Постанова

від 29.03.2021 по справі 320/5007/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5007/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Єгорової Н.М.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадежння апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 29 березня 2021 року, проте у судове засідання не з`явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням позачергової 28 сесії Нещерівської сільської ради VII скликання від 28.03.2019 року №360/45-28-VII передано в оренду ТОВ Роза - Л земельну ділянку з кадастровим номером 223186200:05:005:0020, площею 3,5875 га, яка є невитребуваним паєм на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, особою, яка має відповідне право, але не довше, ніж до 01.01.2026 року (а.с. 12).

На підставі зазначеного рішення, 28.02.2019 року між ТОВ Роза - Л та Нещерівською сільською радою укладено Договір оренди земельної ділянки №43, відповідно до п. 3.1 зазначено, що договір укладено до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, особою, яка має відповідне право, але не довше, ніж до 01.01.2026 року (а.с. 13-14).

Як убачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ТОВ Роза - Л зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 223186200:05:005:0020, площею 3,5875 га на підставі зазначеного вище Договору оренди (а.с. 15-16).

Наказом Держгеокадастру ГУ Київської області Про надання земельної ділянки у власність від 13.09.2019 року № 10-6б94/15-19-сг , надано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер (3223186200:05:005:0020), загальною площею 3,5875 га, яка знаходиться на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області (а.с. 11).

З метою проведення державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку, ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Обухівської міської ради Литовченко Т.О. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятою 12.12.2019 року за реєстраційним номером 37469336.

Рішенням державного реєстратора від 18.12.2019 року №50309984 позивачу відмовлено в державній реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку з мотивів наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а саме, у зв`язку із наявністю суперечності щодо власника земельної ділянки та орендодавця (а.с. 119).

Не погоджуючись із рішенням державного реєстратора ОСОБА_1 через свого представника 24.01.2020 року звернувся із скаргою про скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У скарзі представник скаржника зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 223186200:05:005:0020, перебувала як невитребуваний пай у оренді ТОВ Роза - Л на підставі договору оренди між ТОВ Роза - Л та Нещерівською сільською радою. У подальшому, земельна ділянка передана йому у власність, будь - які суперечності щодо земельної ділянки відсутні, а тому у державного реєстратора відсутні були правові підстави для відмови у реєстрації права власності. Крім того, вказав, що договір був укладений до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, особою, яка має відповідне право (а.с.83-85) .

Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) від 30.01.2020 року винесено наказ №230/6 від 07.02.2020 року про задоволення скарги адвоката Квітіна Р.В. в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 71).

Висновок Колегії мотивований тим, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 223186200:05:005:0020 є ГУ Держгеокадастру у Київській області. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13.09.2020 року вказана земельна ділянка передана скаржнику у власність. Відповідно до ч. 5 ст. 31 Закону України Про оренду землі , особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному ст. 148-1 ЗК України (а.с. 72-75).

Пунктом 3 наказу №230/6 від 07.02.2020 року наказано провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:005:0020 за ОСОБА_1 , виконання покласти на Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У подальшому, державний реєстратор Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 11.02.2020 року зареєстрував право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 223186200:05:005:0020 (Номер запису про право власності: 35433491), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16).

Як стверджує позивач, під час державної реєстрації за ним права власності на зазначену земельну ділянку, державним реєстратором не скасовано запис про інше речове право 30981840 від 28.03.2019 року, відповідно до якого зареєстровано право оренди ТОВ Роза-Л код ЄДРНОУ: 39633783, що виникло на підставі договору оренди №45 від 28.03.2019 року, укладеного між орендарем ТОВ Роза-Л (код ЄДРПОУ 39633783) та орендодавцем Нещерівська сільська рада Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 04812924), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 15).

Позивач, вважаючи, що відповідачем не у повному обсязі виконано наказ №230/6 від 07.02.2020 року про задоволення скарги адвоката Квітіна Р.В. в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до положень ч. 1, 2, 9 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

За приписами ч.6 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення, зокрема, про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України.

Рішення, передбачені підпунктами а , г , ґ і е пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

Згідно із ч. 7 ст. 37 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, передбачені підпунктами а - в пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами г та ґ пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання.

Рішення, дії чи бездіяльність Мін`юсту чи його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Статтею 30 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлені особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки.

Так, право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Згідно із ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року №899-IV, перозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

При цьому, з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Із аналізу вищезазначених норм законодавства убачається, що якщо особа не погоджується з рішенням державного реєстратора, вона може оскаржити таке рішення до територіального органу Мін`юсту, який за наслідками розгляду заяви приймає відповідне рішення, яке є обов`язковим для виконання.

При цьому, у випадку задоволення скарги скаржника та скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав, таке рішення виконується не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав технічним реєстратором Державного реєстру прав.

У той же час, як убачається із висновку Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) від 30.01.2020 року, власником земельної ділянки з кадастровим номером 223186200:05:005:0020 є ГУ Держгеокадастру у Київській області. На підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 13.09.2020 року вказана земельна ділянка передана ОСОБА_1 у власність.

Пунктом 3 наказу №230/6 від 07.02.2020 року, який прийнято на підставі висновку Колегії, наказано провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186200:05:005:0020 за ОСОБА_1 , виконання покласти на Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Разом з тим, Законом передбачена особливість реєстрації права на земельну ділянку, яка перебувала в оренді як невитребуваний пай. Зокрема, з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

При цьому, подання окремої заяви для здійснення реєстрації припинення права оренди, чинним законодавством не передбачено.

Як встановлено у ході розгляду справи, на виконання п. 3 наказу №230/6 від 07.02.2020 року, державний реєстратор Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 11.02.2020 року зареєстрував право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 223186200:05:005:0020 (Номер запису про право власності: 35433491), що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16).

Однак, всупереч нормам законодавства, державна реєстрація припинення права оренди, яка проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, здійснена не була.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при виконанні п. 3 наказу №230/6 від 07.02.2020 року, саме відповідачем була здійснена бездіяльність щодо невчинення такої реєстраційної дії.

При цьому, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання відповідача, що вчинення реєстраційних дій відбувається державним реєстратором, а втручання в роботу державного реєстратора забороняється законом. А тому, при зверненні до суду, позивачем заявлено позовні вимоги не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.

Так, відповідно до ст. 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У той же час, відповідно до статті 8 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , територіальні органи Міністерства юстиції України в межах території, на якій вони здійснюють свою діяльність: 1) здійснюють контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав; 2) розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав та приймають обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 3) складають протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 4) організовують роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 5) забезпечують доступ державних реєстраторів до Державного реєстру прав та приймають рішення про блокування такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

А тому, при виконанні наказу №230/6 від 07.02.2020 року, відповідач діяв у межах повноважень, встановлених ст. 8 цього Закону, не втручаючись у роботу державного реєстратора.

При цьому, вчинення реєстраційної дії у зазначеному наказі покладено саме на Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що повністю спростовує доводи відповідача.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо наявності приватно-правового спору у даній адміністративній справі.

Оскільки, згідно з умовами договору та ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , право оренди земельної ділянки за ТОВ Роза - Л автоматично припинено у силу закону. А тому, у межах розгляду даної адміністративної справи, відсутній спір про право.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Єгорова Н.М.

Чаку Є.В.