Постанова

від 30.03.2021 по справі 480/860/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 р.Справа № 480/860/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2020, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми, повний текст складено 01.10.20 року по справі № 480/860/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки"

до Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Агрофірма "Семереньки") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2019 за № 0000101202 на суму 558 007 грн; № 0000111202 на суму 103 543 грн та 25 886 грн штрафу, прийняті Головним управлінням ДПС у Сумській області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки на підставі акта перевірки від 04.10.2019 за № 78/18-28-04-02/33486731.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.10.2019 за № 0000101202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.10.2019 за № 0000111202 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Семереньки" сплачений судовий збір у сумі 10 311,54 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Сумській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, за умов неповного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно - правове обґрунтування вимог апеляційної скарги через викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, доводить, що господарські операції позивача з ТОВ Агротранспартнер не спричинили настання реальних правових наслідків. Вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував, що внаслідок дефектності наданих ТОВ Агрофірма Семереньки до перевірки товарно-транспортних накладних (не зазначено реального перевізника), не виявлено належним чином складені первинні документи, за якими відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця ТМЦ. Просить врахувати висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/15364/17, від 26.03.2020 у справі № 815/266/18 щодо оцінки реальності господарських операцій.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Сумській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі є хибними, оскільки документи, складені на оформлення господарських операцій з контрагентом позивача, в повній мірі розкривають суть таких операцій та відповідають вимогам чинного законодавства України. Вказує, що оскаржуване рішення суду першої інстанції узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду щодо оцінки реальності господарських операцій. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2021 року замінено Головне управління ДПС у Сумській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Сумській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43995469), як правонаступника.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ Агрофірма Семереньки подано податкову декларацію з ПДВ за II квартал 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 08.08.2019 за № 9173814404 з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9181509417 від 14.08.2019 та № 9203999751 від 10.09.2019) та задекларовано до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму у розмірі 62500000 грн.

Головним управлінням ДПС у Сумській області відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Агрофірма Семереньки (код ЄДРПОУ 33486731) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за II квартал 2019 року, за результатами якої складено акт від 04.10.2019 за № 78/18-28-04-02/33486731, з урахуванням листа Головного управління ДПС у Сумській області від 09.10.2019 за № 1992/10/18-28-04-02 (т. 3 а.с. 13-45).

Під час перевірки ТОВ Агрофірма Семереньки виявлені порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.8, п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого за висновками контролюючого органу ТОВ Агрофірма Семереньки завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за 3-4 квартал 2018 року на суму ПДВ 661550 гривень, в тому числі (за декларацією за 3 квартал 2018 року на суму ПДВ - 140137,22 грн та за декларацією за 4 квартал 2018 року на суму ПДВ - 521413,18 грн), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за II квартал 2019 року на суму 103543 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 декларації за II квартал 2019 року) на суму 558007 грн.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Сумській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.10.2019 за № 0000111202 на зменшення розміру від`ємного значення за II квартал 2019 року в сумі 558007 грн, № 0000101202 на зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за II квартал 2019 року в сумі 103543 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафу) в сумі 25886 грн. (т. 3 а.с. 10, 11).

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Сумській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2019 за № 0000101202, № 0000111202.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи те, що в межах розгляду адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочину, дійшов висновку про необґрунтованість висновків акта від 04.10.2019 за № 78/18-28-04-02/33486731 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30.10.2019 за № 0000111202 про зменшення розміру від`ємного значення за II квартал 2019 року в сумі 558007 грн, № 0000101202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за II квартал 2019 року в сумі 103543 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 25886 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 вказаної статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії - "віднімання", і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Водночас, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають всі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентом з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Як убачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ Агрофірма Семереньки до складу податкового кредиту за деклараціями включено податкові накладні ТОВ Агротранспартнер (код 40033293) на перевезення вантажів, а саме: за 3 квартал 2018 року на загальну суму - 840823,29 грн, в т.ч. ПДВ - 140137,22 грн., що становить 0,2 % від загального обсягу податкового кредиту - 78981972 грн, за 4 квартал 2018 року на загальну суму - 3128479,17 грн, в т.ч. ПДВ - 521413,18 грн, що становить 0,5 % від загального обсягу податкового кредиту - 108913916 грн.

Так, ТОВ Агрофірма Семереньки (як замовником) укладено Договір про надання послуг по перевезенню вантажів № ПВ 23/07/2018-44 СЕМ від 01.09.18 (далі - Договір) та додатки до договору № 1 (реєстр автомобілів), № 2 (вартість перевезення пізніх зернових) з ТОВ Агротранспартнер (як виконавцем) (т. 1 а.с. 56-70).

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (згідно із товарно-транспортною накладною форми 1-ТН або іншої форми, яка містить всі обов`язкові реквізити визначені законодавством для ТТН - надалі Перевізний документ) з місця відправлення до пункту призначення по маршруту, вказаному замовником, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (надалі іменується вантажоодержувач ), а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажів.

За умовами п. 1.2 Договору для здійснення перевезення вантажу виконавець подає під завантаження у визначене замовником місце вантажні автомобілі, кількість та вантажопідйомність яких відповідає наданій заявці замовника, яка надається факсом, електронною поштою або у письмовій формі по кількості, специфікації і вазі вантажів, і підтверджується Виконавцем шляхом направлення відповіді засобами факсимільного зв`язку та/або електронною поштою. Час відправлення вантажу здійснюється у дні, визначені замовником, на підставі його заявки.

За 5 календарних днів до початку надання послуг Виконавець зобов`язаний письмово повідомити Замовника про кількість, моделі, вантажепід`ємність та державні номери автомобілів, які будуть надавати послуги (п. 1.3 Договору).

Даний перелік автомобілів фіксується в Додатку № 1 до даного Договору.

Пунктом 1.4 Договору передбачено, що виконавець має право залучати до надання послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед Замовником за будь - які дії та /або бездіяльність (включаючи, але не обмежуючись порушення вимог чинного податкового законодавства), залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. Витрати виконавця на оплату послуг третіх осіб не включаються у вартість наданих замовнику послуг.

Вартість послуг за цим договором визначена у відповідних Додатках, що є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 1.6 Договору виконавець зобов`язується виконати обумовлені цим Договором перевезення власною автомобільною технікою (далі за текстом договору - техніка та або автомобільний транспорт та або автомобіль) чи технікою третіх осіб, як це передбачає п. 1.4 цього Договору. В будь - якому випадку, техніка, якою надаються послуги, мас бути технічно справною. Найменування, модель, кількість техніки, державний номер та ваитажепід`ємність техніки зазначаються в Додатку № 1 до Договору. Термін надання послуг з 01.09.2018 по 31.03.2019.

Виконавець мас право залучати до надання Послуг третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень, при цьому залишаючись відповідальним перед замовником за будь - які дії та /або бездіяльність (включаючи, але не обмежуючись порушення вимог чинного податкового законодавства), залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні. Витрати виконавця на оплату послуг третіх осіб не включаються у вартість наданих замовнику послуг (п. 1.13 Договору).

Виконавець забезпечує перевезення вантажів, передбачених цим договором, із використанням власної та/або техніки, та/або техніки, яка залучена виконавцем відповідно до п. 1.4 Договору, керування та обслуговування якої здійснюється працівниками виконавця та/або працівниками власника техніки та/або безпосередньо власниками техніки (п. 2.1 Договору).

Судовим розглядом установлено, що податкові накладні, отримані від ТОВ Агротранспартнер , внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Оплата за надані послуги проведена позивачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за особовими рахунками та платіжними дорученнями, перелік яких наводиться в акті перевірки та не заперечується відповідачем (т. 1 а.с. 72-81).

Перевезений ТОВ Агротранспартнер товар (зерно) прийнято на зберігання елеваторами, про що складено відповідні первинні документи (т. 2 а.с. 231-250).

Надання вказаних послуг підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення зерна, актами прийому-передачі виконаних робіт та актами надання послуг по договору про надання послуг по перевезенню вантажів № ПВ 23/07/2018-44 СЕМ від 01.09.18, що також надавалися позивачем під час проведення перевірки (т. 1 а.с. 82-250, т. 2 а.с. 1-227, т. 3 а.с. 1-130).

Надані під час перевірки товарно-транспортні накладні підписані та містять печатку третіх осіб, які не є стороною договору, а саме: елеваторів, із визначенням якісних показників та замірів, які здійснювались лабораторіями таких елеваторів при прийманні зерна, що перевозилося автомобілями ТОВ Агротранспартнер .

Отже, до перевірки надавались всі первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами вказаного договору на підтвердження фактичного виконання сторонами їх умов.

Щодо доводів відповідача про дефектність наданих ТОВ Агрофірма Семереньки до перевірки товарно-транспорті накладних (не зазначено реального перевізника) колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Водночас, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, не встановлено правил податкового обліку платників податку, а лише встановлено права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Крім того, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 804/4940/14, вказаній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відтак, зазначення у товарно-транспортних накладних в якості автомобільного перевізника вантажу (зернових культур) ТОВ Агротранспартнер , а не власників транспортних засобів (причепів), перелічених у Додатку 1 до Договору № ПВ 23/07/2018-44 СЕМ від 01.09.2018, не є беззаперечним доказом відсутності реального факту вчинення господарських операцій між вказаним платником податків та ТОВ Агрофірма Семереньки .

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відсутність деяких документів чи недоліки в їх оформленні, не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій у спірних правовідносинах.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі № 820/475/17, а також у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16, зазначених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкові накладні; товарно-транспортні накладні на перевезення зерна; акти прийому-передачі виконаних робіт та акти надання послуг по договору про надання послуг по перевезенню вантажів; платіжні доручення. Спірні господарські операції відображені в регістрах бухгалтерського обліку ТОВ Агрофірма Семереньки .

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо посилань контролюючого органу як на підставу для висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства на те, що згідно з даними інформаційно-аналітичних систем Державної податкової служби України встановлено, що транспортні засоби на балансі ТОВ Агротранспартнер відсутні та відповідно до баз даних Національної автоматизованої інформаційної системи Головного сервісного центру МВС України у ТОВ Агротранспартнер зареєстровані транспортні засоби відсутні, внаслідок чого відсутній реальний факт вчинення господарських операцій із платниками податків за період вересень-грудень 2018 року та позивачем завищено податковий кредит за таким контрагентом, колегія суддів зазначає, що пунктами 1.4 та 1.6 договору на надання послуг по перевезенню вантажів № ПВ23/07/2018-44СЕМ від 01.09.2018 сторони погодили при наданні послуг з перевезення можливість використання автомобілів третіх осіб, які не перебувають у власності ТОВ Агротранспартнер .

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних убачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. У свою чергу, доказів проведення перевірки, яка б встановила факт неможливості контрагентами позивача вчиняти зазначені вище правочини, відповідачем до суду не надано.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 815/225/17, а також у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 825/2387/18, від 21.05.2019 у справі № 820/2516/17.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію з Інформаційної системи відносно контрагента позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Агрофірма Семереньки , як-то: неподання податкової звітності, відсутність трудових ресурсів, відсутність інформації про власні та орендовані фонди, є безпідставним, оскільки така інформація, призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, носить виключно інформативний характер і не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, сформованій у постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_1 , який є власником автомобіля марки DAF 95 XF, державний номер НОМЕР_1 , останній повідомив, що ні ТОВ Агротранспартнер , ні ТОВ Агрофірма Семереньки йому не відомі, ніяких документів, договорів із вказаними підприємствами він не підписував, послуг по перевезенню для ТОВ Агротранспартнер , ТОВ Агрофірма Семереньки не надавав (т. 3 а.с. 150-152), а також на протоколи допитів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 170-177), колегія суддів зазначає таке.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) осіб, в рамках кримінальних справ, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами, про що вказано Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, зазначеній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового розслідування та порядок їх фіксації у протоколах допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (надалі - КПК України)

У частині першій статті 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Згідно із частиною другою статті 23 КПК України не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України встановлено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, показання, отримані на стадії досудового розслідування, можуть бути визначені як докази лише в разі їх отримання під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, до винесення вироку в рамках кримінального провадження протокол допиту, отриманий на стадії досудового розслідування, не може вважатись належним та допустимим доказом в адміністративному судочинстві.

Такі висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 18.09.2019 у справі № 826/12033/14 та у постанові від 22.05.2020 у справі № 804/9510/15.

Наразі, відповідачем до матеріалів справи не надано вироки, висновки яких б мали спроможність підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Агротранспартнер , та були обов`язковими для урахування адміністративним судом відповідно до приписів частини шостої статті 78 КАС України.

Крім того, процесуальні документи, зокрема протоколи допиту свідків, які складені у порядку КПК України, створюються суб`єктами права, що виконують публічну правоохоронну, а не управлінську функцію.

Відтак, ці процесуальні документи є виключно документами кримінального провадження із правовим статусом доказів у кримінальному провадженні і у силу цього не містять жодної податкової інформації у розумінні статті 16 Закону України Про інформацію .

З приводу доводів контролюючого органу про те, що при аналізі зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Агротранспартнер , які включені платником до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень - грудень 2018 року, не встановлено податкових накладних на виконані послуги по перевезенню вантажів з власниками транспортних засобів (додаток № 1 до Договору), а також не проводилась попередня оплата з ними за виконані роботи (правило першої події), колегія суддів зазначає, що згідно з чинним законодавством позивач, як платник податку, не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками чи покупцями товару (робіт, послуг) у ланцюгу, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків від можливої неправомірної діяльності контрагента.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18.

Згідно із п. 36.5 ст.36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Водночас, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду з прав людини, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень, тому вказані вище доводи контролюючого органу не можуть бути покладені в основу судового рішення як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

З огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентом позивача податкового законодавства не приймаються колегією суддів як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання придбаних послуг.

Не подано ГУ ДПС у Сумській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ Агрофірма Семереньки як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Агрофірма Семереньки розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних послуг ТОВ Агрофірма Семереньки та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ Агрофірма Семереньки (01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур) (т. 1 а.с. 14).

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що сам факт заперечення причетності до господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням нереальності спірних операцій, натомість, факт виконання зобов`язань з боку позивача та його контрагента за укладеним договором, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду цієї адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладеного між позивачем та його контрагентом правочинів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків висновків акта від 04.10.2019 за № 78/18-28-04-02/33486731 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30.10.2019 за № 0000111202 про зменшення розміру від`ємного значення за II квартал 2019 року в сумі 558007 грн, № 0000101202 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за II квартал 2019 року в сумі 103543 грн.

Відсутність підстав зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за II квартал 2019 року спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000101202 від 30.10.2019 унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій, зазначених у такому повідомленні-рішенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Суд першої інстанції надав оцінку всім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до всіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/15364/17, від 26.03.2020 у справі № 815/266/18, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 по справі № 480/860/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 05.04.2021 року