Постанова

від 05.04.2021 по справі 160/12505/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 160/12505/19

адміністративне провадження № К/9901/25169/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,

представника позивача Седих Ю. М.

представника відповідача Шаповал В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції адміністративну справу №160/12505/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Головко О.В., Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) від 04 серпня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , платник податків, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач), у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення податкового органу від 27 серпня 2019 року №4267071/1-5353-0461, №426707-5353-0461 на суму орендної плати 834 783, 33 гривні за 2017 рік, 834 783, 33 гривні за 2018 рік, 834 783, 33 гривні за 2019 рік.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розмір та умови внесення орендної плати встановлено у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки та додатковий договір до договору оренди землі. Так, між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 12 серпня 2004 року та додатковий договір до договору оренди землі від 27 квітня 2012 року. На виконання положень зазначених договорів позивач здійснював сплату орендної плати за землю. Позивач зазначає, що у податкового органу відсутні правові підстави проводити розрахунок орендної плати за землю на підставі нової нормативної грошової оцінки тому, просить податкові повідомлення - рішення скасувати.

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року позов задоволено.

Визнано противоправними та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача у справі від 27 серпня 2019 року № 4267071/1-5353-0461, №4267071-5353-0461.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 9 605,00 гривень.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 01 жовтня 2020 року позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року, залишивши в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року.

6. Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2020 року після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Витребувані матеріали справи.

7. Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у судовому засіданні. Під час судового засідання вирішене питання щодо клопотання про заміну відповідача ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на ГУ ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 85/15 від 18 лютого 2004 року про передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 в оренду ОСОБА_1 по фактичному розміщенню автостоянки.

10. На підставі вказаного рішення між позивачем та Дніпропетровською міською радою 12 серпня 2004 року укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:381:0001, загальна площа 0,6977 га.

11. Відповідно до акта приймання-передачі земельної ділянки від 12 серпня 2004 року, код цільового використання землі 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

12. Також 27 квітня 2012 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладений додатковий договір до договору оренди землі від 12 серпня 2004 року, за умовами якого розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання.

Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витязі із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід`ємними додатками даного договору. Розмір орендної плати переглядається щорічно на початку кожного бюджетного року не пізніше 31 січня поточного року. При перегляді орендної плати аналізу підлягають: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням щорічного коефіцієнта індексації, цільового призначення та функціонального використання земельної ділянки. Порядок перегляду орендної оплати встановлюється Податковим кодексом України.

13. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 15 липня 2015 року № 4/65 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Дніпропетровська затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста, яке введено в дію з 01 січня 2016 року. Нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки визначена у сумі 10 500 393, 99 гривень.

14. Позивачем 01 серпня 2018 року отримано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 13/240718/03-07, кадастровий номер 1210100000:01:381:0001, за адресою АДРЕСА_1 , коефіцієнт Кф 1,00. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначено у розмірі 10 500 393, 99 гривень.

15. Разом з тим, контролюючим органом, при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень було використано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 26 липня 2018 № 51/240718/03-07 із нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки у розмірі 27 826 111, 09 гривень, коефіцієнт Кф 2,50.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, який не є суб`єктом цивільно-правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, шляхом застосування іншого коду цільового використання землі, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору. При цьому, суд зазначив, що зміна коду цільового використання землі є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нарахування орендної плати за землю проведено податковим органом на підставі даних Держгеокадастру з урахуванням приписів статті 286 Податкового кодексу України.

18. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що отриманий позивачем витяг із технічної документації, містить інформацією щодо визначення грошової оцінки спірної земельної ділянки станом на 01 січня 2016 року, тоді як оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані з урахуванням витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01 січня 2017 року. Тобто, податковим органом було отримано актуалізовану інформацію щодо коефіцієнту та грошової оцінки землі. Доказів визнання протиправними та скасування відповідних змін позивачем до суду не надано.

19. При цьому суд не взяв до увагу в якості належного та допустимого доказу в даній адміністративній справі надану представником позивача копію рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/1828/20, предметом спору у якій були договірні правовідносини між ОСОБА_1 та Дніпровською міською радою щодо внесення змін до додаткової угоди від 21 травня 2019 року до договору оренди землі від 12 серпня 2004 року, оскільки, на думку суду, це не пов`язано зі спірними правовідносинами в даній адміністративній справі (ані за періодом спірних правовідносин, ані за суб`єктним складом правовідносин, ані за предметом спору).

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, вважає рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

21. Зокрема, позивач звертає увагу на тому, що сформований витяг нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26 липня 2018 року за № 51/240718/03-07, не може вважатися достовірним, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася 24 квітня 2019 року, тобто пізніше ніж було визначено у витязі нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зазначений витяг складений з порушенням принципів належного урядування, правової визначеності та пропорційності, що призвело до безпідставного збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а відтак і переплати з боку позивача орендної плати.

22. При цьому, позивач акцентує увагу на тому, що податковий орган застосував витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформований 26 липня 2018 року за № 51/240718/03-07 на суму оцінки 27 826 111,09 гривень без документального підтвердження від Дніпровської міської ради, відділу міста Дніпро Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області про зміну цільового призначення земельної ділянки, що вимагає Закон України Про оцінку земель .

23. Окрім того, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2020 року, яке набрало законної сили 21 липня 2020 року та яким підтверджується неправомірність витягу нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 26 липня 2018 року за № 51/240718/03-07 на підставі якого нараховується орендна плата за 2019 рік та спростовуються підстави для донарахування податковим органом орендної плати за 2017, 2018 роки.

24 . Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та наполягав на їх задоволенні. Наголошував на неналежному встановленні та надання правової оцінки судом апеляційної інстанції обставин справи щодо безпідставної зміни коду цільового використання землі, який був визначений у договорі оренди землі на інший, що мало вплив на зміну відповідного коефіцієнту Кф з 1,00 на 2,50, що призвело до безпідставної підвищення розміру орендної плати. Також вказував, на безпідставності не прийняття до уваги цим судом судового рішення, Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 199/1828/20, а також на існування інших судових рішень якими на даний час визначене безпідставне та протиправне формування спірних показників у витязі застосованому податковим органом.

25. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував у повному обсязі проти доводів та вимог касаційної скарги. Посилався на законність та правомірність визначення розміру орендної сплати та відповідних показників коефіцієнту та коду цільового використання землі. Не заперечував проти відсутності належного встановлення усіх обставин справи та правового обґрунтування в постанові суду апеляційної інстанції щодо спірних правовідносин.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

27. Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

28. Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285- 287 цього розділу.

29. Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

30. Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

31. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

32. Відповідно до пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належать, зокрема, надання відомостей з Державного земельного кадастру щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону.

33. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2011 року № 1386 затверджений Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, пунктом 4 якого передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача.

34. Згідно з частиною першою статті 193-194 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

35. Для реалізації контролюючим органом повноважень щодо адмініструванням земельного податку законодавством встановлено порядок та способи отримання необхідних відомостей для здійснення відповідних функцій, зокрема щодо площі земельної ділянки, нормативно-грошової оцінки, коефіцієнтів.

36. Відповідно до частини першої статті 38 Закону України Про Державний земельний кадастр від 7 липня 2011 року № 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

37. Як вбачається з доводів касаційної скарги, скаржник дійсно неодноразово повідомляв суд про безпідставну зміну коду цільового призначення земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту Кф за 2017, 2018 роки, що має значення для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проте саме суд апеляційної інстанції не надав вмотивованої оцінки вказаному та не звернув на це уваги.

38. Відтак, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у цій справі суд апеляційної інстанції не досліджував питання правомірності нарахування податковим органом самого податкового зобов`язання за 2017 - 2018 роки, визначеного в спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема не було досліджено та встановлено дійсний розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також зміни коду цільового використання вказаного у договорі та витязі нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в контексті укладеного договору оренди землі з урахуванням змін до договору у спірному періодах, так само не звернуто уваги на різницю відповідного коефіцієнта нормативної грошової оцінки земель по періодах, що має вирішальне значення для правильного вирішення справи. Наведений коефіцієнт, характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

39. Щодо податкового зобов`язання визначеного позивачу за 2019 рік, то Суд звертає увагу на наступному.

40. Подаючи заперечення на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 звернув увагу на додаткову угоду від 21 травня 2019 року до договору оренди землі від 12 серпня 2004 року, окремі пункти якої в подальшому оскаржені в порядку цивільного судочинства (справа № 199/1828/20).

41. Зокрема, у справі № 199/1828/20 оскаржено положення додаткової угоди від 21 травня 2019 року до договору оренди землі від 12 серпня 2004 року в частині визначення цільового призначення земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:381:0001.

42. Судом апеляційної інстанції не досліджено зазначені документи надані позивачем у справі, не з`ясовано результати оскарження окремих положень додаткової угоди від 21 травня 2019 року до договору оренди землі від 12 серпня 2004 року в частині визначення цільового призначення земельної ділянки та вплив зазначеного оскарження на Коефіцієнт Кф у 2019 році, відповідно і на нормативну грошову оцінку земельної ділянки у цьому році.

43 . Окрім цього, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо не прийняття обставини, встановлені судом першої інстанції стосовно різної інформації, отриманої позивачем та податковим органом від органу Держгеокадастру в частині коефіцієнту та грошової оцінки спірної земельної ділянки, такими, що впливають на правомірність нарахування податковим органом позивачеві податкового зобов`язання, адже інформація, отримана відповідачем з офіційних джерел та не може піддаватися сумніву з боку суду.

44 . Надаючи таку оцінку та ставлячи пріоритет одного витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку отриманого позивачем та відповідачем суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що позивачем також був отриманий витяг з офіційних джерел, при цьому порядок отримання таких витягів судом не перевірявся.

45 . Суд ще раз наголошує, що наведений коефіцієнт Кф, є таким, що характеризує функціональне використання земельної ділянки та має визначальне значення на визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в свою чергу має вплив на розмір орендної плати, а тому вважати його таким, що не впливає на правомірність нарахування відповідачем податкового зобов`язання, є помилковим.

46 . Судом апеляційної інстанції не надано також належного правового обґрунтування висновкам суду першої інстанції щодо того, що податковий орган, який не є суб`єктом цивільно - правових відносин у цій справі, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення - рішення, фактично змінив умови договору в частині визначення збільшення розміру орендної плати, шляхом застосування іншого коду цільового використання землі, що в свою чергу є порушенням норм матеріального права та умов договору. Таким чином, у разі зміни коду цільового використання землі є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками.

47 . З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законним і обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанцій щодо висновків про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за 2017, 2018, 2019 роки, оскільки ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

48. За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

49. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

50. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

51. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду апеляційної інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При цьому, при наданні правової оцінки, не виключена можливість за наявності на то відповідних підстав, врахувати судові рішення, якими вирішувалися певні питання, що мають значення для цієї справи.

52 . З огляду на положення частини другої статті 341 КАС України, Суд касаційної інстанції не приймає до уваги спрямовану на адресу суду копію Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі № 160/11378/20.

53. Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

54. Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

55. Ураховуючи те, що в межах цієї справи основним спірним питанням є належним чином встановлення фактичних обставин справи та надання їм вже належної правової оцінки, безпосередньо, але не виключно витягам технічної документації про нормативно-грошову оцінку отриманого позивачем та відповідачем, в яких мають місце різні показники, порушення норм права допустив суд апеляційної інстанції, судове рішення суду апеляційної інстанції у цій справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

56 . Окрім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що не приймає доводи позивача стосовно того, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права у подібних правовідносинах всупереч висновкам Верховного Суду викладеного у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 2а/0470/5301/12, з огляду на наступне.

57. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25 квітня 2018 у справі № 910/24257/16).

58. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г).

59. Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення у справі № 2а/0470/5301/12, висновки, якого, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив, що висновок суду касаційної інстанції не стосується спору про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата фізичних осіб. Предметом спору у справі № 2а/0470/5301/12 є визнання неправомірними дії Управління Держкомзему в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області щодо відмови Товариству у перегляді коефіцієнта функціонального використання в даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок та зобов`язання зробити перерахунок нормативної грошової оцінки. З огляду на зазначене правовідносини у справі № 2а/0470/5301/12 та у справі № 160/12505/19 не є подібними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача Головне Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на Головне Управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658).

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року - задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року - скасувати, а справу № 160/12505/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов