Ухвала

від 09.08.2021 по справі 160/12505/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 160/12505/19

адміністративне провадження № К/9901/26425/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №160/12505/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

19.07.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №160/12505/19 (згідно з трек-номером надіслано 14.07.2021).

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №160/12505/19 ним отримано 15.06.2021, що підтверджується наданою копією супровідного листа суду апеляційної інстанції від 08.06.2021 №160/12505/19 (852/6424/21) з відміткою про реєстрацію 15.06.2021 за вх. №35980/5. Враховуючи викладене та положення частини 2 статті 329 КАС України, клопотання скаржника є обґрунтованим.

Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що Третім апеляційним адміністративним судом неправильно застосовано підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288., пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №160/2185/20, від 02.12.2020 у справі №160/2705/19, від 18.01.2021 у справі №540/2244/19, постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 у справі №21-274а14, від 07.04.2015 у справі №21-117а15, від 14.04.2015 у справі №21-165а15, від 24.04.2015 у справі №21-131а15.

Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Вказані скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, а наведені витяги з них стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції враховував практику Верховного Суду, викладену у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справа №813/3819/17. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість при врахуванні даної правової позиції.

Також податковим органом зазначено про неврахування судами доказів, наявних у матеріалах справи. Однак при цьому скаржником не вказано відповідну підставу касаційного оскарження, не обґрунтовано порушення судами норм матеріального права.

Верховний Суд зазначає, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.

Тобто, при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, необхідності здійснення переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 у справі №160/12505/19 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва