Постанова

від 11.07.2021 по справі 910/19250/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2021 р. Справа№ 910/19250/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання - Бовсунівська Л.О.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу

ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/19250/20 (суддя Нечай О.В.)

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Струм

про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 1 954,30 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Струм про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 1954,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні робіт за Договором № 491-18 про закупівлю послуг з електромонтажу, монтажних робіт по прокладці КЛ 0,4 кВт, вул. Володимирська, 30 від 02.08.2018 та за Договором № 672-18 про закупівлю послуг з поточного ремонту ВРЩ (вул. Володимирська, 30) та доукомплектування РУ 0,4кВ ТП-1579, згідно з договором про нестандартне приєднання до електричних мереж № НК-538-18/98165 від 18.06.2018р. та технічного рішення нестандартного приєднання № НК-538-18 від 14.09.2018р. (п.4.4.1-4.4.7) від 30.10.2018, а також складенні актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем було завищено витрати на суму 1954,30 грн. Відтак, позивач просить суд повернути вказані грошові кошти, отримані відповідачем без достатньої правової підстави, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні грошові кошти перераховані позивачем на виконання умов договорів про закупівлю за виконані відповідачем роботи, що виключає, як вірно зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, суд зазначив, що акт аудиторської служби не може свідчити про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що відповідачем отримано кошти без достатньої правової підстави, внаслідок невірного застосування адміністративних витрат, які виявлені Державною аудиторською службою України під час перевірки. При цьому, суд недостатньо дослідив питання доказування факту завищення відповідачем вартості робіт за укладеними між сторонами договорами.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) у справі №910/19250/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі № 910/19250/20 - залишено без руху, на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

05 травня 2021 року, через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвали суду, заявником усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/19250/20. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

26 травня 2021 року до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд, в межах доводів апеляційної скарги, дійшов до наступних висновків.

02 серпня 2018 року між Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Струм (далі - виконавець, відповідач) укладено Договір № 491-18 про закупівлю послуг з електромонтажу, монтажних робіт по прокладці КЛ 0,4 кВт, вул. Володимирська, 30 (далі - Договір про закупівлю-1), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого виконавець зобов`язується у 2018 році надати замовнику послуги, зазначені в Кошторисі (Додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Електромонтаж, монтажні роботи по прокладці КЛ 0,4 кВт, вул. Володимирська, 30 (код ДК 021:2015 45310000-3 Електромонтажні роботи).

Згідно з п. 3.1 Договору про закупівлю-1 ціна Договору становить 159 889,13 грн, у тому числі ПДВ - 26 648,19 грн.

Відповідно до п. 10.1 Договір про закупівлю-1 вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018.

У Додатку № 1 до Договору про закупівлю-1 сторони погодили Договірну ціну та Локальний кошторис.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами, на виконання умов Договору про закупівлю-1, було підписано та скріплено печатками Акт № 1/491 від 02.08.2018 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року на суму 159889,13 грн.

30 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем укладено Договір №672-18 про закупівлю послуг з поточного ремонту ВРЩ (вул. Володимирська, 30) та доукомплектування РУ 0,4кВ ТП-1579 згідно з договором про нестандартне приєднання до електричних мереж №НК-538-18/98165 від 18.06.2018р. та технічного рішення нестандартного приєднання №НК-538-18 від 14.09.2018р. (п.4.4.1-4.4.7) (далі - Договір про закупівлю-2).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 зазначеного договору виконавець зобов`язується у 2018 році надати замовнику послуги, зазначені в Договірній ціні (Додаток 1), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: поточний ремонт ВРЩ (вул. Володимирська, 30) та доукомплектування РУ 0,4кВ ТП-1579 згідно з договором про нестандартне приєднання до електричних мереж № НК-538-18/98165 від 18.06.2018р. та технічного рішення нестандартного приєднання №НК-538-18 від 14.09.2018р. (п.4.4.1-4.4.7) (код ДК 021:2015 50532400-7 Послуги з ремонту і технічного обслуговування електророзподільного обладнання).

Згідно з п. 3.1 Договору про закупівлю-2 ціна Договору становить 138 658,50 грн, у тому числі ПДВ - 23 109,75 грн.

Відповідно до п. 10.1 Договір про закупівлю-2 вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018.

У Додатку №1 до Договору про закупівлю-2 сторони погодили Договірну ціну та Локальний кошторис.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору про закупівлю-2, сторонами підписано та скріплено печатками Акт №1/672-18 від 31.10.2018 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018 року на суму 70346,26 грн та Акт №2/672-18 від 12.12.2018 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року на суму 68 312,24 грн.

Згідно з платіжними дорученнями № 2123 від 02.08.2018 на суму 159 889,13 грн, №3313 від 05.11.2018 на суму 70346,26 грн та № 3966 від 13.12.2018 на суму 68312,24 грн позивачем проведено розрахунки з відповідачем за вказаними договорами.

Відповідно до Акту Державної аудиторської служби України № 08-21/9 від 17.08.2020 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2018 по 30.04.2020 відповідачем, при виконанні робіт за вищевказаними договорами та складенні актів приймання виконаних будівельних робіт, завищено вартість виконаних робіт на суму 1954,30 грн.

Так, позивач вказує, що у нього відсутні фахівці в сфері цін та ціноутворення на відповідний предмет закупівлі. Неправильний розрахунок суми відповідачем призвів до сплати позивачем більшої суми, ніж належить.

Крім того, звертає увагу що враховуючи те, що ціна товару була обумовлена у відповідному договорі, при укладанні якого сторони діяли вільно та висловлювали своє волевиявлення. Відповідна вартість товару була відображена в бухгалтерському обліку та оплачена, виходячи з договірних положень та належним чином оформленої звітної документації.

Таким чином, відповідачем завищено розмір кошторисного прибутку та адміністративних витрат, що призвело до отримання більшої суми грошових коштів, ніж належить.

Як зазначає позивач, до звернення з позовом він звертався до відповідача з вимогами №14/2249 від 07.08.2020 та №14/2696 від 29.09.2020 про повернення грошових коштів у сумі 1954,30 грн, які були залишені без відповіді та задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язати відповідача повернути грошові кошти в сумі 1954,30 грн, отримані ним без достатньої правової підстави.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зі змісту статті 632 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, тобто є вільною, за виключенням випадків визначених законом, у яких ціни (тарифи, ставки тощо) встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи, з переданням її результату замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Частинами 1-3 ст. 844 ЦК України також передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини другої статті 845 Цивільного кодексу України, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частин першої та другої статті 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Частиною першою статті 858 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання, відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи, відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як свідчать матеріали справи, договірну ціну сторонами визначено у самому договорі та додатках, а також підписано відповідну кошторисну документацію.

Відповідно до частин 4-5 статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Доказів того, що сторонами вносилися зміни до умов договору щодо вартості робіт в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи також не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача або до суду з позовом про спонукання відповідача про внесення змін до договору, в частині нової вартості робіт, як і доказів на підтвердження звернення до відповідача із пропозицією внести зміни до Договору, в частині зміни вартості робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, виконані відповідачем роботм прийнято позивачем без будь-яких заперечень, про що сторонами складено та підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт. Будь-яких претензій про недоліки виконаних робіт позивачем на адресу відповідача також не направлялося. Претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт позивачем не заявлялося і під час розгляду даної справи у суді.

За виконані роботи позивач повністю розрахувався з відповідачем, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень та не заперечується сторонами.

Таким чином, в рамках договору, укладеного між сторонами, відповідачем були виконані роботи відповідно до обсягів та умов договору та додатку до нього, які були прийняті позивачем.

Так, обґрунтовуючи правові підстави для задоволення даного позову, позивач посилається на ст. 1212 ЦК України та зазначає, що зазначені кошти отримані відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок невірного застосування державного стандарту, в частині визначення розміру кошторисного прибутку та адміністративних витрат.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого), без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже, для застосування до правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України визначальним є отримання майна (в даному випадку грошових коштів) без достатньої правової підстави.

Проте, як свідчать матеріали справи грошові кошти, які позивач просить зобов`язати відповідача повернути, були отримані відповідачем на підставі Договорів про закупівлю за виконані ним будівельні роботи.

Зазначені договори не розірвані та у судовому порядку недійсними не визнавались, а отже є чинними та підлягають виконанню сторонами.

Колегія суддів зазначає, що акт ревізії не може вважатися належним доказом підтвердження завищення відповідачем кошторисного прибутку і адміністративних витрат, оскільки зазначений акт складався без залучення представників відповідача, без надання можливості відповідачу надати пояснення, заперечення та докази на підтвердження або спростування встановлених під час ревізії обставин.

Так, загальне поняття акта ревізії наведено у пункті 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20 квітня 2006 року з подальшими змінами, (далі Порядок. Акт ревізії це документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

У цьому випадку акт ревізії, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень (що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта ревізії) не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13).

Сам по собі акт ревізії складений за наслідками проведення перевірки діяльності позивача, не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Такий акт не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Цей документ є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. При цьому, обставини вказані в такому Акті ревізії в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами, відповідно до статей 73, 74, 76-79 ГПК України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постановах від 10.05.2018 у справі № 811/119/13-а та від 31.08.2018 року по справі № 826/11213/15.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку.

Акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором, в силу статті 19 ГК України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади. Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, та зазначає, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. За умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, отже не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасовування або зміни не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/19250/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 у справі №910/19250/20 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на скаржників.

4.Матеріали справи №910/19250/20 повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЛ.Г. Сітайло

СуддіВ.В. Шапран

В.В.Андрієнко