Рішення

від 02.03.2021 по справі 910/12221/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2021Справа № 910/12221/20

За позовом Громадської організації "Інформаційне агентство "Цензор. нет";

до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (відповідач 1);

Державного підприємства "Український інститут інлектуальної власності" (відповідач 2);

про захист прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Яцишин А.В., довіреність № 1 від 04.01.21;

Від відповідача 1: Саламов О. В., представник, довіреність № 2434-03/549 від 17.09.2019;

Від відповідача 2: Саламов О. В., представник, довіреність № 133/1 від 02.11.2020;

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулася Громадська організація "Інформаційне агентство "Цензор.нет" з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (відповідач 1), Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (відповідач 2), в якому просить:

- визнати право інтелектуальної власності Громадської організації "Інформаційне агентство "Цензор.нет" на знак для товарів і послуг "CENSOR.NET.UA" за заявкою № m201718067 від 15.08.2017 року для послуг класу 35,41 МКТП;

- визнати недійним рішення Комісії Мінекономрозвитку щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави "Україна" до знака для товарів і послуг від 27.6.2019 року № 2322-08/415-07, яким Громадській організації "Інформаційне агентство "Цензор.нет" відмовлено у наданні згоди на включення до позначення двобуквеного коду "UA";

- визнати недійсним висновок Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих. №74859/ЗМ/19 від 19.07.2019 року, який набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою № m201718067 від 15.08.2017 року після затвердження Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

- визнати недійсним рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.12.2019 про відмову в реєстрації знака "CENSOR.NET.UA" за заявкою №m 2017 18067, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 32 від 21.01.2020.

- зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про реєстрацію знаку для товарів і послуг за заявкою № m201718067 від 15.08.2017 року для послуг класів 35, 41 МКТП, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" та видати відповідне свідоцтво.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.10.2020.

Через відділ діловодства суду 26.10.2020 року від представника ЗАТ Лано Солюшенз надійшло клопотання про залучення до участі у справі ЗАТ Лано Солюшенз`в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Судом відхилене зазначене клопотання, оскільки представник ЗАТ Лано Солюшенз необгрунтував та не надав суду доказів того, що прийняття рішення у справі може вплинути на права чи обов`язки ЗАТ Лано Солюшенз .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12221/20 до судового розгляду по суті на 10.02.2021.

У судовому засіданні 10.02.2021 оголошено перерву в слуханні справи по суті до 02.03.2021 р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2021 р. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник від відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

15.08.2017 фізичною особою ОСОБА_1 було подано заявку № m201718067 на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг CENSOR.NET.UA для послуг 35,41 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП).

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2019 між ОСОБА_1 та Громадською організацією Інформаційне агентство Цензор.нет укладено договір про передачу права заявника на одержання свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою № m201718067, про що було повідомлено Укрпатент.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (надалі - Закон) за заявкою на отримання свідоцтва України на знак для товарів і послуг проводиться експертиза, яка має статус науково-технічної експертизи. Експертиза складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до Закону та Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 р. № 116 (в редакції наказу Держпатенту від 20 серпня 1997 р. № 72).

Кінцеві результати експертизи заявки, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Мінекономіки (п. 3 ст. 10 Закону).

Статтею 5 Закону встановлені умови надання правової охорони знаку для товарів і послуг, а саме: правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Підстави для відмови в наданні правової охорони встановлено ст. 6 цього Закону. Згідно з ч. 1 ст.6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують, в тому числі, офіційні назви держав. Такі позначення можуть бути включені до знака, як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

В ході проведення експертизи заявки № m201718067 позивачу закладом експертизи відповідно до ч. 6 ст.10 Закону було направлено повідомлення вих. № 21887/ЗМУ19 від 28.02.2019 щодо необхідності звернення із відповідним клопотанням до Комісії щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави України до знака для товарів і послуг за погодженням використання в складі заявленого позначення зображення офіційно визнаного двобуквеного коду назви держави Україна UA .

Таким компетентним органом щодо назв держави є Комісія щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави України до знака для товарів і послуг (далі - Комісія) статус та повноваження якої визначено Положенням про Комісію щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави Україна до знака для товарів і послуг , затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 04.03.2004 № 175 (далі - Положення). Відповідно до п. 3 Положення завданням Комісії є розгляд клопотань заявників про внесення до знака для товарів і послуг позначення, що містить офіційну назву держави Україна .

Позивач звернувся до Комісії із відповідним клопотанням від 01.04.2019.

Рішенням Комісії від 27.06.2019 р. відмолено Громадській організації "Інформаційне агентство "Цензор. нет" в наданні згоди на внесення позначення, що містить офіційну назву держави України до знака для товарів і послуг за заявкою № m2017 18067 від 15.08.2017 р.

Позивач вважає рішення Комісії необгрунтованим та таким, що порушує права інтелектуальної власності ГО "Інформаційне агентство "Цензор. нет", у зв`язку чим позивач просить суд визнати недійним рішення Комісії Мінекономрозвитку щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави "Україна" до знака для товарів і послуг від 27.6.2019 року № 2322-08/415-07 , яким Громадській організації "Інформаційне агентство "Цензор.нет" відмовлено у наданні згоди на включення до позначення двобуквеного коду "UA".

Питання щодо можливості включення офіційної назви держави врегульовано Правилами погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави Україна , до знака для товарів і послуг, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 04.08.2010 № 790 (далі - Правила).

Ці Правила визначають умови надання Комісією згоди на внесення позначення, що містить офіційну назву держави Україна , до знака для товарів і послуг, установлюють порядок подання та розгляду клопотань заявників про внесення позначення, що містить офіційну назву держави Україна , до знака для товарів і послуг (п. 1.2. Правил).

Відповідно до п. 1.4 Правил використанням офіційної назви держави Україна вважається внесення позначення до знака для товарів і послуг як елемента, що містить:

-офіційну назву держави Україна , написану літерами української та/або будь- якої іншої абетки;

-міжнародний код України UA , визначений згідно зі Стандартом Міжнародної організації із стандартизації ISO 3166 та Стандартом Всесвітньої організації інтелектуальної власності ST.3;

-імітацію офіційної назви держави Україна , написану літерами української та/або будь-якої іншої абетки.

З поданої заявки позивача № m201718067 від 15.08.2017 вбачається, що знак для товарів і послуг CENSOR.NET.UA містить елемент UA , що є міжнародним кодом України, який визначений згідно зі Стандартом Міжнародної організації із стандартизації ISO 3166 та Стандартом Всесвітньої організації інтелектуальної власності ST.3

Відповідно до п. 2.1 Правил згода на внесення до знака для товарів і послуг назви Україна надається виключно:

-фізичним особам-підприємцям, зареєстрованим у встановленому законодавством України порядку;

-юридичним особам, створеним у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 2.2. Правил, така згода надається за умови наявності щодо заявників, визначених в пункті 2.1 цього розділу, таких факторів:

- використання офіційної назви держави Україна як елемента знака для товарів і послуг не суперечитиме публічному порядку, принципам гуманності й моралі, сприятиме інтересам держави та не вводитиме в оману громадськість щодо особи, яка виробляє товар або надає послуги;

-товари і послуги, щодо яких передбачається використання такого знака для товарів і послуг, повинні мати промислову, освітню, наукову, культурну чи художню цінність;

-види товарів і/або послуг, які виробляє та/або надає заявник, є унікальними, притаманними лише Україні;

-заявник займає домінуюче положення на ринку України щодо товарів та/або послуг, для яких передбачається використання такої торговельної марки;

-заявник здійснює зовнішньоекономічну діяльність та в своїй групі товарів та/або послуг зовнішньоекономічної діяльності займає домінуюче положення;

-тривалість діяльності заявника на ринку України або світовому ринку щодо таких товарів і/або послуг становить не менше 5-ти років.

Згідно ч. 4 п.3.5 Правил для підтвердження факторів, зазначених в п.2.2 Правил, заявник має подавати документи, серед яких можуть бути, зокрема:

документи, що підтверджують визнання якості товарів та/або послуг заявника на національному та/або міжнародному рівні за результатами його участі в виставках, конкурсах, конференціях, семінарах (копії дипломів, грамот, нагород тощо); відомості про діяльність заявника в інтересах України, опубліковані в офіційних засобах масової інформації.

Відповідно до ч. 5 п.3.5 Правил заявник забезпечує надання достовірної інформаиії та документів.

Відповідно до п. 5.1 Правил кінцеві результати розгляду клопотання Комісією, відображаються в рішенні Комісії. Згідно із п. 5.3 Правил якщо під час розгляду клопотання на засіданні Комісії встановлено, що відсутні окремі фактори або сукупність факторів, визначених п. 2.2 розділу II иих Правил, Комісія приймає рішення про відмову у наданні згоди на внесення позначення, що містить офіційну назву держави Україна , до знака для товарів і послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для підтвердження факторів, зазначених в п. 2.2 Правил, до Комісії було надано:

клопотання від 01.04.2019 (вх. № ВКО/244-19 від 06.05.2019);

копію повідомлення закладу експертизи про необхідність надання згоди Комісії на включення офіційної назви держави Україна до знаку для товарів і послуг та бібліографічні дані щодо заявки;

копію статуту заявника (2017);

копію виписки з ЄДРПОУ та громадських формувань заявника від 03.08.2017;

копію Свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства як суб`єкта інформаційної діяльності від 11.12.2017;

копії заяви про зміну заявника та договору 22.03.2019 від про передачу права заявника на одержання свідоцтва України на знак для товарів і послуг за заявкою № m201718067;

копію бібліографічних матеріалів до заявки № m201718067;

копію Свідоцтва серія KB № 584-446Р.

Пунктом 2.3. Правил встановлено, що під час розгляду клопотання щодо надання згоди Комісією враховуються окремі фактори або сукупність факторів, зазначених у пункті 2.2 цього розділу.

Суд погоджується з доводами Комісії, що надані позивачем документи не підтверджують наявність факторів, визначених п. 2.2 розділу II Правил, оскільки заявником:

не підтверджено промислову, освітню, наукову, культурну чи художню цінність товарів і послуг, щодо яких передбачається заявником використання такого знака для товарів і послуг;

не підтверджено унікальність або притаманність лише Україні видів товарів і/або послуг, які виробляє та/або надає заявник;

не підтверджено займання заявником домінуючого положення на ринку України щодо товарів та/або послуг, для яких передбачається використання такої торговельної марки;

не підтверджено здійснення заявником зовнішньоекономічної діяльності та/або займання домінуючого положення в своїй групі товарів та/або послуг зовнішньоекономічної діяльності;

не підтверджено тривалість діяльності заявника на ринку України або світовому ринку щодо таких товарів і/або послуг - не менше 5-ти років.

Враховуючи викладене суд вважає, що викладені в оскаржуваному рішенні Комісії висновки відповідають фактичним обставинам, узгоджується з Правилом погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави Україна , до знака для товарів і послуг, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 04.08.2010 № 790, є законними та обґрунтованими, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання недійним рішення Комісії Мінекономрозвитку щодо погодження питань про внесення позначення, що містить офіційну назву держави "Україна" до знака для товарів і послуг від 27.06.2019 року № 2322-08/415-07.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами кваліфікаційної експертизи, проведеною закладом експертизи за заявкою № m201718067, було встановлено, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони на підставі того, що у складі заявленого позначення наявне зображення офіційно визнаного двобуквеного коду назви держави Україна UA , але Комісією щодо погодження питання про внесення позначення, що містить офіційну назву держави Украйна , до знака для товарів і послуг відмовлено у включенні згаданого елемента до складу позначення.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач просить суд визнати недійсним висновок Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (Укрпатент) про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи вих. №74859/ЗМ/19 від 19.07.2019 року, який набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою № m201718067 від 15.08.2017 року після затвердження Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 10 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг (станом на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

Під час проведення формальної експертизи: встановлюється дата подання заявки на підставі статті 8 цього Закону; заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 цього Закону та правилам, встановленим на його основі центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності; документ про сплату збору за подання заявки перевіряється на відповідність встановленим вимогам.

У разі невідповідності матеріалів заявки вимогам статті 8 цього Закону заявнику негайно надсилається про це повідомлення. Якщо невідповідність буде усунута протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення, то датою подання заявки вважається дата одержання закладом експертизи виправлених матеріалів. В іншому разі заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повідомлення.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Якщо є підстави вважати, що заявлене позначення не відповідає умовам надання правової охорони повністю або частково, то заклад експертизи надсилає заявнику про це обґрунтований попередній висновок з пропозицією надати мотивовану відповідь на користь реєстрації знака. Відповідь заявника надається у строк, встановлений пунктом 6 цієї статті для додаткових матеріалів, та береться до уваги під час підготовки висновку експертизи за заявкою.

Згідно п.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затвердженого наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року №116 (в редакції наказу Державного патентного відомства України від 20 серпня 1997 року №72) (далі - Правила №116) експертиза заявки на реєстрацію знака для товарів і послуг складається з таких етапів: встановлення дати подання заявки; експертиза заявки за формальними ознаками; експертиза заявки по суті позначення, що заявлено на реєстрацію як знак.

Відповідно до п. 4.3 Правил №116 задачею експертизи заявки по суті позначення, заявленого на реєстрацію як знак, відповідно до пункту 7 статті 10 Закону, є перевірка позначення на відповідність умовам надання правової охорони.

Експертиза заявки по суті складається з: перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони відповідно до пункту 1 статті 5 та пунктів 1, 2 статті 6 Закону; перевірки позначення щодо наявності підстав для відмови у наданні правової охорони, зазначених у пунктах 3, 4 статті 6 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що дії щодо експертизи заявки m201718067 здійснював заклад експертизи - ДП Український інститут інтелектуальної власності .

Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику (ч. 3 ст. 10 Закону №3689-ХІІ).

Як вже зазначалося вище, статтею 6 Закону визначено підстави для відмови в наданні правової охорони. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують, зокрема, офіційні назви держав. Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є колегіальний орган, утворений Установою.

Суд погоджується з висновками відповідача 1, що заявлене позначення CENSOR.NET.UA за заявкою № m201718067 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки у складі заявленого позначення наявне зображення офіційно визнаного двобуквеного коду назви держави Україна UA , а Комісією щодо погодження питання про внесення позначення, що містить офіційну назву держави Украйна , до знака для товарів і послуг, відмовлено у включенні згаданого елемента до складу позначення.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що з огляду на невідповідність заявленого позивачем знака умовам надання правової охорони, Рішення Державної служби інтелектуальної власності України про відмову в реєстрації знака від 19.07.2019 року за заявкою № m201718067 узгоджується з нормами Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а тому є правомірним.

Позивач не погоджуючись з рішенням Мінекономрозвитку від 19.07.2019 про відмову в реєстрації знака для товарів і послуг CENSOR.NET.UA за заявкою № m201718067 подав заперечення до Апеляційної палати відповідача 1, згідно яких просив відмінити рішення від 19.07.2019 та зареєструвати знак для товарів і послуг CENSOR.NET.UA за заявкою № m 201718067 відносно всіх заявлених послуг 35, 41 класів МКТП.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Закону заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи.

Згідно із ч. 6 ст. 15 Закону заперечення проти рішення Установи за заявкою розглядається згідно з регламентом Апеляційної палати, протягом двох місяців від дати одержання заперечення та документа про сплату збору за подання заперечення, в межах мотивів, викладених заявником у запереченні та під час його розгляду.

За результатами розгляду заперечення Апеляційна палата приймає мотивоване рішення, що затверджується наказом Установи та надсилається заявнику.

Відповідно до п. 3 розділу І Регламенту Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 19.02.2019 № 263 (далі - Регламент), завданнями Апеляційної палати є колегіальний розгляд поданих до неї заперечень, протестів, заяв.

Суд вважає, що за результатами розгляду заперечення, колегія Апеляційної палати дійшла обгрунтованого висновку, що підстава для відмови в реєстрації знака для товарів і послуг CENSOR.NET.UA за заявкою № m201718067, встановлена п. 1 ст. 6 Закону, застосована у рішенні Мінекономрозвитку від 19.07.2019 правомірно. З огляду на вищевикладене рішення Апеляційної палати Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.12.2019 узгоджується з нормами Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а тому є правомірним.

З урахуванням встановленого судом факту невідповідності позначення CENSOR.NET.UA за заявкою № m201718067 умовам надання правової охорони, у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання права інтелектуальної власності Громадської організації "Інформаційне агентство "Цензор.нет" на знак для товарів і послуг "CENSOR.NET.UA" за заявкою № m201718067 від 15.08.2017 року для послуг класу 35,41 МКТП.

Позовна вимога про зобов`язання Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державне підприємство "Український інститут інтелектуальної власності" внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про реєстрацію знаку для товарів і послуг за заявкою № m201718067 від 15.08.2017 року для послуг класів 35, 41 МКТП, здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність" та видати відповідне свідоцтво, задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від позовної вимоги про визнання права інтелектуальної власності Громадської організації "Інформаційне агентство "Цензор.нет" на спірний знак, в задоволенні якої судом відмовлено.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.03.2021

Суддя О.В. Мандриченко