Рішення

від 04.04.2021 по справі 910/19250/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2021Справа № 910/19250/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (Україна, 02121, м. Київ, вул. Світла, буд. 6; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Струм (Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 92/94, кв. 176; ідентифікаційний код: 31957493)

про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 1 954,30 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Струм (далі - відповідач) про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 1 954,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні робіт за Договором № 491-18 про закупівлю послуг з електромонтажу, монтажних робіт по прокладці КЛ 0,4 кВт, вул. Володимирська, 30 від 02.08.2018 та за Договором № 672-18 про закупівлю послуг з поточного ремонту ВРЩ (вул. Володимирська, 30) та доукомплектування РУ 0,4кВ ТП-1579 згідно договору про нестандартне приєднання до електричних мереж № НК-538-18/98165 від 18.06.2018р. та технічного рішення нестандартного приєднання № НК-538-18 від 14.09.2018р. (п.4.4.1-4.4.7) від 30.10.2018, а також складенні актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем було завищено витрати на суму 1 954,30 грн, відтак позивач просить суд повернути вказані грошові кошти, отримані відповідачем без достатньої правової підстави, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

31.12.2020 (надіслана засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

03.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти позову заперечує, зазначає, що ним було належним чином та в повному обсязі виконано договірні зобов`язання перед позивачем, при складенні актів приймання виконаних будівельних робіт були дотримані норми законодавства і позивач своїми підписами підтвердив виконання робіт відповідачем, у зв`язку з чим посилання позивача на статтю 1212 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, просить суд закрити провадження у справі.

11.02.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

02.08.2018 між Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Струм (далі - виконавець, відповідач) було укладено Договір № 491-18 про закупівлю послуг з електромонтажу, монтажних робіт по прокладці КЛ 0,4 кВт, вул. Володимирська, 30 (далі - Договір про закупівлю-1), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язується у 2018 році надати замовнику послуги, зазначені в Кошторисі (Додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Електромонтаж, монтажні роботи по прокладці КЛ 0,4 кВт, вул. Володимирська, 30 (код ДК 021:2015 45310000-3 Електромонтажні роботи).

Згідно з п. 3.1 Договору про закупівлю-1 ціна Договору становить 159 889,13 грн, у тому числі ПДВ - 26 648,19 грн.

Відповідно до п. 10.1 Договір про закупівлю-1 вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018.

У Додатку № 1 до Договору про закупівлю-1 сторони погодили Договірну ціну та Локальний кошторис.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами, на виконання умов Договору про закупівлю-1, було підписано та скріплено печатками Акт № 1/491 від 02.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 159 889,13 грн.

30.10.2018 між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 672-18 про закупівлю послуг з поточного ремонту ВРЩ (вул. Володимирська, 30) та доукомплектування РУ 0,4кВ ТП-1579 згідно договору про нестандартне приєднання до електричних мереж №НК-538-18/98165 від 18.06.2018р. та технічного рішення нестандартного приєднання №НК-538-18 від 14.09.2018р. (п.4.4.1-4.4.7) (далі - Договір про закупівлю-2), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язується у 2018 році надати замовнику послуги, зазначені в Договірній ціні (Додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: поточний ремонт ВРЩ (вул. Володимирська, 30) та доукомплектування РУ 0,4кВ ТП-1579 згідно договору про нестандартне приєднання до електричних мереж № НК-538-18/98165 від 18.06.2018р. та технічного рішення нестандартного приєднання № НК-538-18 від 14.09.2018р. (п.4.4.1-4.4.7) (код ДК 021:2015 50532400-7 Послуги з ремонту і технічного обслуговування електророзподільного обладнання).

Згідно з п. 3.1 Договору про закупівлю-2 ціна Договору становить 138 658,50 грн, у тому числі ПДВ - 23 109,75 грн.

Відповідно до п. 10.1 Договір про закупівлю-2 вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018.

У Додатку № 1 до Договору про закупівлю-2 сторони погодили Договірну ціну та Локальний кошторис.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами, на виконання умов Договору про закупівлю-2, було підписано та скріплено печатками Акт №1/672-18 від 31.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 70 346,26 грн та Акт №2/672-18 від 12.12.2018 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 68 312,24 грн.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, на підставі платіжних доручень № 2123 від 02.08.2018 на суму 159 889,13 грн, № 3313 від 05.11.2018 на суму 70 346,26 грн та № 3966 від 13.12.2018 на суму 68 312,24 грн ним було проведено розрахунки з відповідачем за вказаними договорами.

Разом з тим, відповідно до Акту Державної аудиторської служби України № 08-21/9 від 17.08.2020 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2018 по 30.04.2020 відповідачем при виконанні робіт за вищевказаними договорами та складенні актів приймання виконаних будівельних робіт було завищено вартість виконаних робіт на суму 1 954,30 грн.

За твердженнями позивача, ним було направлено на адресу відповідача листи №14/2249 від 07.08.2020 та №14/2696 від 29.09.2020 про повернення грошових коштів у сумі 1 954,30 грн, які були залишені без відповіді та задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язати відповідача повернути грошові кошти в сумі 1 954,30 грн, отримані ним без достатньої правової підстави.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладені між сторонами договори про закупівлю, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належними підставами, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договорами підряду, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За приписами частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документами, які підтверджують виконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт за договорами і виникнення у позивача зобов`язання з їх оплати, є акти приймання виконаних будівельних робіт, які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість таких робіт.

Суд встановив, що на виконання умов Договору про закупівлю-1, відповідачем було виконано роботи вартістю 159 889,13 грн, про що свідчить Акт № 1/491 від 02.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, та на виконання умов Договору про закупівлю-2 відповідачем було виконано роботи вартістю 138 658,50 грн, що підтверджується Актом №1/672-18 від 31.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року та Актом №2/672-18 від 12.12.2018 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року.

Виконані відповідачем роботи за вищевказаними договорами були прийняті позивачем, про що свідчать підписи його керівника та відтиски печатки позивача в актах приймання виконаних будівельних робіт та були оплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 2123 від 02.08.2018, № 3313 від 05.11.2018 та № 3966 від 13.12.2018.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд звертає увагу, що підписавши вищевказані договори про закупівлю сторони погодили всі істотні їх умови та самі визначили і погодили взаємні зобов`язання.

Як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем було завищено вартість виконаних ним робіт за вищевказаними договорами, у зв`язку з чим позивач просить суд, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язати відповідача повернути грошові кошти в сумі 1 954,30 грн, отримані без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю таких зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у такому зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Таке зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для пред`явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13, від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14 та від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 і постановах Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 904/5844/17 та від 25.11.2019 у справі № 910/1806/19.

Однак, як встановлено судом, і це не заперечується сторонами у їхніх заявах по суті справи, вказані грошові кошти були перераховані позивачем на виконання умов договорів про закупівлю за виконані відповідачем роботи, що виключає, як вірно зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За приписами ч. 2 ст. 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Суд встановив, що виконані відповідачем роботи були прийняті позивачем без зауважень, в тому числі з підстав завищення відповідачем їх вартості.

У якості доказу завищення вартості виконаних робіт за вказаними вище договорами позивач посилається на Акт Державної аудиторської служби України № 08-21/9 від 17.08.2020.

Втім, суд звертає увагу, що вказаний акт аудиторської служби не є належним доказом на підтвердження завищення відповідачем вартості виконаних ним робіт за укладеними сторонами договорами, оскільки аудит було проведено з метою оцінки діяльності позивача, як розпорядника бюджетних коштів, відтак акт аудиторської служби не створює ніяких правових наслідків для інших осіб.

Встановлені в Акті ревізії Державної аудиторської служби України № 08-21/9 від 17.08.2020 обставини щодо господарської діяльності позивача підлягають доказуванню та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, і саме лише посилання позивача на акт аудиторської служби не є підставою для стягнення з відповідача визначених у ньому сум.

Разом з тим, позивачем на надано доказів, на підставі яких Державною аудиторською службою України було встановлено завищення відповідачем вартості робіт за вказаними вище договорами, відтак вказаний акт аудиторської служби не може свідчити про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Посилання відповідача у відзиві на необхідність закриття провадження у справі судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки відповідачем не наведено правових підстав для постановлення судом ухвали про закриття провадження у справі.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Наведені позивачем доводи та подані ним докази на підтримання власної позиції, на думку суду, є неповними та непереконливими, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 05.04.2021

Суддя О.В. Нечай