Постанова

від 01.04.2021 по справі 400/1326/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1326/20

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Миколаїв, 01 жовтня 2020 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Трейдопт Компани до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2019 року №UA508000/2019/000024/2, картки відмови від 26.12.2019 року №UA508280/2019/00011,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020року Приватне підприємство Трейдопт Компани звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2019 р. № UA508000/2019/000024/2 та картки відмови у митному оформленні від 26.12.2019 р. № UA508280/2019/00011.

В обґрунтування позову вказано, що під час декларування митної вартості придбаного автомобіля визначив його вартість за резервним методом відповідно до п.п. "ґ" п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі МК України). Всі необхідні документи були надані. У відповідача не було обґрунтованих сумнівів вважати, що надані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості. У рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, у той час як декларантом заявлено митну вартість за резервним методом. Інформація про маршрут транспортування вказана в калькуляції транспортних витрат. Вимога відповідача щодо необхідності включення до митної вартості витрат на зняття автомобіля з обліку не відповідає чинному законодавству. Розмір транспортних витрат вказано в калькуляції та підтверджено рахунком-фактурою. Об`єм двигуна ввезеного автомобіля вказано відповідно до сертифіката відповідності, а в акті про проведення огляду від 21.12.2019 р. помилка допущена інспектором митниці. В експертному звіті вказано на підставі яких нормативно-правових актів здійснено розрахунок, у той час як відповідач не зазначив, яку саме методику обрання джерела інформації для розрахунку митної вартості використано митницею. Зазначення в оскаржувану рішенні лише дати й номеру митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення мотивованим.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, позов ПП Трейдопт Компани задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 26.12.2019 р. № UA508000/2019/000024/2 та картку відмови у митному оформленні від 26.12.2019 р. № UA508280/2019/00011.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморської митниці Держмитслужби (вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73003, ідентифікаційний код 43335608) судовий збір у сумі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.) на користь приватного підприємства "Трейдопт Компани" (вул. Кагатна, 1-К, м. Миколаїв, 54007, ідентифікаційний код 37844708).

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Чорноморською митницею Держмитслужбиподано до суду апеляційну скаргу, у якій зазначено про порушення норм матеріального тапроцесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення, у зв`язку з чим просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що надані позивачем документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Митна вартість визначена за ціною договору (контракту). При виконанні митних формальностей спрацювала форма контролю системи управління ризиками. Позивачем не надано будь-якого банківського документа щодо здійснення оплати за товар та оприбуткування товару на підприємстві. Не надано жодного документа про здійснення оплати транспортних витрат. У калькуляції відсутня інформація щодо вартості перевезення від місця придбання товару до порту відвантаження. Позивачем не надано інформації щодо витрат на придбання товару у США, перевезення його до Грузії, вартості відновлювальних робіт, відсутній витяг з аукціону США.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.12.2019 р. позивач придбав у Грузії автомобіль BMW 430I, VIN- НОМЕР_1 за 9800,00 доларів США, що підтверджується угодою № 1738465 та інвойсом від 15.12.2019 р. № 1 (а. с. 12-16).

З метою здійснення цінової експертизи угоди купівлі-продажу транспортного засобу, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 52 МК України, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до звіту експерта від 23.12.2019 р. № 222 вартість ввезеного позивачем автомобіля становить 305840,12 грн (13131,13 доларів США) (а. с. 21-25).

Митним брокером ТОВ "Логос-Фортуна-Брокер" до митного посту "Костянтинівка" 23.12.2019 р. подано електронну митну декларацію № UA508280/2019/000692 (а. с. 10-11), в якій визначено митну вартість за резервним методом згідно з п.п. "ґ" п. 2 ч. 1 ст. 57 на рівні 13686,13 доларів США (13131,13 доларів США за висновком експерта + 555,00 доларів США транспортні витрати).

До митної декларації додавалися інвойс від 15.12.2019 р. № 1; акт про проведення митного огляду транспортного засобу від 21.12.2019 р. UA 508280/2019/537; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.01.2019 р. № НОМЕР_2 ; калькуляція транспортних витрат від 22.12.2019 р.; звіт експертного товарознавчого дослідження від 23.12.2019 р. № 222; договір доручення (надання послуг митного брокера) від 19.12.2019 р. № 534; скріншот з аукціону США; сертифікат відповідності від 23.12.2019 р. № UA.013.21623-19 (а. с. 12-35).

23.11.2019 р. відповідач надіслав повідомлення декларанту про витребування додаткових документів у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (страхування, транспортних витрат з розшифровкою маршруту, витрати понесені при знятті з обліку транспортного засобу, комісійні та брокерська винагорода); копію митної декларації країни відправлення; бухгалтерську документацію щодо транспортних та страхових витрат; банківські платіжні документи, що стосуються оплати за оцінюваний товар; каталоги, специфікації виробника товару (а. с. 36-37).

ТОВ "Логос-Фортуна-Брокер" надіслало відповідачу заяву позивача від 26.12.2019 р., в якій зазначено, що договір із третіми особами не укладався; платежі третім особам на користь продавця товару не здійснювались; комісійні, посередницькі послуги не надавались; страхування автомобіля не здійснювалось; в акті про проведення огляду від 21.12.2019 р. інспектором митного посту "Чорноморський" невірно зазначено об`єм циліндрів двигуна автомобіля 2017 см3, замість 1998 см3, що підтверджується сертифікатом відповідності та звітом експерта; крім наданих, більше додаткові документи надаватись не будуть (а. с. 38-44).

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товару відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2019 р. №UA508000/2019/000024/2, яким збільшено митну вартість ввезеного транспортного засобу з 13686,13 доларів США до 17228,00 доларів США, що призвело до збільшення ПДВ грн та мита (а. с. 45-46).

У рішенні зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не застосовується у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (страхові витрати, транспортні витрати з розшифровкою маршруту, страхування, витрати при знятті з обліку транспортного засобу, комісійна та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю), транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару про транспортні витрати, не підтверджені жодним документом (квитанціями, накладними тощо), відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; надані документи містять розбіжності щодо робочого об`єму двигуна транспортного засобу; експертом у звіті від 23.12.2019 р. № 222 порушено методику обрання джерела інформації для розрахунку митної вартості, зазначені недостовірні відомості щодо фактичного пробігу транспортного засобу, невірно визначено величне значення недопробігу, що впливає на розрахунок збільшення ринкової вартості транспортного засобу. Митну вартість товару скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, зокрема за ціною товару, який ввозився на митну територію України за митною декларацією від 14.11.2019 р. № UA500650/2019/62222.

Крім того, головним державним інспектором прийнято картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 26.12.2019 р. № UA508280/2019/00011 (а. с. 47-48).

З метою розмитнення товару позивач подав електронну митну декларацію від 26.12.2019 р. № UA508000/2019/000024/2, в якій вартість ввезеного товару визначена відповідно до прийнятого відповідачем рішення про визначення митної вартості (а. с. 49-50).

04.01.2020 р. автомобіль BMW 430I, VIN- НОМЕР_1 зареєстровано за позивачем, а 08.01.2020 р. постановлено на податковий облік як об`єкт оподаткування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначаючи митну вартість ввезеного автомобіля на рівні 17228,00 доларів США за ціною товару, який ввозився на митну територію України за митною декларацією від 14.11.2019 р. № UA500650/2019/62222, відповідач не обґрунтував правомірність застосування такого методу з урахуванням того, що автомобіль є вживаним, після ДТП, має індивідуальні пошкодження та ступінь зносу, а тому інший автомобіль з аналогічними технічними характеристиками, але відмінним станом не обов`язково матиме таку ж вартість.

Суд першої інстанції вказав, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення в рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Відтак, є не спростованою митна вартість товару, вказана декларантом, а також не підтверджено об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити числові значення складових митної вартості. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості, судом не встановлено.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі - Конвенція), Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила № 598), Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації).

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою та другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації

У частинах другій, третій та п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення.

До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондує з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У частинах першій, третій, четвертій статті 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктами 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як встановлено п. 1 ч.4, ч.ч. 5,6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до вимог ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частинами першою та другою статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до Правил № 598 у Графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У п. 5 Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків Методичних рекомендацій визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:

- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;

- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;

- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;

- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

- інформація отримана з мережі Інтернет.

Отже, митним законодавством врегульовано порядок декларування товарів, що імпортуються фізичними особами на територію України для власних потреб та визначення їх митної вартості. При цьому, відповідне регулювання здійснюється загальними нормами МК України, зокрема ст.ст. 49-58, із застосуванням спеціальних положень розділу ХІІ МК України.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування автомобіля на митну територію України на підтвердження заявленої нею митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України, та згідно з вимогами статті 368 МК України, які надають можливість перевірити митну вартість за першим методом.

При цьому, статтею 368 МК України не визначеного виключного переліку документів роздрібної торгівлі, якими має підтверджуватися фактурна вартість імпортованого товару.

Доводи апелянта про те, що позивачем не було надано до митного оформлення документів, які підтверджують вартість імпортованого автомобіля, а саме банківських платіжних документів, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки, як відзначалося вище, документами, наданими позивачем, підтверджується заявлена ним митна вартість імпортованого автомобіля.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про те, що приймаючи рішення про коригування митної вартості, виходив із того, що позивачем заявлено митну вартість за основним методом за ціною договору (так зазначено в оскаржуваному рішенні та у відзиві), а подані документи не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки з матеріалів справи слідує, що декларантом заявлено митну вартість товару не за ціною договору, а за резервним методом, про що було обґрунтовано зауважено судом першої інстанції.

Вартість імпортованого автомобіля визначена експертом у звіті від 23.12.2019 р. № 222, оскільки контрактна вартість транспортного засобу була меншою за дійсну (фактичну) вартість, розраховану експертом.

Уклавши договір купівлі-продажу транспортного засобу, позивач не повинен був подавати рахунок-фактуру, а інші платіжні документи лише за наявності. Решта витребуваних відповідачем документів не є обов`язковими та не передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Твердження відповідача щодо розбіжностей у документах, поданих до митного оформлення, не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що маршрут транспортування автомобіля вказано в калькуляції транспортних витрат від 23.12.2019 р.: Батумі, Грузія п/п "Чорноморський морський торговельний порт", Україна.

Згідно наданих ПП Трейдопт Компани документів, страхування автомобіля не здійснювалось. Чинним законодавством не передбачено обов`язкове врахування у митній вартості витрат на зняття автомобіля з обліку. Розмір транспортних витрат у сумі 555,00 доларів США зазначено у калькуляції та в інвойсі.

Стосовно розбіжності в інформації про об`єм двигуна суд апеляційної інстанції зазначає, що офіційним документом, який визначає технічні характеристики транспортного засобу, у тому числі й робочий об`єм двигуна автомобіля, є сертифікат відповідності щодо індивідуального застереження колісного транспортного засобу.

За вказаного, ґрунтованими є твердження позивача у справі, з якими погодився суд першої інстанції стосовно того, що допущення помилки при складанні акта огляду не може нести для позивача негативних наслідків, оскільки в митній декларації об`єм двигуна вказано відповідно до інформації сертифіката відповідності від 23.12.2019 р. А зазначення в акті огляду іншої інформації, аніж дійсний об`єм двигуна автомобіля, сталося не з вини позивача, а внаслідок помилки інспектора при складанні акта огляду від 21.12.2019 р.

Твердження Чорноморської митниці Держмитслужби про порушення експертом методики обрання джерела інформації при розрахунку митної вартості жодним чином не обґрунтовані, позаяк розрахунок вартості автомобіля здійснено ФОП ОСОБА_1 , який має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та діючий сертифікат суб`єкта оціночної діяльності (а. с. 30).

З цього приводу, суд першої інстанції на думку колегії суддів, обґрунтовано зауважив, що ідповідач не зазначив яка саме методика, застосована експертом, була неправильно обрана, а якою методикою користувався сам відповідач і чи має відповідач повноваження піддавати сумніву експертний висновок. На запит митниці позивач надавав письмові пояснення експерта щодо розрахунку пробігу (а. с. 42).

Митну вартість ввезеного автомобіля відповідач визначив на рівні 17228,00 доларів США за ціною товару, який ввозився на митну територію України за митною декларацією від 14.11.2019 р. № UA500650/2019/62222.

Між тим, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо недоведення відповідачем правомірності застосування такого методу з урахуванням того, що автомобіль був уживаним, після ДТП, має індивідуальні пошкодження та ступінь зносу, а тому інший автомобіль з аналогічними технічними характеристиками, але відмінний станом не обовязково матиме таку ж вартість.

Також митний орган у своїй апеляції посилається на те, що на момент митного оформлення спірного транспортного засобу мав відомості щодо вартості іншого товару, але жодних доказів цьому, які б підтверджували, що відповідний товар ввезений з тієї ж країни, у законодавчо визначений строк, має такі самі технічні показники та стан, як у автомобіля позивача, пробіг тощо, суду не надано.

Більш того, безпосередньо у спірному рішенні про коригування заявленої позивачем вартості автомобіля митним органом взагалі не вказано жодного конкретного джерела інформації про ціну на аналогічний товар.

Втім, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15.

Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, відповідач не спростував заявлену ТОВ "Трейдопт Компани" митну вартість, доводи апеляційної скарги по суті задоволених позовних вимог висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками перегляду судового рішення, праву на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття спірного рішення, у зв`язку із чим наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 400/1326/20 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено та підписано 01 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.