Постанова

від 30.03.2021 по справі 640/17727/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко А.І. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року Справа № 640/17727/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника позивача Лащенка В.Н.,

представника відповідача Скрибки І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Армакіпсервіс на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Армакіпсервіс

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Армакіпсервіс (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2019 №№ 00010191402, 00010201402, 00010181402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що первинні документи по операціям позивача з ТОВ Техсатйл ІНК , ТОВ Апостеріорі , ТОВ Трейд Юніверс23 , ТОВ Форс Лайн є формально складеними і такі операції не призвели до реального настання відповідних наслідків, а також з того, що у відношенні посадових осіб ТОВ Техсатйл ІНК і ТОВ Форс Лайн існують судові вироки, які набрали законної сили і якими встановлена фіктивність цих товариств, а у відношенні посадових осіб ТОВ Апостеріорі , ТОВ Трейд Юніверс23 існують кримінальні провадження.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити його позов у повному обсязі, наполягаючи на товарності операцій, вчинених ним з ТОВ Техсатйл ІНК , ТОВ Апостеріорі , ТОВ Трейд Юніверс23 , ТОВ Форс Лайн , зазначаючи, що він добросовісно виконує своє податкові зобов`язання та надавав всі необхідні підтверджуючі документи контролюючому органу під час проведення ним перевірки і що він не повинен нести відповідальність за дії його контрагентів.

Разом з тим, апелянт стверджує, що матеріалами справи підтверджується не лише товарність операцій з вказаними контрагентами, а й подальший рух відповідних товарів та їх використання в господарській діяльності.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості та безпідставності доводів апелянта, правильності висновків суду першої інстанції і зазначаючи, що у відношенні засновників двох контрагентів позивача існують судові вироки, якими підтверджується фіктивність цих підприємств, а посадові особи/підписанти інших контрагентів заперечують свою участь у їх господарській діяльності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 та від 09.02.2021 витребувано додаткові докази та продовжено строк розгляду цієї справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Армакіпсервіс (далі - ТОВ Армакіпсервіс ) перебуває на обліку в ГУ ДПС в м. Києві.

Відповідачем було скеровано позивачу запит від 28.05.2019 № 99864/10/26-15-14-0202 про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ Техсатйл ІНК , ТОВ Апостеріорі , ТОВ Трейд Юніверс23 , ТОВ Форс Лайн .

Листом від 10.06.2019 № 10/06/19 позивач надав копії документів по вказаним вище товариствам.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Армакіпсервіс , за результатом якої складено акт від 27.06.2019 № 421/26-15-14-02-02/30469760.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем не надано до перевірки наступні документи на придбаний товар: декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності тощо, що унеможливлює встановлення походження товару.

Крім того, відповідач в акті перевірки вказує, що в провадженні п`ятого слідчого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві перебуває кримінального провадження № 32016041640000026 від 07 квітня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, в ході якого встановлено, що, зокрема, ТОВ Трейд Юніверс23 , ТОВ Апостеріорі використовувалось групою осіб для проведення безтоварних фінансово-господарських операцій.

Також відповідач в акті перевірки посилається на: 1) вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 20 листопада 2017 року по справі № 760/14661/17-к, згідно з яким засновника ТОВ Форс Лайн визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України і призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн та звільнено від відбування призначеного покарання на підставі пункту в статті 1 Закону України Про амністію у 2016 році ; 2) вирок Солом`янського районного суду міста Києва від 27 червня 2017 року по справі №760/759/17-к, яким засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Техсатйл ІНК визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, обґрунтовані відсутністю трудових ресурсів та основних засобів у контрагентів позивача - ТОВ Техсатйл ІНК , ТОВ Апостеріорі , ТОВ Трейд Юніверс23 , ТОВ Форс Лайн .

З огляду на викладене вище, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 70622,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 44 266 грн та завищено від`ємне значення різниці між сумою таткових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму грн., у тому числі за грудень 2016 - 17832 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 серпня 2019 року:

1) № 00010191402, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 17832,00 грн.;

2) № 00010201402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 55 283,00 грн. (за основним платежем 44 226,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11 057,00 грн.);

3) № 00010181402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 88 278,00 грн. (за основним платежем 70 622,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 656,00 грн.).

Позивач, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, у порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно зі ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що правовою підставою для формування суб`єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об`єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.

Разом з тим, наявність оформлених первинних документів є не єдиним та беззаперечним доказом на підтвердження правомірності віднесення спірних сум до податкового кредиту у звітному періоді. Документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

При цьому, слід враховувати, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі 826/11377/14, від 27.02.2018 у справі № 813/1974/17, від 28.11.2019 у справі № 120/4208/18-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування апеляційним судом при розгляді цієї справи.

Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що основним видом економічної діяльності ТОВ Армікіпсервіс (код ЄДРПОУ 30469760) є КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.

У період за 2016 по 2017 роки позивачем здійснено декларування показників його податкової звітності по операціям, зокрема з ТОВ Техсатйл ІНК , ТОВ Апостеріорі , ТОВ Трейд Юніверс23 , ТОВ Форс Лайн .

1. Між позивачем і ТОВ Трейд Юніверс23 здійснювалися операції з поставки товару в асортименті, а саме: термостатів, клапанів електромагнітних та змішувальних, мембран, котушок, пружин, датчиків реле тиску газу.

На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом позивачем надано суду платіжні доручення /т. 1 а.с. 175, 200, 246, т. 2 а.с.118/, рахунки-фактури /т. 1 а.с. 195, 202, 248, т.2 а.с. 120/, видаткові накладні /т. 1 а.с. 201, 247, т. 2 а.с.119/.

Основним видом діяльності вказаного контрагента позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

При цьому, позивачем надано первинні документи щодо подальшого руху товару, придбаного в ТОВ Трейд Юніверс23 , а саме видаткові накладні та платіжні доручення, які підтверджують його поставку ТОВ Теплогазпостач , ТОВ Шульц-бревері , ПП Аргус-сервіс , ТОВ Руслан-комплект , ПАТ Каучук , ТОВ Тепломонтаж .

2. Між позивачем і ТОВ Техсатйл ІНК здійснювалися операції з поставки товару в асортименті, а саме: газового фільтру, датчиків реле тиску та мембран

На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом позивачем надані платіжні доручення /т.1 а.с.89, 104, 149/, видаткові накладні /т.1 а.с.90, 103, 148/, рахунки-фактури /т. 1 а.с. 102/.

Позивачем надано платіжні доручення та видаткові накладні, за якими товар, придбаний ним у ТОВ Техстайл ІНК , був реалізований ТОВ Термодистиляция , ТОВ Фірма Компроміс , ТОВ Аква Пром , ДП ЮСМ-УЮТ , ТОВ Інтелстрой , ТОВ ВП Автоматика тощо.

3. Між позивачем і ТОВ Апостеріорі здійснювалися операції з поставки товару в асортименті, а саме: клапани електромагнітні, датчики реле тиску, комплект мембран, котушки електромагнітні.

На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом позивачем суду надано платіжні доручення /т. 1 а.с. 266, 292, 330, 331, 332, т. 2 а.с. 70/, видаткові накладні /т. 1 а.с. 267, 293, т. 2 а.с. 35, 71/, рахунки-фактури /т. 1 а.с. 268, 294, т.2 а.с. 36, 72/.

Основним видом діяльності вказаного контрагента позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля (46.90).

При цьому, позивачем надано первинні документи щодо подальшого руху товару, придбаного в ТОВ Апостеріорі , а саме видаткові накладні та платіжні доручення, які підтверджують його поставку ТОВ Єврогазмонтаж , ТОВ ТТС Комплект , ПП НВП Електромаш , ТОВ Екоенергокомплекс , ТОВ Совлад , ТОВ Простос Альянс , ТОВ ТД Арма Профі , ТОВ Термокіпконтрол тощо.

4. Між позивачем і ТОВ Форс Лайн здійснювалися операції з поставки товару, а саме: клапанів електромагнітних.

На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом позивачем суду надано платіжне доручення /т.1 а.с.78/, рахунок-фактури /т. 1 а.с. 81-82/.

Позивачем надано видаткові накладні та платіжні доручення, за якими товар, придбаний у ТОВ "Форс Лайн", був ним реалізований ТОВ "Армашоп", ТОВ "Мікро Тронік Україна", ТОВ "ДВ Нафтогазвидобувна компанія".

Крім того, позивачем надано суду технічні паспорти виробів, придбаних у вказаних контрагентів, та сертифікати відповідності /т.2 а.с. 263-324/.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Щодо контрагентів ТОВ Трейд Юніверс23 і ТОВ Апостеріорі .

Отже, матеріалами справи підтверджується товарність операцій зпостачання товарів, здійснених позивачем з ТОВ Трейд Юніверс23 і ТОВ Апостеріорі , за якими ним було сформовано спірні показники податкової звітності, зокрема підтверджується ділова мета таких операцій, економічний ефект від їх вчинення та подальший рух саме тих товарів, які були придбані ТОВ Армакіпсервіс у зазначених товариств, і види їх економічної діяльності відповідають характеру вчинених операцій.

Разом з тим, відповідачем не лише не спростовано вказаних обставин, а й взагалі, як вбачається з матеріалів перевірки та його доводів, не досліджувалося подальше використання позивачем товару, придбаного у зазначених контрагентів.

При цьому, посилання відповідача на кримінальне провадження № 32016041640000026, у ході якого встановлені певні обставини щодо викоритсання ТОВ Трейд Юніверс23 і ТОВ Апостеріорі группою невідомих осіб для прикриття незаконної діяльності, колегія суддів відхиляє, оскільки у межах вказаного кримінального провадження та, зокрема в ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 02.10.2018 у справі № 756/12341/18, на яку посилається відповідач, зазначено про операції з іншими контрагентами та не міститься жодних відомостей про позивача. Зокрема, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаною ухвалою надано доступ до речей і документів ТОВ УПК КОММЕРЦ , яке не є контрагентом позивача у спірних правовідносинах.

Крім того, письмові пояснення, які були долучені до матеріалів справи відповідачем, відібрані у рамках вказаного кримінального провадження у директора ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 ОСОБА_1 , але в період вчинення спірних операцій між позивачем і вказаним товариством директором останнього була зовсім інша особа, а саме ОСОБА_2 , який і підписані відповідні первинні доекменти, що були вказані вище та копії яких містяться у справі.

Разом з тим, ані до суду першої інтснації, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано вироку суду, який би набрав законної сили та яким би було встановлено фіктивність вищезазначених контрагенті позивача та/або безтоварність спірних операцій.

Крім того, відповідачем не доведено, що між позивачем і ТОВ Трейд Юніверс23 і ТОВ Апостеріорі мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільни.

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Твердження відповідача про те, що в контрагентів позивача відсутні матеріально-технічні можливості та штат робітників для виконання зобов`язань за договорами постачання, укладеними з позивачем, є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Більш того, колегія суддів відзначає, що умови договорів поставки і товар, який постачався позивачу ТОВ АПОСТЕРІОРІ і ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 не потребують залучення великої кількості працівників для їх виконання.

Крім того, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що вказаними контрагентами не залучалися інші суб`єкти господарювання для виконання їх зобов`язань перед позивачем.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на час вчинення спірних операцій ТОВ АПОСТЕРІОРІ і ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ (відповідні свідоцтва анульовані лише у 2018 році).

Тож, доводи відповідача щодо безтоварності операцій позивача із зазначеними контрагентами є необґрунтованими та безпідставними, а його твердження про те, що такі операції є непідтвердженими, спростовуються матеріалами цієї справи.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 у справі № 813/2758/16 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення в цій справі у частині нарахування позивачу зобов`язань по правовідносинам з ТОВ АПОСТЕРІОРІ і ТОВ ТРЕЙД ЮНІВЕРС23 є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, судом першої інстанції при вирішенні позову в цій частині позовних вимог було неповно встановлено обставини цієї справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного їх вирішення та, відповідно до ст.317 КАС України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині.

2. Щодо контрагентів ТОВ Техсатйл ІНК і ТОВ Форс Лайн .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що у вищезазначених первинних документах дійсно відображено операції позивача з ТОВ Техсатйл ІНК і ТОВ Форс Лайн , щодо яких ним сформовані спірні показники його податкової звітності, але судовими вироками Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2017 у справі № 760/14661/17-к та від 27.06.2017 у справі 760/759/17-к устанвлено фіктивність указаних підприємств та, зокрема, факт їх реєстрації без наміру здійснення господарської діяльності, за відсутності засобів для її ведення, з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування показників відповідної податкової звітності позивача, виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироками суду, що набрали законної сили, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт реалізації товарів.

Доводи апелянта позивача про те, що він не може нести відповідальність за дії інших осіб, що вироками судів, на які посилався суд першої інстанції, не встановлено фіктивності операцій між позивачем і цими товариствами, що операції з такими контрагентами підтверджуються всіма необхідними первинними документами та є товарними, апеляціний суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту, є безпідставними.

Аналогічний правовий висновок викоадено в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №120/4208/18-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині щодо правомірності нарахування позивачу оскаржуваних ним податкових зобов`язань по операціям з ТОВ Техсатйл ІНК і ТОВ Форс Лайн та вважає, що при вирішенні спору в цій частині позовних вимог судом першої інстанції повно та правильно встановлено відповідні ключові обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України в цій частині воно підлягає залишенню без змін.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Армакіпсервіс підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2019 № 00010191402 у частині нарахування зобов`язання (суми завищення) в розмірі 12664,00 грн., № 00010201402 у частині нарахування основного зобов`язання в розмірі 35291,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 8823,00 грн., № 00010181402 у частині нарахування основного зобов`язання в розмірі 51791,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 12948,00 грн. - скасуванню, а в іншій частині рішення суду першої підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, третьої, шостої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 5122,62 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Армакіпсервіс - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2019 № 00010191402 у частині нарахування зобов`язання (суми завищення) в розмірі 12664,00 (дванадцяти тисяч шестисот шестидесяти чотирьох гривень) грн., № 00010201402 у частині нарахування основного зобов`язання в розмірі 35291,00 (тридцяти п`яти тисяч двохсот дев`яноста одної гривні) та штрафних санкцій у розмірі 8823,00 (восьми тисяч восьмисот двадцяти трьох гривень) грн., № 00010181402 у частині нарахування основного зобов`язання в розмірі 51791,00 (п`ятдесяти однієї тисячі семисот дев`яносто однієї гривні) та штрафних санкцій у розмірі 12948,00 (дванадцяти тисяч дев`ятсот сорока восьми гривень) грн. - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративній позов у цій частині позовних вимог - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2019 № 00010191402 у частині нарахування зобов`язання (суми завищення) в розмірі 12664,00 (дванадцяти тисяч шестисот шестидесяти чотирьох гривень) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2019 № 00010201402 у частині нарахування основного зобов`язання в розмірі 35291,00 (тридцяти п`яти тисяч двохсот дев`яноста одної гривні) та штрафних санкцій у розмірі 8823,00 (восьми тисяч восьмисот двадцяти трьох гривень) грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2019 у частині нарахування основного зобов`язання в розмірі 51791,00 (п`ятдесяти однієї тисячі семисот дев`яносто однієї гривні) та штрафних санкцій у розмірі 12948,00 (дванадцяти тисяч дев`ятсот сорока восьми гривень) грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 вересня 2020 року - залишити без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Армакіпсервіс (код ЄДРПОУ 30469760) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві понесені позивачем судові витрати в розмірі 5122,62 (п`ять тисяч сто двадцять дві гривні та шістдесят дві копійки) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 05 квітня 2021 р.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Л.В. Губська

А.Г. Степанюк