Рішення

від 01.04.2021 по справі 920/194/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.04.2021 Справа № 920/194/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № № 920/194/21

за позовом Керівника Конотопської місцевої прокуратури (41601, Сумська

область, м. Конотоп, вул.. Успенсько-Троїцька, 136,

код ЄДРПОУ 03527891) в інтересах держави в особі позивача:

Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ,

Шевченківський район, проспект Перемоги, 14,

код ЄДРПОУ 39816845)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Конотопський завод «Буддеталь» (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164)

про стягнення 44814 грн 72 коп.,

УСТАНОВИВ :

25.02.2021 прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь Держбюджету 44814 грн 72 коп. - плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів ті інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; а також просить стягнути на користь Сумської обласної прокуратури судовий збір.

01.03.2021 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

22.03.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та просить суд розглядати справу № 920/194/21 у порядку загального позовного провадження.

30.03.2021 позивачем надано до суду відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 01.04.2021 в задоволенні заяви відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовлено.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті суд зазначає наступне:

Статтею 131 1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 статті 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступи за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

За рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відвідні функції у спірних правовідносинах.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами ттранспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти, отримані до вказаного фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.

Згідно ст. 3 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства» на фінансування робіт, пов`язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування у складі спеціального фонду Державного бюджету України створюється державний дорожній фонд, склад дохідної частини якої формується за рахунок, зокрема, плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Таким чином, внаслідок несплати відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яка по суті є матеріальними збитками, завданими державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, державний бюджет України, а саме державний дорожній фонд у його складі, недоотримує значну суму коштів, які є необхідними для фінансування ремонту автомобільних доріг загального користування та реалізації Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018 - 2022 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №382 від 21.03.2018.

Крім того, слід зазначити, що надходження плати за проїзд автомобільними дорогами являє публічний інтерес, оскільки від повноти та своєчасності її зарахування до бюджету залежить ефективність і результативність виконання останнього, можливість запровадження і реалізації програм економічного і соціального розвитку країни, що, в свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед її народом.

Наведені обставини свідчать про порушення інтересів держави, що полягають у руйнуванні доріг загальнодержавного значення, ненадходженні коштів до Державного бюджету України та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді у вказаній справі.

У даному випадку позовна заява пред`являється прокурором в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті з огляду на наступне.

Згідно з підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015, Укртрансбезпека України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Разом з тим, Північне та Слобожанське міжрегіональні управління Укртрансбезпеки не є самостійними юридичними особами, а є структурними підрозділами Державної служби України з безпеки на транспорті. Таким чином, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Однак, вказаний орган не здійснює жодних заходів, спрямованих на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з відповідача плат за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габариті параметри яких перевищують нормативні.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій» , у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Водночас, більш широке тлумачення зазначених понять наводить Верховний Суд при розгляді справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі №910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 13.06.2018 у справі №687/379/17-ц, від 07.12.2018 у справі №924/1256/17).

Так, згідно з правових висновків Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертався.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально карних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Також слід зазначити, що норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності.

Крім того, як викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

З метою встановлення підстав для представництва та з`ясування інформації про вжиті заходи цивільно-правового характеру щодо стягнення з відповідача плат за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, Конотопською місцевою прокуратурою спрямувалися на адресу Укртансбезпеки, листи № 31-10301вих20 від 16.12.2020 та №31-10519вих20 від 24.12.2020.

Разом з цим, згідно отриманих відповідей Укртрансбезпеки (листи №4456/28/23-20 від 22.12.2020 та №4659/28/23-20 від 30.12.2020) вбачається, що будь-які заходи цивільно-правового характеру вказаними органами не вживалися та не будуть вживатися у зв`язку з відсутність асигнувань на сплату судового збору у 2020 році, що свідчить про нездійснення даними управліннями захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку. Від Укртрансбезпеки відповіді не надходили. Таким чином, Укртрансбезпека, будучи обізнаною про наявність у відповідача заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не зважаючи на інформування Конотопською місцевою прокуратурою про необхідність вжиття заходів, до цього часу не звернулася до суду з метою захисту інтересів держави з позовною заявою про стягнення з відповідача плат за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 44814,72 грн.

Конотопською місцевою прокуратурою направлено до Укртрансбезпеки лист від 12.02.2021 № 31-909вих21 про намір звернутися до суду в її інтересах до відповідача про стягнення плат за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у сумі 44814,72 грн.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17 категорія спорів про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, яку нараховано управлінням Укртрансбезпеки та її територіальними органами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть були предметом спору, віднесеної до адміністративної юрисдикції та мають вирішуватися у порядку господарського або цивільного судочинства.

Отже, підставою представництва інтересів держави у вказаній справі є несплата суб`єктами господарювання плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування у добровільному порядку, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України та суттєво порушує інтереси держави, у зв`язку з чим Конотопською місцевою прокуратурою опрацьовано матеріали Київського міжрегіонального управління Укртрапсбезпеки (на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» реорганізовано у Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) щодо порушення автомобільними перевізниками Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила), результатами чого і стало звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до направлення Управління Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.11.2019 №005468 у період з 04.11.2019 до 10.11.2019 визначеними у даному направленні посадовими особами здійснювалися рейдові перевірки транспортних засобів на окремо визначених ділянках дороги згідно затвердженого щотижневого графіка та графіка щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на листопад 2019 року (а.с. 21-22).

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області проводилось зважування за допомогою ваг, які мають періодичну повірку та відповідають вимогам законодавства, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної № 175 без дати чинним до 19.03.2020, згідно графіків проведення рейдових перевірок та на підставі направлення № 005468 від 04.11.2019.

06.11.2019 працівниками Укртрансбезпеки у Сумській області здійснено ваговий контроль вантажного самоскиду КРАЗ 65055 НОМЕР_1 .

Вищезазначений автомобіль відповідно до товарно-транспотної накладної виконував перевезення вантажу - піску 1 категорії.

Під час проведеного документального габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Сумській області зафіксоване порушення з надання послуг із перевезення піску по маршруту: Верхньосироватська ділянка, Басівського - 2 родовища - смт. Недригайлів - смт. Терни - м. Конотоп 170 км - перевезення вантажу із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 72,5 %, чим порушено вимоги п. 22.5 постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 Про Правила дорожнього руху .

За результатами зважування автомобіля позивача встановлено, що його повна маса становить 32,75 тон (нормативно допустима 40,00 тон), навантаження на першу вісь 5,15 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на другу вісь 14,500 тон, навантаження на третю вісь 13,450 тон.,

Таким чином, під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на здвоєну вісь.

За результатами перевірки співробітниками Укртрансбезпеки у Сумській області 06.11.2019 складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 162786, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0008965, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 00020635, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 8965, та видано чек зважування.

Постановою начальника управління Укртрансбезпеки у Сумській області від 16.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 131598 на Відповідача накладено штраф в сумі 34000,00 грн. за правопорушення, передбачене абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Таким чином, відповідно до актів за №№ 0008965 від 06.11.2019 під час здійснення рейдової перевірки, а саме габаритного-вагового контролю транспортного засобу марки КРАЗ НОМЕР_1 , що належить Відповідачу, виявлено порушення порядку проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Згідно п. 27 Порядку № 879 від 27.06.2007 плата за проїзд справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

За результатами перевірки Відповідачу згідно розрахунку № 8965 від 06.11.2019 нарахована плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових транспортних засобів у розмірі 1632,00 євро, що еквівалентно 44814,72 грн.

Згідно інформації з офіційного веб-сайгу Національного банку України офіційний курс гривні, встановлений Національним банком України на день проведення розрахунку (06.11.2020), становив за 100 євро - 27,46 грн.

На адресу Відповідача направлено рекомендований лист від 20.11.2019 № 72779/35/24-19 про необхідність сплати нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами.

Отже, загальний розмір плати за проїзд, нарахованої відповідачу, складає 44814,72 грн.

Відповідачу нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 23276,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь зверталося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області, з проханням визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16 грудня 2019 року № 131598, яка винесена Управлінням Укртрансбезпеки у Сумській області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 р. у справі № 480/37/20, яке залишено Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 без змін, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддеталь до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Управління Укртрансбезпеки у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами .

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії

Вказане рішення є чинним, а отже обставини, встановлені вказаним рішенням, не підлягають доказуванню.

Задовольняючи адміністративний позов у справі № 480/37/20 адміністративний суд встановив оскаржувана постанова № 131598 від 16.12.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята органом державного контролю за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Разом з тим, незважаючи на вимоги п. 31 1 Порядку, згідно з яким перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, за даними управління Укртрансбезпеки в Сумській області, за поясненнями прокурора, у визначений вище термін відповідач вказані кошти добровільно не сплатив.

За таких обставин визначена плата за проїзд, несплачена перевізником у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, що і стало підставою для її стягнення у судовому порядку.

Вирішуючи спір у даній справи суд керується наступним:

Відповідно до п. 3 Правил, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.01.2001 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» , у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом (окрім зазначених у ч. 2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п. 4 Правил, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно п. 26 Порядку кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до держави до бюджету.

Відповідно до п. 28 Порядку, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно п. 31 1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

На підставі наведеного, вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача 44814,72 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є обґрунтованими та задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач проти заявленого позову прокурора заперечував. Доказів сплати 44814,72 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні суду не надав.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а ч. 1 абз. 15 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» , суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє позов прокурора в повному обсязі та стягує з відповідача 44814,72 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2270,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддедать (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164) на користь Державного бюджету України УДК у Сумській області (номер рахунку UA758999980000031319304018001, отримувач ГУК Сумської області 21081301, ЄДРПОУ 37970404, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 44814 грн (сорок чотири тисячі вісімсот чотирнадцять) гривень 72 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Конотопський завод Буддедать (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Парківська, 16, код ЄДРПОУ 23051164) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, р/р №UA598201720343120001000002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 03527891) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021.

Суддя С.В. Заєць