Постанова

від 23.03.2021 по справі 911/446/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2021 р. Справа№ 911/446/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Бовсунівська Л.О.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 23.03.2021

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 911/446/20 (суддя Балац С.В., м. Київ)

за позовом Акціонерного товариства Банк Альянс , м. Київ

до 1) Міжнародного будівельного об`єднання Агробуд , Київська обл.,

м. Богуслав

2) ОСОБА_1 , м. Київ

про стягнення 220 468,12 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Банк Альянс (далі - позивач/АТ Банк Альянс ) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Міжнародного будівельного об`єднання Агробуд (далі - відповідач-1/МБО Агробуд ) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2/ ОСОБА_1 ) про стягнення 220 468,12 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 порушив взяті на себе зобов`язання за Договором від 26.11.2018 № 1811000615, виконання умов якого було забезпечено виданою позивачем банківською гарантією від 16.11.2018 № 7109-18 на суму 210 603,78 грн. Враховуючи порушення відповідачем - 1 положень укладеного між останнім та позивачем Договору про надання гарантії від 16.11.2018 № 7109-18 та приймаючи до уваги сплату позивачем суми гарантії на користь бенефіціара, позивач звернувся до господарського суду із вимогами про солідарне стягнення з відповідачів 220 468,12 грн, з яких: 210 603,78 грн - основна заборгованість (сума гарантії), 5 178,78 грн - заборгованість за процентами, 4 160,29 грн - пеня за прострочення сплати заборгованості, 21,69 грн - пеня за прострочення сплати процентів, 500,62 грн - 3 % річних від простроченої суми заборгованості та 2,97 грн - 3 % річних від простроченої суми заборгованості по процентах, оскільки зобов`язання за Договором про надання гарантії від 16.11.2018 № 7109-18 було забезпечено укладеним між позивачем та відповідачами договором поруки від 16.11.2018 № 7109-18/П/1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2020 № 911/446/20 вказану позовну заяву передано на розгляд до Господарського суду м. Києва з підстав місцезнаходження відповідачів у м. Києві.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 911/446/20 позов задоволено повністю.

За рішенням суду стягнуто з відповідача -1 та відповідача -2 на користь позивача основну заборгованість в сумі 210 603,78 грн, заборгованість за процентами в сумі 5 178,78 грн, пеню за прострочення сплати заборгованості в сумі 4 160,29 грн, пеню за прострочення сплати процентів в сумі 21,69 грн, 3 % річних від простроченої суми заборгованості в сумі 500,62 грн, 3 % річних від простроченої суми заборгованості по процентах в сумі 2,97 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 307,02 грн.

Приймаючи рішення щодо солідарного стягнення зазначеної заборгованості, процентів, пені та 3 % річних з МБО Агробуд та ОСОБА_1 , місцевий господарський суд виходив із встановлення факту неналежного виконання відповідачем - 1 зобов`язань за Договором від 26.11.2018 № 1811000615, виконання умов якого було забезпечено виданою позивачем банківською гарантією від 16.11.2018 № 7109-18 на суму 210 603,78 грн, сплату позивачем суми гарантії на користь бенефіціара, а також приймаючи до уваги той факт, що зобов`язання за вказаним правочином було забезпечено укладеним між позивачем та відповідачами Договором поруки від 16.11.2018 № 7109-18/П/1.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 (надалі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати в частині рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2020 року у справі № 911/446/20 щодо задоволення позовних вимог АТ Банк Альянс до відповідача -2 - ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст. 13 Закону України Про поштовий зв`язок та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, а також порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, що виражено у неповному з`ясуванні обставин, які суду визнав встановленими.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевий господарський суд:

- не з`ясував обставину дійсного (фактичного) направлення позивачем регресної вимоги від 14.01.2020 року за № 31.2/156 на адресу поручителя (відповідача-2);

- залишив поза увагою той факт, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів направлення регресної вимоги від 14.01.2020 року за № 31.2/156 на адресу поручителя (відповідача-2).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.02.2021 від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача-2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2018 у справі № 911/446/20- без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача-2 указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача -1 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач -1 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач - 1 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем -1 відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у справі № 911/446/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 911/446/20 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020, справу № 911/446/20 призначено до розгляду на 16.02.2021.

Проте у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу суду у відпустці, судове засідання, призначене на 16.02.2021, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 911/446/20 призначено на 23.03.2021.

Явка учасників справи

У судове засідання 23.03.2021 з`явилися представник позивача та скаржника ( відповідача -2).

Відповідач - 1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача - 1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач -1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача -1.

Позиція представників сторін у справі

Представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва в частині позовних вимог позивача до відповідача-2 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача проти поданої апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу відповідача - 2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 - без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, що 16.11.2018 між Акціонерним товариством Банк Альянс , як гарантом та МБО Агробуд , як принципалом було укладено договір про надання гарантії (далі - Договір гарантії), відповідно до предмету якого за заявою відповідача-1 позивач надає на користь бенефіціара (філія "Управління магістральних газопроводів Харківрансгаз Акціонерного товариства Уктрангаз , бенефіціар) гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу 210 603,78 грн. у разі настання гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього Договору (п. 1.1, 1.2 Договору гарантії).

Зобов`язання відповідача-1 перед позивачем забезпечується, зокрема, неустойкою (пеня, штраф), передбаченою умовами цього Договору, порукою фізичної особи ОСОБА_1 за відповідним договором поруки (п. 2.1. Договору).

У відповідності до п. 4.2 Договору гарантії, якщо на вимогу бенефіціара позивач виплачує кошти за гарантією, відповідач-1 зобов`язаний протягом одного робочого дня, повністю відшкодувати позивачу такі виплати та усі пов`язані з цим витрати позивача, у валюті гарантії. До повного такого відшкодування відповідач-1 сплачує позивачу проценти від суми боргу в розмірі 30 % річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366) у валюті гарантії, за період з дати здійснення платежу по гарантії до моменту погашення відповідачем-1 суми боргу на належні позивачу рахунки за Договором.

Умовами п. 4.4 Договору гарантії сторони визначили, що позивач має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до відповідача-1 (регрес) у розмірі суми гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків).

Розділом 5 Договору гарантії передбачена відповідальність, а саме, зокрема:

- за порушення строків повернення позивачу коштів, сплачених позивачем за гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за Договором, відповідач-1 сплачує позивачу пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня (п. 5.1 Договору гарантії);

- відповідач не може бути звільнений від виконання зобов`язань та/або відповідальності за цим Договором ні при який обставинах, у тому числі навіть тих, що не залежать від відповідача-1 (п. 5.3 Договору гарантії).

16.11.2018 між АТ Банк Альянс та МБО Агробуд , ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 7109-18/П/1 (далі -Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених Договором поруки, відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за Договором.

Згідно цього Договору, порукою забезпечуються наступні зобов`язання принципала, що випливають з Договору гарантії принципал зобов`язується повернути гарантові суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої 210 603,78 грн в строк та порядку, визначеному Договором гарантії. Строк дії гарантії з 16 листопада 2018 р. по 31 грудня 2019 р. включно ( п. 2.1.1. Договору поруки).

У п. 4 Договору поруки визначено, що за виконання зобов`язань за Договором гарантії відповідачі відповідають перед позивачем, як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату суми, на яку видана гарантія, процентів від суми боргу за Гарантією, комісії, пені, інших платежів та витрат, передбачених Договором гарантії, відшкодування збитків ( п. 5. Договору поруки).

У п. 7 Договору поруки сторони передбачили, що у випадку не виконання принципалом будь-якого зобов`язання, передбаченого Договором гарантії, банк направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (-ь) шляхом направлення листа за допомогою програмного комплексу Клієнт -Банк та/або рекомендованою чи кур`єрською поштою за вказаними у Договорі адресами сторін, або шляхом особистого вручення принципалу з відміткою про отримання .

29.10.2019 між АТ Банк Альянс та МБО Агробуд , ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до Договір поруки № 7109-18/П/1, у якому сторони домовилися викласти умови Договору поруки у наступній редакції:

1. В порядку та умовах, передбачених цим Договором, поручитель поручається перед банком за виконання принципалом (відповідач -1), зобов`язань за Договором про надання гарантії № 7109-18 від 16.11.2018, включаючи всі зміни та доповнення до нього ( в т. ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладення в майбутньому, між банком та принципалом .

Згідно цього Договору, порукою забезпечуються наступні зобов`язання принципала, що випливають з Договору гарантії принципал зобов`язується повернути гарантові суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої 210 603,78 грн в строк та порядку, визначеному Договором гарантії. Строк дії гарантії з 16 листопада 2018 р. по 31 січня 2020 р. включно ( п. 2.1. Договору поруки).

Відповідно до 8 Договору поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, як солідарний боржник, протягом 5 (п`яти ) календарних днів з дати відправлення (надсилання) банком поручителю вимоги або з дати отримання поручителем вимоги банка, в залежності від того, яка із зазначених дат наступить раніше.

Датою отримання поручителем вимоги банка, поручителем вимоги банка, направленої рекомендованою чи кур`єрською поштою, є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача на повідомленні про вручення такої поштової кореспонденції.

У разі повернення вимоги (листа) на адресу банку з іншими поштовими відмітками ( в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги банка є дата відправлення такого повідомлення.

Позивачем отриманий лист від 26.12.2019 № 130/40467/2019, до якого додана, зокрема, вимога бенефіціара про настання гарантійного випадку та сплати коштів за банківською гарантією від 16.11.2018 № 7109-18 в сумі 210 603,78 грн.

Позивачем здійснено сплату грошових коштів за банківською гарантією від 16.11.2018 № 7109-18 в сумі 210 603,78 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2020 № 18, яке наявне в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Акціонерне товариство Банк Альянс направило на адресу відповідача-1 регресну вимогу від 13.01.2020 № 05.3/130, а також регресну вимогу від 14.01.2020 № 31.2/156 на адресу відповідача-2 про сплату коштів.

Однак, зазначені вимоги залишені відповідачами 1,2 без виконання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши думку представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача -2 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком ( ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед бенефіціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

З вищезазначеного слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором письмової вимоги гаранту разом із зазначеними в гарантії документами

Частиною 1 ст. 563 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Позивачем на вимогу бенефіціара було здійснено сплату грошових коштів за банківською гарантією від 16.11.2018 № 7109-18 в сумі 210 603,78 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 13.01.2020 № 18.

Разом з тим, суд зазначає, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище, 16.11.2018 між АТ Банк Альянс та МБО Агробуд , ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 7109-18/П/1 (з урахуванням Додаткового Договору від 29.10.2019), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених Договором поруки, відповідач-2 поручається перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов`язань за Договором. Згідно цього Договору, порукою забезпечуються наступні зобов`язання принципала, що випливають з Договору гарантії принципал зобов`язується повернути гарантові суму всіх грошових коштів, сплачених банком за рахунок власних коштів за гарантією, гранична сума якої 210 603,78 грн в строк та порядку, визначеному Договором гарантії.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Аналізуючи норми чинного законодавства та договору, колегія суддів зазначає, що суть солідарного обов`язку полягає в тому, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання як від боржника, так від поручителя.

Відповідно до п. 4 Договору поруки за виконання зобов`язань за Договором гарантії поручитель та принципал відповідають перед банком як солідарні боржники.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п.п. 1-3-ст. 207 Цивільного кодексу України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що оскільки, вказаний Договір поруки були підписані сторонами, принципал (відповідач -1) та поручитель (відповідач-2) в повній мірі ознайомились з їх змістом, порядком та умовами сплати гарантії та погодились з ними, визнали обов`язковими для виконання, прийнявши на себе ризик настання негативних наслідків невиконання умов Договору про надання гарантії.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів с уми гарантії в розмірі 210 603,78 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 5.1. Договору гарантії за порушення строків повернення позивачу коштів, сплачених позивачем за гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за Договором, відповідач-1 сплачує позивачу пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховані проценти в сумі 5 178,78 грн, пеню за прострочення сплати заборгованості в сумі 4 160,29 грн, пеню за прострочення сплати процентів в сумі 21,69 грн, 3 % річних від простроченої суми заборгованості в сумі 500,62 грн та 3 % річних від простроченої суми заборгованості по процентах в сумі 2,97 грн.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок пені, процентів та 3% річних апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони є арифметично та методологічно вірними, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі

Доводи, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

У п. 8 Договору поруки сторони визначили, що поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, як солідарний боржник, протягом 5 (п`яти ) календарних днів з дати відправлення (надсилання) банком поручителю вимоги або з дати отримання поручителем вимоги банка, в залежності від того, яка із зазначених дат наступить раніше.

Датою отримання поручителем вимоги банка, поручителем вимоги банка, направленої рекомендованою чи кур`єрською поштою , є дата її особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача на повідомленні про вручення такої поштової кореспонденції.

У разі повернення вимоги (листа) на адресу банку з іншими поштовими відмітками ( в тому числі закінчення терміну зберігання, відсутність адресату за вказаною адресою, відмова від одержання та інше), датою отримання поручителем вимоги банка є дата відправлення такого повідомлення.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, умовами зазначеного договору сторони визначили, що направлення банком вимоги (листа) поручителю може здійснюватися як рекомендованою так і кур`єрською поштою.

Тобто, з огляду на положення п. 8 Договору поруки банк на власний розсуд обирає спосіб направлення вимоги (листа) поручителю.

Факт направлення вимоги підтверджується копією накладної № 7756322 від 04.02.2020.

При цьому, вимога, яка направлялася ОСОБА_1 повернута на адресу позивача без вручення адресату (відповідачу - 1) з відміткою отказ от получения .

Між тим, Закон України Про поштовий зв`язок є спеціальним законом, який регулює відносини саме поштових відправлень і не розповсюджується на кур`єрську діяльність. Вказаний Закон не містить заборони стосовно доставки поштових відправлень будь-якими суб`єктами господарювання і не визначає виключного права національного оператора поштового зв`язку на цю діяльність.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 911/446/20, та, відповідно, апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 911/446/20 залишити без змін.

3. Справу № 911/446/20 повернути до Господарського суду міста Києва

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 05.04.2021 .

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко