УХВАЛА
06 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 914/1049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.
перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства культури та інформаційної політики України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року (головуючий - Разіна Т. І., судді: Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2020 року (суддя Літвінова М. Є.) у справі
за позовом Релігійної організації Релігійна громада Львівсько-Сокальської єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) Перенесення мощей Святителя Миколая у м. Белз Сокальського району Львівської області
до: 1. Кабінету Міністрів України, 2. Міністерства культури та інформаційної політики України, 3. Фонду державного майна, 4. Белзької міської ради Сокальського району Львівської області, 5. Виконавчого комітету Белзької міської ради Сокальського району Львівської області, 6. Державного історико-культурного заповіднику у м. Белзі,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Тракало Оксани Богданівни, 2. Львівської обласної державної адміністрації,
про встановлення/визнання факту належності приналежностей головній речі, усунення перешкод у користуванні майном у спосіб, викладений в позові, витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
17 березня 2021 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства культури та інформаційної політики України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року (повний текст складено 08 лютого 2021 року) і рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі № 914/1049/18, подана 09 березня 2021 року.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд вважає за необхідне залишити її без руху, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 4 статті 6 наведеного Закону передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач не погоджується із оскарженими судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог щодо витребування майна.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, що діяла на день звернення з позовом, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Отже, за подання касаційної скарги на рішення суду у справі № 914/1049/18 необхідно сплатити 200 % * вартість майна * 1.5 %.
Міністерство культури та інформаційної політики України додало до касаційної скарги платіжне доручення, яке підтверджує сплату судового збору на суму 3 524,00 грн.
Оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду без матеріалів справи, у колегії суддів немає можливості з`ясувати дійсну вартість спірного майна і належну до сплати суму судового збору за подання касаційної скарги.
Таким чином Міністерству культури та інформаційної політики України необхідно надати Суду документи на підтвердження реальної вартості спірного майна, і, у разі необхідності, доплатити судовий збір виходячи із цієї вартості за наведеними реквізитами.
отримувач коштів:ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 банк отримувача:Казначейство України (ЕАП) рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 код банку отримувача (МФО): 899998 код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055 ) призначення платежу *;101;
Згідно з частинами 2 і 3 цієї статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
За змістом частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо Касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України, і особа, яка її подала, не порушує питання поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними, вона залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року (повний текст складено 08 лютого 2021 року) строк на оскарження якої відповідно до Господарського процесуального кодексу України сплив 01 березня 2021 року.
Касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України подано 09 березня 2021 року із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, обгрунтованим поданням касаційної скарги в межах двадцятиденного строку із дня отримання копії повного судового рішення (18 лютого 2021 року), на підтвердження чого додано роздруківку із сайту Укрпошти, що самостійно не може вважатися належним доказом дати отримання оскарженої постанови.
Оскільки до касаційної скарги не додано належних доказів на підтвердження дати отримання копії оскарженого судового рішення, суд не може перевірити, чи дійсно касаційну скаргу подано протягом двадцяти днів із дня вручення постанови, тому наведене не може вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк з належним чином оформленою касаційною скаргою, у зв`язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.
Ураховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху також на підставі частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої заявник має право навести інші підстави для поновлення процесуального строку, які унеможливили здійснення відповідних процесуальних дій у встановлений термін, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
У разі невиконання у встановлений Судом строк вимог цієї ухвали Міністерству культури та інформаційної політики України буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 914/1049/18 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, способом усунення недоліків касаційної скарги Міністерства культури та інформаційної політики України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі № 914/1049/18 є:
1. надання Суду документа на підтвердження реальної вартості спірного майна, і, у разі необхідності, доплата судового збору виходячи із цієї вартості;
2. надання доказів для обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження або наведення інших підстав для поновлення цього строку.
За таких обставин, керуючись статтями 174, 234, 288, 290, 292, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Міністерства культури та інформаційної політики України про поновлення пропущеного строку на подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року у справі № 914/1049/18.
2. Касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 січня 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 25 травня 2020 року у справі № 914/1049/18 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк, тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги.
(Докази виконання вимог цієї ухвали надсилати/подавати на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. С. Міщенко
Судді І. С. Берднік
В. А. Зуєв
Дата ухвалення рішення | 06.04.2021 |
Оприлюднено | 07.04.2021 |
Номер документу | 96040761 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Міщенко І.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні