1, а.с. 65), з метою перевірки використання власної та орендованої сільськогосподарської техніки в господарській діяльності ПП "ДОВЖИК" та доцільності придбання послуг від ПрАТ "САД" проведено аналіз списання паливно-мастильних матеріалів для виконання сільськогосподарських робіт.

Відповідно до лімітно-забірних карток та звітів про використання пального відповідачем встановлено, що сільськогосподарські роботи в 2018 році проведено господарським способом як власною так і орендованою технікою.

При цьому, позивачем не заперечується виконання робіт як власною, так і орендованою технікою. Про проведення таких робіт свідчать також звіти про роботу власної та орендованої техніки за перевіряємі періоди.

Слід зазначити, що виконання певних видів робіт власною чи орендованою технікою не може беззаперечно свідчити про невиконання інших робіт чи таких самих робіт на іншій площі ПрАТ "САД".

Стосовно використання на одній і тій самій місцевості у різні роки різної кількості дизельного палива для виробництва сільськогосподарської продукції власними силами, слід зазначити, що допитаний у якості свідка під час розгляду справи в суді першої інстанції директор підприємства ОСОБА_1 пояснив, що така різниця може виникнути через різні погодні умови в одні і ті ж періоди в різні роки, від чого залежить кількість одних і тих же видів робіт на одній земельній ділянці.

Відповідач не заперечував, що послуги були оплачені, позивачем включено цю суму до податкового кредиту, а ПрАТ "САД" - до податкового зобов`язання, в ході проведення перевірки будь-яких розбіжностей щодо цього встановлено не було.

Крім того, свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили, що послуги ПрАТ "САД" надавались і роботи, зазначені в звітах, виконувались як власними силами на орендованій техніці, так і шляхом отримання послуг.

Крім того, доводи відповідача про економічну недоцільність отримання таких послуг спростовується звітами про фінансові результати підприємства, відповідно до яких практично без зміни розміру оброблених площ, у підприємства зріс чистий прибуток (т.4, а.с.158-159).

Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем не доведено і належним чином не підтверджено, що позивач не використовував послуги надані ПрАТ "САД", та безпідставно завищив податковий кредит на ПДВ на суму 1452792,67 грн. за рахунок нереальності здійснення операцій по отриманню послуг від ПрАТ "САД" як за загальною, так і за спеціальною деклараціями по ПДВ, на підставі чого податкове повідомлення-рішення №0001280501 від 04.12.2019 є неправомірним та підлягає скасуванню в частині нарахованої суми ПДВ у розмірі 1452792,67 грн. та штрафних санкцій у сумі 363198,25 грн.

Крім того, підставою для нарахування грошового зобов`язання ПП "Довжик" слугували висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, про встановлення заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 82194 грн., в т. ч. за грудень 2016 року на суму 260 грн., за грудень 2017 року на суму 29 958 грн., за грудень 2018 року на суму 46 049 грн., за червень 2019 року на суму 5927 грн., у зв`язку з заниженням бази оподаткування при здійсненні господарських операцій з постачання власно виробленої продукції (овесу та ячменю) за цінами, меншими за звичайні.

Судовим розглядом встановлено, що ПП "ДОВЖИК" є виробником ячменю та вівса, вказані обставини не заперечуються податковим органом.

Реалізація позивачем вказаного товару у перевіряємий період здійснювалась на користь ТОВ "Плодорозсадник", ТОВ "СП "Нібулон" та ТОВ "Антарес Інвест М".

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено, що собівартість овесу в 2016 році склала 1,75 грн/кг, 2017 році - 5,05 грн/кг, 2018 році - 2,39 грн/кг; собівартість ячменю в 2018 році - 5630 грн/т (т.1 а.с.32).

Допитана в суді першої інстанції у якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що нею проводилась перевірка позивача та складався акт перевірки. Собівартість виробленої ПП "Довжик" продукції нею в ході перевірки було встановлено на підставі звітів про основні економічні показники роботи підприємства за 2016-2018 роки, які є обов`язковою статистичною звітністю для підприємства. Після чого вказану собівартість було порівняно з ціною продажу товару та встановлено, що овес та ячмінь продано підприємством за цінами, нижче собівартості, а тому зроблено висновок, що відхилення договірних цін від звичайних підлягає оподаткуванню.

Позивачем визнається та обставина, що визначений податковим органом розмір собівартості овесу та ячменю відповідає дійсності. При цьому, представник позивача вказуває, що підприємство мало право реалізувати товар власного виробництва за тими цінами, які вважає за потрібне. Крім того позивач просить врахувати, що вказане реалізоване зерно було низької якості та ціна продажу відповідала рівню ринкових цін.

Надаючи правову оцінку вказаним обставина, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.219 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Так, позивачем обґрунтовано продаж виробничої продукції, а саме овесу, за ціною нижче собівартості.

У перевіряємий період продаж вівса позивачем ТОВ "Плодорозсадник" відбувався у відповідності до договорів продажу кормів для худоби: №160501 від 05.01.2016; №170501 від 05.01.2017; №180501 від 05.01.2018; №190501 від 05.01.2019 (т.1, а.с.183-190).

На підтвердження наявності підстав для здійснення збиткових господарських операцій, позивачем надано договори з ТОВ "Плодорозсадник", відповідно до яких продажу підлягало зерно, в якості корму для худоби (т.1, а.с. 183-190), видаткові накладні (т.1, а.с. 202-226) та посвідчення про якість зерна, відповідно до яких зазначене зерно мало вологість від 14% до 14,8% та сміттєву домішку 5%, що відповідно до ДСТУ 4963:2008 відповідає вівсу для кормових потреб.

Тобто, під час судового розгляду, позивачем належним чином обґрунтовано продаж товару власного виробництва - вівса за цінами, нижче собівартості, що дає підстави для висновку про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення №0001280501 від 04.12.2019 на суму донарахування ПДВ 63350,54 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 15837,64 грн.

Стосовно донарахованого податкового зобов`язання з податку на додану вартість з суми дебіторської заборгованості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками" по заборгованості, в сумі 393736,22 грн. по контрагенту ТОВ "ВІВАТ СТАФФ", колегія суддів зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено, що станом на 01.07.2016 у ПП Довжик по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками рахується дебіторська заборгованість у сумі 393736,22 грн. по контрагенту ТОВ ВІВАТ СТАФФ .

07.10.2019 письмовим запитом №18-28-14-01/2 ГУ ДПС у Сумській області звернулось до ПП "Довжик" з вимогою надати роз`яснення та документальне підтвердження щодо виникнення дебіторської заборгованості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по ТОВ "ВІВАТ СТАФФ" у сумі 393736,22 грн. (т. 2, а.с.203-204).

На виконання вказаного листа ПП "ДОВЖИК" листом №10/10/19-1 від 10.10.2019 повідомив податковий орган про те, що дана сума не відноситься до розрахунків з ТОВ "ВІВАТ СТАФФ" і в бухгалтерському обліку виникла помилково, внаслідок ручного введення в ході відновлення комп`ютерної інформаційної системи 1С після вірусного пошкодження. Первинні бухгалтерські документи по розрахунках з ТОВ "ВІВАТ СТАФФ", які вимагали представники податкового органу у ПП "ДОВЖИК" відсутні в зв`язку з закінченням термінів їх зберігання. Було надано роздруківку з комп`ютерної системи 1С щодо господарських операцій ПП "ДОВЖИК" з ТОВ "ВІВАТ СТАФФ" за 2012-2014 роки, яка свідчила про списання з балансових рахунків ПП "ДОВЖИК" заборгованості за розрахунками з ТОВ "ВІВАТ СТАФФ" (т.2, а.с.205-207).

Позивач зазначає, що ПП "ДОВЖИК" придбавало у ТОВ "ВІВАТ СТАФФ" добрива та засоби захисту рослин відповідно договору №28/02-3 від 28.02.2012. Оплата за добрива відбулась з поточного рахунку ПП "ДОВЖИК" на суму 998200 грн., добрив та засобів захисту рослин поставлено на суму 612184,00 грн. Дебіторська заборгованість в сумі 386016,00 грн. списана з балансу підприємства 15.12.2014 як безнадійна.

Відповідач не визнає право ПП "ДОВЖИК" на списання даної заборгованості, посилаючись на наявність рішення Господарського суду Харківської області від 28.01.2014 по справі №922/5028/13, яким визнано стягнути з ТОВ "ВІВАТ СТАФФ" заборгованість в сумі 386016 грн., розстрочивши її рівними частинами по 64336 грн. щомісячно з 20.05.2014 по 20.10.2014. У зв`язку з цим, як вважає відповідач, дана заборгованість мала обліковуватись на балансовому рахунку ПП "ДОВЖИК" і повинна бути списана за наслідками перевірки з одночасним донарахуванням податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 64336 грн.

Відповідачем встановлено, що оскільки ПП "ДОВЖИК" сформувало податковий кредит при перерахуванні коштів, але такі товари/послуги не були отримані протягом терміну позовної давності від постачальника, то позивач (Покупець) у зв`язку з невикористання товарів/послуг у межах господарської діяльності втрачає право на нарахування податкового кредиту та повинен на дату списання дебіторської заборгованості збільшити податкові зобов`язання, де база оподаткування визначається виходячи з вартості придбання таких товарів/послуг.

Так, відповідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

На підтвердження віднесення сум, сплачених за договорами з "ВІВАТ СТАФФ", до податкового кредиту відповідачем надано суду витяг з інформаційної бази ДПС - додаток 2 до податкової декларації позивача з ПДВ (т. 4, а.с. 106).

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу про наявність підстав для списання позивачем дебіторської заборгованості на суму 386016,00 грн., як безнадійної.

Відповідно до вимог абз "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійною визнається заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Як було встановлено під час перевірки, не заперечується позивачем та підтверджується даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Харківської області від 28.01.2014 по справі №922/5028/13 за позовом ПП "ДОВЖИК" стягнуто з ТОВ "ВІВАТ СТАФФ" на користь позивача 386016,00 грн. заборгованості. Вказане рішення суду набрало законної сили та підлягало виконанню.

Тобто, заборгованість, яку було стягнуто в судовому порядку, не можна визнати безнадійною за вказаною нормою закону.

Будь-яких інших підстав, визначених пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України для визнання вказаної заборгованості безнадійною відповідачем не зазначено та суд не вбачає можливості застосувати.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не підтверджено підстави для збільшення податкових зобов`язань позивачем на суму 64336 грн. та нарахування відповідачем податкових зобов`язань з ПДВ на суму 64336 грн. та штрафних санкцій на суму 16084 грн. У зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №0001280501 від 04.12.2019 підлягає скасуванню в частині на суму 80420 грн., у т.ч. 64336 грн. за основним платежем, 16084 грн. за штрафними санкціями.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини та недоведеність відповідачем порушень ПП "ДОВЖИК" щодо завищення податкового кредиту по ПДВ за рахунок нереальності здійснення операцій по отриманню послуг від ПрАТ "САД", заниження податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з заниженням бази оподаткування при здійсненні господарських операцій з постачання власно виробленої продукції (вівса) за цінами, меншими за звичайні, а також не проведення нарахування податкових зобов`язань з ПДВ від списання простроченої заборгованості ТОВ "ВІВАТ-СТАФФ", термін позовної давності по якій минув, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині донарахування основного зобов`язання в сумі 1580479, 54 грн. та на суму штрафної санкції - 395119,89 грн.

Крім того, контролюючим органом встановлено нереєстрацію податкових накладних на списання товарно-матеріальних цінностей на адресу Довжицької сільської ради на безоплатній основі, на суму 64336 грн від списання простроченої заборгованості ТОВ "ВІВАТ-СТАФФ", термін позовної давності по якій минув, по послугам по благоустрою доріг по вул. Першотравнева с. Довжик та у зв`язку із заниженням бази оподаткування при здійсненні господарських операцій з постачання власно виробленої продукції за цінами, меншими за звичайні.

Відповідно до абз. 1 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п. 120-1.2 ст.120-1 Податкового кодексу України, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Оскільки порушення щодо списання простроченої заборгованості ТОВ "ВІВАТ-СТАФФ", термін позовної давності по якій минув та частково у зв`язку із заниженням бази оподаткування при здійсненні господарських операцій з постачання власно виробленої продукції (вівса) за цінами, меншими за звичайні, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, тому податкове повідомлення-рішення № 0001280501 від 04.12.2019, яким накладено штраф за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) підлягає скасуванню в частині на суму 63713,6 грн.

Крім того, доводи податкового органу стосовно прийняття 27.11.2020 відносно позивача податкового повідомлення рішення №0024540701, з прийняттям якого податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 № 0001280501 вважається відкликаним, не впливають на правомірність викладених вище висновків суду, як такі що не були предметом дослідження під час розгляду справи Сумським окружним адміністративним судом, а прийняття вказаного рішення також свідчать помилковість висновків акту перевірки.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Сумській області як територіального органу утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 по справі №480/658/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 02.04.2021 року