Рішення

від 05.04.2021 по справі 914/2913/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 справа № 914/2913/20

За позовом: Приватного підприємства Капіталпромбуд , м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський сад , с. Стільсько Миколаївського району Львівської області,

про: стягнення заборгованості в розмірі 519 743,59 грн, пені 326 072,25 грн, 38270,87 грн 3 % річних

Суддя Н.Є.Березяк

Секретар судового засідання А.П. Полянський

За участю представників сторін:

від позивача: Б.Я. Рубель - представник;

від відповідача: Ю.О. Гінатуліна - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства Капіталпромбуд до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський сад про стягнення заборгованості в розмірі 519 743,59 грн, пені 309 839,16 грн,34 218,67 грн 3 % річних.

Ухвалою суду від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.12.2020. В подальшому розгляд справи відкладено на 23.12.2020. Ухвалою суду від 23.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №914/2913/20 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 25.01.2021. В подальшому оголошено перерву до 08.02.2021 та до 16.02.2021.

Ухвалою суду від 16.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 914/2913/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2021.

Через відділ документообігу суду, представник позивача 15.02.2021 (вх. №574/21) подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський сад на користь Приватного підприємства Капіталпромбуд додатково нараховані штрафні санкції в розмірі: 16 233,09 - пеня, 4 052,20 - 3% річних.

Ухвалою суду від 16.02.2021 заяву Приватного підприємства Капіталпромбуд про збільшення позовних вимог - залишено без руху. Ухвалою суду від 25.02.2021 у звязку з усуненням допущених недоліків при поданні заяви про збільшення позовних вимог, заяву Приватного підприємства Капіталпромбуд про збільшення позовних вимог прийнято до спільного розгляду з позовними вимогами.

В судових засіданнях представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, позов просив задоволити. Позовні вимоги представник позивача обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду від 23.03.2018 №23/03 щодо своєчасної та повної оплати вартості виконаних робіт.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у поясненнях від 05.02.2021 б/н. Як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором підряду Відповідач покликається на наявність дефектів на обєкті, у вигляді протікання даху будівлі, які, на думку відповідача, допущено позивачем внаслідок неналежного виконання робіт за договором підряду №23/03 на виконання будівельних робіт від 23 березня 2018 р.

Не погоджуючись з позицією відповідача, Позивач 15.02.2021 (вх. №3478/21) подав до суду заперечення на пояснення, в яких просить суд позовні вимоги про стягнення заборгованості з ТОВ Львівський сад задовільнити в повному обсязі, оскільки існуюча заборгованість виникла на підставі підписаних між сторонами актів приймання будівельних робіт. Як зазначає позивач, підписуючи акти, відповідач прийняв дані роботи та зобов`язався провести розрахунки за виконані роботи.

В судовому засіданні 05.04.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 березня 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Львівський сад (надалі - Замовник) та Приватним підприємством Капіталпрмобуд (надалі - Підрядник) було укладено Договір підряду №23/03 на виконання будівельних робіт (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого за завданням Замовника Підрядник зобов`язується на свій ризик виконати та здати йому в установлений Договором строк закінчені роботи, з Будівництва овочесховища на земельній ділянці Замовника кадастровий номер 4623087600:11:000:0562, яка розташована на територій Стільської сільської ради. Миколаївського району Львівської області (надалі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується надати Підряднику обсяг робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію (Додаток №1), прийняти від Підрядника роботи/об`єкт та оплатити їх.

Відповідно до п.14.3. Договору, передача закінчених робіт Підрядником і приймання їх Замовником оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт між Замовником і Підрядником.

Відповідно до п. 14.8. Договору, підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між Сторонами.

Відповідно до п. 15.1. Договору, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі Актів виконаних робіт довільної форми і довідок КБ-3, підписаних уповноваженими особами Сторін протягом п`яти днів з дня їх підписання.

Підтвердженням виконання робіт згідно Договору є, наявні в матеріалах справи, підписані сторонами акти виконаних робіт:

1) Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 23.11.2018р. на суму 5 375 274,13 грн. з ПДВ, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2018 р.

2) Акт №2 приймання виконаних будівельних робіт від 26.11.2018р. на суму 838 867,75 грн. з ПДВ, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2018 р.

3) Акт№3 приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 212 263,59 грн. з ПДВ, Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2019 р.

Загальна вартість виконаних робіт згідно підписаних актів №1, №2, №3, становить 7 426 405,47 з ПДВ.

Відповідно до п. 5.3.5. Договору, Підрядник має право вимагати прийняття результату робіт та оплати виконаних робіт у порядку, розмірі та строки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 5.2.3. Договору, Замовник зобов`язаний прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи(етапи робіт).

На виконання умов Договору, Замовником станом на 09.11.2020 перераховано на рахунок Підрядника кошти в розмірі 6906661,88 з ПДВ (виписка з банку в матеріалах справи).

Залишок коштів, які необхідно перерахувати ТзОВ Львівський сад на користь ПП Капіталпромбуд становить 519743,59 грн.

До матеріалів справи долучено скеровану Позивачем відповідачу претензію від 11 вересня 2020 року №01 з вимогою оплатити наявну заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповіді на вказану претензію так як і доказів оплати відповідачем виконаних робіт не надано.

Зважаючи на існування боргу у відповідача перед позивачем за неналежне виконання умов договору підряду, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача наявного боргу в розмірі 519 743,59 грн, також просить стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про збільнення позовних вимог) 3% річних в сумі 38270,87 грн та пеню у розмірі 326 072,25 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтовані та такі що підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію (ч. 1,2 ст. 877 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Позивач роботи за Договором виконав на загальну суму 7426405,47 грн, що підтверджується підписаними сторонами, без будь яких зауважень зі сторони відповідача актами здачі-прийняття робіт від 23.11.2018, 26.11.2018 та за січень 2019.

Разом з тим відповідач лише частково сплатив виконані роботи за Договорами, в результаті чого у нього наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 519743,59 грн.

Відповідач у поданому поясненні у справі посилався на виявлення дефектів на обєкті, у вигляді протікання даху будівлі, які, на його думку, допущено позивачем внаслідок неналежного виконання робіт за договором підряду від 23.03.2018. Однак, в матеріалах справи належні докази повідомлення підрядника про наявність таких чи інших дефектів (недоліків), належним чином складені дефектні акти та інші докази про наявність дефектів, допущених з вини підрядника - відстуні.

Зважаючи на наведене, оскільки відповідач не довів перед судом належного виконання взятого на себе зобов`язання щодо оплати вартості робіт за договором підряду у повному розмірі і не спростував факту надання таких робіт, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 519743,59 грн вартості виконаних робіт підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або невиконання умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків, що настають у разі порушення зобов`язання є сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 ГК України).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до п. 17.8. Договору, замовник несе відповідальність за порушення зі своєї вини зобов`язань, передбачену законодавством України.

Відповідно до п. 17.9. Договору, за порушення грошових зобов`язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів) Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 326073,06 грн за період з 09.01.2019 по 09.11.2020 та з 10.11.2020 по 12.02.2021.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом вище, зобов`язання з оплати коштів мало бути виконано відповідачем відповідно до умов п. 15.1. договору за актом №1 до 28.11.2018, за актом №2 до 01.12.2018, за актом №3 до 05.02.2019.

Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, з 29.11.2018, 02.12.2018 та відповідно 06.02.2019.

В силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 3 ст. 254 ЦК України), оскільки іншого умовами договору не передбачено.

Умовами укладеного між сторонами договору виконання будівельних робіт не передбачено нарахування пені поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відтак нарахування пені повинно було здіснюватись: за актом №1 в період з 29.11.2018 по 29.04.2019, за актом №2 в період з 01.12.2018 по 01.06.2019, за актом №3 в період з 06.02.2019 по 06.08.2019.

За таких обставин, позивачем безпідставно здійснено нарахування пені за період з 07.08.2019 по 09.11.2020 та з 10.11.12020 по 12.02.2021.

Суд не може виходити за межі позовних вимог, в тому числі заявленого позивачем періоду нарахування пені. Оскільки, нарахування пені за період з 10.07.2019 року по 09.11.2020 з 10.11.12020 по 12.02.2021 є безпідставним та не відповідає положенням ч. 6 ст. 232 ГК України та умовам п. 15.1 договору, судом відмовлено в задоволенні вимоги позивача про стягнення пені, у зв`язку з безпідставністю нарахування пені саме у визначений позивачем період (відсутність порушеного права).

Щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені за період з 09.01.2019 по 06.08.2019 слід зазначити наступне.

У заяві про застосування позовної давності від 04.04.2021 б/н (вх. №7971/21) відповідач заявляє про застосування позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені. Відповідач зазначає, що для звернення до суду з вимогою про стягнення пені встановлюється позовна давність в один рік. Отже, як зазначає відповідач, термін позовної давності для стягнення пені позивачем закінчився 07.08.2020, а Позивач звернувся до суду 09.11.2020 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 522/1029/18).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 183/1617/16).

Враховуючи викладене, в суду існують правові підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки в цій частині позову щодо стягнення основної заборгованості судом задоволено.

З урахуванням викладеного, суж відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 326073,06 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку стягнення трьох відсотків річних за запропонований позивачем період в сумі 38270,87 грн - суд перевіривши поданий позивачем розрахунок, вказує, що даний розрахунок здійсено коректно, а відтак, вимога позивача в частині стягнення 3 % річних є обгрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є часткового обґрунтованими,

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення бставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у у розмірі 8370,20 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський сад (код ЄДРПОУ: 38414750, юридична адреса: 81615, Львівська обл., Миколаївський р-н, село Стільсько, вул. Шевченка, буд. 109) на користь Приватного підприємства Капіталпромбуд (код ЄДРПОУ: 36873827, юридична адреса: 79044, м. Львів, вул. Генерала Чупринки, буд. 58 А) заборгованість в розмірі 519 743,59 грн, 38270,87 грн- 3 відсотки річних, 8370,20 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду впорядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.04.2021.

Суддя Н.Є. Березяк