Постанова

від 01.04.2021 по справі 810/3030/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 810/3030/17

адміністративне провадження № К/9901/52748/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року (суддя Лиска І.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №810/3030/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Красилівський ливарний завод до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Красилівський ливарний завод (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 червня 2017 року №0020491402 та №0020461402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, контролюючим органом під час проведення перевірки надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов`язання. Зазначає про наявність і надання податковому органу усіх первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій та надають право на формування витрат та податкового кредиту.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 6 червня 2017 року №0020491402 та №0020461402.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що факт отримання позивачем товарів та послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов`язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою. Обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. У вироку не вказано яка саме незаконна діяльність прикривалася Приватним підприємством Торговий дім Макс та Товариством з обмеженою відповідальністю Промкапіталтрейд , в чому (діях чи бездіяльності) вона полягала, за участі яких інших, крім встановлених осіб, фізичних осіб та юридичних осіб здійснювалася така незаконна діяльність. Вироком не окреслено коло суб`єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов`язань.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судом нереальності здійснення господарських операцій, наявності ознаків фіктивності і кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача. Зазначає про неврахування судами, що підприємством не включено до складу інших доходів безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей по взаємовідносинах із Товариствами з обмеженою відповідальністю Велес Інвест 2010 , Нордест , Промінвесттрейд , Міталтрейд , Жадор , Автобізнесгруп . Вказує на відсутність господарської операції, як певної дії або події, та відсутність факту формування відповідного активу. Посилається на невстановлене джерело походження товару та його отримання на безоплатній основі. Зауважує про відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості у Товариства з обмеженою відповідальністю Білдінг Лайф для надання послуг за договорами підряду, та відсутність проектно-кошторисної документації. Вважає необґрунтованими висновки експерта за результатами проведення економічного дослідження по замовленню підприємства.

Від позивача 4 вересня 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність судових рішень, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Верховний Суд, переглянувши рішення апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 28 лютого 2017 року по 11 квітня 2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 19 квітня 2017 року №233/10-36-14-02-13/36500140 (надалі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 червня 2017 року №0020461402, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6194500 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 5550933 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 643567 грн; №0020491402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 7210589 грн, у тому числі за основним платежем у сумі 5 768 471 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 442 118 грн.

Платник податків скористався процедурою адміністративного оскарження рішень податкового органу, за результатами якої рішенням ДФС України від 31 липня 2017 року №16621/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 6 червня 2017 року №0020491402, №0020461402 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5550933 грн; підпункту а пункту 198.1 та абзацу першого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5768471 грн.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що підприємством не вірно визначено об`єкт оподаткування, не включено до складу інших доходів вартість безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей від своїх контрагентів, а саме: Товариств з обмеженою відповідальністю Велес Інвест 2010 , Нордест , Промінвесттрейд , Міталтрейд , Жадор , Автобізнесгруп , Білдінг Лайф , Будфундамент-Центр , Далімаунт , Лако Сервіс , Фантом Ардо , Феросплав-Стандарт , Югтехстрой , Апекс Стайл , БК Форс , ТД Брістон , Будсервіс Компані Плюс , Група Індастріал , Інвенс , Інтелект Про , Палладіум-М , Промкапіталтрейд , Промстрой Альянс , Приватного підприємства Торговий дім Макс .

Перевіркою встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 02 податкової декларації з податку на прибуток підприємства фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року по зазначеним вище контрагентам всього у сумі 20096000,70 грн, по яким, за результатами зібраної податкової інформації та згідно інформаційних баз ДФС, встановлено нереальність здійснення операцій, тобто формування активу за рахунок надходження товарів (запасів) з джерела невідомого походження від контрагента-постачальника, з легалізацією використання його документів.

В акті також зазначено, що відповідні складені документи не можуть за змістом вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку а в діях засновників та посадових осіб вищезазначених контрагентів вбачаються ознаки створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді штучного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору, а також складання, видачі завідомо неправдивих документів (податкових та видаткових накладних), внесення до офіційних документів (податкової звітності з податку на додану вартість) завідомо неправдивих відомостей, ймовірно з метою сприяння підприємствам реального сектору в мінімізації податкових зобов`язань з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між підприємством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Білдінг-Лайф (підрядник) укладені договори підряду від 22 жовтня 2015 року №22/10-2015 на виконання робіт по улаштуванню кабельної лінії 10 кВольт та від 11 серпня 2015 року №11/08-2015 на виконання робіт по поточному ремонту вагранки ливарного цеху. На підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем надані податкові накладні, договірні ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) та локальний кошторис.

Між підприємством (покупець) та вказаними вище контрагентами були укладені договори поставки, купівлі-продажу, предметом яких були поставка та купівля-продаж труб, чавунних б/у, коксової дрібниці, феросиліцію ФС 45, плитки чавунної, блоків литих чавунних б/в, блоків чавунних б/в, коксу КЛ-2, металовідходів. На виконання умов укладених договорів сторонами оформлені податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, заявки, рахунки на оплату та сертифікати якості.

На підтвердження перевезення придбаної продукції позивачем надано договори перевезення вантажу автомобільним транспортом, надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів, договори перевезення та договори-заявки, укладені між позивачем та Приватним підприємством Юмласавто , Товариствами з обмеженою відповідальністю Федосов Транс , Автодрайв БЦ , Фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано до суду акти надання послуг та платіжні доручення.

Судами також встановлено наявність у позивача лабораторії та транспортних засобів. Позивач має в оренді майно, обладнання, нежитлову будівлю та ливарний цех, що підтверджується договорами оренди та актами приймання-передачі.

В підтвердження подальшої реалізації отриманої продукції позивачем надані договори поставки, укладені з ДТГО Південно-Західна залізниця , Одеською залізницею, Публічним акціонерним товариством Українська залізниця .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Положеннями підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять придбання товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають його цілям господарської діяльності, підтвердження обліковими, розрахунковими документами, в тому числі й податковою накладною. При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутністю факту придбання товару/послуг.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, законодавцем визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв`язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Суди приймаючи оскаржувані рішення врахували, що факт придбання та оплати товарів (послуг) підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та формування витрат у деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідними видатковими накладними. Вироками, на які посилається податковий орган, не окреслено коло суб`єктів господарювання реального сектору економіки, з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов`язань. У вироках позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даних кримінальних проваджень не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт. Факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Суди, встановлюючи наявність вироків відносно посадових осіб контрагентів позивача, дійшли висновку про підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Скаржник у касаційній скарзі наполягає на наявності кримінальних проваджень та посилається на непідтвердження реальності здійснення таких господарських операцій.

Верховний Суд погоджується з висновком судів, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Однак, в матеріалах справи міститься вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2017 року у справі №331/2945/17 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статтею 205-1 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №2017000000000038, яким встановлено, що ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 організували придбання та створення юридичних осіб для прикриття незаконної діяльності, а саме: Приватного підприємства Торговий дім Макс (ЄДРПОУ 37129294). Встановлено, що у середині серпня 2015 року ОСОБА_4 надав вказівку невстановленій слідством особі перереєстрацію підприємства на малозабезпеченого громадянина, який погодиться зареєструвати підприємство на своє ім`я без мети здійснення підприємницької діяльності. На виконання злочинного плану невстановлена особа звернулася до ОСОБА_8 з пропозицією перереєструвати на ім`я останнього підприємство без мети здійснення підприємницької діяльності. 28 серпня 2015 року невстановлена слідством особа, яка діяла за вказівкою ОСОБА_4 , підписав документи у ОСОБА_8 , за якими останній стане одноособовим засновником та директором Приватного підприємства Торговий дім Макс . В подальшому, використовуючи електронний цифровий підпис ОСОБА_8 подавали в період з 28 серпня 2015 року по 31 грудня 2016 року до податкового органу податкові звіти.

В матеріалах справи міститься також договір поставки від 1 травня 2016 року №1-05, укладений між Приватним підприємством Торговий дім Макс (ЄДРПОУ 37129294), (продавець) та позивачем (покупець).

Проте, наведені обставини не досліджені судами та не надано таким обставинам належну правову оцінку. Не досліджено та не надано належну правову оцінку і первинним документам, підписаним директором ОСОБА_8 на виконання зазначеного договору.

В судових рішеннях лише зазначено про укладання договору поставки між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Макс та підтвердження виконання умов договору, натомість такого договору матеріали справи не містять, судами не досліджено та не ідентифіковано з яким саме суб`єктом господарювання укладено договір, не досліджено чи підтверджується його виконання та якими саме первинними документами, не досліджено та не надано оцінку наявним у справі доказам.

Вказаним вироком також встановлено перереєстрацію на початку квітня 2016 року юридичної особи, Товариства з обмеженою відповідальністю Промкапіталтрейд , з яким позивач мав господарські відносини, для прикриття незаконної діяльності. Встановлено, що ОСОБА_6 , діючи у складі організованої групи, реалізуючи умови загального злочинного плану організованої групи, направленого на створення юридичних осіб для прикриття незаконної діяльності пов`язаної з наданням послуг з конвертації грошових коштів та мінімізації бази оподаткування підприємствам - замовникам шляхом безпідставного формування валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам під виглядом фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг, за вказівкою ОСОБА_4 , знайшов серед свої знайомих осіб, що погодились зареєструвати на своє ім`я підприємство без мети здійснення підприємницької діяльності, та 6 квітня 2016 року подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу.

В матеріалах справи також міститься вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2017 року у справі №335/13457/16-к по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №32015080000000077, яким встановлено, що 28 жовтня 2014 року ОСОБА_9 , маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю пов`язаною з фіктивним підприємництвом, діючи повторно, з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств та було зареєстровано на особу, яка не усвідомлювала власної ролі у злочинній схемі та не обізнану у господарській діяльності, підшукав у м. Дніпропетровську ОСОБА_10 , який не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_9 , погодився стати засновником та директором підприємства, Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Інвест 2010 (ЄДРПОУ 39161167).

Із встановлених судами обставин вбачається, що з вказаним контрагентом позивач мав взаємовідносини, проте судом не досліджено обставини, встановлені даним вироком та не надано цім обставинам належну правову оцінку.

Первинні документи, підписані зазначеними особами, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставними, а виписані податкові накладні не можна вважати належно оформленими документами податкової звітності.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган неодноразово звертав увагу суду на вироки відносно зазначених вище осіб, які підписували договори та первинні документи від імені контрагентів позивача, з яких вбачається, що останні не здійснювали господарську діяльність підприємств-контрагентів.

Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався податковий орган під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки наведені матеріали містять відомості щодо фіктивності саме суб`єктів господарювання, які є контрагентами позивача у цій справі.

Суди дійшли передчасного висновку про підтвердження господарських операцій позивача з наведеними контрагентами, та не надано оцінку доводам податкового органу про наявність вироків, які свідчить про непричетність осіб, які підписували первинні документи до спірних господарських операцій.

Вказані документи та обставини не досліджені, не оцінені судами та правові наслідки цих документів не встановлені.

Факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Крім того, податковий орган неодноразово звертав увагу суду на відсутність оплати за договорами поставки, натомість судами зазначено, що факт оплати за договорами купівлі-продажу та поставки підтверджено матеріалами справи. Проте суди не наводять на підставі яких документів та за якими господарськими операціями суди дійшли до зазначеного висновку. Судами не досліджено наявність або відсутність документів в підтвердження оплати за поставлений товар та не надано оцінку доводам відповідача щодо їх відсутності. Не досліджено питання фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманих товарно-матеріальних цінностей, з відповідним документальним підтвердженням. Не досліджено та не надано оцінку наявності або відсутності кредиторської заборгованості по зазначеним вище господарським операціям по наведеним постачальникам товару.

Верховний Суд зазначає, що господарськи операцій для формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Окрім наведеного важливо зазначити, що за податковою інформацією контрагенти позивача не мають достатньої кількості працівників, основних фондів, технічних можливостей, тощо для виконання укладених угод.

Проте, судами не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості таких контрагентів для виконання договірних зобов`язань, залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення ними витрат, пов`язаних із таким залученням.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податків норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів сторін має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок (надання послуг), перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Вирішуючи даний спір, суди не надали належної правової оцінки доводам сторін, якими вони доводить або спростовують реальність господарських операцій.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає саме реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності.

Судами першої та апеляційної інстанцій не досліджено зазначені обставини, на які посилався відповідач під час розгляду цієї справи. Дослідження таких обставин має значення для правильного вирішення спору, для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про підтвердження господарських операцій позивача та правомірність формування податкового кредиту за вказаними операціями.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2018 року скасувати, справу №810/3030/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник