Постанова

від 11.03.2021 по справі 488/4653/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 488/4653/18

провадження № 61-17926св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 24,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду

м. Миколаєва, у складі судді Лазаревої Г. М., від 26 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М., від 27 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 18 квітня

2019 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №24 (далі - КЖЕП №24).

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку, яка розташована над її квартирою. 19 серпня 2018 року належну їй квартиру було затоплено з вини відповідачів, оскільки в туалеті на стояку холодної води прийшла у непридатність від часу різьба на вентилі, яка призвела до пориву у місці різьбового з`єднання на розводці труби холодного водопостачання при автоматичному включенні на будинок (згідно графіку) підвищувального насосу води з тиском 6 атмосфер.

20 серпня 2018 року комісією КЖЕП №24 було складено акт, яким зафіксовано обставини затоплення квартири позивача та перелік пошкоджень.

З урахуванням викладених обставин та поданих уточнень, на підставі

статей 319 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 20 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон № 2189-VIII), позивач просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та КЖЕП №24 на відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири 216 192 грн, з яких 211 392 грн вартості відновлювального ремонту та 4 800 грн витрат на проведення експертизи.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 серпня

2020 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири 176 160,00 грн та судові витрати в сумі по 1 745, 97 грн. з кожного. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 своєю бездіяльністю, яка полягала в неконтрольованості стану вентиля на трубі подачі холодної води до належної їм квартири АДРЕСА_2 , допустили аварійну ситуацію, не вжили достатніх заходів до недопущення залиття нижче розташованої квартири АДРЕСА_3 , чим завдали позивачу майнову шкоду, розмір якої не було спростовано.

Оскільки утримання майна, яке знаходиться в межах квартири АДРЕСА_2 є обов`язком власників квартири, саме вони є належними відповідачами за вимогами ОСОБА_1 .

Зменшуючи розмір заявленого до стягнення відшкодування, суд врахував, що до вартості відновлювального ремонту в квартирі АДРЕСА_3 було включено податок на додану вартість в сумі 35 232 грн, докази сплати якого позивачем в матеріалах справи відсутні.

Додатковим рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва

від 23 вересня 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 657, 50 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у листопаді 2020 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційній скарзі на рішення Корабельного районного суду

м. Миколаєва від 26 серпня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі № 488/4653/18 за касаційною скаргою

ОСОБА_2 та витребувано матеріали указаної справи з районного суду.

У січні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2020 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 176 160 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, які ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі застосували положення частин першої та другої статті 1166 ЦК України та статей 20, 21 Закону № 2189-VIII без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 760/17509/16-ц,

від 28 жовтня 2020 року у справі № 676/5527/16-ц,від 26 березня 2018 року у справі № 750/7694/17, від 04 листопада 2019 року у справі

№ 761/19865/15-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 522/23237/15-ц,

від 14 листопада 2019 року у справі № 552/1712/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 640/8651/15-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 641/9921/15-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 201/7494/15-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 683/3628/16-ц,від 07 серпня 2020 року у справі № 759/8904/16,

від 07 лютого 2018 року у справі № 639/101/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 639/3568/16-ц, від 06 лютого 2019 року у справі № 243/7452/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 569/744/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 344/3303/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 711/7670/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 640/8205/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 569/14230/15-ц, від 10 травня 2018 року у справі № 465/2120/14-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 212/6746/15-ц, від 01 серпня 2019 року у справі № 295/5892/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 643/14853/16,

від 28 травня 2020 року у справі № 640/419/17.

Заявник стверджує, що порив труби в квартирі АДРЕСА_2 мав місце на частині внутрішньобудинкової мережі водопроводу, за належне утримання та обслуговування якої несе відповідальність КЖЕП №24, або

МКП Миколаївводоканал , а отже відсутня вина ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у заподіянні шкоди позивачу.

Акт КЖЕП №24 від 20 серпня 2018 року не є належним доказом по справі, оскільки його складено з порушенням вимог, встановлених Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207 (далі - Правила № 76).

Стверджує, що суди попередніх інстанції не дослідили та не надали оцінки зібраним у справі доказам, а саме: речовому доказу - водозапірному вентилю із квартирі АДРЕСА_2 ; показанням свідка ОСОБА_6 ; заяві

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 17 жовтня

2018 року із зауваженнями до акту про залиття від 20 серпня 2018 року та відповіді КЖЕП №24 № 384 від 15 листопада 2018 року на неї; заяві представника позивача, зробленій в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 27 жовтня 2020 року, в якій він визнав факт невірного відображення в акті від 20 серпня 2020 року обставин щодо місця пориву труби у квартирі АДРЕСА_2 .

Крім того суд першої інстанції безпідставно відхилив надані фотознімки місця пориву труби.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідачі ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , розташованої у цьому ж будинку безпосередньо над квартирою АДРЕСА_3 .

19 серпня 2018 року відбулося залиття квартири ОСОБА_1 , про що

комісією КЖЕП № 24, у складі головного інженера КЖЕП № 24 ОСОБА_7 , інженера ПТО ОСОБА_8 та слюсаря сантехніка ОСОБА_9 , 20 серпня 2018 року складено Акт обстеження квартири після залиття в якому зазначено, що залиття квартири АДРЕСА_4 , в туалеті якої на стояку холодної води прийшла у непридатність від часу різьба на вентилі, що призвело до пориву у місці різьбового з`єднання на розводці труби холодного водопостачання при автоматичному підключенні на будинок (згідно графіку) підвищувального насосу води з тиском 6 атмосфер. Внаслідок зазначеного залиття у ванній кімнаті на обшивці стелі з металевої вагонки знято частину її обрамлення для відтоку води зі стелі, в дитячій кімнаті на стелі намокнув і відвалився декоративний світильник з гіпсокартоном, видно сліди плям від намокання, намокли і здулися шпалери окремими місцями. Здулися окремі ділянки фурнітури дитячої меблі. Підлога з ламінату має порушення свого фактурного шару у вигляді здуття на сполученнях між пластинами. У залі на стелі з гіпсокартону видно сліди мікротріщин окремими місцями. По всій площі підлоги (до лоджії) намокла підлога з ламінату, що виражено в неоднорідності фактурного шару покриття і здуття сполучень між полотнищами. У кухні частково намокнув кут стіни, суміжної із залом.

Згідно висновку № 125-069 судової будівельно-технічної експертизи

від 17 вересня 2018 року вартість ремонтно-будівельних робіт відновлювального ремонту в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 становить 211 392 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), або якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоди завдано не з його вини.

Для розгляду цивільного спору з питань відшкодування збитків, завданих внаслідок залиття має значення встановлення його причини, в тому числі місця аварії - місця пошкодження, виходу з ладу систем тепло- та/або гарячого, холодного водопостачання/водовідведення, що впливає на розмежування відповідальності виробника, виконавця та споживача житлово-комунальної послуги, правовідносини між якими, що виникають у процесі її створення, надання та споживання, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 8 Закону № 2189-VIII передбачено обов`язок виконавця готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Крім того, у Законі № 2189-VIII наведено визначення термінів, які у ньому вживаються.

Зокрема, виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно пункту 3 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внутрішньобудинкова система холодного водопостачання - система від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або у разі її відсутності трійника (врізки) включно, що розташований у квартирі споживача (житловому приміщенні в гуртожитку), нежитловому приміщенні в житловому будинку (гуртожитку). Внутрішньобудинкова система водовідведення (відведення холодної та/або гарячої води) - система від місця скидання стоків у перший колодязь на випуску з будинку (колодязь не належить до внутрішньобудинкової системи) до трійника включно на відгалуженні від стояка, що розташований у квартирі споживача (житловому приміщенні в гуртожитку), нежитловому приміщенні в житловому будинку (гуртожитку).

Пунктом 13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року № 869 (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення і зливової каналізації та з ліквідації аварій у внутрішньоквартирних мережах визначаються за кожною інженерною системою окремо.

Згідно пункту 8 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), водовідведення витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання, водовідведення включаються до складу тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

З урахуванням викладеного обов`язок утримання в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкової системи холодного водопостачання (від зовнішньої стіни будинку (крім транзитних трубопроводів) до першої запірної арматури на відгалуженні від стояка або у разі її відсутності трійника (врізки) включно, що розташований у квартирі споживача) та відшкодування шкоди, завданої внаслідок її несправності (пошкодження) покладено саме на управителя.

При цьому, запірна арматура не належить до внутрішньобудинкової системи холодного водопостачання, закон не визначає зобов`язання управителя виконувати роботи з профілактичного огляду запірної арматури, яка знаходиться в квартирі споживача.

Наведені висновки, узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 760/17509/16-ц (провадження № 61-9521св18), від 28 жовтня 2020 року у справі

№ 676/5527/16-ц (провадження № 61-37519св18), від 26 березня 2018 року у справі № 750/7694/17 (провадження № 61-2791св18), від 04 листопада

2019 року у справі № 761/19865/15-ц (провадження № 61-27127св18),

від 11 грудня 2019 року у справі № 522/23237/15-ц (провадження

№ 61-21030св18), від 14 листопада 2019 року у справі № 552/1712/17 (провадження № 61-26811св18), від 03 квітня 2019 року у справі

№ 640/8651/15-ц (провадження № 61-19527св18), від 26 червня 2019 року у справі № 641/9921/15-ц (провадження № 61-29983св18), від 10 травня

2018 року у справі № 683/3628/16-ц (провадження № 61-979в18),

від 07 серпня 2020 року у справі № 759/8904/16 (провадження

№ 61-40113св18), від 07 лютого 2018 року у справі № 639/101/17 (провадження № 61-46487св18), від 25 вересня 2019 року у справі

№ 639/3568/16-ц (провадження № 61-26888св18), від 12 червня 2019 року у справі № 569/744/16-ц (провадження № 61-26971св18), від 03 жовтня

2018 року у справі № 344/3303/16-ц (провадження № 61-19927св18),

від 24 жовтня 2019 року у справі № 212/6746/15-ц (провадження

№ 61-30926св18), від 13 серпня 2020 року у справі № 643/14853/16 (провадження № 61-2305св20), від 28 травня 2020 року у справі

№ 640/419/17 (провадження № 61-32844св18), на які заявник посилається як на підставу касаційного оскаржень судових рішень у цій справі.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що залиття належної їй квартири АДРЕСА_3 відбулося внаслідок виходу з ладу вентиля на трубі подачі холодної води до належної відповідачам квартири АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надала суду Акт обстеження квартири після залиття від 19 серпня 2018 року, який в розумінні статті 95 ЦПК України є письмовим доказом.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували свою вину у залитті квартири позивача та стверджували, що порив труби в належній їм квартирі АДРЕСА_2 мав місце на різьбовому з`єднанні труби - відгалуженні від центрального стояка холодної води - з першим водозапірним краном, що є частиною внутрішньобудинкової мережі водопроводу, за належне утримання та обслуговування якої несе відповідальність виконавець послуг з холодного водопостачання та водовідведення, або управитель, однак не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів.

Суди попередніх інстанцій, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінили докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи касаційної скарги переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі та незгоду із обставинами встановленими судами попередніх інстанцій.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня

2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Висновки судів у розглядуваній справі не суперечать усталеній практиці касаційного суду , оскільки встановивши, що залиття квартири позивача відбулося внаслідок пошкодження запірної арматури у квартирі належній

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , і така запірна арматура не входить до внутрішньобудинкової мережіводопостачання, а відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не доведено, що шкоди завдано не з їх вини, суди обґрунтовано стягнули завдану ОСОБА_1 шкоду із вказаних відповідачів.

При цьому, відомості про те, що суди обмежували відповідачів у доведенні своєї позиції та наданні доказів, матеріали справи не містять.

Клопотань про призначення у справі будівельно-технічної експертизи для встановлення причин залиття 19 серпня 2018 року відповідачі не заявляли, як і не надали з цього питання висновку експерта, складеного, відповідно до статті 106 ЦПК України, на їх замовлення.

Самі по собі надані відповідачами фотознімки висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України оскаржені судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва

від 26 серпня 2020 року в частині, яка була зупинена ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року , необхідно поновити на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України .

Оскільки касаційний перегляд закінчено, відсутні підстави для розгляду клопотань ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зупинення виконання оскаржених ОСОБА_2 судових рішень.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 серпня

2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва

від 26 серпня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович