Постанова
від 01.04.2021 по справі 160/8784/20
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8784/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 (суддя Віхрова В.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-66425/64-у від 06 червня 2019 року винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, якою ОСОБА_1 визначено борг в сумі 18988,78 грн..

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що в періоди, коли йому нараховувались єдиний внесок, він був працевлаштований та сплата єдиного страхового внеску здійснювалась його роботодавцями.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 в частині скасованої вимоги про сплату боргу ( недоїмки) з єдиного соціального внеску від 06.06.2019 № Ф-66425/64-у на суму 3643,12 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не врахував, що за деякі періоди роботи позивача відсутні дані щодо нарахування та сплати за нього роботодавцем страхового внеску.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців платник податків ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 12.02.2010 за №2 224 0000 0000 69513.

Станом на поточну дату відомості про припинення позивачем підприємницької діяльності відсутні.

Згідно даними податкового органу за позивачем рахується недоїмка зі сплати ЄСВ у загальній сумі 18988,78 грн., а саме:

-заборгованість з 01.01.2013 р. склала 712,06 грн.

-за 2017 рік нараховано єдиного внеску у сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 місяців);

-за 2018 рік нараховано єдиного внеску у сумі 9828,72 грн. (819,06 грн. х 12 місяців).

Внаслідок чого, на ім`я ОСОБА_1 , 06.06.2019 р. ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66425/64-у зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18988,78 грн.

Не погодившись з якою, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів дійшла таких висновків.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

За визначенням в пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є:

роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абз.2 п. 1 ч.1 ст.4 Закону);

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4 ч.1 ст.4 Закону).

За правилами абз.1 п.1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч. 5 ст. 8 цього Закону).

Таким чином, фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності є платником єдиного внеску, при цьому, враховуючи положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , незалежно від того чи отримує вона дохід від такої діяльності чи ні.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України від 15 травня 2003 року № 755-ІV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону № 755-ІV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Виходячи з наведених правових норм, на фізичних осіб - підприємців покладається обов`язок по сплаті єдиного внеску, розмір якого має бути не меншим за розмір мінімального страхового внеску, до внесення до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців запису про припинення підприємницької діяльності такою особою.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, фізична особа-підприємець зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 02.04.2020 (справа №620/2449/19).

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за ОСОБА_1 сплачені страхові внески за 2011-2020рр. страхувальниками: ТОВ ІСТЕЙТ ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 35504720) за 2011 рік, ТОВ ДУКАТ-Н (ЄДРПОУ 38640889) за 3 місяці 2013 року, за 2014 рік повністю, ТОВ ЕФОРТ-М (ЄДРПОУ 39374688) за 10 місяців 2015 року, ТОВ МОРФО-КЛІН (ЄДРПОУ 40035222) за 9 місяців 2016 року, ТОВ ОРГ ЛТД (ЄДРПОУ 41114818) за 9 місяців 2017 року, ТОВ АЙ-БІ ГРУП (ЄДРПОУ 41563239) за 11 місяців 2018 року, за 2019 рік повністю, за 8 місяців 2020 року. Наведені обставини підтверджено Довідкою форми ОК-7 від 14.09.2020 про нараховані суми заробітної плати і сум ЄСВ та утримані податки за 2011-2020 рр.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено. Податковим органом під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції наявність таких доходів не доведено.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (2018, 2019 роки), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать, що у періоді, за який контролюючим органом позивачу нараховані суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, останній перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцем сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірному періоді, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу № Ф-66425/64-у від 06.06.2019.

Доводи скаржника щодо ненадання судом першої інстанції оцінки тому факту, що за 2013 рік, декілька місяців 2017 року та 2018 року дані щодо сплати за позивача роботодавцем страхового внеску відсутні, колегією суддів відхиляються, оскільки в свою чергу податковим органом не надано інформації щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання безпосереднього доходу в ці періоди. Матеріалами справи підтверджено працевлаштування та праця позивача протягом періоду, охопленого спірною вимогою, проте контролюючим органом, як суб`єктом, на якого законом покладено тягар доведення обґрунтованості власного рішення в разі його судового оскарження, не надано доказів щодо обґрунтованості підстав для прийняття спірної вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров

СудТретій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення01.04.2021
Оприлюднено06.04.2021
Номер документу96034112
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —160/8784/20

Ухвала від 05.04.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 16.08.2021

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кадникова Ганна Володимирівна

Ухвала від 09.08.2021

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Кадникова Ганна Володимирівна

Ухвала від 26.05.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 01.04.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Постанова від 01.04.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 25.01.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 25.01.2021

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 17.12.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Ухвала від 14.12.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні