Ухвала

від 02.04.2021 по справі 396/1494/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 396/1494/19

провадження № 61-5052ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія (далі - СТОВ Росія ), третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договорів оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом до СТОВ Росія , в якому просила:

- розірвати договір оренди земельної ділянки за № 0054, укладений між нею як орендодавцем та СТОВ Росія як орендарем відносно земельної ділянки, кадастровий номер 3524084000:02:002:1496, площею 3, 864 га, яка знаходиться на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області; договір зареєстровано за № 352400004003269 відділом Держкомзему у Новоукраїнському районі 22 листопада 2011 року;

- розірвати договір оренди земельної ділянки за № 0122, укладений між нею як орендодавцем та СТОВ Росія як орендарем відносно земельної ділянки, кадастровий номер 3524084000:02:002:3416,

площею 4, 5503 га, яка знаходиться на території Новоукраїнської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області; договір зареєстровано за № 352400004001972 відділом Держкомзему у Новоукраїнському районі 22 травня 2012 року.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факт систематичної несплати орендної плати орендарем СТОВ Росія за договорами оренди земельних ділянок.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 3, 864 га, кадастровий номер 352400004003269, укладений 04 березня 2011 року між ОСОБА_1 та СТОВ Росія , зареєстрований у ДП Кіровоградська філія Центр ДЗК 22 листопада 2011 року.

Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 4, 5503 га, кадастровий номер 352400004001972, укладений 23 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Росія , зареєстрований у ДП Кіровоградська філія Центр ДЗК 22 травня 2012 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Встановивши, що відповідач - орендар СТОВ Росія систематично, а саме, за період з 2013 по 2019 рік, не сплачував орендну плату орендодавцю ОСОБА_1 , яка становить 3 % від грошової оцінки орендованої земельної ділянки - 53 842 грн, апеляційний суд вважав за доцільне застосувати до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України Про оренду землі і статті 141 ЗК України, та розірвати договори оренди, які були укладені 04 березня 2011 року та 23 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Росія .

У березні 2021 року СТОВ Росія звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження , містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 2 270 грн ? 100 = 227 000 грн).

Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв`язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Вказівка в резолютивній частині постанови Кропивницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене в малозначній справі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою СТОВ Росія на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Росія , третя особа - ОСОБА_2 , про розірвання договорів оренди земельних ділянок відмовити.

Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко