Ухвала

від 13.07.2021 по справі 320/5007/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 липня 2021 року

Київ

справа №320/5007/20

адміністративне провадження №К/9901/15429/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бучик А.Ю. та Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року

у справі №320/5007/20

за позовом ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року залишено без руху з підстав невідповідності вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору.

24 травня 2021 року до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшли додаткові матеріали, з яких вбачається, що скаржником виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху та усунуто зазначені в ній недоліки.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

У зв`язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 19 Конституції України, а також протиправно не застосували положення пункту 9 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), пунктів 8, 81 1 , 81 2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127) та пункту 14 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128).

Вказане призвело, на думку скаржника, до ухвалення судами неправомірних рішень, виконання яких призводить до необхідності виходу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за межі наданих йому повноважень та вчинення реєстраційних дій у спосіб не передбачений законом та положеннями.

Крім того, у касаційній скарзі скаржник наголошує, що судами неправильно обрано спосіб захисту порушеного права у зв`язку з тим, що під час розгляду справи протиправно не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені, зокрема, у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, або ж іншим способом, який передбачено законом), та висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19 (під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.), а також без урахування подібних до вищевказаних висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, з метою з`ясування правильності застосування судами положень статті 19 Конституції України, необхідності застосування пункту 9 статті 27 Закону № 1952-IV, пунктів 8, 81 1 , 81 2 Порядку № 1127 та пункту 14 Порядку № 1128, а також необхідності врахування при вирішенні спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, та висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19.

Касаційна скарга подана у строк, передбачений статтею 329 КАС України, відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі №320/5007/20 за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов`язання вчинити певні дії.

2. Витребувати з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи № 320/5007/20.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи строк до 27 липня 2021 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: А.Ю. Бучик

І.В. Желєзний