Постанова

від 29.03.2021 по справі 607/17762/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17762/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/186/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Денисюк В.А.

сторін:

представника апелянта - ОСОБА_1 ,

представників позивача - Кметика Я.В., Процишина В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/17762/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2020 року, ухвалене суддею Черніцькою І.М., повний текст якого складено 09 жовтня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Великогаївської сільської ради Тернопільського району, треті особи, без самостійних вимог - Тернопільська міська рада, Тернопільська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Міжрайонне управління Держгеокадастру у Тернопільському районі та м.Тернополі, Служба автомобільних доріг у Тернопільській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними державних актів, договору оренди землі та вилучення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Великогаївської сільської ради Тернопільського району, треті особи без самостійних вимог - Тернопільська міська рада, Тернопільська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Міжрайонне управління Держгеокадастру у Тернопільському районі та м.Тернополі, Служба автомобільних доріг у Тернопільській області про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсними державних актів, договору оренди землі та вилучення земельних ділянок.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що йому згідно державного акту серії І-ТР №038907 від 06 липня 1999 року на праві власності належить земельна ділянка площею 2.72 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Великогаївської сільської ради. При виготовлені технічної документації на вказану земельну ділянку для присвоєння їй кадастрового номеру було встановлено, що частину його земельної ділянки захоплено відповідачами. Так, частина земельної ділянки кадастровий номер 6125281700:01:018:0059, яка передана в оренду ОСОБА_8 , накладається на його земельну ділянку в розмірі 0.0131 га. Земельна ділянка ОСОБА_9 кадастровий номер 6125281700:01:001:0025, накладається на його земельну ділянку в розмірі 0.2533 га. Земельна ділянка ОСОБА_10 кадастровий номер 612581700:01:001:0442, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 04 серпня 2011 року, накладається на його земельну ділянку в розмірі 0.0544 га. Внаслідок накладки на його земельну ділянку земельних ділянок відповідачів, площа його земельної ділянки зменшилась на 0.32 га., чим порушено його право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю. З метою з`ясування причин зменшення площі належної йому земельної ділянки, він звернувся з відповідними листами, а саме: до Тернопільської обласної державної адміністрації, яка повідомила своїм листом № П-15/1410 від 01 жовтня 2015 року, що вказані порушення землекористування не належать до її компетенції; до Тернопільської міської ради, яка повідомила листом № 87761/08 від 12 жовтня 2015 року, що смуга відводу в районі перехрестя від вул.Об`їзна - вул.Гайова - вул.Протасевича - с.В.Гаї із сторони вул.Протасевича становить 43 м., з сторони вул.Об`їзна - 74 м.; до Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, яка згідно довідки від 01 жовтня 2015 року №-14-22/1166 повідомила, що ширина смуги відводу автомобільної дороги Тернопіль-Козівка-Хоростків, яка суміжна з ділянкою ОСОБА_11 , складає 14.5 м. від осі дороги. Позивач вважає, що при наданні земельних ділянок ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в оренду та у власність, при їх виділенні не було враховано зазначені норми відступу від дороги та не враховано вже давно існуючий план земельних ділянок (паїв), які передавалась у власність пайовикам земельних ділянок ТВ Поділля , до числа яких входить також ОСОБА_6 , який ще в 1999 році отримав правовстановлюючий документ на дану земельну ділянку та по даний час користується нею.

У зв`язку з викладеним позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 2.72 га. зі сторони відповідачів, шляхом:

- скасування договору оренди від 11 травня 2006 року, укладеного між Тернопільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_8 , вилучення у неї частини земельної ділянки кадастровий номер 6125281700:01:018:0059, яка накладається на земельну ділянку позивача в розмірі 0.0131 га.;

- скасування державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_10 , вилучення у нього частини земельної ділянки кадастровий номер 6125281700:01:001:0442, яка накладається на земельну ділянку позивача в розмірі 0.0544 га.;

- скасування державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_9 , вилучення у нього частини земельної ділянки, кадастровий номер 6125281700:01:001:0025, яка накладається на земельну ділянку позивача в розмірі 0.2533 га.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2020 року позов задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_6 перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.72 га., яка розташована на території Великогаївської сільської ради та належить останньому на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І-ТР №038907 від 06 липня 1999 року шляхом:

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК 297302 від 04 серпня 2011 року, виданого на ФОП ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0.0661 га. для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий номер 6125281700:01:001:0442;

- визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ 468858 від 30 листопада 2006 року, виданого на ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 1.42 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125281700:01:001:0025;

- визнання недійсним договору оренди землі від 12 травня 2016 року, укладеного між Великогаївською сільською Радою та ОСОБА_8 щодо оренди земельної ділянки площею 0.30 га., кадастровий номер 6125281700:01:018:0059, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 17 травня 2016 року, в частині накладення 0.0124 га. на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.72 га., яка розташована на території Великогаївської сільської ради та належить ОСОБА_6 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Великогаївської сільської ради на користь ОСОБА_6 судовий збір у рівних долях по 365.40 грн. з кожного.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_10 , представник відповідача ОСОБА_10 - адвокат Багранюк В.С. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент звернення до суду та відкриття провадження у справі позовна заява позивача не містила відомостей, доказів чи посилань позивача на звернення до державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Тернопільському районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2.7226 га. Зазначає, що позивачем, в порушення положень ч.ч.1, 2 ст.131 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) у судовому засіданні 05 липня 2016 року подано суду копію рішення державного кадастрового реєстратора, яким позивачу відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК. Однак, без будь-якого обгрунтування чи доведення поважності причини неможливості звернення до кадастрового реєстратора до початку розгляду справи по суті та отримання такого рішення до розгляду справи по суті. Звертає увагу, що у висновку експерта судової земельно - технічної експертизи від 27 червня 2018 року №594/18-22 використано неналежні джерела вихідних даних під час проведення експертизи, оскільки замість довідок, виданих Великогаївською сільською радою та графічних матеріалів до Технічного звіту по коректуванню планового матеріалу зйомок минулих років від 1995 року, експерт мав досліджувати Генеральні плани села Великі Гаї та міста Тернополя, чинні на момент виготовлення технічних документацій учасників справи. Апелянт вважає, що через відмову у задоволенні клопотання про проведення повторної експертизи, має місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, приймаючи заяви про уточнення позовних вимог та доповнення та уточнення підстав позову від 10 січня 2019 року, які подані з порушенням ч.ч.3, 5 ст. 49 ЦПК України, та відмовляючи відповідачу ОСОБА_10 у задоволенні клопотання про проведення повторної земельно-технічної експертизи, суд першої інстанції надав очевидну процесуальну перевагу стороні позивача.

У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2020 року частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_10 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову цій частині відмовити.

05 січня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_6 - адвоката Кметика Я.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що під час розгляду даної справи її було передано іншому складу суду, після чого розгляд справи почався із стадії підготовчого провадження, в ході якого позивачем, в силу вимог ст.189 ЦПК України, і були надані відповідні докази та уточнені позовні вимоги, які в подальшому і були дослідженні судом першої інстанції. Вказує, що після витребування додаткових документів з Держгеокадастру у Тернопільському районі та Великогаївської сільської ради було встановлено факт незаконного виділення та передачі у приватну власність головою Тернопільської районної державної адміністрації ОСОБА_12 земель громади м.Тернополя та земель державного значення, що перебувають в підпорядкуванні Служби автомобільних доріг в Тернопільській області, а також незаконного виділення землі на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві приватної власності. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції позбавив відповідача ОСОБА_10 можливості для спростування такого висновку експерта, не відповідає дійсності та ґрунтується лише на припущеннях, оскільки для спростування висновку експерта відповідачем ОСОБА_10 не було надано жодних доказів.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Молень Р.Б. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Преставники позивача - ОСОБА_7 та адвокат Кметик Я.С. проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Крім того, 12 січня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_9 про розгляд справи за його відсутності.

21 січня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду надійшла заява представника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - З. Безкоровайного про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

22 березня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_8 - адвоката Боднар О.В. про розгляд справи за відсутності відповідача.

Апеляційна скарга подана лише в частині задоволених позовних вимог довідповідача ОСОБА_10 , а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Позивачу ОСОБА_6 на праві приватної власності належить земельна ділянка. Площею 2.72 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великогаївської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії І-ТР №038907 від 06 липня 1999 року.

З вказаного державного акту вбачається, що суміжними землекористувачами зазначені: від А до Б - землі відділу шляхів сполучення Тернопільського міськвиконкому; від Б до В - Тернопільського облавтодору; від В до А - землі товариства власників Поділля (т.1 а.с.5-6).

Як вбачається з договору оренди землі від 11 травня 2006 року, укладеного між Тернопільською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_8 (орендар), орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва комплексу по обслуговуванню автотранспорту території Великогаївської сільської ради, площею 0.30 га. - за рахунок земель департаменту житлово-комунального господарства Тернопільської міської ради. Строк дії договору до 03 березня 2016 року (т.1 а.с.7-8).

12 травня 2016 року між Великогаївською сільською радою (Орендодавцем) та ОСОБА_8 (Орендарем) укладено договір оренди землі, згідно умов якого Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0.30 га. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (обслуговування комплексу по обслуговуванню автомобілів), яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 . Строк дії договору 7 років - до 12 травня 2023 року (т.1 а.с.191-194).

Згідно інформації з державного земельного кадастру про право власності, речові права на земельну ділянку від 25 жовтня 2018 року встановлено, що власником земельної ділянки площею 0.3001 га., цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд, за кадастровим номером 6125281700:01:018:0059, яка розташована на території Великогаївської сільської ради є Великогаївська сільська рада. Право оренди - ОСОБА_8 (т.3 а.с.174).

Вказаний факт також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за №НВ-6104087922017 від 07 листопада 2017 року (т.2 а.с.188).

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №468858 від 30 листопада 2006 року, ОСОБА_9 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6125281700010010025, площею 1.42 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Вказаний факт також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за №НВ-6104088202017 від 07 листопада 2017 року (т.2 а.с.185).

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу від 18 грудня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за №5171, встановлено, що 18 грудня 2020 року ОСОБА_13 продав, а ОСОБА_14 купила належну йому земельну ділянку площею 0.0660 га. з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства), кадастровий номер 6125281700010010442, на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району (т.2 а.с.228).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 27 жовтня 2016 року за №31-1916-99.9-1426/2-16, земельна ділянка кадастровий номер 6125281700010010442 належить на праві власності ОСОБА_10 , придбана ним у ОСОБА_14 , яку остання придбала у ОСОБА_13

ОСОБА_10 є власником земельної ділянки площею 0.0661 га. для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий номер 6125281700:01:001:0442, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК 297302 від 04 серпня 2011 року.

Вказаний факт також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки за №НВ-6104087162017 від 07 листопада 2017 року (т.2 а.с.180).

04 липня 2016 року позивач звернувся до державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Тернопільському районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2.7226 га., яка розташована на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району (т.1 а.с.113).

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Тернопільському районі від 04 липня 2016 року відмовлено позивачу у внесенні відомостей до ДЗК, оскільки є перетин ділянки позивача із іншими земельними ділянками, а саме:

з ділянкою 6125281700:01:018:0059 площа співпадає на 0.4538%;

з ділянкою 6125281700:01:001:0442 площа співпадає на 1.9965%;

з ділянкою 6125281700:01:001:0025 площа співпадає на 9.2996%.

Рекомендовано усунути перетин земельних ділянок (т.1 а.с.114).

На підставі ували суду у справі проведена земельно-технічна експертиза, за наслідками якої складено висновок від 27 червня 2018 року №594/18-22 (т.3 а.с.103-110), згідно якого встановлено, що:

- фактична площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_15 не відповідає площі та конфігурації земельної ділянки, що наявні у Державному акті серії І-ТР №038907 від 06 липня 1999 року;

- накладання земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку позивача, зокрема перетин (площа співпадіння) із земельною ділянкою 6125281700:01:018:0059 становить 0.4538 %, що в еквіваленті земельної ділянки становить 0.0124 га. Перетин (площа співпадіння) із земельною ділянкою 6125281700:01:001:0442 становить 1.9965 %, що в еквіваленті земельної ділянки становить 0.0544 га. Перетин (площа співпадіння) із земельною ділянкою 6125281700:01:001:0025 становить 9.2996%, що в еквіваленті земельної ділянки становить 0. 2532 га;

- твердження щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6125281700:01:001:0442 за рахунок земель запасу - пасовища є цілком таким, що не відповідає дійсності. Дана земельна ділянка відведена за рахунок земель смуг відводу автомобільних доріг та земель, що надані у користування громадянам. Земельна ділянка 6125281700:01:018:0059 відводилася за рахунок земель департаменту житлово-комунального господарства Тернопільської міської ради (захисні насадження (чагарники)). Фактично земельна ділянка, що відведена ОСОБА_8 для ведення підприємницької діяльності облаштована за рахунок земель департаменту житлово-комунального господарства Тернопільської міської ради (захисні насадження (чагарники)) та земель категорії сільськогосподарського призначення, що надані у власність/користування, в тому числі і за рахунок частини земельної ділянки позивача, а також відповідача ОСОБА_9 ;

- накладання земельних ділянок ОСОБА_9 та ОСОБА_15 спричинено похибкою у визначенні поворотних кутів земельної ділянки ОСОБА_9 , що і вказано у Додатку 1. Виправлення такої похибки технічно можливе тільки після звернення ОСОБА_9 щодо внесення змін у відомості цієї ділянки. Однак, тут слід наголосити, що виникає неможливість виконати прив`язку меж земельної ділянки ОСОБА_9 (також і стосується земельної ділянки ОСОБА_15 в частині межування із земельною ділянкою ОСОБА_8 ) до осі об`їзної дороги м.Тернополя, оскільки фактична межа земельної ділянки ОСОБА_8 виходить за межі смуги відводу автомобільної дороги та в межах точності відповідає межам, визначених правовстановлюючими документами та документацією із землеустрою. Технічної можливості виправити накладання земельних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_15 - не існує, оскільки ділянка ОСОБА_10 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства облаштована за рахунок смуг відводу автомобільних доріг та ділянки, яка належить ОСОБА_16 . Окрім того, ділянка ОСОБА_15 має прив`язку меж до осей автомобільних доріг.

Згідно листа ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою від 10 квітня 2019 року за №01-10/361 вбачається, що ДП Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою у 1999 році виготовило проект організації території земельних ділянок №4 першочергового поділу на земельні ділянки (паї) з видачею державних актів на право власності на землю громадянам с.В. Гаї, які вийшли з членів КСП Поділля . У 2005 році підприємство виготовило проектну документацію ОСОБА_17 . Ознайомившись із матеріалами справи ДП вважає, що накладення земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_9 можливо технічно переробити за умов погодження суміжними землекористувачами та звернення ОСОБА_9 до землевпорядної організації, яка розробляла документацію для внесення змін до неї з наступними внесеннями змін в ДЗК. Виправлення у накладення земельних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_6 не є можливим, оскільки земельна ділянка ОСОБА_10 облаштована за рахунок смуг автомобільних доріг та ділянки, що належить позивачу (т.4 а.с.37-39).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Виходячи з положень статті 152 ЗК України та роз`яснень, які містяться у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 155 ЗК України, в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-836цс15.

Згідно з вимогами ч.1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.2 ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з абзацом першим частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною дев`ятою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини четвертої-сьомої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з пунктом 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок) внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України Про державний земельний кадастр та цього Порядку.

Відповідно до пункту 107 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 24 Закону України Про державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 2.72 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Великогаївської сільської ради.

04 липня 2016 року позивач звернувся до державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Тернопільському районі із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 2.7226 га., яка розташована на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району.

Рішенням державного кадастрового реєстратора позивачу відмовлено у внесенні відомостей до ДЗК, оскільки є перетин його ділянки із ділянкою 6125281700:01:018:0059 (площа співпадає на 0.4538%); перетин з ділянкою 6125281700:01:001:0442 (площа співпадає на 1.9965%); перетин з ділянкою 6125281700:01:001:0025 (площа співпадає на 9.2996%). Рекомендовано усунути перетин земельних ділянок.

Висновком земельно-технічної експертизи встановлено, що фактична площа та конфігурація земельної ділянки ОСОБА_15 не відповідає площі та конфігурації земельної ділянки, що наявні у Державному акті серії І-ТР №038907 від 06 липня 1999 року.

Експертом встановлено факт накладання земельних ділянок відповідачів на земельну ділянку позивача. Зокрема, перетин (площа співпадіння) із земельною ділянкою 6125281700:01:018:0059 становить 0.4538%, що в еквіваленті земельної ділянки становить 0.0124 га. Перетин (площа співпадіння) із земельною ділянкою 6125281700:01:001:0442 становить 1.9965%, що в еквіваленті земельної ділянки становить 0.0544 га. Перетин (площа співпадіння) із земельною ділянкою 6125281700:01:001:0025 становить 9.2996%), що в еквіваленті земельної ділянки становить 0.2532 га.

Крім того, експертом встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_10 з кадастровим номером 6125281700:01:001:0442 відведена за рахунок земель смуг відводу автомобільних доріг та ділянки, яка належить ОСОБА_16 .

Апеляційнйи суд звертає увагу на те, що технічної можливості виправити накладання земельних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_15 - не існує, оскільки ділянка ОСОБА_10 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства облаштована за рахунок смуг відводу автомобільних доріг.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК 297302 від 04 серпня 2011 року, виданого ФОП ОСОБА_10 на земельну ділянку площею 0.0661 га. для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий номер 6125281700:01:001:0442, оскільки набуття права власності на земельну ділянку, яка на законних підставах перебуває в постійному користуванні (власності) іншої особи, є прямим порушенням прав такої особи на належне користування землею.

Доводи представника апелянта про те, що позивачем в порушення положень ст.131 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року) подано суду копію рішення державного кадастрового реєстратора, яким відмовлено позивачу у внесенні відомостей до ДЗК, колегія суддів відхиляє, оскільки у судовому засіданні 05 липня 2016 року, у відповідності до ст.73 ЦПК України (в редакції до 15 грудня 2017 року), суд першої інстанції постановив протокольну ухвалу, якою задоволив клопотання позивача про долучення вказаного доказу (т.1 а.с. 117-118).

Твердження представника апелянта щодо необгрунтованості наданого висновку експерта судової земельно - технічної експертизи від 27 червня 2018 року № 594/18-22 є безпідставними та жодними доказами не підтвердженні.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Однак, згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що висновок експерта №594/18-22 970 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 27 червня 2018 року містить докладний опис проведеного експертом дослідження, належно мотивований та науково обґрунтований з поставлених запитань, виконаний кваліфікованим спеціалістом, який попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, у відповідності до Закону України Про судову експертизу №4038-ХІІ від 25 лютого 1994 року та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертиних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року.

Таким чином, оцінивши вказаний висновок за правилами ст.89 ЦПК України суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність даного висновку експерта чи суперечливість його іншим матеріалам справи, а тому він є належним та допустимим доказом у справі.

Пояснення представника апелянта про те, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволені клопотання про призначення повторної експертизи, позбавив відповідача ОСОБА_10 можливості для спростування висновку експерта від 27 червня 2018 року № 594/18-22, є таким що не відповідають дійсності та грунтується лише на припущеннях.

Доводи представника апелянта про те, що судом не дано оцінки аргументам відповідача ОСОБА_10 , наведеним у клопотанні про призначення повторної експертизи та заяві про відвід експерта, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 червня 2019 року надано правову оцінку вказаним клопотанням та відмовлено у їх задоволенні (т.4 а.с.130-132).

Не заслуговують до уваги твердження представника апелянта про те, що подання позивачем та прийняття судом заяви про уточнення позовних вимог та доповнення та уточнення підстав позову від 10 січня 2019 року є порушенням ст.49 ЦПК України, виходячи з наступного.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 липня 2018 року, у зв`язку із закінчення терміну повноважень головуючої судді Сташків Н.М., дану справу розподілено судді Черніцькій І.М.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання.

Підготовче судове засідання неодноразово за клопотанням учасників справи відкладалось.

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року, занесеною до протоколу судового засідання (т.3 а.с. 241-242), закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Таким чином, позивачем до закінчення підготовчого судового засідання в силу вимог ст. 189 ЦПК України надані відповідні докази та уточнені позовні вимоги, які в подальшому і були дослідженні судом першої інстанції.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 05 квітня 2021 року.

Головуючий

Судді