Рішення

від 14.03.2021 по справі 916/129/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/129/18

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Рога Н.В., суддя Щавинська Ю.М.

при секретарі судового засідання Т.О. Липі

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОРОЛЬОВА 17" (вул.Ак.Корольова,17,Одеса,Одеська область,65114) до відповідачів: 1. Одеська міська рада (пл.Думська,1,Одеса,Одеська область,65004) 2. Виконавчий комітет Одеської міської ради (пл.Думська,1,Одеса,Одеська область,65004) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артілерійська, 1) та комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський"(65088, м. Одеса, вул. Шишкіна, 60-А, кб.7) про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності

за участю представників:

від позивача - Стрелецька І,С. -голова, Ростомов Г.А., довіреність

від відповідачів - Цвігун О.Ю., довіреність

від 3 особи - Добров Р,М,, довіреність

від 3 особи - не з`явились.,

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Корольова 17" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просило визнати недійсним свідоцтво про право власності ЯЯЯ 950802 від 15.06.2006 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Позовні вимоги ОСББ «Корольова 17» обґрунтовані тим, що Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності ЯЯЯ 950802 від 15.06.2006 року на користь Одеської міської ради на житлові приміщення, які є допоміжними та не можуть бути передані у власність в силу приписів ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2018 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/129/18 та призначено підготовче засідання на 26.02.2018 року.

19.02.2018 року до суду надійшов відзив від представника Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради Штоля А. О., у якому представник проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

21.02.2018 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про залучення до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент комунальної власності Одеської міської ради та комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський".

23.02.2018 року надійшла відповідь на відзив від представника ОСББ «Корольова 17» у якому позивач підтримав позовні вимоги та заперечив проти аргументів відзиву.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Департамент комунальної власності Одеської міської ради та комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Вузівський".

До суду надійшли пояснення третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради якими вона просила залишити позов без задоволення.

Від представника відповідачів надійшло заперечення на відповідь на відзив, де представник заперечив проти аргументів позивача викладених у відповіді.

27.03.2018 року позивач звернувся до суду із заявою про остаточну зміну предмету позову та просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності ЯЯЯ 950802 від 15.06.2006 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Ухвалою суду від 02.04.2018 року продовжено строк підготовчого провадження до 02.05.2018р. та відкладено підготовче засідання на "23" квітня 2018 р.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року відкладено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 02.05.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 916/129/18 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "30" травня 2018 р.

22.05.2018 року позивач звернувся до суду з клопотанням про призначення судової будівельно - технічної експертизи.

Ухвалою суду від 30.05.2018р. клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОРОЛЬОВА 17" про призначення судової будівельно - технічної експертизи задоволено. Призначено у справі №916/129/18 судову будівельно - технічну експертизу. Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд.21).

05.02.2019 року до Господарського суду Одеської області разом зі справою надійшло клопотання Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.12.2018р. №18-2447 (вх. №2-540/19) про надання доступу до об`єкта дослідження.

Ухвалою суду від 08.02.2019 року поновлено провадження у справі №916/129/18 та призначено судове засіданні на для розгляду клопотання експерта на "13" лютого 2019 р. о 11:00.

Ухвалою суду від 13.02.2019 року клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.12.2018р. №18-2447 (вх. №2-540/19) про надання доступу до об`єкта дослідження задоволено. Зобов`язано сторін по справі надати доступ 22 лютого 2019 року з 10:00 до 12:00 до приміщення технічного поверху загальною площею 737,8м2, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17 і забезпечити прибуття експерта та безперешкодний доступ до об`єкта дослідження, присутність при дослідженні всіх сторін по справі (або їх законних представників). Направлено матеріали справи №916/129/18 до експертної установи - Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд.21) для продовження проведення експертного дослідження. Провадження у справі №916/129/18 зупинено.

04.03.2019 року від ОНДІСЕ надійшло клопотання про погодження строків виконання експертизи та клопотання про надання додаткових матеріалів.

05.03.2019 року судом направлено запит на повернення справи до суду для розгляду клопотання про погодження строків виконання експертизи та клопотання про надання додаткових матеріалів.

01.04.2019 року справа повернута до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 01.04.2019р. поновлено провадження у справі №916/129/18 з 08.04.2019р. та призначено судове засідання для розгляду клопотання експерта на "08" квітня 2019 р. о 11:15.

Ухвалою суду від 08.04.2019р. провадження у справі №916/129/18 зупинено.

