Постанова

від 02.04.2021 по справі 905/2412/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2021 р. Справа № 905/2412/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді: Зубченко І.В. (доповідач), Пушай В.І. , Радіонова О.О. при секретарі судового засідання: Солдатова М.Ю. за участю представників: від позивача:не з`явився від відповідача:не з`явився від третьої особи:не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» , м.Маріуполь Донецької області (вх.№43 Д/3 від 05.01.2021р.) на рішення (додаткове) господарського суду Донецької області ухвалене 24.12.2020р. у м.Харкові у справі №905/2412/19 (суддя Курило Г.Є.) за позовом Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» , м.Маріуполь Донецької області до Фізичної особи - підприємця Папуша Сергія Олеговича, м.Маріуполь Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.10.2020р. (повний текст складено та підписано 19.10.2020р.) у справі №905/2412/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2020р. (повний текст складено та підписано 07.12.2020р.), відмовлено у задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» , м.Маріуполь Донецької області, до Фізичної особи - підприємця Папуша Сергія Олеговича, м.Маріуполь Донецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області, про відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, а саме встановлення назад знятих відповідачем 29 бордюрних каменів та відновлення 12кв.м демонтованого відповідачем асфальтно-бетонного покриття на ділянці по вул.Набережній між шляхопроводом та вул.Лепорського в м.Маріуполі.

19.10.2020р. на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30.000,00грн.

16.12.2020р. через підсистему Електронний суд до місцевого господарського суду від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 15.405,28грн.

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 24.12.2020р. у справі №905/2412/19 задоволено заяву Фізичної особи - підприємця Папуша Сергія Олеговича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Комунального комерційного підприємства Маріупольавтодор на користь Фізичної особи-підприємця Папуша Сергія Олеговича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30.000,00грн.

Не погодившись із додатковим рішенням, Комунальне комерційне підприємство «Маріупольавтодор» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить скасувати додаткове рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2020р. у справі №905/2412/19 та постановити нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Апелянт вважає необґрунтованою відмову суду у прийнятті доказів, а додаткове рішення - винесеним за наслідками неправильного та неповного встановлення обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з нижчевикладеним:

- суд не прийняв до уваги аргументи позивача про те, що, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і, відповідно, держава, мають бути в межах Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства;

- господарський суд не врахував, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспівмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. Враховуючи, що ціна позову становила 15.405,28грн. і позивачем у справі є підприємство, яке повністю фінансується з міського бюджету, а відповідачем не подано належних та допустимих доказів співмірності витрат, заявлених до стягнення, то сума витрат на професійну правничу допомогу повинна бути зменшена до розміру, що не перевищує суму позову;

- місцевий господарський суд дійсно встановив факт понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, проте не врахував, що справа не є складною чи такою, що потребує спеціальних знань - проведення судової експертизи у справі не було потрібне, її висновок не прийнятий до уваги. До того ж, третину судових засідань адвокат Ботман О.О. була відсутня або приймала участь у режимі відеоконференції;

- суд помилково зазначив, що позивачем не доведено належними доказами неспівмірності витрат адвоката, які заявлені до стягнення з позивача, а також те, що фінансування позивача з міського бюджету не є належною підставою для зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Пушай В.І., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021р. апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків.

Після усунення позивачем визначених в ухвалі суду від 11.01.2021р. недоліків апеляційної скарги, ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.02.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 24.12.2020р. у справі №905/2412/19, зобов`язано Фізичну особу - підприємця Папуша Сергія Олеговича та Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради у строк до 16.02.2021р. включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу.

На поштову адресу Східного апеляційного господарського суду 15.02.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа; у межах визначеного судом строку) від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно резолютивної частини якого заявник просить залишити оскаржуване додаткове рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. За коротким змістом відзиву відповідач зазначає, що останнім до суду першої інстанції надано всі документи, що підтверджують заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу (договір про надання правової допомоги, акти прийому-передачі наданих послуг, рахунки-фактури, чеки, платіжні доручення, накази про відрядження, докази витрат на проїзд та на проживання, розрахунок добових), а судом відповідно до вимог процесуального законодавства належним чином розглянуто та оцінено названі документи. Оскаржуване рішення прийняте місцевим господарським судом з урахуванням складності та обсягу виконаних адвокатом робіт, витраченого адвокатом часу та тривалості розгляду справи (майже рік).

Третя особа своїм правом, наданим ст.263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалась, відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 ГПК України Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.02.2021р. призначив справу №905/2412/19 до розгляду на 02.04.2021р.

У судове засідання 02.04.2021р. представники учасників справи не з`явились. На електронну адресу суду 01.04.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від представника Фізичної особи-підприємця Папуша Сергія Олеговича надійшло клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника, мотивоване неможливістю бути присутніми під час розгляду справи. За змістом клопотання, разом з іншим, представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з викладених у відзиві на неї підстав. Позивач та третя особа про причини неявки своїх представників суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з ч.11 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

У свою чергу, колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як убачається з матеріалів справи, позиції позивача та відповідача викладені безпосередньо в апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно. Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, у праві подання відзиву обмежена не була.

Суд також враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Керуючись наведеними приписами законодавства, зважаючи на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, дотримуючись розумності строку розгляду апеляційної скарги, задовольняючи клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, судова колегія визнала за можливе розглянути справу №905/2412/19 за відсутністю представників учасників справи за наявними матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 269 ГПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції (у розглядуваному випадку - додаткового) у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації не здійснювався, складено протокол.

У судовому засіданні 02.04.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення (додаткового) з огляду на наступне.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 3 ст.131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондуються положення ст.16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 7 ст.43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката, фінансового стану клієнта та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу та обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст.129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до положень ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У контексті приписів ч.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Виходячи із системного аналізу положень ч.8 ст.129, ч.3 ст.126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України" та "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, обґрунтовуючи заяву про стягнення з позивача 30.000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, надав копії наступних документів: договору про надання правової допомоги №02-08-19 від 02.08.2019р., укладеного між відповідачем та учасником Адвокатського об`єднання "Фавор" Ботман Ольгою Олександрівною; рахунків-фактур №23 від 20.02.2020р. на суму 5.000,00грн., №36 від 17.06.2020р. на суму 3.000,00грн., №37 від 19.06.2020р. на суму 2.000,00грн., №44 від 31.07.2020р. на суму 5.000,00грн., №47 від 10.09.2020р. на суму 6.000,00грн., №48 від 25.09.2020р. на суму 6.000,00грн., №49 від 12.10.2020р. на суму 3.000,00грн.; банківських квитанцій від 20.02.2020р. на суму 5.000,00грн., від 17.06.2020р. на суму 3.000,00грн., від 19.06.2020р. на суму 2.000,00грн.; платіжних доручень про сплату відповідачем вартості юридичних послуг №11 від 03.08.2020р. на суму 5.000,00грн., №20 від 11.09.2020р. на суму 6.000,00грн., №5 від 28.09.2020р. на суму 6.000,00грн., №6 від 14.10.2020р. на суму 3.000,00грн.; актів прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2020р. на суму 5.000,00грн., від 17.06.2020р. на суму 3.000,00грн., від 19.06.2020р. на суму 2.000,00грн., від 03.08.2020р. на суму 5.000,00грн., від 11.09.2020р. на суму 6.000,00грн., від 28.09.2020р. на суму 6.000,00грн., від 13.10.2020р. на суму 3.000,00грн. (із описом наданих послуг); наказів про відрядження №2-В від 09.01.2020р., №3-В від 18.01.2020р., №7-В від 18.02.2020р., №9-В від 12.06.2020р., №10-В від 06.07.2020р., №11-В від 01.09.2020р., №12-В від 25.09.2020р., №13-В від 13.10.2020р.; проїзних документів (посадочних документів) на підтвердження транспортних витрат, на загальну суму 1.319,54грн.; квитанцій, що підтверджують витрати на проживання адвоката на загальну суму 2.630,00грн. Крім того, згідно з розрахунком добових загальна сума добових адвоката становить 11.335,20грн.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановивши недотримання положень ч.4 ст.126 ГПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Разом з тим, таке зменшення розміру витрат на правничу допомогу є правом суду, а не обов`язком.

Водночас, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат (ч.6 ст.126 ГПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що Комунальне комерційне підприємство «Маріупольавтодор» під час розгляду справи місцевим господарським судом подавало клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 15.405,28грн.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

Твердження апелянта про те, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не можуть бути враховані при визначенні розміру витрат на правничу допомогу у даній справі, оскільки не підтверджені в порядку статей 74, 76-77 ГПК України належними і допустимими доказами. Зазначені доводи є суб`єктивною оцінкою скаржника певних обставин справи та спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що представник відповідача надавав правові послуги відповідно до умов договору про надання правової допомоги та актів прийому-передачі наданих послуг. Отже, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства (ст.13 ГПК України), позивач не спростував доводів відповідача у справі наданням певних доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу з посиланням на відповідні матеріали справи.

Вирішуючи питання щодо стягнення з Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» заявлених Фізичною особою - підприємцем Папушем Сергієм Олеговичем витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд дослідив зазначені вище за текстом постанови докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності та визнав правомірним стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу на суму 30.000,00грн., оскільки саме таку суму, за висновком господарського суду Донецької області, фактично витратила/понесла (сплатила) сторона, що підтверджується документально (копії платіжних доручень та банківських квитанцій наявні у матеріалах справи).

Отже, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень суду першої інстанції щодо оцінки доказів на власний розсуд, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку, що надані відповідачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт, а понесені витрати є обґрунтованими та відповідають фактично сплаченому відповідачем розміру адвокатського гонорару.

При цьому судова колегія вважає доречними висновки суду першої інстанції про те, що фінансування позивача з міського бюджету не є належною підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Східний апеляційний господарський суд звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 Цивільного кодексу України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Аналізуючи мотивацію ухваленого місцевим господарським судом додаткового рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд апеляційної інстанції зауважує на належному виконанні покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятого додаткового рішення, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів позивача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі з належним застосуванням принципів господарського судочинства згідно з ч.3 ст.2 ГПК України.

При цьому, враховуючи приписи ст.129 ГПК України та відмову у задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» , господарський суд Донецької області правомірно поклав судові витрати відповідача на правничу допомогу у розглядуваній справі на позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) в даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення (додаткового) із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення (додаткове) - без змін.

Враховуючи, що судовий збір при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або встановлено порядок виконання судового рішення, не сплачується (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20.12.2019р. у справі №240/6150/18), витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України судом апеляційної інстанції не розподіляються.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» , м.Маріуполь Донецької області, на рішення (додаткове) господарського суду Донецької області від 24.12.2020р. у справі №905/2412/19 - залишити без задоволення .

Рішення (додаткове) господарського суду Донецької області від 24.12.2020р. у справі №905/2412/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 02.04.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2021р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя В.І. Пушай

Суддя О.О. Радіонова