Рішення

від 31.03.2021 по справі 200/8455/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2021 р. Справа№200/8455/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Луганський національний аграрний університет про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області в якому з урахуванням, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

1) визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення на 01.07 (для городництва), з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду для городництва, за наступними кадастровими номерами: 1424282400:04:000:0610, 1424282400:04:000:0611, 1424282400:04:000:0612, 1424282400:04:000:0613, 1424282400:04:000:0614, 424282400:04:000:0615, 1424282400:04:000:0616;

2) зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення на 01.07 (для городництва), з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду для городництва, за вказаними кадастровими номерами й видати за наслідками його розгляду наказ про надання такого дозволу.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, представником позивача зазначено, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 19.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення на 01.07 (для городництва) з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду для городництва, надіслав позивачу листа від 06.07.2020 р., в якому зазначено, що витребувані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН №004915 від 24.07.1997 р. та запропоновано позивачу звернутися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо інших земельних ділянок.

Позивач зазначає, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ, - та саме прийняття індивідуального правового акту у формі наказу є належною реалізацією відповідачем своїх повноважень. А отже, рішення щодо розпорядження земельними ділянками не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника. Також, на думку позивача, Слов`янський радгоспу-технікуму припинено без правонаступництва та третя особа не є його правонаступником щодо користування земельними ділянками. Окрім того, представник позивача посилається на відсутність оригіналу Державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН № 004915 від 24.07.1997 року, який слугував підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. від 16.09.2020 року по справі № 200/8455/20-а відкрито провадження за вказаною позовною заявою (т. 1, а.с. 71).

16 вересня 2020 року та 13 листопада 2020 року судом постановлені ухвали, якими відмолено у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову (т.1, а.с. 69, 143).

16 грудня 2020 року судом постановлена ухвала про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Луганський національний аграрний університет (т. 1, а.с. 242).

Відповідно до розпорядження від 16.02.2020 року № 24, у зв`язку з тимчасовою непрацездатності судді ОСОБА_2 здійснено повторний автоматичний розподіл справи, в результаті якого остання передана на розгляд судді Лазарєву В.В. (т. 2, а.с. 42, 43).

18 лютого 2021 року ухвалою судді ОСОБА_3 прийнято до провадження адміністративну справу № 200/8455/20-а, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін (т. 2, а.с. 44).

11 березня 2021 року судом постановлена ухвала про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Луганський національний аграрний університет (т. 2, а.с. 105-106).

11 березня 2021 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог щодо предмету спору - Луганський національний аграрний університет, про що постановлена ухвала (т.2, а.с. 107).

26 березня 2021 року суд відмови у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про що постановлена відповідна ухвала (т.2, а.с. 191).

29 березня 2021 року судом постановлена ухвала про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про витребування оригіналів письмових доказів (т. 2, а.с. 193-194).

30 березня 2021 року судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості відповідача Святогірської міської ради (т. 2, а.с. 197).

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, де вказано, що 19 травня 2020 року надійшла заява представника позивача стосовно надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення на 01.07 (для городництва), з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду для городництва за вказаними кадастровими номерами.

Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області в межах повноважень було розглянуто дане клопотання та за результатами якого направлено листа від 06.07.2020 року №М-3003/0-82/0/37-20 гр. ОСОБА_4 , яким повідомлено, що витребувані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН № 004915 від 24.07.1997 року та запропоновано звернутися до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідними до нього додатками в установленому законом порядку на іншу земельну ділянку.

Головне управління наголошує, що витребувані позивачем земельні ділянки, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН № 004915 від 24.07.1997 року перебували у користуванні Слов`янського радгоспу-технікуму, та згідно відомостей про зміни в землекористуванні встановлено, що Міністерством агропромислового комплексу наказом № 69 від 30.03.1998 року Про перейменування радгоспів-технікумів перейменовано в Слов`янський державний аграрний технікум, а в подальшому Міністерством агропромислової політики України наказом № 434 від 21.06.2007 року Про створення відокремлених структурних підрозділів Луганського національного аграрного університету у Донецькій області створено Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету, який є правонаступником у межах переданого йому майна Слов`янського державного аграрного технікуму.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Відокремлений підрозділ Політехнічний коледж Луганського національного аграрного університету, не має статусу юридичної особи, водночас за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань права юридичної особи має Луганський національний аграрний університет .

Станом на 01 грудня 2020 року право постійного користування землею не скасовано, отже передача земельних ділянок, які перебувають у користуванні іншої особи, на законодавчому рівні заборонено.

Витребувані земельні ділянки мають категорію земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення 01.09 Для дослідницьких і навчальних цілей, вид використання: для виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення навчального процесу.

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

З наведених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа надала суду пояснення, де зазначила, що адміністративний позов ґрунтується в основному на твердженні позивача щодо відсутності правонаступника (прав та обов`язків) Слов`янського державного аграрного технікуму, посилаючись, у тому числі, на факт відсутності відповідної інформації у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, позивач, посилаючись на положення наказу Міністерства аграрної політики Про створення відокремлених структурних підрозділів Луганського національного аграрного університету у Донецькій області від 21.06.2007 р. № 434, робить висновок, що зміна назви юридичної особи має правовим наслідком проведення державної реєстрації змін та не тягне за собою правонаступництва у зв`язку із відсутністю правонаступника. Зазначені висновки третя особа вважає хибними з таких підстав.

У пункті 1 Наказу Міністерства аграрної політики України Про створення відокремлених структурних підрозділів Луганського національного аграрного університету у Донецькій області від 21.06.2007 р. № 434 зазначено, що Слов`янський державний аграрний технікум було реорганізовано у Відокремлений структурний підрозділ Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету з окремими правами юридичної особи шляхом приєднання до Університету.

Під окремими правами юридичної особи розуміється належність технікуму окремого коду ЄДРПОУ, наявність окремого балансу, окремих рахунків, здійснення фінансування за окремим кошторисом безпосередньо МОН України.

Пунктом 2 Наказу № 434 було визначено, що Луганський національний аграрний університет є правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованого Слов`янського державного аграрного технікуму, до яких, зокрема, відносяться й права постійного користування землею. При цьому, відповідно до пп. 4.2. п. 4 Наказу № 434 голову комісії з реорганізації було зобов`язано здійснити приєднання шляхом передачі на баланс Луганського національного аграрного університету будівель, споруд, інших основних засобів, матеріальних цінностей та майна Слов`янського державного аграрного технікуму.

На виконання вищезазначеного Наказу № 434 земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Хрестищанської сільської ради Слов`янського району Донецької обл., загальною площею 716,8000 га була передана Луганському національному аграрному університету (код ЄДРПОУ 00493669), як правонаступнику, та на теперішній час обліковується на його балансі, що підтверджується відповідною довідкою Університету та формою 2б(д) Відомості про нерухоме державне майно .

Право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 716,8000 га є посвідченим в момент реєстрації Державного акту - 24.07.1997 року.

Відповідно до розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 р. документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Вказана норма узгоджується також з п. 10 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державний земельний кадастр , якими визначено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом є дійсними.

Крім того, згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номеру.

Таким чином, на теперішній час документ, яким було посвідчено право постійного користування - Державний акт є дійсним, у зв`язку з чим у Луганського національного аграрного університету є усі законні підставі користуватися такою земельною ділянкою на праві постійного користування.

З наведених підстав третя особа просив відмовити у задоволенні позову.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справ-а, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.

19 травня 2020 року до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від імені позивача на підставі нотаріально посвідченої довіреності (т.1 а.с.12) звернувся адвокат ОСОБА_4 із заявою про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення на 01.07 (для городництва) з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду для городництва за кадастровими номерами: 1424282400:04:000:0610, 1424282400:04:000:0611, 1424282400:04:000:0612, 1424282400:04:000:0613, 1424282400:04:000:0614, 424282400:04:000:0615, 1424282400:04:000:0616.

Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області за результатами розгляду вказаної заяви листом від 06.07.2020 року № М-3003/0-82/0/37-20 повідомлено, що витребувані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН № 004915 від 24.07.1997 року та запропоновано звернутися до Головного управління з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з відповідними до нього додатками в установленому законом порядку на іншу земельну ділянку (т.1 а.с.16).

Крім зазначених обставин судом встановлено, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ДН № 004915 від 24.07.1997 року зазначені позивачем земельні ділянки перебували у користуванні Слов`янського радгоспу-технікуму (т.1 а.с., 25-32, 219-222).

Не погодившись із вказаною відмовою відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність у третьої особи права користування земельними ділянками, які бажає отримати в користування позивач, суд зауважує, що відповідно до норм статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, до завдань адміністративного судочинства не відноситься встановлення наявності чи відсутності у певної особи речових прав на земельну ділянку, чим обґрунтовує свої вимоги представник позивача, оскільки вказані питання вирішуються в порядку цивільного чи господарського судочинства.

Тому, вирішуючи дану адміністративну справу, суд надає оцінку лише рішенню відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою в межах завдань адміністративного судочинства.

Стосовно належності, допустимості та достовірності доказів, наданих відповідачем та третьою особою, суд зауважує на приписи частини 4 статті 78 КАС України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді цієї адміністративної справи судом встановлено, що за участю третьої особи протягом 2017-2019 років в порядку господарського судочинства розглядалася справа № 905/856/17 за позовом Слов`янської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про зобов`язання звільнити земельну ділянку.

В ході розгляду справи № 905/856/17 встановлено, що 24.07.1997 Хрестищенською сільською радою народних депутатів Слов`янського району Донецької області України видано Слов`янському радгоспу-технікуму Державний акт на право постійного користування 716,8 га І-ДН № 004915 реєстраційний № 271. Землю надано для виробництва сільськогосподарської продукції, забезпечення навчального процесу.

Відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету , затвердженого Луганським національним аграрним університетом від 25.02.2015, за наказом Міністерства агропромислового комплексу України від 30.03.1998 № 99 Слов`янський радгосп-технікум перейменовано в Слов`янський державний аграрний технікум. Луганський національний аграрний університет є правонаступником (у межах переданого йому майна) Слов`янського державного аграрного технікуму.

Вказані висновки викладені у постанові Донецького апеляційного господарського суду у справі № 905/856/17 від 04 вересня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 17 січня 2019 року.

Таким чином, наявність у третьої особи - Луганського національного аграрного університету права постійного користування земельною ділянкою 716,8 га на підставі Державного акту І-ДН № 004915 встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, та відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, не потребує доказуванню при розгляді цієї адміністративної справи.

Суд також наголошує, що у відповідності до пункту 1 Наказу Міністерства аграрної політики України Про створення відокремлених структурних підрозділів Луганського національного аграрного університету у Донецькій області від 21.06.2007 р. № 434, Слов`янський державний аграрний технікум було реорганізовано у Відокремлений структурний підрозділ Слов`янський технікум Луганського національного аграрного університету з окремими правами юридичної особи шляхом приєднання до Університету.

Пунктом 2 Наказу № 434 було визначено, що Луганський національний аграрний університет є правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованого Слов`янського державного аграрного технікуму, до яких, зокрема, відносяться й права постійного користування землею. При цьому, відповідно до пп. 4.2. п. 4 Наказу № 434 голову комісії з реорганізації було зобов`язано здійснити приєднання шляхом передачі на баланс Луганського національного аграрного університету будівель, споруд, інших основних засобів, матеріальних цінностей та майна Слов`янського державного аграрного технікуму.

На виконання вищезазначеного Наказу № 434 земельна ділянка сільськогосподарського призначення, розташована на території Хрестищанської сільської ради Слов`янського району Донецької обл., загальною площею 716,8000 га була передана Луганському національному аграрному університету (код ЄДРПОУ 00493669), як правонаступнику, та на теперішній час обліковується на його балансі, що підтверджується відповідною довідкою Університету та формою 2б(д) Відомості про нерухоме державне майно .

Таким чином, на час розгляду клопотання представника позивача про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності був чинний Державного акту І-ДН № 004915, який надавав права третій особи - Луганському національному аграрному університету на постійне користування земельною ділянкою 716,8 га.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 (далі - Положення № 333), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.

Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 (зі змінами в редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 № 53), в своїй роботі керується Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами та здійснює свої функції безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, та в порядку визначених повноважень розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Донецької області з 2013 року.

Щодо нормативного регулювання спірних відносин з урахуванням встановлених при розгляді справи обставин суд вказує, що спірні правовідносини врегульовані ЗК України, Законом України Про землеустрій . Частиною 1 статті 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частин 1 - 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачений статтею 123 ЗК України, яка, в тому числі, містить такі приписи:

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) [...] (частина 1 статті 123 ЗК).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки [...] (частина 2 статті 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку [...] (частина 3 статті 123 ЗК).

Враховуючи вказані норми, стосовно тверджень представників позивача про бездіяльність відповідача при розгляді заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою суд зауважує, що спеціальні норми статті 123 ЗК України не містять форми рішення уповноваженого органу про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованою відмови у його наданні.

Тому наведені у листі відповідача від 06.07.2020 року №М-3007/0-83/0/37-20 зміст прийнятого відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та мотиви такого рішення відповідають вимогам статті 123 ЗК України щодо надання мотивованої відмови.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, суд вказує на частину 5 статті 116 ЗК України, якою прямо передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. а ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Разом із тим припинення права користування орендованою земельною ділянкою не настає автоматично в силу добровільної відмови від такого права.

Отже, оскільки відповідачу було відомо про наявність у Луганського національного аграрного університету права постійного користування земельною ділянкою 716,8 га на підставі Державного акту І-ДН № 004915, що, в тому числі, встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили та підтверджується інформацією Державного земельного кадастру, відповідач не мав правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду, що прямо суперечило б частини 5 статті 116 ЗК України, та порушило б права як законного користувача земельною ділянкою - Луганським національним аграрним університетом, так і позивача ОСОБА_1 , оскільки, замовивши проект землеустрою, останній в подальшому не мав би змоги реалізувати своє право на отримання земельних ділянок в оренду через їх знаходження у користуванні іншої особи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 4 травня 2020 року у справі № 816/1331/17 та від 12 червня 2020 року у справі № 480/303/19.

Посилання представників позивача на правові позиції Верховного Суду у справах №815/3474/17, №823/1166/17 та інші щодо обов`язку Головного управління Держгеокадастру видати наказ про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не підлягають застосуванню у даній адміністративній справі з огляду на наступне.

По-перше, висновки Верховного Суду у зазначених представником позивача справах стосувалися розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян в порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Натомість, у цій адміністративній справі предметом позову є оскарження відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності та зміни їх цільового призначення з ціллю подальшого отримання земельних ділянок в оренду, що врегульовано статтю 123 ЗК України.

Отже, правові позиції Верховного Суду у справах №815/3474/17, №823/1166/17 та інш. стосуються правовідносин, відмінних від спірних відносин у цій справі.

По-друге, висновки Верховного Суду щодо обов`язковості видання наказу ГУ Держгеокадастру ґрунтувалися на нормах Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015р. №600, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин у вказаних справах.

Проте, на момент подачі ОСОБА_1 19 травня 2020 року заяви про надання дозволу на розробку проектів землеустрою Типова інструкція з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру втратила чинність на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 203 від 06.08.2019 року.

Водночас, діюча на час виникнення спірних відносин у цій справі Типова інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 містить, зокрема, такі норми:

8. Документування управлінської інформації полягає у створенні документів, в яких фіксується з дотриманням установлених правил (додаток 1) інформація про управлінські дії.

9. Під час підготовки організаційно-розпорядчих документів у паперовій формі працівники установ оформляють їх з урахуванням вимог ДСТУ 4163-2003.

10. Право на створення, підписання, погодження, затвердження документів визначається актами законодавства та інструкцією з діловодства установи.

11. В установах визначається сукупність документів, передбачених номенклатурою справ, необхідних і достатніх для документування інформації про їх діяльність.

З питань, що становлять взаємний інтерес і належать до компетенції різних установ, можуть створюватися спільні документи.

12. Вибір виду документа, призначеного для документування управлінської інформації (розпорядження, постанова, рішення, протокол тощо), зумовлюється правовим статусом установи, компетенцією посадової особи та порядком прийняття управлінського рішення (на підставі єдиноначальності або колегіальності).

13. Документ повинен відповідати положенням актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та спрямовуватися на виконання установою покладених на неї завдань і функцій.

Таким чином, станом на час виникнення спірних відносин та розгляду цієї справи відсутні норми законодавства, які б передбачали обов`язок Головного управління Держгеокадастру видавати наказ про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою

Отже, наведені представником позивача правові висновки Верховного Суду стосуються інших правовідносин, ніж у цій справі, та ґрунтуються на законодавстві, яке діяло раніше, через що відсутні підстави для їх врахування при вирішення даної справи.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі № 813/1790/18, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

При цьому, Верховний Суд наголошує на необхідності дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного акту, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення .

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Зважаючи на обставини справи та враховуючи, що спірне рішення є обґрунтованим, суд вважає, що обрана відповідачем форма такого рішення не впливає на саму суть спірних правовідносин, а його скасування за формальними ознаками не призведе до ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Таким чином, з урахуванням наведеного в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У відповідності із приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецької області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Луганський національний аграрний університет (92703, Луганська обл., Старобільський р-н, місто Старобільськ, вулиця Слобожанська, будинок 68, код ЄДРПОУ 00493669) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Повне судове рішення складено 31 березня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Лазарєв