Постанова

від 05.04.2021 по справі 917/1378/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2021 р. Справа №917/1378/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства Промфактор-Сервіс , м.Кременчук, Полтавська область, (вх.№78П/1-40) на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі №917/1378/20,

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області, м.Кременчук, Полтавська область,

до Приватного підприємства Промфактор-Сервіс , м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 75989,22 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства Промфактор-Сервіс в якому просила суд стягнути з відповідача 75989,22 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у період з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка площею 2977 кв.м. використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна по вул. Ярмаркова, 9-А в м.Кременчуці, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Позивач у позові також посилається на ст. 80, ч.1 ст. 93, 120, 122-124, 125, 126, ч.2 ст. 152, 206 Земельного кодексу України, ч.1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , ст. ст. 83, 1212, ст. 1214 Цивільного кодексу України, ст.14, ст. 14.1.72, 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України та вважає, що Кременчуцька міська рада Полтавської області не отримала дохід у вигляді сплаченої відповідачем за період з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року орендної плати у розмірі 75989,22 грн., яку позивач міг би отримати у разі укладення між ним і відповідачем договору оренди.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі №917/1378/20 (суддя Солодюк О.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Приватного підприємства Промфактор-Сервіс на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 75989,22 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з вищевказаними рішеннями суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про неправомірність врахування даних витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 04.03.2020 року, оскільки нормативна грошова оцінка земель м. Кременчука затверджена рішенням Кременчуцької міської ради від 24.02.2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кременчука Полтавської області , а отже є неактуальною та не може відображати реальний рентний дохід відповідних земельних ділянок. Також апелянт вказує про недоведеність позивачем обставини використання Приватним підприємством Промфактор-Сервіс земельної ділянки площею в розмірі саме 2977 кв.м.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача; встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи повідомлень відділення зв`язку, копію ухвали суду від 02.02.2021 року отримано позивачем - 10.02.2021 року. Ухвала суду, яка направлялась на адресу відповідача повернулась до суду з позначкою поштового відділення - за закінченням терміну зберігання .

12.02.2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1867), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідному відзиві позивач вказує про помилковість аргументів апелянта щодо застосування Кременчуцькою міською радою Полтавської області при розрахунку розміру орендних платежів неактуального розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки приписи Закону України Про оцінку земель не передбачають автоматичного анулювання даних попередньо проведеної нормативної грошової оцінки земель населеного пункту після спливу 5-7 років з моменту її затвердження. Одночасно позивач вказує про необґрунтованість доводів апелянта про недоведеність Кременчуцькою міською радою Полтавської області обставини використання земельної ділянки площею в розмірі саме 2977 кв.м, оскільки земельна ділянка саме у відповідній площі передавалась в користування Приватному підприємству Промфактор-Сервіс та сформована в розумінні 79-1 Земельного кодексу України.

29.03.2021 року від Приватного підприємства Промфактор-Сервіс надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№3680) щодо необхідності застосування іншого розміру нормативної грошової оцінки при розрахунку розміру орендної плати за період користування земельною ділянкою з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року: у період з 14.06.2019 року до 31.12.2019 року включно - в розмірі 25% від зазначеної у витязі; у період з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року - в розмірі 60% від зазначеної у витязі; у період з 01.05.2020 року по 31.07.2020 року - в розмірі 25% від зазначеної у витязі.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.04.2011 року Приватне підприємство Промфактор-Сервіс (відповідач у справі) купив у асоціації ділового співробітництва Кременчукзалізобетон 9/50 частини салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу по вул. Ярмарковій, буд. 9-А в місті Кременчук Полтавської області

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.07.2020 року №215311468 відповідач є власником 9/50 частини салону - магазину, відкритої рампи, частини рампового складу по вул. Ярмарковій, буд. 9-А.

24.09.2018 року Приватне підприємство Промфактор-Сервіс звернулось до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про надання Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м.Кременчуці для експлуатації та обслуговування салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу площею 0,2977 га по вул. Ярмаркова, 9-А в м.Кременчуці.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13.12.2018 року Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Кременчуці відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 0,2977 га для експлуатації та обслуговування частини салон-магазину, відкритої рампи, частина рампового складу по вул. Ярмаркова, 9-А в м. Кременчуці.

Відповідно до п. 5 вказаного рішення зобов`язано відповідача проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробити в терміни, визначені Законом України Про землеустрій та подати на погодження у встановленому ст. 186 Земельного кодексу України порядку.

19.06.2019 року відповідач звернувся до позивача з заявою про надання рішення про передачу в оренду (поновлення договорів оренди землі) та передачу в постійне користування земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності для експлуатації та обслуговування частини салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу, КВЦПЗ В 11.02, площа 0,2977 га по вул. Ярмаркова, 9-А, м. Кременчук Полтавської області строком на 49 років.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 року Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці затверджено Приватному підприємству Промфактор-Сервіс проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу по вул. Ярмарковій, 9-А (п.5 рішення).

Вказаним рішенням передано відповідачу за умови виконання п. 5.2 цього рішення, в оренду строком на 10 (десять) років земельну ділянку площею 2977 кв.м (кадастровий номер 5310436500:10:001:0245) для експлуатації та обслуговування салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу (код КВЦПЗ J 11.02) по вул. Ярмарковій, 9-А.

Встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно.

Пунктом 5.1. рішення визнано зазначену земельну ділянку землями комунальної власності.

Підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. вищевказаного рішення зобов`язано Приватне підприємство Промфактор-Сервіс в шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою та зареєструвати право оренди земельної ділянки в установленому законом порядку.

16.03.2020 року на адресу Кременчуцької міської ради Полтавської області від відповідача надійшов супровідний лист за вих.№03/87 від 11.03.2020 року щодо підписання проекту договору оренди землі для експлуатації та обслуговування салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу (кадастровий номер 5310436500:10:001:0245) площею 2977 кв.м по вул. Ярмарковій, 9-А в м. Кременчуці.

Розглянувши пропозицію відповідача на адресу Приватного підприємства Промфактор-Сервіс позивачем направлено лист від 01.04.2020 року за вих.№01-49/2956;2954;2955;2953, в якому звернуто увагу відповідача, що термін на укладення договору оренди землі та реєстрацію права оренди земельної ділянки сплив 03.03.2020 року.

У зв`язку з вищевикладеним, Приватному підприємству Промфактор-Сервіс запропоновано для продовження терміну на укладення договору оренди землі звернутися до Департаменту Центр надання адміністративних послуг в м. Кременчуці з заявою встановленого зразка для внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 року Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці .

Згідно рішення Кременчуцької міської ради від 25.06.2020 року Про внесення змін до рішень органів місцевого самоврядування в м. Кременчуці виключено у зв`язку з наявністю заборгованості питання внесення змін в пункт 5 рішення Кременчуцької міської ради від 03.09.2019 року Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці щодо надання в оренду Приватному підприємству Промфактор-Сервіс земельної ділянки для експлуатації та обслуговування частини салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу по вул. Ярмарковій, 9-А.

Вказуючи, що у період з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, позивач звернувся з даним позовом про стягнення 75989,22 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство Промфактор-Сервіс є власником нерухомого майна - 9/50 частини салону - магазину, відкритої рампи, частини рампового складу по вул. Ярмарковій, буд. 9-А, що підтверджується відомостями з Витягу про державну реєстрацію прав, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 07.07.2020 року №215311468.

Відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, з моменту набуття права власності на нерухоме майно до відповідача перейшло право користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України власності (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

Згідно з частинами 1, 3,4 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селиш, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Зазначене додатково підтверджується положеннями статті 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якою встановлено особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписами ч. 1 цієї статті встановлено, що рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Частиною другою цієї статті передбачено, що під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту саме присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України Про Державний земельний кадастр при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.01.2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 року у справі №922/391/18, від 12.04.2019 року у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 року у справі №922/902/18.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по вул. Ярмарковій, 9-А у м. Кременчуці Полтавської області площею 0,2977 га є сформованою та їй призначено кадастровий №5310436100:10:001:0245, про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2019 року №НВ-5312678022019.

Вказане свідчить про наявність підстав для стягнення з Приватного підприємства Промфактор-Сервіс на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 року у справі №922/902/18, від 01.10.2019 року у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 року у справі №922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

Перевіряючи розрахунок суми безпідставно збережених коштів колегія суддів зазначає, що останній проведено на підставі даних з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель від 04.03.2020 року №1116/0/212-20.

Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель місцевий господарський суд правомірно виходив з правильності визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належного і допустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель від 04.03.2020 року №1116/0/212-20, та обґрунтовано погодився з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Колегія суддів вважає безпідставними аргументи апелянта стосовно неправильності здійснення позивачем розрахунку орендної плати з підстав врахування розміру нормативно грошової оцінки земель м.Кременчука затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м.Кременчука Полтавської області .

За позицією апелянта, нормативно грошова оцінка земель м. Кременчука затверджена рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області , однак відповідно до статті 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років. Доказів того, що після 24 листопада 2009 року Кременчуцька міська рада проводила нову нормативну грошову оцінку земельних ділянок суду не надано. На переконання відповідача, станом на сьогодні оцінка 2009 року є неактуальною та не може відображати реальний рентний дохід відповідних земельних ділянок.

У зв`язку з чим апелянт вважає, що розрахунок стосовно втраченої орендної плати за період з 2019 по 2020 роки є таким, що ґрунтується на документі, зміст якого не відповідає законодавству.

Позивач не заперечує, що після 2009 року не затверджувалась нова технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області.

Втім колегія суддів зазначає, що приписи земельного законодавства, зокрема, Закону України Про оцінку земель не передбачають автоматичного анулювання даних попередньо проведеної нормативної грошової оцінки земель населеного пункту після спливу 5-7 років з моменту її затвердження.

Дані про нормативну грошову оцінку землі відображені у технічній документації з нормативної грошової оцінки землі м. Кременчука Полтавської області, зокрема, базова вартість одного квадратного метра земель у розмірі 154,11 грн. затверджена рішенням Кременчуцької міської ради від 24.11.2009 року.

Апелянтом не враховано відсутності імперативного припису в чинному законодавстві щодо втрати чинності нормативною грошовою оцінкою земель населеного пункту у випадку відсутності її перегляду, більш ніж 7 років.

Таким чином, застосування позивачем при розрахунку розміру орендної плати за період з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель від 04.03.2020 року №1116/0/212-20 відповідає положенням законодавства.

Одночасно колегія суддів визнає необґрунтованими аргументи апелянта з приводу недоведеності позивачем обставини використання Приватним підприємством Промфактор-Сервіс земельної ділянки площею в розмірі саме 2977 кв.м.

Так, матеріали справи свідчать, що Приватне підприємство Промфактор-Сервіс визначало площу земельної ділянки в розмірі саме 2977 кв.м, в якості необхідної для обслуговування нерухомого майна, при зверненні 24.09.2018 року до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м.Кременчуці для експлуатації та обслуговування частини салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу площею 0,2977 га по вул. Ярмаркова, 9-А в м. Кременчуці

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 13.12.2018 року Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в м. Кременчуці відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 0,2977 га для експлуатації та обслуговування частини салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу по вул. Ярмаркова, 9-А в м.Кременчуці.

19.06.2019 року Приватне підприємство Промфактор-Сервіс звернулось до Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про надання Рішення про передачу в оренду (поновлення договорів оренди землі) та передачу в постійне користування земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності для експлуатації та обслуговування частини салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу КВЦПЗ В 11.02 площею 0,2977 га по вул. Ярмаркова, 9-А в м.Кременчуці Полтавської області строком на 49 років.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 року Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці затверджено Приватному підприємству Промфактор-Сервіс проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди орієнтовною площею 0,2977 га для експлуатації та обслуговування частини салон-магазину, відкритої рампи, частина рампового складу по вул. Ярмаркова, 9-А в м. Кременчуці.

Вказаним рішенням передано відповідачу за умови виконання п. 5.2 цього рішення, в оренду строком на 10 (десять) років земельну ділянку площею 2977 кв.м (кадастровий номер 5310436500:10:001:0242) для експлуатації та обслуговування салону-магазину, відкритої рампи, частини рампового складу (код КВЦПЗ J 11.02) по вул. Ярмарковій, 9-А.

Таким чином, земельна ділянка площею саме в розмірі 2977 кв.м. 1)визначалась Приватним підприємством Промфактор-Сервіс в якості необхідної для розміщення та обслуговування нерухомого майна, 2) визначена в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування салон-магазину, відкритої рампи, частина рампового складу по вул. Ярмаркова, 9-А в м. Кременчуці, 3) передавалась в оренду апелянту на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 03.09.2019 року Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці за умови виконання п. 5.2 даного рішення, а отже у відповідній площі земельна ділянка використовується Приватним підприємством Промфактор-Сервіс , що свідчить про правомірність проведеного позивачем розрахунку розміру орендної плати за період з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року.

Одночасно колегія суддів зазначає, що 29.03.2021 року від Приватного підприємства Промфактор-Сервіс надійшли додаткові письмові пояснення щодо необхідності застосування іншого розміру нормативної грошової оцінки при розрахунку розміру орендної плати за період користування земельною ділянкою з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року.

За твердженням апелянта, нормативно грошова оцінка земельної ділянки мала застосовуватись: у період з 14 червня 2019 року до 31 грудня 2019 року включно - в розмірі 25% від зазначеної у витязі; у період з 01 січня 2020 року по 30 квітня 2020 року - в розмірі 60% від зазначеної у витязі; у період з 01 травня 2020 року по 31 липня 2020 року - в розмірі 25% від зазначеної у витязі.

Необхідність застосування відповідного розміру нормативно грошової оцінки при розрахунку розміру орендної плати за період користування земельною ділянкою з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року Приватне підприємство Промфактор-Сервіс обґрунтовує змістом:

1)рішення Кременчуцької міської ради від 02.02.2016 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23 січня 2012 року № 94-908вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27 грудня 2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області ;

2)рішення Кременчуцької міської ради від 13.12.2018 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11 травня 2017 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області ;

3)рішення Кременчуцької міської ради від 23.04.2020 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11 травня 2017 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області .

Проте колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Слід зазначити, що

1)копія рішення Кременчуцької міської ради від 02 лютого 2016 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 29 травня 2012 року Про розгляд протесту прокурора м. Кременчука від 23 січня 2012 року № 94-908вих12 на рішення Кременчуцької міської ради від 27 грудня 2011 року Про внесення змін до рішення міської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області ;

2)копія рішення Кременчуцької міської ради від 13 грудня 2018 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11 травня 2017 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області ;

3)копія рішення Кременчуцької міської ради від 23 квітня 2020 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 11 травня 2017 року Про внесення змін до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області ;

не надавались сторонами, зокрема Приватним підприємство Промфактор-Сервіс до суду першої інстанції, а відтак не виступали предметом судового дослідження.

Відтак, їх подання на стадії апеляційного перегляду є можливим лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В той же час, Приватне підприємство Промфактор-Сервіс , надаючи нові докази на стадії апеляційного перегляду справи, не просить колегію суддів визнати поважними причини їх несвоєчасного подання до суду першої інстанції.

Поряд з цим при зверненні з письмовими поясненнями Приватне підприємство Промфактор-Сервіс вказує про необізнаність зі змістом проведеного позивачем розрахунку з огляду на неотримання копії позовної заяви.

Втім з опису вкладення до цінного листа від 21.08.2020 року вбачається направлення Кременчуцькою міською радою Полтавської області копії позовної заяви Приватному підприємству Промфактор-Сервіс на юридичну адресу підприємства.

Колегія суддів зазначає, що не проведення стороною усіх дій щодо виявлення доказової бази в ході розгляду справи у суді першої інстанції не може розглядатись як поважна причина неможливості його подання до місцевого господарського суду.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги Приватне підприємство Промфактор-Сервіс не вказує про незаконність рішення суду з підстав неврахування місцевим господарським судом вищезазначених рішень Кременчуцької міської ради Полтавської області, що є додатковою підставою для перегляду справи судом апеляційної інстанції без їх врахування в якості доказу у справі.

Колегія суддів також зазначає, що за всіма вищевказаними рішеннями вносились зміни наступного змісту: … нормативно грошова оцінка земель, що передаються в оренду юридичним та фізичним особам для будівництва об`єктів, фізичним особам для будівництва об`єктів та розміщення об`єктів будівництва, діє у розмірах наведених у додатку, відповідно до цільового призначення земельних ділянок .

Натомість, відповідачем не доведено, що земельна ділянка щодо якої йде спір, призначена саме для будівництва об`єкта, що свідчило про необхідність застосування відповідного відсоткового співвідношення. До того ж за рішенням такий відсоток застосовується з метою визначення розміру орендної плати при укладенні договору оренди землі виходячи з цілей договору та цільового призначення земельної ділянки (для забудови), а предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів, тобто у зв`язку з відсутністю договору оренди і за земельну ділянку на якій розміщені вже наявні об`єкти нерухомості та за іншого цільового призначення земельної ділянки.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з Приватного підприємства Промфактор-Сервіс на користь Кременчуцької міської ради Полтавської області 75989,22 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 14.06.2019 року по 31.07.2020 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі №917/1378/20 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Промфактор-Сервіс залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.11.2020 року у справі № 917/1378/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов