Постанова

від 23.02.2021 по справі 914/2463/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. Справа №914/2463/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «ТБ Фрут Капітал» б/н від 17.12.2020 (вх.№ ЗАГС 01-05/3788/20 від 21.12.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 (суддя Кидисюк Р.А., повний текст складено 03.12.2020)

у справі № 914/2463/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «М Бетон» , (надалі ТзОВ «М Бетон» ), м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Фрут Капітал» , (надалі ТзОВ «ТБ Фрут Капітал» ), м.Городок, Львівська область

про стягнення 26 288,33 грн заборгованості за договором №1 від 10.01.2020

за участю учасників справи :

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «М Бетон» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «ТБ Фрут Капітал» про стягнення 26 288,33 грн заборгованості за договором №1 від 10.01.2020.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у справі № 914/2463/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТзОВ «ТБ Фрут Капітал» на користь ТзОВ «М Бетон» 24 532,00 грн основного боргу, 1 051,65 грн пені та 244,20 грн інфляційних втрат, 460,48 грн 3% річних та 2 102,00 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив, що, сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована. Враховуючи факт порушення грошового зобов`язання, суд, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1051,65 грн пені, 244,20 грн інфляційних втрат та 460,48 грн 3% річних в межах заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ ТБ Фрут Капітал подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. Зокрема, скаржник зазначає, що до моменту винесення оскаржуваного рішення, ним було частково сплачено суму основного боргу в розмірі 10 000,00 грн, однак, дана сума не була врахована судом.

Скаржник явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

10.01.2020 між ТзОВ «М Бетон» (продавець) та ТзОВ «ТБ Фрут Капітал» (покупець) укладено договір №1, згідно з умовами якого продавець на умовах цього договору зобов`язався передати у власність покупцеві товар (надати послугу), визначений у п.1.2 договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар (послугу) за ціною, вказаною у рахунку, або у видатковій накладній, або у акті прийому-передачі, або у акті виконаних робіт, тощо (а.с. 5).

Згідно з п.1.2 договору продавець зобов`язався передати товар (надати послугу), а покупець прийняти товар (послугу) найменування, одиниці виміру та загальна кількість якого, є предметом поставки за цим договором, його часткове співвідношення визначаються та вказуються у видатковій накладній, акті прийому-передачі, акті виконаних робіт, тощо.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (пісок) на загальну суму 224 532,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №14 від 28.01.2020 (а.с. 6).

На підтвердження здійснення поставки позивачем також долучено підписані відповідачем товарно-транспортні накладні за 20.01.2020, 21.01.2020, 22.01.2020, 23.01.2020, 24.01.2020, 27.01.2020, 28.01.2020 (вантажоодержувач: ТзОВ «ТБ Фрут Капітал» ) (а.с. 7-16).

Крім того, продавцем зареєстровано в установленому законом порядку наступні податкові накладні: №2 від 17.01.2020 на суму 50 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн, №8 від 22.01.2020 на суму 70 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 11 666,67 грн, №17 від 27.01.2020 на суму 50 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн, №21 від 28.01.2020 на суму 54 532,00 грн, в т.ч. ПДВ 9 088,67 грн (а.с. 17-20).

Як зазначає позивач, відповідач свої зобовязання виконав не належним чином, оплатив вартість поставленого товару частково на суму 200 000,00 грн, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 24 532,00 грн.

06.08.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією сплатити на розрахунковий рахунок товариства відповідну суму заборгованості (а.с. 22).

Однак, дана претензія була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду із даним позовом про стягнення суми основного бору в розмірі 24 532,00 грн, пені в розмірі 1 051,65 грн, інфляційні втрати в розмірі 244,20 грн та 3% річних в розмірі 460,48 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору №1 від 10.01.2020, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт поставки товару на суму 224 532,00 грн підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 3.3 договору визначено, що оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця протягом 3-ох (трьох) банківських днів з моменту отримання товару (послуги).

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором відповідач вчасно не оплатив вартість поставленого товару, розрахувався частково на суму 200 000,00 грн, в результаті чого в нього перед позивачем виник борг на суму 24 532,00 грн.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Станом на момент подання позову відповідачем не представлено суду доказів оплати суми основного боргу. Відповідно, оцінивши докази наявні в матеріалах справи, суд визнав обґрунтованим позов в частині стягнення з відповідача 24 532,00 грн основного боргу за договором №1 від 10.01.2020.

Проте, як вбачається, відповідачем, ще до моменту винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, відповідачем платіжними дорученнями № 2217 від 02.10.2020, №2286 від 09.10.2020 та №1240 від 06.11.2020 були здійснені проплати на загальну суму 10 000,00 грн (а.с. 46-48).

В даному випадку суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Однак, всупереч ст.42, ст. 43, ст.46 ГПК України ні відповідачем, ні позивачем не було повідомлено суд про здійснені оплати, відповідно і не могли бути оцінені судом.

Проте, оскільки станом на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення сума основного боргу була зменшена на суму 10 000,00 грн, тому, відповідно, в цій частині був відсутній предмет спору.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід визнати нечинним в частині стягнення 10 000,00 грн суми основного боргу, в цій частини провадження у справі слід закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору. В частині стягнення 14 532,00 грн основного боргу рішення залишити без змін.

При цьому, колегія суддів роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У п.4.2 договору передбачено, що за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату товару (послуг), покупець сплачує продавцеві пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від простроченої суми, а також сплачує 3 % річних та інфляційні нарахування. Сплата вищевказаних нарахувань не звільняє покупця від виконання договірних обов`язків.

Частина 2 ст. 625 боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно розрахунку, позивачем заявлено до стягнення 1 051,65 грн пені нарахованої за період з 01.02.2020 по 01.08.2020, 460,48 грн 3% річних нарахованих за період з 01.02.2020 по 16.09.2020 та 244,20 грн інфляційних втрат нарахованих за період з лютого 2020 по серпень 2020 із суми боргу 24 532,00 грн (а.с 2).

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, та враховуючи, що такі нараховані на суму основного боргу в розмірі 24 532,00 грн, який існував станом на момент подання позову до суду, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1051,65 грн пені, 244,20 грн інфляційних втрат та 460,48 грн 3% річних, відповідно правомірно задоволені судом.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід визнати нечинним в частині стягнення 10 000,00 грн , в цій частині провадження закрити, в решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу задоволити частково.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній чи касаційній інстанціях.

Оскільки ТзОВ ТБ Фрут Капітал не заявлялося відповідного клопотання про повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, то відповідно такі залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 231, 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ТзОВ «ТБ Фрут Капітал» задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.12.2020 у справі № 914/2463/20 визнати нечинним в частині стягнення 10 000,00 грн суми основного боргу. В цій частині провадження у справі №914/2463/20 закрити. В решті рішення залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Кравчук Н.М. в період з 01.03.2021 по 26.03.2021 та перебуванням судді-члена колегії Кордюк Г.Т. в період з 19.03.2021 по 02.04.2021 у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 05.04.2021.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

О.С. Скрипчук