Постанова

від 01.04.2021 по справі 640/19940/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19940/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року(місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 16.11.2020) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міліренс" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міліренс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві в особі комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.09.2019 №1269980/41563511 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06.08.2019 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ "Міліренс";

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві в особі комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.09.2019 №1269981/41563511 про відмову у реєстрації податкової накладної від 06.08.2019 №8 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ "Міліренс";

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 06.08.2019 №1, подану ТОВ "Міліренс", датою та часом, коли вона фактично була направлена засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 06.08.2019 №8, подану ТОВ "Міліренс", датою та часом, коли вона фактично була направлена засобами електронного зв`язку для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на норми права та практику судів адміністративної юрисдикції без зазначення у апеляційній скарзі без обґрунтування неправильності чи неповноти дослідження доказів і встановлення обставин у справі.

До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 19.02.2021 р. за вх. № 7245, у якому позивач наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду.

Крім того, позивачем подано заяву про розподіл витрат на правову допомогу в судів апеляційної інстанції.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем складено на ім`я ТОВ "БаДМ" (отримувач) податкові накладні від 06.08.2019 №1 (на загальну суму 2 990 361,74 грн.) та №8 (на загальну суму 51 217,20 грн.).

Здійснивши спробу реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ "Міліренс" отримано квитанції від 29.08.2019, в яких зазначено, що "Документ прийнято. Реєстрація зупинена". В якості підстави для зупинення реєстрації вказано, що обсяг постачання товару/ послуги 3004 (щодо податкової накладної від 06.08.2019 №1) та 2106 (щодо податкової накладної від 06.08.2019 №8) перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій", з огляду на що, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, ТОВ "Міліренс" направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, від 29.08.2019 №17 та №24 разом з доданими до них документами, а саме: договором поставки від 01.07.2019 №546077, видатковою накладною від 06.08.2019 №1 та видатковою накладною від 06.08.2019 №8.

У свою чергу, рішеннями Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.09.2019 №1269980/41563511 та №1269981/41563511 відмовлено у реєстрації податкових накладних від 06.08.2019 №1 та №8 у зв`язку з не наданням платником податку копій наступних документів:

- договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/ придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/ інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями податкового органу позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. "а" та "б" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (тут і надалі - ПК України у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України (п. 201.16 ст. 201 ПК України).

На виконання вказаних законодавчих положень Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (тут і надалі - Порядок №117 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Приписами п.п. 5-7 Порядку №117 визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (п. 10 Порядку №117).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації (п. 12 Порядку №117).

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (п. 13 Порядку №117).

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (п. 14 Порядку №117).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування (п. 15 Порядку №117).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів (п. 18 Порядку №117).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (п. 20 Порядку №117).

У силу п. 21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку (п. 27 Порядку №117).

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Як вбачається зі змісту наявної у матеріалах справи квитанції від 26.07.2019, в якості підстави для зупинення реєстрації податкової накладної від 09.07.2019 №17 вказано, що обсяг постачання товару/ послуги 2505,49.41 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".

Так, на час виникнення спірних правовідносин Критерії ризиковості були визначені листом Державної фіскальної служби України від 07.08.2019 №1962/99-99-29-01-01 (надалі - Критерії ризиковості).

Підпунктом 2.1 п. 2 Критеріїв ризиковості передбачено, що операція, відображена у податковій накладній / розрахунку коригування, відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, якщо: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.01.2020 у справі №300/148/19, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій нормативно-правовим актом визначені не були. Наказ Міністерства фінансів України "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 13.06.2017 №67 втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України 06.04.2018 №409 (дата набрання чинності 25.05.2018).

Враховуючи вказану обставину, Верховний Суд прийшов до висновку, що за відсутності нормативно-правового акту, яким визначалися критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій, зупинення реєстрації податкової накладної, поданої позивачем, не мало правового підґрунтя.

Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи питання щодо правомірності рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо зупинення реєстрації цієї податкової накладної, як передумови прийняття зазначеного рішення.

У постанові від 21.05.2020 у справі №560/391/19 Верховний Суд зазначив, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, відтак, підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством. Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права, відповідно до ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а тому є неправомірним.

Також, Верховний Суд неодноразово під час вирішення тотожних спорів досліджував вплив якості оформлення квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної на можливість платника податків вірно визначити перелік документів, які необхідно надати для реєстрації податкової накладної

У постанові від 07.05.2020 у справі №300/183/19 Верховний Суд наголосив, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Контролюючий орган повинен конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної. Така вимога є обґрунтованою, з огляду на те, що: а) від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної; б) тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, рішеннях Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.09.2019 №1269980/41563511 та №1269981/41563511 в якості причини для відмови у реєстрації податкових накладних від 06.08.2019 №1 та №8 вказано не надання платником податків копій наступних документів: договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/ придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/ інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).

Поряд із цим, у рішенні Комісії не зазначено (не підкреслено) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладених, який міститься у п. 14 Порядку, є загальним.

При визначенні переліку документів, які є об`єктивно необхідними для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, Комісія зобов`язана була враховувати особливості господарської операції, у зв`язку з вчиненням якої складено податкову накладну та у кожному випадку застосувати індивідуальний підхід до вирішення питання про те, чи є надані платником податків документи достатніми для прийняття рішення.

Згідно з постановою Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Отже, посилаючись на відсутність окремих документів, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, Комісія зобов`язана була чітко вказати перелік таких документів із зазначенням обґрунтування необхідності їх надання. Саме по собі загальне посилання на ненадання певних документів, можливість подання яких передбачена п. 14 Порядку, не є виконанням вимог закону щодо форми і змісту індивідуального акту.

Оцінюючи подібні за змістом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі №360/1050/19 зазначив, що оскаржуване рішення комісії є формальним, оскільки об`єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для його прийняття, так само як і мотивів прийняття чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. При цьому, здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу (що якраз мало місце у розглядуваних спірних ситуаціях).

Така правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом у своїх рішеннях, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, разом з повідомленнями про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, від 29.08.2019 №17 та №24 позивачем подано документи на підтвердження підстав для складання та реєстрації податкових накладних від 06.08.2019 №1 та №8, а саме: договір поставки від 01.07.2019 №546077, видаткові накладні від 06.08.2019 №1 та №8. При цьому, з наданих представником позивача пояснень, що також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, спірні податкові викладені виписано ТОВ "Міліренс" на підставі першої події - поставки товару, що, відповідно, виклює можливість надання останнім розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків на підтвердження оплати поставленого товару. Вказаного Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, під час прийняття оскаржуваних рішень не враховано.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, відсутні законодавчо мотивовані підстави для відмови у реєстрації податкових накладних від 06.08.2019 №1 та №8 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як наслідок, рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 05.09.2019 №1269980/41563511 та №1269981/41563511, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних від 06.08.2019 №1 та №8, є протиправними та підлягають скасуванню, а податкові накладні від 06.08.2019 №1 та №8 підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, щодо безпідставності доводів апелянта в частині безпідставного стягнення судом першої інстанції витрат на правову допомогу у повному розмірі.

Колегія судів зазначає, що згідно приписами Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі питання щодо зменшення заявлених позивачем витрат на правову дорогу у зв`язку із співмірністю заявленої суми та предмету спору допускається лише в разі заявлення іншою стороною відповідного клопотання.

Натомість, таке клопотання відповідачем до суду першої інстанції подано не було.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правову допомогу при вирішенні спору в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 КАС України вирішенню підлягає питання про розподіл судових витрат.

Як вбачається з матерів справи між позивачем та адвокатом Бондаренко Г.А. укладено договір про надання правової допомоги від 16.08.2019 №1.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору, розмір винагороди адвоката встановлюється в акті виконаних робіт, виходячи з обсягу фактично наданих робіт.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією акту виконаних робіт №8 від 17.02.2021 до договору про надання правової допомоги від 16.08.2019 №1, складного ТОВ "Міліренс" (клієнт) та адвокатом Бондаренко Г.А. , адвокатом було виконано наступні роботи (надано послуги):

- щодо правового аналізу апеляційної скарги та консультація клієнта щодо процедури апеляційного оскарження - тривалітю 2 год, вартість 1 год. складає 300 грн- всього на суму 600 грн;

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу та направлення відзиву відповідачам у справі та до суду апеляційної інстанції - тривалістю 6 годин, вартість години складає 400 грн - всього на суму 2400,00 грн.

На підтвердження оплати наданих послуг за договором від 16.08.2019 №1 до заяви позивачем додано копію прибуткового кассового ордеру № 1702 від 17.02.2021 року, згідно з яким, ТОВ "Міліренс" сплачено на рахунок Бондаренко Г.А. 3000,00 грн.

Проте суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті1 Закону №5076-VI встановлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).

Відповідно до ст.19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відтак, направлення сторонам по справі та суду письмового відзиву на апеляційну скаргу не може бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в стст.1, 19 закону №5076-VI, відповідно, не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до змісту акта виконаних робіт, таким не визначено окремо затрачений адвокатом час на надіслання поштової кореспонденції, лише вказано, що разом із складанням відзиву адвокатом затрачено 6 годин, а тому враховуючи суть даного спору, те, що відзив на апеляційну скаргу складено на 9 аркушах, а також те, що за своїм змістом відзив фактично дублює зміст рішення суду першої інстанції та заявлений позов, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний обсяг робіт виконано за 2 години.

З огляду на викладене, заявлена позивача сума витрат може бути задоволена лише в розмірі 1400,00грн ((2 год.*300 грн 1,5 год.) + (2 год.*400грн).

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міліренс" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Міліренс" (код ЄДРПОУ 41563511, адреса: 01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1, к. 417) понесені витрати на професійну правничу допомогу понесену суді апеляційної інстанції в розмірі 1 400,00грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя В. Ю. Ключкович Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 01.04.2021 р.)