Рішення

від 05.04.2021 по справі 918/1107/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1107/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд"

про визнання договорів недійсними,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд" (відповідач) про визнання недійсними договорів підряду на охорону об`єкта № 73 - ст від 29.04.2020 та № 74 - ст від 16.05.2020.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, 29.04.2020 та 16.05.2020 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд" укладено договори підряду на охорону об`єкта № 73 - ст від 29.04.2020 та № 74 - ст від 16.05.2020, за умовами яких позивач доручив, а відповідач мав забезпечити виконання охорони за об`єктом, згідно з умовами та строками, переліком послуг, що надаються підрядником за об`єктом.

Позивач стверджує, що оспорювані договори підписані з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" ОСОБА_1 , яка не була уповноваженою особою та не мала права на укладення вказаних договорів, відтак вважає, що договори підряду на охорону об`єкта № 73 - ст від 29.04.2020 та № 74 - ст від 16.05.2020, укладені між позивачем та відповідачем, суперечать вимогам чинного законодавства, а отже, підлягають визнанню недійсними.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 203, 207, 215, 241, 525, 526, 610, 611 ЦК України та ст. 193 ГК України.

21.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній із позовними вимогами не погоджується, просить суд у їх задоволенні відмовити з огляду на те, що сторонами визначені усі істотні умови оспорюваних договорів, останні виконані, на підтвердження чого слугують акти здачі-приймання робіт (надання послуг), позивач жодних претензій стосовно неналежного виконання умов договорів не висував. Реальність господарських операцій між сторонами за оспорюваними договорами підтверджується діями позивача, зокрема шляхом здійснення платежів з оплати наданих відповідачем послуг, що, у свою чергу, свідчить про їх схвалення позивачем у порядку ст. 241 ЦК України. Відповідач стверджує, що укладення оспорюваних договорів здійснювалося уповноваженою особою - Кравчук О., яка була виконуючою обов`язки керівника позивача, тощо.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 27.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.12.2020 та витребувано у порядку ст. 81 ГПК України у Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд" оригінали договорів підряду на охорону об`єкта № 73 - ст від 29.04.2020 та № 74 - ст від 16.05.2020, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд".

23.12.2020 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

23.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 07.12.2020.

Ухвалою суду від 23.12.2020 розгляд справи відкладено на 18.01.2021.

11.01.2021 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 18.01.2021 постановлено здійснювати розгляд справи № 918/1107/20 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.02.2021.

Ухвалою суду від 03.02.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.02.2021, витребувано у Рівненської філії Акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк" належним чином засвідчені копії анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, підписану 07.05.2020 Кравчук Ольгою Юріївною як виконуючою обов`язки директора позивача, та всі документи, що додавалися до вказаної анкети, зокрема протокол загальних зборів учасників (рішення учасника) про призначення ОСОБА_1 виконуючою обов`язки товариства; повторно запропонувати позивачу надати суду пояснення про те, чи ОСОБА_1 виконувала обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна", якщо так, то у який період часу (з наданням відповідних доказів), а також посадову інструкцію головного бухгалтера.

Ухвалою суду від 22.02.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.03.2021, строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів, повторно витребувано у Рівненської філії Акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк" належним чином засвідчені копії анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, підписану 07.05.2020 Кравчук Ольгою Юріївною як виконуючою обов`язки директора позивача, та всі документи, що додавалися до вказаної анкети, зокрема протокол загальних зборів учасників (рішення учасника) про призначення Кравчук Ольги Юріївни виконуючою обов`язки товариства, а також повторно запропоновано позивачу надати суду пояснення про те, чи Кравчук Ольга Юріївна виконувала обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна", якщо так, то у який період часу (з наданням відповідних доказів), а також посадову інструкцію головного бухгалтера.

04.03.2021 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ухвалою суду від 10.03.2021 підготовче провадження у справі № 918/1107/20 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.03.2021, повторно витребувано у Рівненської філії Акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк" належним чином засвідчені копії анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" (ідентифікаційний код 35539109) про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, підписану 07.05.2020 Кравчук Ольгою Юріївною як виконуючою обов`язки директора позивача, та всі документи, що додавалися до вказаної анкети, зокрема протокол загальних зборів учасників (рішення учасника) про призначення Кравчук Ольги Юріївни виконуючою обов`язки товариства. Цією ж ухвалою суд викликав представника позивача та Кравчук Ольгу Юріївну у судове засідання 17.03.2021, явку яких визнав обов`язковою.

15.03.2021 на адресу суду від АТ КБ "Приватбанк" надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-21030/8857 з інформацією про те, що станом на 06.03.2021 відбувається збір запитуваної судом інформації з різноманітних програмних комплексів та архівів банку, у зв`язку з чим надати відповідь у встановлений строк неможливо, проте відповідь буде підготована та надана суду протягом 10 робочих днів з моменту отримання цього листа.

Ухвалою суду від 17.03.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.04.2021, повторно витребувано у Рівненської філії Акціонерного товариства комерційного банка "Приватбанк" належним чином засвідчені копії анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" (ідентифікаційний код 35539109) про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, підписану 07.05.2020 Кравчук Ольгою Юріївною як виконуючою обов`язки директора позивача, та всі документи, що додавалися до вказаної анкети, зокрема протокол загальних зборів учасників (рішення учасника) про призначення Кравчук Ольги Юріївни виконуючою обов`язки товариства. Цією ж ухвалою суд викликав представника позивача та Кравчук Ольгу Юріївну у судове засідання 17.03.2021, явку яких визнав обов`язковою.

19.03.2021 від АТ КБ "Приватбанк" надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-20210224/3123 від 09.03.2021, до якого долучено запитувану судом інформацію.

Інших заяв і клопотань від учасників справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договори підряду на охорону об`єкта № 73 від 29.04.2020 та № 74 - ст від 16.05.2020 (договори).

За п. 1.1., 1.2. договорів замовник доручає, а підрядник забезпечує виконання охорони за об`єктом, згідно з умовами та строками, переліком послуг, що надаються підрядником за об`єктом. Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги згідно з умовами цих договорів.

За умовами розділу 3 договорів підрядник забезпечує надання послуг у відповідності зі специфікою, з розрахунку 6 осіб на один об`єкт за місяць. Особа, залучена до виконання покладених на неї обов`язків на посту, має відповідати морально - діловим якостям та володіти знаннями, якими повинен володіти охоронець. Замовник зобов`язаний забезпечити підрядника посадовими інструкціями, на підставі специфіки роботи кожного об`єкта, що підлягає під охорону. Підрядник оформлює акти виконаних робіт та передає не пізніше 10 - го числа наступного місяця замовнику. Акт виконаних робіт підписується замовником протягом п`яти робочих днів з моменту отримання від підрядника. При наявності у замовника мотивованих заперечень проти якоїсь частини пред`явлених підрядником до оплати платежів, замовник зобов`язаний безперечну суму оплатити, а зі спірних питань пред`явити підряднику в письмовому вигляді обґрунтовані мотиви відмови не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання від підрядника вище зазначених документів. При відсутності наданих заперечень протягом 3-х робочих днів, акт виконаних робіт вважається узгодженим.

Термін надання послуг згідно з календарним графіком, який є невід`ємною частиною цих договорів. Початок надання послуг - з дати підписання цих договорів. Строки надання послуг можуть бути змінені у разі наявності форс - мажорних випадків (розділ 4 договорів).

Відповідно до п. 5.2. договорів замовник зобов`язався передати протягом 5 - ти календарних днів після підписання договору підряду затверджену і узгоджену документацію, сприяти підряднику у наданні послуг.

У свою чергу, згідно з п. 5.4. договорів підрядник зобов`язався надати в установлені строки послуги, відповідно до специфікації та умов цих договорів; надати послуги замовнику у порядку, передбаченому законодавством; не передавати без згоди замовника документацію третім особам; координувати діяльність своїх субпідрядників; усувати недоліки, які виникли з його вини; своєчасно інформувати замовника про хід надання послуг та обставини, що перешкоджають наданню цих послуг, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги згідно з умовами цих договорів (п. 1.2. договорів).

У розділі 2 договорів передбачено порядок розрахунків, зокрема, розрахунки за надані послуги проводяться на підставі рахунків на оплату сум, які є невід`ємними частинами цих договорів, лише за умови 100% забезпечення особистим складом постів замовника. Оплата підряднику здійснюється безготівково 50% - передоплата, 50% - не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 8.3. договорів ці договори припиняють свою дію у

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

випадках: за взаємною згодою сторін (шляхом укладання додаткової угоди до договору). При цьому сторона - ініціатор надсилає іншій стороні пропозицію щодо припинення дії договору цінним листом з описом вкладення не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до бажаної дати припинення. У разі досягнення згоди сторони підписують додаткову угоду про дострокове припинення дії договору або за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Договір підряду на охорону об`єкта № 73-ст від 29.04.2020 набирає чинності з моменту підписання та діє до 15.05.2020.

Додатком № 1 до договору підряду № 73-ст про надання охоронних послуг (що є невід`ємною частиною договору) від 29.04.2020 укладено протокол узгодження договірної ціни, де сторони домовились, що оплата послуг за цим договором здійснюється щомісячно з розрахунку 85 000,00 грн з ПДВ за 15 діб охорони. Узгоджена ціна діє з 29.04.2020.

Договір підряду на охорону об`єкта № 74-ст від 16.05.2020 набирає чинності з моменту підписання та діє до 01.06.2020.

Додатком № 1 до договору підряду № 74-ст про надання охоронних послуг (що є невід`ємною частиною договору) від 16.05.2020 укладено протокол узгодження договірної ціни, де сторони домовились, що оплата послуг за цим договором здійснюється щомісячно з розрахунку 85 000,00 грн з ПДВ за 15 діб охорони. Узгоджена ціна діє з 16.05.2020.

15.05.2020 та 09.07.2020 позивачем здійснені часткові оплати на за надані відповідачем послуги з охорони на загальну суму 80 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 864 на суму 50 000,00 грн та № 896 на суму 30 000,00 грн відповідно.

Судом із матеріалів справи установлено, що оспорювані договори та додатки до нього підписані з боку позивача (замовника) директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" ОСОБА_1 .

Позивач стверджує, що оспорювані договори укладені та підписані ОСОБА_1 , яка не була уповноваженою особою та не мала права підпису.

Так, згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Ліхтнер Ресурс Україна від 20.05.2020 генеральним директором товариства ОСОБА_2 подана заява про звільнення його з посади за власним бажанням з 28.04.2020, якого відкликано (звільнено) з посади з 14.05.2020 відповідно до ст. 38 КЗпП України; генеральним директором товариства з 20.05.2020 призначено Братущака Валерія Володимировича.

Судом з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань установлено, що станом на 29.04.2020 та 16.05.2020 (на дати підписання договорів підряду на охорону об`єкта № 73-ст від 29.04.2020 та № 74-ст від 16.05.2020) керівником То

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Ліхтнер Ресурс Україна та особою, яка може вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, зазначено ОСОБА_2 .

Окрім того, наказом

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Ліхтнер Ресурс Україна № 2 від 25.05.2020 за неналежне виконання покладених обов`язків, за вчинення дисциплінарного проступку -

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд", ОСОБА_1

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

оголошено догану.

У письмових поясненнях, долучених до позовної заяви, ОСОБА_1 зазначила, що

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

головного бухгалтера

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Ліхтнер Ресурс Україна

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

припустилас

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

помилки та неправомірно перерахувала грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд", що підтверджується платіжним дорученням № 864 від 15.05.2020.

До матеріалів справи позивачем також долучено акт № 1 від 03.06.2020 про відсутність охорони на об`єкті, у якому зазначено, що протягом квітня - травня 2020 року на території товариства були відсутні працівники відповідача - охоронного агентства, об`єкт знаходився без належної охорони, внаслідок чого з території товариства було викрадено електроінструменти, які використовувалися позивачем у своїй діяльності (дріль, шурупокрут, інше), а також було викрадено дизельне паливо у кількості 700 л. Акт складено та підписано комісією Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" у складі завідувачки складом Меліченко В., гірничого майстра ОСОБА_3 та бригадира дробильно - сортової лінії Гребень В., представники відповідача до складання вказаного акту не залучалися.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до правоохоронних органів у зв`язку із виявленою крадіжкою.

Позивач вважає, що оскільки оспорювані договори підписані не уповноваженою особою, вони підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Заразом, як установлено судом, 07.05.2020 позивач звертався до АТ КБ "Приватбанк" та заповнював анкету-заяву клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Згідно із вказаною анкетою, її підписантом була Кравчук Ольга Юріївна, як виконуюча обов`язки генерального директора позивача, на підтвердження чого долучено наказ позивача № 2 від 27.04.2020 "Про звільнення", відповідно до якого звільнено з роботи за власним бажанням заступника генерального директора ОСОБА_2 з 27.04.2020, тимчасово виконуючою обов`язки генерального директора призначено головного бухгалтера Кравчук Ольгу Юріївну; наказ № 3 від 27.04.2020 "Про звільнення", за яким Кравчук Ольга Юріївна приступила до обов`язків виконуючого обов`язки генерального директора позивача; протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна" від 28.04.2020, відповідно до якого Кравчук Ольгу Юріївну призначено виконуючою обов`язки генерального директора товариства.

Як зазначалося, вказані документи подавалися саме позивачем у правовідносинах з третьою особою - АТ КБ "Приватбанк", доказів визнання недійсними, зокрема рішень, оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна" від 28.04.2020, суду не надано.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з визнанням договорів недійсними у зв`язку з їх підписанням не уповноваженою особою, регулювання яких здійснюється ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

У силу вимог ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами ч. 1 ст. 13 ЦК України унормовано, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Згідно зі ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Правочини юридичної особи, що укладаються через свої виконавчі органи, з огляду на приписи ст. 237 ЦК України, є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами. У такому разі, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1). Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2).

Отже, дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень, не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.

Правовий аналіз наведеної норми вказує на те, що представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме схвалення нею цих його дій. Підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18, від 20.03.2019 у справі № 910/2822/16).

Виходячи з положень ст. 241 ЦК України, для встановлення обставин щодо наступного схвалення правочину особою через її представника, в тому числі керівника, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (постанова Касаційного господарського суду від 05.05.2020 № 911/1634/19).

Окрім того, ст. 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити (постанова Касаційного господарського суду від 15.07.2020 у справі № 910/13150/19).

Отже, загальне правило, що випливає зі змісту норм ст. 241 ЦК України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

Судом із фактичних обставин справи установлено, що оспорювані договори підряду на охорону об`єкта № 73 від 29.04.2020 та № 74 - ст від 16.05.2020 підписані з боку позивача ОСОБА_1 , яка станом на дати підписання вказаних правочинів виконувала обов`язки генерального директора позивача, про що свідчать наказ № 2 від 27.04.2020, наказ № 3 від 27.04.2020 та протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Україна" від 28.04.2020, відповідно до яких ОСОБА_1 призначено виконуючою обов`язки генерального директора товариства.

При цьому закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.

Також, згідно з матеріалами справи, позивачем на виконання

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

підряду на охорону об`єкта № 73 від 29.04.2020 перераховано грошові кошти в розмірі 80 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 864 від 15.05.2020 та ; 896 від 09.07.2020, підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг), що засвідчує факт прийняття позивачем вказаних договорів до виконання.

Окрім того, позивачем долучено акт № 1 від 03.06.2020 про відсутність охорони на об`єкті, у якому зазначено, що протягом квітня - травня 2020 року на території товариства були відсутні працівники відповідача - охоронного агентства, об`єкт знаходився без належної охорони, внаслідок чого з території товариства було викрадено електроінструменти, які використовувалися позивачем у своїй діяльності, що, по суті, є додатковим доказом визнання існування договірних відносин з відповідачем, однак їх неналежного виконання.

Суд також зазначає, що з огляду на приписи ст. 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст. 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

За таких обставин договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц).

Як зазначалося, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 29.04.2020 та 16.05.2020 (на дати підписання договорів підряду на охорону об`єкта № 73-ст від 29.04.2020 та № 74-ст від 16.05.2020) керівником позивача та особою, яка може вчиняти дії від імені товариства, у тому числі підписувати договори, зазначено ОСОБА_2 .

У силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується на таких основних принципах: 1) обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; 7) об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; 9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, сторона, укладаючи відповідний договір, перевіряє наявність або відсутність у особи контрагента, яка має підписувати договір, цивільної дієздатності для вчинення цього правочину та посадове становище підписанта (довіреність/доручення, наказ, статут, рішення загальних зборів та ін.) (постанова Касаційного господарського суду від 29.10.2019 у справі № 904/355/19).

Як установлено судом, позивач відомостей до Єдиного державного реєстру щодо ОСОБА_1 не вніс, заразом

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що докази про наявність у ОСОБА_1 повноважень на підписання оспорюваних правочинів, як виконуючою обов`язки генерального директора позивача, є більш вірогідними на доведення факту вчинення їх уповноваженою особою, так як такі докази не спростовані з боку позивача (зокрема, ОСОБА_1 у судові засідання по розгляду справи по суті не з`явилися, пояснень не надала, хоча її явка, як і явка уповноваженого представника позивача, визнавалася обов`язковою).

Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень"

ст. 13 ЦК України, якою врегульовані межі здійснення цивільних прав, відповідно до якої передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. 1-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювані договори укладені від імені позивача уповноваженою особою, позивач у подальшому вчинив дії, спрямовані на виконання правочинів, а відтак підстав для визнання їх недійсними з підстав, зазначених позивачем, немає.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", Серявін та інші проти України , "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача, недоведенність заявлених позовних вимог, а відтак - підстав для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 4 204,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, отже, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд" про визнання недійсними договорів підряду на охорону об`єкта № 73 - ст від 29.04.2020 та № 74 - ст від 16.05.2020 відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Ресурс Україна" (вул. Головинська, 2, с. Берестовець, Костопільський район, Рівненська область, 35041, ідентифікаційний код 35539109).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронне агентство "Пантера - Гранд" (вул. Чичеріна, 21, оф. 410, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 34791910).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 05.04.2021.

Суддя О. Андрійчук