Постанова

від 01.04.2021 по справі 822/318/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа №822/318/16

адміністративні провадження №К/9901/27775/18, №К/9901/27773/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (яке ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2016 року замінено на належного відповідача - Шепетівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Хмельницькій області; далі - Інспекція, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 листопада 2015 року №0015471701 про нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 11 440,53грн., з яких: 7 627,02 грн. - за основним платежем та 3 813,51 грн. - за штрафними санкціями; вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 16 січня 2016 року №Ф-0000121701/8 на суму 17 643,85 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16 січня 2016 року №0000121701 на суму 882,19 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємець вказував, що ним було надано посадовим особам відповідача всі належні докази в підтвердження понесених та задекларованих витрат, зокрема, по списанню запасних частин та шин до вантажних автомобілів, а також дизельного пального на роботу автономного опалення на обігрів кабін вантажних автомобілів під час ремонту, на оплату праці найманих працівників, вартості придбання будівельних матеріалів в 2014 році, вартості придбаних в 2012 - 2013 роках будівельних матеріалів та придбаних в 2012 році скрейч-карт, проте такі докази і, як наслідок, витрати безпідставно не були враховані, у зв`язку із чим відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем показника валових витрат та, відповідно, заниження чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік в сумі 50 846,82 грн., що, в свою чергу, призвело до прийняття протиправних та підлягаючих скасуванню податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції №0015471701 від 25 листопада 2015 року, яким Підприємцю збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11 440,53 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 7 627,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3 813,51 грн.; вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0000121701/8 від 16 січня 2016 року в сумі 17 643,85 грн.; рішення Інспекції №0000121701 від 16 січня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до Підприємця застосовано штраф в сумі 882,19 грн.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції визнав підтвердженими первинними документами (актами списання запасних частин, шин та дизельного пального, наказами на відрядження і відомостями виплати добових, накладними на придбання будівельних матеріалів і скрейч-карток, а також відомостями про їх залишки) всі понесені та задекларовані позивачем спірні витрати, а тому зазначив про помилковість висновку відповідача про завищення Підприємцем показника валових витрат й заниження чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік в сумі 50 846,82 грн., у зв`язку із чим визнав протиправними та скасував спірні податкове повідомлення-рішення, рішення та вимогу у повному обсязі.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції №0015471701 від 25 листопада 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 256,23 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3 504,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 752,08 грн.; рішення Інспекції №0000121701 від 16 січня 2016 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 405,31 грн. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску в сумі 8 106,27 грн.; вимогу Інспекції про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0000121701/8 від 16 січня 2016 року в частині 9 537,57 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, суд апеляційної інстанції, погодившись із висновком суду першої інстанції про підтвердження Підприємцем понесених витрат на списання запасних частин та шин в сумі 15 373,20 грн., на оплату праці найманих працівників в сумі 2 682,52 грн. та на списання дизпалива на роботу автономного пристрою обігріву кабін вантажних автомобілів під час їх ремонту на суму 5 335 грн., разом з тим вказав на непідтвердження останнім задекларованих витрат з вартості будівельних матеріалів в сумі 6 185,86 грн., придбаних в 2014 році, а також будівельних матеріалів в сумі 8 090 грн. і скрейч-карт в сумі 13 209,94 грн., придбаних в минулих податкових періодах (2012 - 2013 роках), в зв`язку із чим прийшов до висновку про завищення Підприємцем валових витрат лише на суму 27 485,80 грн. та, як наслідок, - наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи і мотиви, що наводились ним в позовній заяві, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вважаючи, що при прийнятті рішень про задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а також не взято до уваги обставини, встановлені в акті перевірки (з врахуванням результатів розгляду заперечень на акт та скарги до Головного управління ДФС у Хмельницькій області), Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила рішення судів скасувати й прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року Підприємець перебував на загальній системі оподаткування й згідно з реєстраційними даними основними видами його господарської діяльності були інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту тощо.

В період з 13 жовтня 2015 року по 03 листопада 2015 року посадовими особами Інспекції проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємця, за результатами якої складено акт №659/22-20-17-22/ НОМЕР_1 від 10 листопада 2015 року про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481, у зв`язку із неведенням Підприємцем Книги обліку доходів і витрат;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1, підпункту 138.8.2 пункту 138.2, пункту 138.4, підпункту "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пунктів 177.1, 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України, внаслідок чого визначено суму податкових зобов`язань в 2014 році з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в сумі 8 986,77 грн.,

- частини 4 пункту 1 статті 4, пункту 1 статті 7, пункту 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464), з огляду на що Підприємцем занижено об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб і, відповідно, єдиним соціальним внеском за період 2014 року на суму 20 789,40 грн.

При цьому в акті перевірки зазначено про завищення позивачем показника валових витрат та, відповідно, заниження чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 59 911,82 грн.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0015471701 від 25 листопада 2015 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 8 986,77 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 листопада 2015 року №Ф-0014821701 на суму 20 789,40 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0015481701 від 25 листопада 2015 року в сумі 1 039,47 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідач надав відповідь від 25 листопада 2015 року №5326/22-20-17-42, в якій зазначив, що з врахуванням поданих документів ним враховується до понесених Підприємцем валових витрат сума 9 065 грн. (списання дизельного пального по роботі автономних пристроїв на обігрів кабін вантажних автомобілів), в зв`язку з чим завищена сума валових витрат зменшується до 50 846,82 грн., внаслідок чого слід сформувати податкове повідомлення-рішення про нарахування податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 7 627,02 грн.

Також за результатами розгляду скарги Підприємця до Головного управління ДФС у Хмельницькій області останнє рішенням від 28 грудня 2015 року №11974/10/22-01-10 03-14 скасувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 листопада 2015 року №Ф-0014821701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0015481701 від 25 листопада 2015 року.

В подальшому на підставі акту перевірки з врахуванням листа Інспекції від 25 листопада 2015 року №5326/22-20-17-42 та рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 28 грудня 2015 року №11974/10/22-01-10 03-14 відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0015471701 від 25 листопада 2015 року, яким позивачеві нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 11 440,53 грн., в тому числі: за основним платежем в сумі 7 627,02 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3 813,51 грн.;

- рішення №0000121701 від 16 січня 2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 882,19 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-0000121701/8 від 16 січня 2016 року на суму 17 643,85 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковим повідомленням-рішенням, рішенням та вимогою, Підприємець звернувся до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Згідно із підпунктами 20.1.18, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

За змістом підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктами 58.1 та 58.2 статті 58 ПК України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручаться) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Згідно з пунктом 164.1 статті 164, підпунктами 164.1.1, 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід-будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

За змістом пунктів 177.1, 177.2, 177.3 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання встановлені статтею 138 ПК України, згідно з пунктом 138.1 якої витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпункт 138.1.1 пункт 138.1 статті 138 ПК України визначає, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Також, пунктом 177.10 статті 177 ПК України передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства доходів і зборів України №481 від 16 вересня 2013 року затверджено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення.

Згідно з пунктом 1 Порядку відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.

За змістом абзацу 4 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством (пункти 1 та 2 частини 2 статті 6 Закону №2464).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Пунктами 6 та 7 частини 1 статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно частин 1, 3, 4, пункту 3 частини 11, частин 14, 15 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Рішення органу доходів і зборів про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при проведенні перевірки контролюючий орган не взяв до уваги такі витрати позивача, задекларовані ним за 2014 рік:

- витрати по списанню запасних частин та шин до вантажних автомобілів на суму 15 373,20 грн., придбаних в квітні-травні 2014 року;

- витрати на оплату праці найманих працівників в сумі 2 682,52 грн., які не підтверджені документально;

- витрати з вартості придбання будівельних матеріалів в 2014 році на суму 6 185,86 грн., оскільки не встановлено їх реалізацію та використання у підприємницькій діяльності в 2014 році;

- витрати в сумі 21 299,94 грн., які складаються з вартості придбаних в 2012 - 2013 роках будівельних матеріалів в сумі 8 090 грн. та вартості придбаних в 2012 році скрейч-карт в сумі 13 209,94 грн., оскільки актом попередньої перевірки за 2012 - 2013 роки залишки товарно-матеріальних цінностей не визначались в зв`язку з відсутністю проведених інвентаризацій; документів про залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01 січня 2014 року та 01 січня 2015 року Підприємець не подав; аналізом автоматизованої системи співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" встановлено, що позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості придбання запчастин, будматеріалів та скрейч-карт на дату їх придбання в 2012 - 2013 роках, тобто в минулих податкових періодах;

- витрати по списанню дизельного пального на роботу автономного опалення в сумі 5 335 грн. у зв`язку із неподанням первинних документів, які б свідчили про такі витрати, і недоведенням використання такого пального в межах господарської діяльності.

Надаючи оцінку наведеному, апеляційний суд зазначив, що в ході перевірки Підприємцем в підтвердження понесених витрат подані накладні на придбання в 2012 році у ТОВ Радіосистеми скрейч-карт на суму 13 209,94 грн. та в 2012 - 2013 роках будматеріалів на суму 8 090 грн., при цьому згідно даних та відомостей, доданих до заперечень на акт планової документальної перевірки, вказані скрейч-карти та будматеріали були реалізовані лише в 2014 році.

Водночас за результатами проведеного детального аналізу наданих до заперечень відомостей про залишки скрейч-карт та будматеріалів і відомостей щодо їх відображення у витратах апеляційний суд прийшов до висновку, що такі відомості не є підтверджуючими документами й не свідчать про реалізацію саме тих скрейч-карт та будматеріалів, які придбані в період 2012 - 2013 років, оскільки Підприємцем в порушення вимог підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 ПК України не здійснювалось ведення обліку доходів і витрат та, відповідно, Книги обліку доходів і витрат, до того ж відсутні дані щодо залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 01 січня 2014 року та 01 січня 2015 року.

Крім того, для проведення перевірки Підприємцем представлено накладні на придбання в 2014 році будівельних матеріалів, проте, як вже зазначалось, при провадженні підприємницької діяльності в 2014 році позивачем не здійснювалось ведення обліку доходів і витрат й під час планової документальної перевірки брались до уваги лише первинні документи, які свідчили про понесені ним витрати, пов`язані з господарською діяльністю; в той же час стосовно 6 185,86 грн. як вартості придбаних в 2014 році будівельних матеріалів, то ані перевіряючими, ані апеляційним судом не встановлено обставин їх реалізації або використання в підприємницькій діяльності позивача.

З огляду на викладене, апеляційний суд вказав, що Підприємцем неправомірно завищено суми валових витрат, пов`язаних із веденням господарської діяльності, в розмірі 27 485,80 грн.

При цьому, апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції щодо підтвердження позивачем належними та допустимими доказами (актами списання запасних частин, шин та дизельного пального, наказами на відрядження і відомостями виплати добових) витрат на списання запасних частин і шин в сумі 15 373,20 грн., на оплату праці найманих працівників в сумі 2682,52 грн., списання дизельного палива на суму 5 335 грн. на роботу автономного пристрою обігріву кабін вантажних автомобілів під час їх ремонту та, як наслідок, вказав на необхідність визнання протиправним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Інспекції №0015471701 від 25 листопада 2015 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 256,23 грн., в тому числі за основним платежем - 3 504,15 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 752,08 грн.

Також, за наведеного, апеляційний суд прийшов до висновку й про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Інспекції №0000121701 від 16 січня 2016 року в частині застосування штрафних санкцій в сумі 405,31 грн. та її ж вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0000121701/8 від 16 січня 2016 року в частині 9 537,57 грн.

Разом з тим, визнаючи розмір єдиного внеску, безпідставно донарахованого позивачеві відповідачем, та, відповідно, суму, в якій вимога підлягає скасуванню, суд апеляційної інстанції припустився арифметичної помилки, оскільки з огляду на встановлений ним же розмір задекларованих, але непідтверджених Підприємцем, витрат - 27 485, 80 грн., а також належний до сплати останнім розмір єдиного внеску - 34,7 %, оскаржувана вимога Інспекції №Ф-0000121701/8 від 16 січня 2016 року підлягає скасуванню в сумі 8 106,27 грн., яка, до того ж, була врахована й самим апеляційним судом під час розрахунку суми штрафних санкцій, на яку скасовується рішення Інспекції №0000121701 від 16 січня 2016 року.

Водночас доводи касаційних скарг не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судом обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 351, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року змінити в частині суми, на яку скасовується вимога Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16 січня 2016 року №Ф-0000121701/8, та викласти абзац шостий її резолютивної частини в такій редакції:

Визнати протиправною та скасувати вимогу Шепетівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-0000121701/8 від 16 січня 2016 року в сумі 8106,27 грн. .

В решті постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко