Рішення

від 04.03.2021 по справі 489/3885/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/3885/20

Номер провадження 2/489/408/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2021 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Глубоченко О. О., Сухно А. В., Шенкевич К. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення боргу, штрафу та пені за договором позики, відшкодування інфляційних втрат та 3% річних

встановив

В серпні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він надав відповідачу в борг 104 000 грн., на що відповідач надала розписку. Проте відповідач ухиляється від повернення боргу. Вказує, що відповідач повинна сплатити позивачу суму боргу, трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення, інфляційні збитки та штраф.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу з урахуванням штрафу, пені, інфляційних збитків у розмірі 130 923,45 грн.

Позивач подав заяву, якою позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач проти задоволення вказаного позову заперечувала, вказала, що коштів не отримувала, а розписку писала в інший день.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до Договору позики від 16.11.2019, позивач надав відповідачу 104 000 грн. Відповідач зобов`язувалася повернути вказані кошти в строк до 30.01.2020. За несвоєчасне повернення суми боргу договором передбачено сплату штрафу у розмірі 10 000 грн., пені у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу та 3 % річних від суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до розписки від 16.11.2019 відповідач взяла у борг у позивача 104 000 грн. Вказану суму відповідач зобов`язувалася повернути не пізніше 30.01.2020.

Згідно розрахунку інфляційних збитків станом на 20.08.2020, з відповідача підлягає стягненню 1 378, 92 грн.

Відповідно до розрахунку позивача, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних, що становить 1776,47 грн.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, що витікають з договору позики, які регулюються нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні грошові кошти або інші речі, в позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу № 6 - 63 цс 13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Відповідач пояснила, що грошові кошти від позивача не отримувала, розписку писала в інший день. Однак, не надала доказів на підтвердження своїх слів. З позовом про визнання договору позики недійсним до суду не зверталася.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання за договором позики не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач в позовній заяві зазначає про необхідність стягнення суми боргу, що еквівалентна до курсу долара США на день подачі позовної заяви. Вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки в договорі позики від 16.11.2019 хоча й зазначено про еквівалент суми боргу в доларах США на день укладення вказаного договору, однак не вказано про необхідність повернення суми боргу, що була б еквівалентна до курсу доларів США.

Крім того, позивач просив стягнути інфляційні збитки.

Відповідно до Постанови Верховного Суду № 752/10525/16-ц від 22.06.2020, офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нарахування штрафу та пені на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пеня і штраф є видами цивільної відповідальності, однак відповідно до ст. 61 Конституції України до особи не може бути застосовано подвійну відповідальність за одне й те саме порушення.

Оскільки договором позики та розпискою, яку власноручно написала відповідач, передбачено сплату штрафу в розмірі 10 000 грн., інфляційних збитків, тому вимога про стягнення штрафу та пені є обґрунтованою.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі 1 177,54 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу 104 000 грн., а також нараховані станом на 20.08.2020 суму інфляційних збитків 1 387, 92 грн., суму трьох відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення 1776,47 грн., суму штрафу 10 000,00 грн., а всього 117 164,39 (сто сімнадцять тисяч сто шістдесят чотири грн. 39 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі суми судового збору за розгляд позовної заяви 1 177,54 грн.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.04.2021.

Суддя В. В. Кокорєв