Постанова

від 31.03.2021 по справі 488/921/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

31.03.21

22-ц/812/479/21

Єдиний унікальний номер судової справи: 488/921/15-ц

Номер провадження № 22-ц/812/479/21 Суддя - доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В.М.,

за участю: представника позивача - Безушко В.В., представника відповідача -Кириличенко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства УкрСиббанк , подану в його інтересах адвокатом Безушко Вікторією Валеріївною

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді - Селіщевої Л.І. в приміщенні того ж суду о 16 год. 42 хв. по справі за позовом Акціонерного товариства УкрСиббанк (надалі - АТ УкрСиббанк ) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства Кірандія про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ПАТ УкрСиббанк , яке в подальшому змінило назву на АТ УкрСиббанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Приватного підприємства Кірандія про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що 05 лютого 2008 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк та яке в подальшому змінило назву на АТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11294172000, згідно якого остання отримала грошові кошти у розмірі 165 900 доларів США зі строком повернення до 02 лютого 2018 року та зобов`язалася сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягала перегляду відповідно до умов кредитного договору. Сторони також домовились, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк, Банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі, збільшеному вдвічі від ставки, визначеної за користування кредитом.

Цього ж дня з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитом, між АКІБ УкрСиббанк правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк та яке в подальшому змінило назву на АТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено договір поруки б/н, згідно якого остання взяла на себе солідарне зобов`язання відповідати за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

Крім цього, 05 лютого 2008 року між АКІБ УкрСиббанк правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк та яке в подальшому змінило назву на АТ УкрСиббанк та Приватним підприємством Кірандія укладений договір поруки б/н, згідно якого вказане підприємство взяло на себе солідарне зобов`язання відповідати за належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

Банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, натомість в порушення умов кредитного договору позичальниця ОСОБА_1 від своєчасного виконання зобов`язань ухиляється, в тому числі по своєчасному поверненню кредиту за встановленим графіком та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитними коштами.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальницею взятих на себе зобов`язань станом на 03 лютого 2015 року виникла заборгованість у розмірі 74 548,40 доларів США, що еквівалентно 1 203 732,72 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 65 189,82 доларів США, що еквівалентно 1 052 619,76 грн.; заборгованості за відсотками - 9 358,58 доларів США, що еквівалентно 151 112,95 грн.; заборгованість по сплаті пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за кредитом у сумі - 34 277,81 грн.,з яких: пеня за прострочення сплати кредиту - 21 835,42 грн.; пеня за прострочення сплати відсотків - 12 442,39 грн.

На неодноразові вимоги Банку до позичальниці та поручителів щодо сплати кредитної заборгованості в добровільному порядку, заборгованість залишається непогашеною.

Посилаючись на зазначені обставини позивач, просив суд стягнути достроково на свою користь з відповідачів в солідарному порядку вказану заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ УкрСиббанк заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11294172000 від 05 лютого 2008 року у сумі - 74 548,40 доларів США,що еквівалентно за курсом НБУ станом на 03 лютого 2015 року 1 203 732,72 грн., із яких: заборгованість за кредитом - 65 189,82 доларів США, що еквівалентно 1 052 619,76 грн.; заборгованість за відсотками - 9 358,58 доларів США, що еквівалентно 151 112,95 грн., а також заборгованість по сплаті пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за кредитом у сумі 34 277,81 грн., з яких: 21 835,42 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту; 12 442,39 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків. Стягнуто на користь АТ УкрСиббанк з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 654 грн. Стягнуто з АТ УкрСиббанк на користь ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи у розмірі 4 753,92 грн.

У задоволенні позовних вимог АТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 та ПП Кірандія про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а позичальниця систематично порушувала строки погашення кредиту є підстави для стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволені вимог до ОСОБА_2 суд виходив з того, що договір поруки від 05 лютого 2008 року, який укладено між Банком та останньою на забезпечення кредитного договору підписаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Вимоги до ПП Карандія задоволенню не підлягають у зв`язку з пропуском шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя.

Не погодившись з рішенням суду представник АТ УкрСиббанк адвокат Безушко В.В. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила рішення суду в частині відмови у стягненні кредитної заборгованості з ОСОБА_2 та ПП Кірандія скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з позовом про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів позивач звернувся в межах визначеного ч.4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку з дати направлення вимог про дострокове повернення кредиту у зв`язку з чим підстави для визнання поруки відповідачів припиненими відсутні. Також зазначає, що судом першої інстанції було порушено порядок збору вільних умовно-вільних та порядок відібрання експериментальних зразків підпису ОСОБА_2 , оскільки судове засідання для цього не призначалось, представник позивача не був присутній при відібрані та надання зразків підпису відповідачки. Крім того звертає увагу на суперечливу поведінку ОСОБА_2 , яка спочатку не заперечувала факт підписання нею договору поруки, в подальшому змінила свою поведінку, при цьому ані зустрічного, ані окремого позову до банку не пред`являла.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Кириличенко О.А. заперечувала проти її задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України ).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України ).

Такі випадки передбачені статтею 193 , частиною четвертою статті 524 ЦК України , Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від16 квітня 1991 року №959-XII, Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР.

Згідно зі ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 05 лютого 2008 року між АКІБ УкрСиббанк , правонаступником якого є АТ УкрСиббанк та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11294172000, згідно якого остання отримала кредит у розмірі 165 900 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору становить 837 795 грн. (т. 1 а.с. 5-11).

Відповідно до п. 1.2.2. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток № 1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 02 лютого 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Пунктом 1.3.1. договору сторони визначили, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,90 %. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процента ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору.

Строк оплати процентів за договором - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти (п. 1.3.4 Договору).

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між Банком та ОСОБА_2 02 лютого 2008 року укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла на себе зобов`язання у повному обсязі відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору (т.1 а.с. 15-16).

Крім того, 02 лютого 2008 року між банком та ПП Кірандія в забезпечення кредитного договору укладено договір поруки, за умовами якого підприємство взяло на себе зобов`язання у повному обсязі відповідати перед банком за невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору (т.1 а.с. 17-18).

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12 , 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог про дострокове стягнення кредиту в повному обсязі, позивач посилається на невиконання позичальником та поручителями зобов`язань щодо оплати грошових коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту кредитного договору сторони погодили порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку всієї суми кредиту шляхом направлення Банком відповідної письмової вимоги поштою (цінними листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника.

Терміни дострокового повернення кредиту та сплати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов`язковими до повернення і сплати в повному обсязі банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) Банку про дострокове кредиту за умови, що Банк направив за адресою позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов`язань позичальника за договором та дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а позичальника не усунув зазначених банком порушень зобов`язань позичальника за договором протягом 32 календарного дня з дати одержання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку (п.6.1.-6.2 Договору).

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов кредитного договору 24 листопада 2014 року Банком на адресу відповідачів були направлені вимоги про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі та сплати процентів.

Вказані вимоги банку відповідачами були отримані 28 листопада та 29 листопада 2014 року , але в добровільному порядку виконані не були(т.1 а.с.51-60).

Станом на 03 лютого 2015 року виникла заборгованість у розмірі 74 548,40 доларів США, що еквівалентно 1 203 732,72 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 65 189,82 доларів США, що еквівалентно 1 052 619,76 грн.; заборгованості за відсотками - 9 358,58 доларів США, що еквівалентно 151 112,95 грн.; заборгованість по сплаті пені за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за кредитом у сумі - 34 277,81 грн.,з яких: пеня за прострочення сплати кредиту - 21 835,42 грн.; пеня за прострочення сплати відсотків - 12 442,39 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем (т. а.с.19-29).

Заперечуючи проти позову за клопотанням представника відповідачки - ОСОБА_2 по справі була призначена судова почеркознавча експертиза.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №17-181 від 23 жовтня 2017 року договір поруки від 05.02.2008 року, який укладений між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_2 на забезпечення кредитного договору № 11294172000, підписаний не ОСОБА_2 , іншою особою (т. 2 а.с.107-116).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, встановлене свідчить про відсутність досягнутої згоди ОСОБА_2 відповідати за належне виконання кредитних зобов`язань позичальницею ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 05 лютого 2008 року.

За такого, висновок суду про відмову у задоволені позовних вимог до ОСОБА_2 є вірним.

Доводи апеляційної скарги в цій частині про те, що судом було порушено порядок відібрання експериментальних зразків для проведення експертизи не заслуговують на увагу, оскільки висновок експертизи, як такий, що викликає сумніви не визнавався.

Посилання Банку на суперечливу поведінку ОСОБА_2 під час розгляду справи не спростовують висновки суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволені вимоги до поручителя ПП Кірандія суд першої інстанції виходив з припинення поруки у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя, оскільки останній черговий платіж було здійснено 12 березня 2014 року, а з позовом банк звернувся до суду 18 лютого 2015 року.

Між тим, з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (частина четверта статті 559 ЦК України у редакції, чинній до 19 жовтня 2016 року).

Отже, зі спливом строку, визначеного договором поруки, або зі спливом строку, визначеного законом, порука та відповідне право вимоги кредитора припиняються.

Відповідно пункту 3.1 договору поруки, укладеному між Банком та ПП Кірандія він діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором.

Згідно частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). А календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

З огляду на вказане у договорі поруки сторони не встановили її строк у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку треба застосовувати припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у відповідній редакції про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 71), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58), а також постанови Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у вказаній редакції, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Тому, враховуючи припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання зі спливом визначеного договором або законом строку, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Вказане не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 62), від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 76), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 59), а також постанову Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Вказані висновки знайшли своє підтвердження у правовій позиції викладеній у постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року справа №638/13683/15-ц.

З огляду на вказане позивач реалізував право на пред`явлення вимоги до поручителя шляхом подання позову до суду 18 лютого 2015 року.

У кредитному договорі сторони погодили, що позичальник зобов`язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати платежів, встановлених Графіком погашення кредиту, який є Додатком до договору.

Отже, сторони встановили, що основне зобов`язання позичальник виконує через окремі зобов`язання з внесення однакових платежів відповідного числа кожного місяця протягом строку кредитування. Тому передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення вимог до поручителя про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитних договорів вносити періодично, слід обчислювати з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Іншими словами, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після спливу шести місяців з моменту настання терміну погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання терміну виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги через припинення поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 84), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 63)).

Тому є помилковим висновок суду першої інстанцій про те, що початок перебігу шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, слід визначати за датою сплати останнього платежу за кредитним договором.

За умови пред`явлення банком до позичальника та поручителя вимоги про дострокове повернення коштів за кредитним договором змінюється строк виконання основного зобов`язання, і порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 80); постанови Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14, від 27 січня 2016 року у справі № 6-990цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц).

Як встановлено, останній платіж було здійснено позичальником 12 березня 2014 року, вимоги про дострокове погашення кредиту в повному обсязі були направлені Банком на адресу позичальниці та поручителів 24 листопад 2014 року та отримані відповідно 28 та 29 листопада 2014 року.

Отже, відповідно до умов договору, строк виконання зобов`язань настав 30 грудня 2014 року, а з позовом про дострокове стягнення кредитної заборгованості до суду Банк звернувся 18 лютого 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, передбаченого ч.4 ст. 559 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а відтак, порука припинилася лише до частини основного зобов`язання - 18 квітня 2014 року.

За такого, вимоги Банку до ОСОБА_1 та ПП Кірандія підлягають частковому задоволенню.

До того ж, відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, вимоги Банку до ОСОБА_1 та ПП Кірандія підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають заборгованість достроково за тілом кредиту з 18 серпня 2014 року, а проценти та пеня з 18 серпня 2014 року по 30 грудня 2014 року.

За такого, розмір заборгованості кредиту згідно наданого розрахунку Банка становить: за тілом 65 189, 82 доларів США, що еквівалентно 1 817 831,17 грн.; за відсотками 4 094,22 доларів США, що еквівалентно 114 168,14 грн. (313,87 доларів США + 545,82 доларів США + 848,32 доларів США + 893,32 доларів США +880,34 доларів США + 926,42 доларів США) пеня за прострочення сплати по тілу кредиту - 13 381,99 грн. (1 609,86 грн. + 2 396,70 грн. + 2 861,89 грн. + 221,86 грн. + 3 601,91 грн. + 2689,77 грн.); пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом - 7 743,46 грн. (887,28 грн.+1348,44 грн. + 1637,63 грн. + 128,21 грн. + 2081,99 грн. + 1 659,91 грн.), а всього 69 284, 04 доларів США, що еквівалентно 1 931 999, 31 грн. та 21 125,45 грн. (13 381, 99 грн. +7 743,46 грн.).

За таких обставин, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України в частині вирішення вимог АТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 та ПП Кірандія про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню та ухваленню в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення цих вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 та ПП Кірандія на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам - 92,07% у розмірі 8 410,60 грн. (3364,24 грн. ( 3 654 грн. х 92,07%) за подання позову) + 5046,36 грн. (5481 грн. х 92,07%) за подання апеляційної скарги) по 4 205,30 грн. з кожного.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 367 , 374 , 376 , 382 , 384 ЦПК України , колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства УкрСиббанк , подану в його інтересах адвокатом Безушко Вікторією Валеріївною задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2019 року в частині вирішення вимог Акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 та Приватного підприємства Кірандія про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 17 жовтня 1996 року) та Приватного підприємства Кірандія (код ЄДРПОУ 24057252, юридична адреса 54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд.16, кв.16) солідарно на користь Акціонерного товариства УкрСиббанк (код ЄДРПОУ 09807750, юридична адреса 61050, м. Харків, проспект Московський,60) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11294172000 від 05 лютого 2008 року станом на 03 лютого 2015 року у розмірі 69 284, 04 доларів США, що еквівалентно 1 931 999, 31 грн. та 21 125,45 грн. з яких: 65 189, 82 доларів США, що еквівалентно 1 817 831,17 грн. заборгованість за тілом; 4 094,22 доларів США, що еквівалентно 114 168,14 грн. заборгованість за відсотками; 13 381,99 грн. - пеня за прострочення сплати тіла кредиту; 7 743,46 грн. - пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 17 жовтня 1996 року) та Приватного підприємства Кірандія (код ЄДРПОУ 24057252, юридична адреса 54030, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд.16, кв.16) на користь Акціонерного товариства УкрСиббанк (код ЄДРПОУ 09807750, юридична адреса 61050, м. Харків, проспект Московський, 60) судовий збір у розмірі 8 410,60 грн. по 4 205,30 грн. з кожного.

В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України .

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 05 квітня 2021 року.