23.04.2019 року справу скеровано до ОНДІСЕ для продовження проведення експертного дослідження.

13.06.2019 року до суду надійшов висновок експерта №18-2447 від 29.05.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2019 року провадження у справі № 916/129/18 було поновлено. Розгляд справи по суті призначено на 03.07.2019 року.

04.07.2019 року Одеська міська рада та 09.07.2019р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради надали до канцелярії суду клопотання про призначення справи до колегіального розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2019 року призначено справу № 916/129/18 до колегіального розгляду.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.07.2019р. справу № 916/129/18 передано на розгляд наступному складу суду: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Бездоля Д.О., суддя Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою суду від 22.07.2019 року прийнято справу № 916/129/18 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Бездоля Д.О., суддя Мостепаненко Ю.І. зі стадії підготовчого провадження.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №384 від 19.08.2019 року, у зв`язку з перебування члена колегії судді Мостепаненко Ю.І. з 05.08.2019 року по 23.08.2019 року у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/129/18 для внесення змін до складу колегії суддів.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу № 916/129/18 передано на розгляд у складі колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Бездоля Д.О., суддя Желєзна С.П.

Ухвалою суду від 19.08.2019 року прийнято справу № 916/129/18 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Бездоля Д.О., суддя Желєзна С.П. зі стадії підготовчого провадження.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №479 від 05.11.2019 року, у зв`язку з перебуванням члена колегії судді Желєзної С.П. з 29.10.2019р. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/129/18 для внесення змін до складу колегії суддів

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу № 916/129/18 передано на розгляд у складі колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Бездоля Д.О., суддя Рога Н.В.

Ухвалою суду від 07.11.2019 року справа № 916/129/18 прийнята до провадження господарським судом Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Бездоля Д.О., суддя Рога Н.В. зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2019 року клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОРОЛЬОВА 17" про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи задоволено. Призначено у справі № 916/129/18 повторну судову будівельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено ТОВ ОФ ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА, код ЄДРПОУ 22453848 (65049, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 16/8, офіс 6)

20.02.2020 року до Господарського суду Одеської області разом зі справою надійшло клопотання ТОВ ОФ ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА від 19.02.2020 року №02-19/1 (вх. №4445/20) про надання доступу до об`єкта дослідження.

Ухвалою суду від 28.05.2020 року провадження у справі № 916/129/18 зупинено.

11.06.2020 року справу скеровано до ТОВ ОФ ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА для продовження проведення експертного дослідження.

03.10.2020 року до суду надійшов висновок експерта №636/622 від 28.09.2020р.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року провадження у справі №916/129/18 було поновлено з 19.10.2020р. Розгляд справи по суті призначено на 19.10.2020 року о 12:30

Розпорядженням керівника апарату суду №286 від 19.10.2020 року, у зв`язку з перебуванням члена колегії судді Бездолі Д.О. з 15.10.2020р. по 23.10.2020р. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/129/18 для внесення змін до складу колегії суддів

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу № 916/129/18 передано на розгляд у складі колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Петренко Н.Д., суддя Рога Н.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.10.2020р. справу № 916/129/18 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Щавинська Ю.М., суддя Рога Н.В. та вирішено розгляд справи розпочати спочатку та призначити підготовче засідання.

23.11.2020р. судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Господарського суду Одеської області Літвінова С.В. на лікарняному з 16.11.2020 року по 23.11.2020 року та з 24.11.2020 року по 04.12.2020 року у відпустці.

Розпорядженням керівника апарату суду № 323 від 08.12.2020року, у зв`язку з перебуванням члена колегії Петренко Н.Д. з 04.12.2020р. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/129/18 для внесення змін до складу колегії суддів

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу №916/129/18 передано на розгляд у складі колегії суддів: головуючий суддя Літвінов С.В., суддя Рога Н.В., суддя Щавинська Ю.М.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області у якому вказує, що свідоцтво про право власності, ЯЯЯ 950802 від 15.06.2006 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради на користь Одеської міської ради є таким, що порушує права співвласників багатоквартирного будинку на користування допоміжними приміщеннями технічного поверху загальною площею 737,8 кв, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17.

Пунктом 1.1. рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 111 від 22.02.2006 року вирішено провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду комунальної власності, зокрема приміщення технічного поверху, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17.

Пунктом 1.2. Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» (Гончаренко А. Д.) оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об`єкти, зазначені в п. 1 (серед яких зазначене приміщення технічного поверху, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17) цього рішення та зареєструвати їх за Одеською міською радою.

На виконання рішення Одеської міської ради № 111 від 22.02.2006 року видано технічний паспорт від 20.09.2004 року на нежилі приміщення технічного поверху площею 737,8 кв. м. по вулиці Корольова 17 у місті Одесі реєстровий номер 13м/с - 5 - 2264 із зазначенням рішення Київської райради № 650 від 19.10.1992 року як документа, що підтверджує право власності.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 11036337 від 23.06.2006 року власником нежилих приміщень технічного поверху за адресою. м. Одеса, вул. Корольова академіка 17 номер запису 2264, в книзі 4ог-149, підстава виникнення права власності свідоцтво про право власності ЯЯЯ 950802 від 15.06.2006 року видане Виконкомом Одеської міської ради. Реєстраційний номер нерухомого майна 15184720.

Аналогічна інформація міститься у довідці з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.12.2017 року доданої до позовної заяви.

Обгрунтовуючи незаконність передачі у власність територіальної громади позивач вказав, що одна юридична особа - Одеська міська рада, набула право власності неправомірно, а інша юридична особа - Виконавчий комітет Одеської міської ради, видала свідоцтво на право власності із порушенням чинного законодавства України, чим було порушено право співвласників багатоквартирного будинку на користування допоміжними приміщеннями і зазначено, що допоміжні приміщення не можуть бути передані у власність згідно із приписами законодавства.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Як визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частиною 2 ст. 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

З положення ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відомо, що у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

З вищенаведеного випливає, що технічні приміщення є допоміжними приміщеннями.

У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Допоміжні приміщення складаються із загального та неподільного майна і належать співвласникам приміщень нежитлового фонду на праві спільної власності (спільне майно). Неподільне майно (сходові клітини, коридори, підвали тощо) належать співвласникам на праві спільної сумісної власності та не підлягає відчуженню. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених межах розпоряджаються спільним майном відповідно до вимог цивільного законодавства.

Конституційний суд України в своєму рішенні від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004 в справі № 1-2/2004 висловився, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до ч. 4.3 зазначеного рішення відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін. Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України, виключно законами України. Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т.ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року у справі №1-2/2004 розтлумачено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з вимогами ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Отже, без згоди всіх співвласників на відчуження допоміжного приміщення таке відчуження є незаконним.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеним у його постанові від 18 липня 2018 р. у справі № 916/2069/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц звернула увагу на те, що законодавцем розмежовано поняття допоміжного та нежилого приміщень у багатоквартирному будинку відповідно до статті 1 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

При цьому Верховний Суд у справі № 914/843/17 п. 59 постанови від 06.08.2019 року зазначив, що допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Визначальним для правильного вирішення подібних спорів є з`ясування та визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення, чи належать спірні приміщення до числа допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень.

Подібна правова позиція викладена, зокрема,у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 року у справі № 914/843/17, від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 15.09.2020 року у справі № 904/5047/18.

21.02.2018 року комісією у складі Голови правління Стрелецької Л. О. та членів правління Середи Г. М., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за участі директора ТОВ «Керуюча компанія «Майстер» складено Акт про обстеження технічного поверху багатоквартирного будинку № 17 по вулиці Академіка Корольова у місті Одесі, що знаходиться на балансі ОСББ «Корольова 17» з Додатками у вигляді фотофіксації та встановлено, що приміщення технічного поверху площею 737,8 кв. м. багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 є допоміжним адже обладнане інженерними мережами, що є частиною загальнобудинкових мереж та потребують постійного технічного обслуговування.

22.02.2018 року співробітниками Комунальної установи «Муніціпальна служба комунальної власності Одеської міської ради» складено акт обстеження технічного поверху багатоквартирного будинку № 17 по вулиці Академіка Корольова у місті Одесі.

З метою встановлення статусу спірного приміщення переданого у власність територіальної громади Господарським судом Одеської області було призначено судову будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

- Яке функціональне призначення приміщення технічного поверху загальною площею 737,8 кв.м. розташованого за адресою : м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17?

- Чи належить приміщення технічного поверху загальною площею 737,8 кв.м. розташованого за адресою : м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17 до нежитлового приміщення загального користування (в тому числі допоміжного), призначеного для забезпечення експлуатації будинку, розташованого за адресою : м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17 ?

Проведення експертизи було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд.21).

13.06.2019 року до суду надійшов висновок експерта № 18-2447 від 29.05.2019р.

Після заслуховування пояснень сторін та експерта Ковальчука О. У. суд дійшов висновку, що висновок судового експерта від 29.05.2019 року №18-2447 не містить чіткої відповіді на запитання, поставлені Господарським судом Одеської області в ухвалі суду від 30.05.2018 року стосовно функціонального призначення усього технічного поверху, загальною площею 737,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17, а не окремих його приміщень та чи належить вказане приміщення технічного поверху до допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації вказаного будинку.

У зв`язку із цим стороною позивача було заявлене клопотання про призначення повторної судової будівельно - технічної експертизи із тим же переліком питань, але з дорученням іншій експертній установі - ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА», код ЄДРПОУ 22453848 (65049, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 16/8, офіс 6).

Ухвалою від 26.11.2019 року призначено повторну будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання:

- Яке функціональне призначення приміщення технічного поверху загальною площею 737,8 кв.м. розташованого за адресою : м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17?

- Чи належить приміщення технічного поверху загальною площею 737,8 кв.м. розташованого за адресою : м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17 до нежитлового приміщення загального користування (в тому числі допоміжного), призначеного для забезпечення експлуатації будинку, розташованого за адресою : м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17 ?

Проведення експертизи було доручено ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА», код ЄДРПОУ 22453848 (65049, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 16/8, офіс 6).

На виконання ухвали суду про призначення повторної судової будівельно - технічної експертизи від 26.11.2019 року судовим експертом Петровим І. І. надано Висновок експерта № 636/622 від 28.09.2020 року.

Згідно вказаного висновку експерта вбачається наступне:

1. Частина приміщень технічного поверху загальною площею 737,8 кв. м., розташованого за адресою:м. Одеса, вул. Академіка, 17 має одне функціональне призначення, а решта частина приміщень - інше, а саме:

- приміщення № 19-26, № 47-61, загальною площею 203,5 кв. м. згідно технічного паспорту КП «ОМБТИ та РОН» від 20.09.2004 року - це нежитлові приміщення громадського призначення розташування яких в житлових будинках не заборонено вимогами нормативно - правових актів;

- приміщення № 1-18, № 27 - 46, № 62, загальною площею 534,3 кв. м. згідно технічного паспорту КП «ОМБТИ та РОН» від 20.09.2004 року - це допоміжні (технічні та підсобні) приміщення, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

2. До нежитлових приміщень загального користування (в тому числі допоміжних), призначених для забезпечення експлуатації будинку, належать лише частина приміщень технічного поверху загальною площею 737,8 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17, а саме: приміщення № 1-18, № 27-46, № 62, загальною площею 534,3 кв. м., згідно технічного паспорту КП «ОМБТИ та РОН» від 20.09.2004 року.

Отже, з вищенаведеного висновку експерта вбачається, що приміщення технічного поверху площею 737,8 кв. м. складається з двох приміщень різних за своїм статусом, приміщення площею 534,3 є допоміжними, приміщення площею 203,5 кв. м. є нежитловими приміщеннями.

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що експерт не визначив статусу всього приміщення технічного поверху, адже факт видачі свідоцтва на весь технічний поверх частину якого складають приміщення передача у власність яких заборонена законом робить свідоцтво про право власності таким, що нормам закону не відповідає і право співвласників багатоквартирного будинку на користування допоміжним приміщенням порушує.

Окрім того, як встановлено експертом у мотивувальній частині висновку, приміщення площею 203,3 кв. м., згідно на первинної технічної документації є приміщеннями установи В/ч 36967» з яких комунально-побутовою є 165,4 кв. м., а підсобною (допоміжною) 37, 9 кв. м. (табл. 3, с. 20 висновку).

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, від 06.08.2019 у справі № 914/843/17.

Досліджуючи питання щодо права ОСББ «Корольова 17» на захист порушених прав співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова 17» суд звертає увагу на наступне.

Позивач - ОСББ «Корольова 17» зареєстрований 26.05.2016 року, номер запису 1 556 102 0000 058349.

Розділом ІІ пунктом 2.1. Статуту ОСББ «Корольова 17» зазначено, що метою створення об`єднання є забезпечення та захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

п. 2.3. закріплено, що завданням та предметом об`єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном.

Рішенням Загальних зборів ОСББ «Корольова 17», проведених 08.10.2016 року було затверджено прийняття жилого багатоквартирного будинку за адресою: 65114, Україна, м. Одеса, Київський район, вулиця м. Одеса, вул. Ак. Корольова, буд. № 17 в управління (на баланс) ОСББ «Корольова 17».

31.07.2017 року підписано Акт приймання - передачі багатоквартирного будинку по вул. Академіка Корольова 17 у місті Одесі в управління (на баланс) від КП «ЖКС «Вузівський» до ОСББ «Корольова 17».

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії» (заява № 62543/00 від 10.11.2004) зазначено, що «.. в сучасному суспільстві, коли громадяни стикаються з особливо складними управлінськими рішеннями, звернення до колективних органів, таких як асоціації, є одним із доступних, а іноді і єдиним доступним для них, засобом, завдяки якому вони можуть ефективно захищати власні інтереси. Крім того, законодавством більшості європейських країн визнано право асоціацій брати участь у судових провадженнях для захисту інтересів своїх членів. ... Суд не може ігнорувати цей факт при тлумаченні поняття «потерпілий». Будь-яка інша, надміру формалізована інтерпретація цієї концепції, зробить захист прав, гарантованих Конвенцією, неефективними та ілюзорними (пункт 38). Суд визнав, що гарантії статті 6 § 1 також розповсюджуються на об`єднання, у разі, коли вони вимагають визнати права чи інтереси їх членів (пункт 45).

Враховуючи наведений підхід Європейського суду з прав людини до контексту обставин справи, Суд дійшов висновку, що ОССБ, яке є об`єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов`язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості членів цього об`єднання. Водночас, інтереси об`єднання, як юридичної особи, не завжди співпадають з інтересами кожного члена об`єднання.

З урахуванням мети створення, ОСББ має пряме та безпосереднє відношення до усіх питань, що стосуються будинку, а отже може мати власну, окрему від інтересів кожного окремого члена об`єднання, матеріально-правову зацікавленість у спорах що стосуються будинку. Наявність матеріально-правової зацікавленості у ОСББ у правовідносинах, що виникають щодо будинку чи його складових, утримання, експлуатації та інших подібних питань є передумовою визнання за ОСББ самостійної процесуальної правосуб`єктності, а отже і права на звернення до суду із самостійним позовом.

Отже, реальний захист прав співвласників будинку (членів ОСББ) у певних випадках потребує звернення до суду. Відтак, невизнання за ОСББ самостійного права на звернення до суду в інтересах членів, призвело б до неможливості забезпечення і захисту прав співвласників будинку і стало б невиправданою перешкодою для досягнення мети об`єднання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 зі справи № 910/11948/18).

Суд відхиляє доводи відповідачів та третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про те, що спірні приміщення технічного поверху тривалий час використовувалися Службою безпеки України на підставі договору оренди № 500 від 03.12.2004 року як на те, що спірний об`єкт є самостійним об`єктом цивільно - правових відносин, адже рішення Виконкому Одеської міської ради не змінює правового статусу приміщення за умови встановлення у справі визначеного законом юридичного факту належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, а отже позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них статусу допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Подібна правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 зі справи № 916/2069/17 та постанові від 22.11.2018 року № 904/1040/18.

Надаючи оцінку належності обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, ЯЯЯ 950802 від 15.06.2006 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради» суд враховує, що під час процесу Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - «Закон України № 1952») викладено у новій редакції, що вплинуло на способи захисту порушених прав у сфері скасування права власності.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 49 постанови Верховного Суду від 23.06.2020 року по справі 922/2589/19).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання відповідачів на недоведеність статусу спірного приміщення не спростовують доказів, що містяться у матеріалах справи як у сукупності, так і кожний окремо.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЛ від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрат на проведення експертного дослідження суд вирішив покласти на відповідачів солідарно згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України , -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОРОЛЬОВА 17" задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, ЯЯЯ 950802 від 15.06.2006 року, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

3. Стягнути з Одеської міської ради (пл. Думська, 1, Одеса, 65004, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОРОЛЬОВА 17" (вул. Ак.Корольова,17, Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 40512293) 881 грн. судового збору та 3768грн. витрати за проведення судової експертизи.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (пл. Думська, 1, Одеса, 65004, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "КОРОЛЬОВА 17" (вул. Ак.Корольова,17, Одеса, 65114, код ЄДРПОУ 40512293) 881 грн. судового збору та 3768грн. витрати за проведення судової експертизи.

Повний текст складено 06 квітня 2021 р., у зв`язку з перебуванням судді Ю.М. Щавинської на лікарняному з 24.03.2020 року по 05.04.2021 року.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - С.В. Літвінов

Суддя Н.В. Рога

Суддя Ю.М. Щавинська