Постанова

від 30.03.2021 по справі 689/2108/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 689/2108/19

Провадження № 22-ц/4820/491/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Костенка А.М. (суддя - доповідач), Гринчука Р.С., Грох Л.М.

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю представника відповідача - Приватного підприємства Аграрна компанія 2004

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №689/2108/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданою їх представником - адвокатом Савченко О.В., на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року в складі судді Федорук І.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного підприємства Аграрна компанія 2004 , державного реєстратора Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Ткачук Олени Ігорівни, Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили визнати недійсною додаткову угоду № 220 від 14 березня 2017 року до договору оренди землі № 667, укладеного 22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП "Аграрна кампанія 2004", визнати недійсною додаткову угоду № 221 від 14 березня 2017 року до договору оренди землі №751, укладеного 22 грудня 2014 між ОСОБА_2 та ПП "Аграрна компанія 1004", а також просили скасувати рішення державного реєстратора Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Ткачук О.І. про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 34567680, 34567392 від 31 березня 2017 року.

На обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначали, що 22 грудня 2014 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали з ПП "Аграрна компанія 2004" договори оренди землі № 667 та № 751, згідно яких позивачі передали належні їм земельні ділянки в платне користування ПП "Аграрна компанія 2004" строком на 5 років. Після закінчення строку дії вказаних договорів на початку жовтня 2019 року почали пошук орендарів з метою передачі їм в оренду земельних ділянок. Однак за наслідками моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявилося, що належні їм земельні ділянки на підставі додаткових угод № 220 та № 221 від 14 березня 2017 року передані в користування ПП "Аграрна компанія 2004" строком до 25 грудня 2026 року.

Проте, як вказували позивачі, будь-яких додаткових угод до договорів оренди землі вони не підписували та не надавали повноважень на підписання таких договорів від їх імені іншим особам, власного волевиявлення щодо укладення оспорюваних правочинів не формували.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року в позові відмовлено.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погодилися з таким рішенням суду першої інстанції подали апеляційну скаргу. Представник апелянта - адвокат Савченко О.В. в апеляційній скарзі зазначає, що судом було встановлено факт не укладення між позивачами та ПП "Аграрна компанія 2004" будь-яких додаткових угод до Договору оренди землі № 667 від 22 грудня 2014 року та договору оренди землі № 751 від 22 грудня 2014 року, оскільки вони їх не підписували, не надавали повноважень на підписання таких документів від їх імені іншим особам, власного волевиявлення щодо укладення оспорюваних правочинів не формували. Крім того, факт неможливості укладення ОСОБА_1 додаткової угоди № 22 від 14 березня 2017 року підтверджується відмітками у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яких вбачається, що 07 березня 2017 року ОСОБА_1 здійснив перетин державного кордону України та виїхав до іншої країни, а повернувся назад лише 13 червня 2017 року, тому не мав фізичної можливості здійснити підписання вказаної додаткової угоди. Також згідно висновку експерта № 2906-2909/20-26 від 09 грудня 2020 року було встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець додаткової угоди виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис від імені ОСОБА_2 в графі Орендодавець додаткової угоди № 221 від 14 березня 2017 року також виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою. Представник апелянта вказує, що позивачами обрано належний спосіб захисту порушеного права шляхом визнання додаткових угод недійсними, оскільки додаткові угоди є невід`ємними частинами договір оренди землі, містять усі необхідні реквізити, істотні умови, крім того проведено державну реєстрацію права оренди землі на підставі недійсних додаткових угод до Договору оренди землі, отже вони є укладеними, а тому можуть бути визнані недійсними у випадку їх оспорювання. Оскільки факт не підписання додаткових угод є очевидним, відтак суд першої інстанції повинен був вирішити позовні вимоги щодо скасування їх державної реєстрації.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник адвокат Савченко О.В. просили рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ярмолинецька селищна рада, яка діє від імені Соколівської сільської ради, надіслала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що при вирішенні даної справи вони покладаються на думку суду, крім того зазначають, що державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій діяла в межах з дотриманням вимог ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій, враховуючи наданий орендарем пакет документів, не було.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Так судом правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,474 га з кадастровим номером 6821284500:02:002:0040 на території Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Інший позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1,5973 га з кадастровим номером 6821284500:02:002:00420 на території Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Аграрна компанія 2004 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,474 га з кадастровим номером 6821284500:02:002:0040 на території Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, що належать позивачу, строком на 5 років зі сплатою відповідної орендної плати.

В цей же день 22 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Аграрна компанія 2004 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,5973 га з кадастровим номером 6821284500:02:002:00420 на території Лісоводської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, що належать позивачу, строком на 5 років зі сплатою відповідної орендної плати.

З наданої суду додаткової угоди до договору оренди землі вбачається, що 14 березня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 як орендодавцем та Приватним підприємством Аграрна компанія 2004 як орендарем було укладено додаткову угоду № 220 до договору оренди землі від 22 грудня 2014 року, про визнання недійсною якої пред`явлено позов. За умовами даної додаткової угоди строк оренди земельної ділянки продовжено до 25 грудня 2026 року. Даний договір підписаний від імені ОСОБА_1 .

Також з наданої суду іншої додаткової угоди до договору оренди землі вбачається, що 14 березня 2017 року між позивачем ОСОБА_2 як орендодавцем та Приватним підприємством Аграрна компанія 2004 як орендарем було укладено додаткову угоду № 221 до договору оренди землі від 22 грудня 2014 року, про визнання недійсною якої пред`явлено позов. За умовами даної додаткової угоди строк оренди земельної ділянки продовжено до 24 грудня 2026 року. Даний договір підписаний від імені ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду з позовом в даній цивільній справі позивачі як на підставу позову посилалась на те, що оспорювані додаткові угоди до договорів оренди землі вони не підписували, підписи вчинено іншою особою.

За висновком судової почеркознавчої експертизи від 09.12.2020 року № 2906-2909/20-26 підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді № 220 від 14.03.2017 року до договору оренди землі від 22 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Аграрна компанія 2004 , в графі Орендодавець, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, підпис від імені ОСОБА_2 у додатковій угоді № 221 від 14.03.2017 року до договору оренди землі від 22 грудня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та Приватним підприємством Аграрна компанія 2004 , в графі Орендодавець, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16-констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За таких обставин такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У справі, що розглядається, позивачі звернулись з вимогою про визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди землі, якими було продовжено строк дії цих договорів, посилаючись на те, що ці додаткові угоди вони не підписували, умови їх не погоджували, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, посилаючись на умови додаткових угод, підписаних невстановленою особою замість позивачів.

Судом беззаперечно встановлено, що позивачі оспорювані додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок не підписували, такі додаткові угоди підписано іншими невстановленими особами, отже сторони не досягли згоди щодо умов додаткових угод, такий правочин у формі додаткових угод до основного договору є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За таких обставин у частині позову щодо визнання додаткових угод до договорів оренди землі недійсними слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

При цьому відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі №502/1817/15ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 527/2510/17, від 02 вересня 2020 року у справі 387/1088/17.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в цій частині, а доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду саме в цій частині слід відхилити.

В той же час у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За таких обставин рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки Приватного підприємства Аграрна компанія 2004 на підставі додаткових угод від 14 березня 2017 року до договорів оренди земельних ділянок від 22 грудня 2014 року слід скасувати, оскільки вказані додаткові угоди між сторонами укладені не були, а відтак сторони не набули за даними правочинами відповідних прав та обов`язків, в тому числі і щодо строку дії договорів оренди землі, в зв`язку з чим не може бути офіційного визнання і підтвердження державою факту набуття відповідачем права користування земельними ділянками після 2019 року.

Таким чином з усією очевидністю вбачається, що оскільки позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, який відповідає нормам Цивільного і цивільного процесуального законодавства, то відмова в задоволенні даних позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора призведе до порушення прав позивачів.

Посилання суду першої інстанції при відмову в позові в цій частині на ту обставину, що рішенням суду не вирішено питання про визнання, зміну чи припинення речових прав, а державний реєстратор Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Ткачук О.І., а також Соколівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області є неналежними відповідачами є необґрунтованими.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно слід розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно, належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Речове право оренди на спірні земельні ділянки зареєстроване за Приватним підприємством Аграрна компанія 2004 , яке є відповідачем по даній справі поряд з державним реєстратором Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Ткачуком О.І. і Соколівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області, а тому до справи залучено всіх належних відповідачів.

Крім того, оскільки в даній справі встановлено, що додаткові угоди до договорів оренди землі не укладались, тому в даному випадку для скасування рішення державного реєстратора немає необхідності для вирішувати питання про припинення речових прав.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора слід скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану їх представником - адвокатом Савченко О.В., задовольнити частково.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2021 року в частині відмови в позові про скасування рішень державного реєстратора Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області про державну реєстрацію прав та обтяжень скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення:

Скасувати рішення державного реєстратора Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Ткачук О.І. про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 34567680, від 31 березня 2017 року додаткової угоди №220 від 14 березня 2017 року до договору оренди землі №667, укладеного 22 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Аграрна кампанія 2004".

Скасувати рішення державного реєстратора Соколівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області Ткачук О.І. про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 34567392, від 31 березня 2017 року додаткової угоди №221 від 14 березня 2017 року до договору оренди землі №751, укладеного 22 грудня 2014 між ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Аграрна компанія 1004".

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 квітня 2021 року.

Судді А.М. Костенко

Р.С. Гринчук

Л.М. Грох