Постанова

від 30.03.2021 по справі 708/1450/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 708/1450/19 Провадження № 22-ц/821/274/21 категорія: 310000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В.О.

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Винник І.М.

учасники справи :

позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1

представник позивача (відповідача за зустрічним позовом): адвокат Стасько Олег Григорович

відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2

представник відповідача (позивача за зустрічним позовом): адвокат Посипайко Алла Іванівна

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ПП Автоком Центр , ОСОБА_3

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ПП Автоком Центр , ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивачка звернулася до суду із вказаним первісним позовом, зазначивши, що 07.07.2001 року вона з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі, однак на час звернення до суду шлюбні відносини між ними припинилися і вони проживають окремо один від одного.

За час спільного проживання в шлюбі подружжя придбало майно, а саме, легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2015 року випуску, об`єм двигуна (см3) 1968, номер кузова НОМЕР_1 , та грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що знаходяться на депозитному рахунку, відкритому на ім'я відповідача у філії Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" ТВБВ10023/01.

Вище вказаний транспортний засіб був зареєстрований 30.06.2015 року на відповідача та знятий з обліку і перереєстрований на іншу особу 22.09.2018 року, про що їй було невідомо і свою згоду на відчуження даного автомобіля вона не давала. Ринкова вартість вказаного автомобіля становить 255375,12 грн.

Тому позивачка, враховуючи, що вони добровільно не дійшли згоди щодо розподілу майна, просить поділити спільно набуте у шлюбі майно та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості автомобіля в сумі 127687,56 грн., визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя грошові кошти в сумі 10000 доларів США, що знаходяться на депозитному рахунку в АТ "Ощадбанк", стягнувши з відповідача 50% грошових коштів, що знаходяться на вказаному рахунку.

Також, відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом, де просить визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя грошові кошти, що знаходяться на депозитних рахунках, відкритих в банках в період перебування сторін у шлюбі, стягнувши з відповідачки на його користь 50% грошових коштів, що знаходились на таких рахунках.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.12.2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ПП "Автоком Центр", ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя - задоволено повністю.

У порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) компенсацію вартості 1/2 частки транспортного засобу - автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, в розмірі 200925 (двісті тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) гривень.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти, розміщені 02.03.2018 року на депозитному вкладі в ТВБВ № 10023/01 філії - Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" на відкритому на ім`я ОСОБА_2 особовому рахунку № НОМЕР_4 в сумі 10070,00 доларів США, закритому 01.03.2019 року в сумі 10355,83 доларів США (в тому числі з належними відсотками).

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) в порядку поділу спільного майна подружжя 1/2 частку знятих 01.03.2019 року з депозитного рахунку грошових коштів в розмірі 10355,83 доларів США (в тому числі з належними відсотками) що становить 5177,91 доларів США (в тому числі з належними відсотками), що згідно курсу НБУ станом на 14.12.2020 року становить 289617,36 гривень.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовлено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 2475 (дві тисячі чотириста сімдесят п`ять) гривень судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) витрати за проведення судової автотехнічної, трасологічної та автотоварознавчої експертизи в розмірі 3922 (три тисячі дев`ятсот двадцять дві) гривні 56 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової автотехнічної, трасологічної та автотоварознавчої експертизи № 19371/20-52/19372/20-54 від 28.10.2020 року, який є цілком правильним та згідно якого, середня ринкова вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, 2015 року випуску, на дату продажу 22.09.2018 року складає 401850,00 грн., а тому позивачка за первісним позовом - відповідачка за зустрічним позовом має право на грошову компенсацію за 1/2 частку вказаного транспортного засобу, що становить 200925 грн., яку слід стягнути з відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом на її користь.

Також, приймаючи до уваги те, що відповідачем за первісним позовом-позивачем за зустрічним позовом та його представником не спростовано презумпцію спільності майна подружжя за статтею 60 СК України, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що грошові кошти, розміщені 02.03.2018 року на депозитному вкладі в ТВБВ № 10023/01 філії - Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" на відкритому банком особовому рахунку № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 в сумі 10070,00 доларів США є особистими коштами відповідача, враховуючи, що вищевказаний рахунок був відкритий ОСОБА_2 у період шлюбу з позивачкою, і грошові кошти були набуті сторонами за рахунок спільної праці, суд приходить до переконання, що спірні грошові кошти у розмірі 10070,00 доларів США на депозитному рахунку, який закрито ОСОБА_2 01.03.2019 року в сумі 10355,83 доларів США (в тому числі з належними відсотками), слід визнати спільною сумісною власністю подружжя.

Враховуючи наведене, суд вважає, що частки сторін як співвласників спірного майна у праві спільної сумісної власності є рівними та дорівнюють 1/2 частці за кожним з них, тобто по 5177,91 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день ухвалення рішення 14.12.2020 року становить 289617,36 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У січні 2021 року ОСОБА_2 подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року в частині задоволення первісного позову ОСОБА_1 змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості Ѕ автомобіля, зменшивши розмір даної компенсації до 24500,00грн., скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частини знятих з депозитного рахунку грошових коштів та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка визначила вартість спірного майна в 255 375грн. 12 коп. і відповідно просила стягнути з нього на свою користь половину вказаної суми - 127 687грн. 56коп. в якості грошової компенсації за Ѕ частину його вартості. В подальшому до закінчення підготовчого засідання позивачка будь-яких заяв про збільшення позовних вимог відповідно до п.2 ч.2 та ч.5 ст. 49 ЦПК України не подавала. Суд 1 інстанції на вказані обставини уваги не звернув і при стягненні з нього компенсації вартості Ѕ частини автомобіля вийшов за межі позовних вимог, стягнувши суму, майже вдвічі більшу, ніж просила позивачка, що є прямим порушенням вимог ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства.

Також вказує, що при визначеності вартості спірного автомобіля суд проявив однобокість та упередженість. В матеріалах справи знаходять три висновки про розмір вартості автомобіля: висновок директора товарної біржі Універсальна від 23.10.2018 року, відповідно до якого вартість автомобіля складає 255 375,12грн., на який посилалася позивачка в позовній заяві; висновок ТОВ ТВК Олімп №002827 від 22.09.2018, згідно якого вартість автомобіля складає 49 000,00грн.; висновок судової авто технічної, трасо логічної та авто товарознавчої експертизи №19371/20-52/19372/20-54 від 28.10.2020, проведеної Київським НДІ судових експертиз, відповідно до якої станом на 22.09.2018 вартість автомобіля складає 401 850грн.

Оцінюючи вказані висновки, як докази у справі, суд всупереч вимогам ст. 89 ЦПК України практично без будь-яких обґрунтувань надав перевагу висновку судової авто технічної, трасо логічної та авто товарознавчої експертизи №19371/20-52/19372/20-54 від 28.10.2020, лише зазначивши, що він є правильним.

Стверджує, що в той же час, з усіх трьох висновків висновок ТВК Олімп є найбільш об`єктивним, оскільки лише експертом ТВК Олімп був оглянутий і оцінений спірний автомобіль в натурі на момент його продажу з врахуванням його технічного стану на той час і як вбачається з договору купівлі-продажу, саме за таку ціну автомобіль і був проданий. За таких обставин суд, об`єктивно оцінюючи всі три висновки, мав би надати перевагу висновку ТВК Олімп і стягнути з нього на користь позивачки грошову компенсацію за Ѕ частину вартості спірного автомобіля, що складає 24500,00грн.

Щодо банківського вкладу стверджує, що оскільки договір банківського вкладу був як укладений так і розірваний ним в період перебування в шлюбі з позивачкою, то за загальним правилом вважається, що як при його укладенні і розміщенні депозитних коштів на банківському рахунку так і зняття цих коштів з рахунку і їх використання він діяв за згодою позивачки та в інтересах сім'ї. Якщо позивачка вважає, що він при цьому діяв без її згоди і зняті з депозитного рахунку кошти були використані не на потреби сім'ї, то вона повинна була довести це в суді, надавши відповідні докази. При цьому факт не передачі ним всіх або частини знятих з депозитного рахунку коштів особисто в руки позивачці ніяк не свідчить про використання цих коштів не в інтересах сім'ї, як про це зазначає суд у рішенні.

Стверджує, що визначаючи суму стягнення у національній грошовій одиниці України - гривні, суд значно її завищив, так як офіційний курс гривні України щодо долара США станом на 14.12.2020 року складав 27грн. 96коп. за 1 долар США. Ця інформація є загальнодоступною. За таких обставин визначена судом сума стягнення в гривні мала б складати 144 774грн. 50коп., а не 289 617грн. 36коп.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

27 січня 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року законним, обґрунтованим та таким, що винесено судом 1 інстанції у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ні нею, ні її представником не збільшувались позовні вимоги, а вартість Ѕ частини автомобіля, яка була стягнута з відповідача фактично лише була приведена у відповідність до висновку експертизи, яким була визначена ринкова вартість автомобіля станом на дату його продажу. Це не вважається збільшенням позовних вимог.

Встановити ринкову вартість автомобіля на дату його продажу раніше без проведення експертизи не представлялось можливим, а наявна в матеріалах справи довідка про вартість автомобіля товарної біржі Універсальна визначає вартість автомобіля на дату звернення з позовом до суду, визначення якої було необхідно для обрахунку і сплати судового збору при зверненні в суд з позовом майнового характеру.

Крім того, вказує, що твердження апелянта про те, що грошові кошти, які він зняв з депозитного рахунку були використані ним в інтересах сім'ї, спростовуються поясненнями, які він особисто надав у судовому засіданні на запитання її представника та головуючої по справі та підтверджуються аудіо записом, який міститься при матеріалах справи. Апелянт ОСОБА_2 вказав, що зняті кошти з депозитного рахунку він розподілив порівну та віддав їх своїм дітям, які не є їхніми з ним спільними, а є його дітьми від попереднього шлюбу.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги апелянта за безпідставністю та оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

06 січня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року у справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ПП Автоком Центр , ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 січня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.07.2001 року, який розірвано відповідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 29.09.2020 року, що набрало чинності.

З даного рішення встановлено, що позивач ОСОБА_2 в обгрунтування позову в судовому засіданні вказував на те, що фактично шлюбні відносини між ним та ОСОБА_1 припинені з березня 2018 року, коли остання поїхала в Італію на заробітки, що спростовує доводи представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом про те, що сторони проживали разом як подружжя до листопада 2019 року.

Матеріалами справи не підтверджено факт укладання шлюбного договору, або факт існування домовленості між сторонами про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Так, під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами 30.06.2015 року придбано новий транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с.162).

Обставини щодо набуття спірного автомобіля під час шлюбу за їх спільні кошти сторонами не заперечується.

Згідно з договором комісії № 1014 від 22.09.2018 року, укладеним між комісіонером ПП "Автоком Центр" в особі Фільшина Ю.О. та комінтентом ОСОБА_2 , останній доручив комісіонеру продаж автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, д/н НОМЕР_6 .

Судячи з договору купівлі-продажу № 1014 від 22.09.2018 року, укладеного між представником ПП "Автоком Центр" та ОСОБА_3 , останній придбав легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2015 року випуску, об`єм двигуна (см3) 1968, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною, яка склала 49000 грн.

Позивачка не давала згоду на продаж спірного автомобіля, який є спільною сумісною власністю сторін, і відповідач не довів іншого, доказів того, що позивачка отримала свою частку за автомобіль суду також не надано.

Даний факт також підтверджується і даними заяви представника третьої особи - ПП "Автоком Центр", що під час продажу вище вказаного автомобіля згода ОСОБА_1 на його відчуження не надавалась, що спростовує доводи представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_1 було відомо про продаж автомобіля і що вона була згідна його продати, а гроші використати на потреби сім'ї (а.с.159)

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що покупцем даного транспортного засобу є син відповідача - ОСОБА_3 , який є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, судом встановлено, що відповідач здійснив відчуження спільного сумісного майна проти волі позивачки, що також підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що кошти отримані за продаж автомобіля, відповідач використав в інтересах сім"ї чи на її потреби.

За таких обставин суд бере до уваги висновок експертів за результатами проведення судової автотехнічної, трасологічної та автотоварознавчої експертизи № 19371/20-52/19372/20-54 від 28.10.2020 року, який є цілком правильним та згідно якого, середня ринкова вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, 2015 року випуску, на дату продажу 22.09.2018 року складає 401850,00 грн., а тому позивачка за первісним позовом - відповідачка за зустрічним позовом має право на грошову компенсацію за 1/2 частку вказаного транспортного засобу, що становить 200925 грн., яку слід стягнути з відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом на її користь.

Щодо вимоги про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя грошових коштів на депозитному рахунку, то судом встановлено наступне.

Як вбачається з листа ТВБВ № 10023/01 філії - Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" № 63 від 02.03.2020 року на ім'я ОСОБА_2 01.03.2019 року було відкрито рахунок № НОМЕР_7 в сумі 155,83 доларів США, який закрито 28.02.2020 року в сумі 160,48 доларів США (в тому числі з належними відсотками); 02.03.2018 року було відкрито рахунок № НОМЕР_4 в сумі 10070,00 доларів США, який закрито 01.03.2019 року в сумі 10355,83 доларів США (в тому числі з належними відсотками).

Станом на 02.03.2020 року відкритих депозитних рахунків на ім'я ОСОБА_2 в філії не має.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що грошові кошти на відкритому в ТВБВ № 10023/01 філії - Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" 02.03.2018 року рахунку № НОМЕР_4 в сумі 10070,00 доларів США були набуті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, які, як пояснили самі сторони, вони відкладали разом на старість.

Тому очевидним є висновок про те, що вони належать їм на праві спільної сумісної власності. Вказані грошові кошти на час припинення спільного ведення господарства зняті ОСОБА_2 з зазначеного рахунку 01.03.2019 року без відома і домовленістю на те з позивачкою, яка на той час , як зазначалось вище, перебувала на заробітках за кордоном (а.с.155,157,158), що підтвердили також свідки ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги те, що відповідачем за первісним позовом-позивачем за зустрічним позовом та його представником не спростовано презумпцію спільності майна подружжя за статтею 60 СК України, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що грошові кошти, розміщені 02.03.2018 року на депозитному вкладі в ТВБВ № 10023/01 філії - Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" на відкритому банком особовому рахунку № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 в сумі 10070,00 доларів США є особистими коштами відповідача, враховуючи, що вищевказаний рахунок був відкритий ОСОБА_2 у період шлюбу з позивачкою, і грошові кошти були набуті сторонами за рахунок спільної праці, суд приходить до переконання, що спірні грошові кошти у розмірі 10070,00 доларів США на депозитному рахунку, який закрито ОСОБА_2 01.03.2019 року в сумі 10355,83 доларів США (в тому числі з належними відсотками), слід визнати спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів використання знятих коштів в інтересах сім"ї чи на її потреби як і доказів передачі позивачці частини знятих з рахунку коштів.

Зустрічний позов суд вважає можливим залишити без задоволення, оскільки він не обгрунтований належними та допустимими доказами, і відповідачем за первісним позовом-позивачем за зустрічним позовом не надано достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідачки за зустрічним позовом вказаного в матеріалах зустрічного позову майна, а саме, вкладів на депозитних рахунках в установах банків, де відсутність на те доказів визнали і самі позивач та його представник за зустрічним позовом.

Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів про отримані ОСОБА_1 доходи за період з 01.01.2016 року по 30.09.2019 року в Чигиринській державній податковій інспекції Черкаського управління Головного управління ДПС у Черкаській області також цього не доводять.

Надані відповідачем за первісним позовом відомості про грошові перекази на ім'я ОСОБА_1 за період з 2005 року по 2014 рік є лише свідченням того, що подружжя за час перебування у шлюбі спільною працею набуло грошових коштів, які є їх спільною сумісною власністю.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає не в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.3 ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

За змістом ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Як встановлено судом 1 інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.07.2001 року, який розірвано відповідно до рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 29.09.2020 року, що набрало чинності.

З даного рішення встановлено, що позивач ОСОБА_2 в обгрунтування позову в судовому засіданні вказував на те, що фактично шлюбні відносини між ним та ОСОБА_1 припинені з березня 2018 року, коли остання поїхала в Італію на заробітки, що спростовує доводи представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом про те, що сторони проживали разом як подружжя до листопада 2019 року.

Матеріалами справи не підтверджено факт укладання шлюбного договору, або факт існування домовленості між сторонами про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Так, під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами 30.06.2015 року придбано новий транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с.162).

Обставини щодо набуття спірного автомобіля під час шлюбу за їх спільні кошти сторонами не заперечується.

Згідно з договором комісії № 1014 від 22.09.2018 року, укладеним між комісіонером ПП "Автоком Центр" в особі Фільшина Ю.О. та комінтентом ОСОБА_2 , останній доручив комісіонеру продаж автомобіля марки VOLKSWAGEN CADDY, д/н НОМЕР_6 .

З договору купівлі-продажу № 1014 від 22.09.2018 року, укладеного між представником ПП "Автоком Центр" та ОСОБА_3 , вбачається, що останній придбав легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2015 року випуску, об`єм двигуна (см3) 1968, номер кузова НОМЕР_1 , за ціною, яка склала 49000 грн.

Щодо вимоги про визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя грошових коштів на депозитному рахунку, то судом встановлено наступне.

Як встановлено з листа ТВБВ № 10023/01 філії - Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" № 63 від 02.03.2020 року на ім'я ОСОБА_2 01.03.2019 року було відкрито рахунок № НОМЕР_7 в сумі 155,83 доларів США, який закрито 28.02.2020 року в сумі 160,48 доларів США (в тому числі з належними відсотками); 02.03.2018 року було відкрито рахунок № НОМЕР_4 в сумі 10070,00 доларів США, який закрито 01.03.2019 року в сумі 10355,83 доларів США (в тому числі з належними відсотками).

Станом на 02.03.2020 року відкритих депозитних рахунків на ім'я ОСОБА_2 в філії не має.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не давала згоду на продаж спірного автомобіля, який є спільною сумісною власністю сторін, і відповідач не довів іншого, доказів того, що позивачка отримала свою частку за автомобіль суду також не надано.

Даний факт також підтверджується і даними заяви представника третьої особи - ПП "Автоком Центр", що під час продажу вище вказаного автомобіля згода ОСОБА_1 на його відчуження не надавалась, що спростовує доводи представника відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом про те, що ОСОБА_1 було відомо про продаж автомобіля і що вона була згідна його продати, а гроші використати на потреби сім'ї (а.с.159)

Судом також встановлено та не заперечується сторонами, що покупцем даного транспортного засобу є син відповідача - ОСОБА_3 , який є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, судом 1 інстанції вірно встановлено, що відповідач здійснив відчуження спільного сумісного майна без згоди позивачки, що також підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що кошти отримані за продаж автомобіля, відповідач використав в інтересах сім"ї чи на її потреби.

За таких обставин суд бере до уваги висновок експертів за результатами проведення судової автотехнічної, трасологічної та автотоварознавчої експертизи № 19371/20-52/19372/20-54 від 28.10.2020 року, який є цілком правильним та згідно якого, середня ринкова вартість автомобіля марки VOLKSWAGEN, модель CADDY, 2015 року випуску, на дату продажу 22.09.2018 року складає 401850,00 грн., а тому позивачка за первісним позовом - відповідачка за зустрічним позовом має право на грошову компенсацію за 1/2 частку вказаного транспортного засобу, що становить 200925 грн., яку слід стягнути з відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним позовом на її користь.

Також, судом встановлено, що грошові кошти на відкритому в ТВБВ № 10023/01 філії - Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" 02.03.2018 року рахунку № НОМЕР_4 в сумі 10070,00 доларів США були нажиті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, які, як пояснили самі сторони, вони відкладали разом на старість.

Тому, висновок суду 1 інстанції про те, що вони належать їм на праві спільної сумісної власності є вірним. Вказані грошові кошти на час припинення спільного ведення господарства зняті ОСОБА_2 з зазначеного рахунку 01.03.2019 року без відома і домовленістю на те з позивачкою, яка на той час , як зазначалось вище, перебувала на заробітках за кордоном (а.с.155,157,158), що підтвердили також свідки ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги те, що відповідачем за первісним позовом-позивачем за зустрічним позовом та його представником не спростовано презумпцію спільності майна подружжя за статтею 60 СК України, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що грошові кошти, розміщені 02.03.2018 року на депозитному вкладі в ТВБВ № 10023/01 філії - Черкаського обласного управління АТ "Ощадбанк" на відкритому банком особовому рахунку № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 в сумі 10070,00 доларів США є особистими коштами відповідача, враховуючи, що вищевказаний рахунок був відкритий ОСОБА_2 у період шлюбу з позивачкою, і грошові кошти були набуті сторонами за рахунок спільної праці, суд приходить до переконання, що спірні грошові кошти у розмірі 10070,00 доларів США на депозитному рахунку, який закрито ОСОБА_2 01.03.2019 року в сумі 10355,83 доларів США (в тому числі з належними відсотками), слід визнати спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів використання знятих коштів в інтересах сім"ї чи на її потреби як і доказів передачі позивачці частини знятих з рахунку коштів.

А отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині також підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що частки сторін як співвласників спірного майна у праві спільної сумісної власності є рівними та дорівнюють Ѕ частці за кожним з них, тобто по 5177,91 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на день ухвалення рішення 14.12.2020 року становить 289617,36грн.

Однак, правильно встановивши фактичні обставини справи та дійшовши вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя компенсації вартості Ѕ частки транспортного засобу, повністю погодитись з визначеним судом 1 інстанції розміром стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя Ѕ частки знятих з депозитного рахунку грошових коштів не можна.

Оскільки, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд вірно визначив, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути в порядку поділу спільного майна подружжя Ѕ частки знятих 01.03.2019 року з депозитного рахунку грошових коштів в розмірі 10355,83дол. США (в тому числі з належними відсотками), що становить 5177,91 дол. США (в тому числі з належними відсотками).

Однак, визначаючи Ѕ частку знятих 01.03.2019 року з депозитного рахунку грошових коштів в розмірі 10355,83дол. США (в тому числі з належними відсотками), що становить 5177,91 дол. США (в тому числі з належними відсотками), суд 1 інстанції невірного дійшов висновку про перерахунок у гривнях.

Так, відповідно до курсу НБУ курс долара станом на 14.12.2020 року становить 1 дол. США - 27,9666грн. Перерахунку підлягає визначена Ѕ частка знятих 01.03.2019 року з депозитного рахунку грошових коштів в розмірі 5177,91 дол. США (в тому числі з належними відсотками).

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути в порядку поділу спільного майна подружжя Ѕ частки знятих 01.03.2019 року з депозитного рахунку грошових коштів в розмірі 10355,83дол. США (в тому числі з належними відсотками), що становить 5177,91 дол. США (в тому числі з належними відсотками), що згідно курсу НБУ станом на 14.12.2020 року становить не 289617,36грн., а 144808,68грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд 1 інстанції вийшов за межі позовної заяви, стягнувши з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості Ѕ частини спірного автомобіля у більшій сумі, ніж просила позивачка, є помилковими. Оскільки, із позову ОСОБА_1 вбачається, що предметом позову є виділення їй Ѕ частку легкового автомобіля та стягнення з відповідача грошової компенсації за вказану частку. Таким чином, вартість Ѕ частки автомобіля, яка була стягнута з відповідача, визначалась на підставі проведеного в ході розгляду справи висновку експертів №19371/20-52/19372/20-54 від 28.10.2020 року, відповідно до якого середня ринкова вартість автомобіля, аналогічного досліджуваному автомобілю марки Volkswagen модель Caddy, 2015 року випуску, на дату його продажу - 22.09.2018 року, складає: 401 850,00грн. Отже, уточнений розмір грошової компенсації вартості Ѕ частини спірного автомобіля був приведений у відповідність до вищевказаного висновку експертів та не може вважатись, що суд вийшов за межі позовних вимог в даному випадку.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 є суб`єктивним тлумаченням позивача обставин справи та законодавства, яке регулює спірні правовідносини та зводяться до переоцінки доказів, яким суд дав належну правову оцінку.

Нових обставин, які б давали підстави для проведення апеляційним судом переоцінки доказів, зроблених судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не містять.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення в порядку поділу спільного майна подружжя Ѕ частки знятих 01.03.2019 року з депозитного рахунку грошових коштів в розмірі 10355,83дол. США (в тому числі з належними відсотками), що становить 5177,91 дол. США (в тому числі з належними відсотками), що згідно курсу НБУ станом на 14.12.2020 року становить 144808,68грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково .

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 14 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ПП Автоком Центр , ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, - змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя Ѕ частки знятих 01.03.2019 року з депозитного рахунку грошових коштів в розмірі 10355,83дол. США (в тому числі з належними відсотками), що становить 5177,91 дол. США (в тому числі з належними відсотками), що згідно курсу НБУ станом на 14.12.2020 року становить 144808,68грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1113,75грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року.

Головуючий В.О. Єльцов

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко