Постанова

від 05.04.2021 по справі 628/2147/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 квітня 2021 року

м. Харків

справа №628/2147/20

провадження №22-ц/818/1794/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,

учасники справи:

позивач Кредитна спілка Надія ,

відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Кредитної спілки Надія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 30 листопада 2020 року, постановлене під головуванням судді Клімової С.В., в залі суду в місті Куп`янськ, Харківської області, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2020 року Кредитна спілка Надія звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 143291,40 грн..

Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 30 листопада 2020 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки Надія заборгованість за договором кредиту № 4843 від 11 жовтня 2013 року за період з 11.10.2013 року по 25.08.2020 року у розмірі 143 291, 40 грн. (та судові витрати у розмірі 2 149, 37 грн..

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідачами в суді першої інстанції були подані заяви про застосовування строків позовної давності посилаючись на те, що кредитний договір був укладений на 24 місяці, з 13.10.2013 року по 11.10.2015 року, останній платіж ОСОБА_1 здійсним 30.10.2015 року, отже саме з 31.10.2015 року по 31.10.2018 року позивач мав право звернутись до суду з позовом. Зазначає, що позивачем не вчинялось жодних дій, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності. Разом з тим, судом першої інстанції не були в повній мірі з`ясовані та досліджені всі обставини і доводи, на які посилались відповідачі і які мають значення для вирішення спору.

Кредитна спілка Надія надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності щодо стягнення із відповідачів заборгованості за Кредитним договором не було пропущено, оскільки відповідачем ОСОБА_1 добровільно частково сплачено борг за кредитним договором починаючи з 23.04.2019 року та остання дата погашення є 14.04.2020 року, у зв`язку з чим суд вважає, що наявні підстави для стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки Надія заборгованість за договором кредиту № 4843 від 11 жовтня 2013 року за період з 11.10.2013 року по 25.08.2020 року у розмірі 143 291, 40 грн.

Оскільки рішення суду оскаржується лише поручителем ОСОБА_2 , тому рішення суду щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь Кредитної Спілки Надія заборгованості за договором кредиту № 4843 від 11 жовтня 2013 року за період з 11.10.2013 року по 25.08.2020 року колегією суддів не переглядається.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки Надія заборгованості за договором кредиту № 4843 від 11 жовтня 2013 року за період з 11.10.2013 року по 25.08.2020 року не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2013 року між КС Надія та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 4843., відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит на суму 33 000,00 грн., що підтверджується копією видаткового касового ордеру № 664 від 11 жовтня 2013 року (а.с.19).

Також 11 жовтня 2013 року між КС Надія та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 4843, за яким поручитель - ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед КС Надія за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань по договору кредиту за № 4843 від 11.10.2013 року в повному обсязі та у солідарному порядку у випадку невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов`язань по кредитному договору.

За умовами п.2.1 зазначеного договору, кредит надається строком на двадцять чотири фактичних місяці від дати отримання позичальником кредиту.

П.3.4 договору передбачено, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом відбувається в такому порядку: в першу чергу сплаті підлягає неустойка (штраф або пеня), в другу чергу проценти за користування кредитом, а в третю чергу - сума кредиту.

П.3.6 договору передбачає, що прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом згідно графіків розрахунку не зупиняє нарахування процентів, як протягом строку надання кредиту визначеного п.2.1 цього договору, так й після закінчення цього строку протягом подальшого користування позивальником наданими грошовими коштами, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем.

Відповідно до п.5.1.7 цього договору, у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту сплатити нараховані проценти за користування кредитом виходячи в фактичного строку користування кредитом, включаючи день погашення.

За умовами п.7.1 даного договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України.

Пункт 10.4 кредитного договору регламентує, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мале місце під час дії договору ( відповідно до ст.631 ЦК України).

Згідно графіка розрахунків (а.с.17 зворот) повернення коштів має відбуватися наступним чином: щомісяця з 11.11.2013 року по 11.10.2015 року - відсотки, а 11.10.2015 року - повернення основної суми кредиту.

Доказів зміни вказаного графіку матеріали справи не містять.

Зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, та згідно наданому розрахунку за кредитним договором № 4843 від 11 жовтня 2013 року за період з 11.10.2013 року по 25.08.2020 року сума заборгованості складає 143291,40 грн, з яких:

основна сума - 30 778, 00 грн.,

відсотки - 112 513, 40 грн..

Як на підставу позовних вимог, Кредитна спілка Надія посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконує, ОСОБА_2 як поручитель зобов`язалася відповідати перед КС Надія за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором кредиту за № 4843 від 11.10.2013 року в повному обсязі та у солідарному порядку у випадку невиконання або неналежного виконання ним своїх зобов`язань по кредитному договору, у зв`язку з цим вважає, що наявні підстави для стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 143291,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилами ч. 1 ст. 627 , 629 ЦК України згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України ).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України ).

Статтями 526 , 530 , 610 , ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним договором, 11 жовтня2013 року між КС Надія та ОСОБА_2 було укладено договір поруки до договору кредита № 4843, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов`язалась перед кредитором відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають із вищевказаного кредитного договору на суму 33 000 грн. та суму відсотків за користування кредитом між кредитором і боржником.

Згідно частин 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно доч.ч.1,2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну)відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.ч.1, 2 ст. 554 ЦК України ).

Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настанні строку виконання основаного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України ).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251 , 252 ЦК України ).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України , тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Виконання сторонами зобов`язання - це здійснення ними дій з реалізації прав і обов`язків, що випливають із зобов`язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов`язання - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов`язки сторін кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п.2, 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, 4.1 договору поруки до договору кредиту №4843 від 11 жовтня 20013 року поручитель бере на себе обов`язок відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникають із вищевказаного кредитного договору на суму 33 000 грн. та суму відсотків за користування кредитом між кредитором і боржником.

Відповідальність Поручителя настає у випадку, коли Боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно договору кредита.

Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

Поручитель відповідає по зобов`язаннях Боржника в пов ному обсязі, тобто: повернення кредита, виплату відсотків за ко ристування ним, сплату додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих Кредитору невиконанням або неналежним виконанням Боржником умов договору кредита.

У випадку невиконання, або неналежного виконання Боржником своїх обов`язків за договором кредита № 4843 від 11 жовтня 2013 року Поручитель, протягом 5 днів з дня одержання від Кредитора повідомлення зобов`язаний сплатити суму кредита Боржника, сплатити відсотки за користування нею, відшкодувати збитки, завдані Кредитору невиконанням, або неналежним виконанням Боржником умов договору кредита за рахунок особистих коштів, чи особистого майна.

Цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до графіка розрахунків остання сума кредитних коштів мала бути повернута 11.10.2015 року. Проте у визначений законом шестимісячний строк кредитор до поручителя із вимогою про виконання зобов`язання не звернувся.

Така вимога була направлена на адресу поручителя лише 13.11.2018 року (а.с.26).

Натомість Кредитна спілка Надія мала можливість протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором) пред`явити вимоги до поручителя.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв`язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України ); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України ); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України ).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України ) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України , є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України , зумовлює припинення зобов`язань поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Разом з тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України ). При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Якщо порука припинилася (у тому числі й на підставі непред`явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання), інститут позовної давності не застосовується, тому що право кредитора на пред`явлення вимоги до поручителя та обов`язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов`язання припинилися.

Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення акцесорного зобов`язання, а отже, й обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом з боржником за основним зобов`язанням.

Строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, й обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Такі висновки узгодженні в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 490/5224/14-ц.

Суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув, та помилково дійшов висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з поручителя та боржника заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи, що протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором) кредитна спілка Надія не звернулась з письмовою вимогою до поручителя ОСОБА_2 , колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з поручителя ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості за договором кредиту № 4843 від 11 жовтня 2013 року.

Посилання апелянта на застосування строків позовної давності є безпідставним, оскільки станом на час звернення із вимогою до поручителя порука припинилась та підстав для застосування позовної давності до вимог до поручителя не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вимог до ОСОБА_2 підлягає скасуванню та в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки Надія в солідарному порядку заборгованості за договором кредиту № 4843 від 11 жовтня 2013 року за період з 11.10.2013 року по 25.08.2020 року слід відмовити.

Рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно п.п.1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга задоволена та у задоволені позову в частині вимог до ОСОБА_2 відмовлено, з Кредитної Спілки Надія на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3224,05 грн., сплачений за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367 , 369 , 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 30 листопада 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Кредитної Спілки Надія в солідарному порядку заборгованості за договором кредиту № 4843 від 11 жовтня 2013 року за період з 11.10.2013 року по 25.08.2020 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Кредитної Спілки Надія на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3224,05 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України , у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: А.В. Котелевець

О.М. Хорошевський