Постанова

від 06.04.2021 по справі 200/8618/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року справа №200/8618/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 200/8618/20-а (головуючий суддя І інстанції Куденков К.О.), складене у повному обсязі 10 грудня 2020 року у м. Слов`янську Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії щодо відмови в призначенні і виплаті щомісячних страхових виплат з 13.01.2014 року по 10.10.2019 року; зобов`язання призначити і виплатити щомісячні страхові виплати з 13.01.2014 року по 10.10.2019 року.

Обґрунтовуючи позов посилається на те, що оскільки суд визнав протиправними дії Мар`їнського відділення щодо відмови у видачі направлення на МСЕК, то вважає, що відмова Кіровського відділення також була протиправною, а отже він має право отримувати щомісячну грошову допомогу ще з 2014 року, у зв`язку з чим він звернувся до Управління. Зазначає, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 закону України Про оплату праці .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував той факт. що в момент отримання позивачем виробничої травми діяв Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затв. постановою Кабінету міністрів від 30 листопада 2011 року № 1232. Але у постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року по справі № 6-1767цс16 та постановах Верховного Суду у справі № 235/3793/17 від 24.10.2019р., а також у справі № 235/3755/17 від 18.03.2020 року Верховний Суд зробив висновок, що перелік осіб, згідно Порядку №1232, яким надано право на оскарження рішення спеціальної комісії, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Фонд та його робочі органи не належать до переліку осіб, яким надано право оспорювати зміст актів форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ), оскільки складання акту та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпає і не порушує прав та інтересів Фонду. Таким чином, опираючись на практику Верховного Суду вважає, що у Кіровського відділення, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, не було повноважень відмовляти позивачу в одержанні направлення на МСЕК. Крім того, наголошує, що 05.11.2019 року міжрайонною МСЕК було встановлено втрату 25 % працездатності без встановлення групи інвалідності, що підтверджується довідкою, в якій зазначено що огляд вищенаведеного був первинним та за наслідком травми отриманою на виробництві. Огляд МСЕК проводився відповідно да актів від 06.06.2014 року, де чітко зазначено, що травму позивач отримав 13.01.2014 року. Вважає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки, що позивачем було здійснено неодноразові звернення до Управління де йому неодноразово відмовляли в отриманні направлення на МСЕК, що не передбачено законодавством України.

На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, відповідь на відзив, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що судовими рішеннями у справі № 200/14158/18-а встановлено, що позивач з 13 січня 2014 року працював монтажником ТОВ ДИАД , що підтверджується наявною копією трудової книжки НОМЕР_1 , запис № 31. 13 січня 2014 року об 11 годині 20 хвилин під час виконання робіт з демонтажу металевої перегородки позивач отримав травму обох ніг, в результаті падіння з висоти 3 метри. Про це 6 червня 2014 року був складений акт Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 13 січня 2014 року на ТОВ ДИАД . За результатами розслідування комісія дійшла висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачем, пов`язаний із виробництвом. До акту розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 13 січня 2014 року об 11 год. 20 хв. форми Н-5 від 6 червня 2014 року доданий акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №1 від 6 червня 2014 року за формою Н-1, складений комісією в тому ж складі. Завідувачем сектором страхових експертів з охорони праці відділення виконавчої дирекції Фонду ССНВВ та ПЗ України у Кіровському районі м. Донецька викладена окрема думка до акту розслідування нещасного випадку, який стався 13 січня 2014 року об 11 год. 20 хвилин з позивачем на ТОВ ДИАД , в якій зазначено, що всупереч вимогам пункту 1.6 Інструкції № 36 з охорони праці для монтажника бетонних та залізобетонних конструкцій, затвердженої ТОВ ДИАД 1 червня 2012 року, позивач не мав бути допущеним до самостійного виконання робіт підвищеної небезпеки, оскільки не пройшов спеціальні навчання та перевірку знань з охорони праці. Окрім цього зазначено, що факт офіційного оформлення його на роботі зафіксовано після отримання травми, а до цього моменту, позивач фактично перебував у трудових відносинах з товариством. У зв`язку з цим виникли питання правомірності складання актів за формами Н-5 та Н-1.

Також судами у вказаній справі встановлено, що 12 червня 2018 року позивач звернувся до Мар`їнського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявою про видачу направлення на МСЕК. Мар`їнське відділення листом від 30 липня 2018 року № 2401-12/1879 повідомило позивача про те, що з 14 квітня 2014 року на території Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції, у зв`язку із чим документи щодо розслідування нещасного випадку та його результатів відсутні, тому відсутні підстави для надання направлення на МСЕК. Відповідач листом від 22 жовтня 2018 року № 14-01-08/9-240 повідомив позивача про те, що після розгляду наданих ним документів з`ясовано, що оригінали актів форми Н-1 та Н-5 та матеріали розслідування, які підтверджували факт настання та розслідування нещасного випадку, який стався 13 січня 2014 року, відсутні. У зв`язку з цим позивачу необхідно звернутись до відділення, в якому він перебуває на обліку за отриманням направлення на МСЕК.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що в матеріалах справи (№ 200/14158/18-а) наявна відповідь на запит до Пенсійного фонду України, відповідно до якої позивач працював за угодами цивільно-правового характеру на ТОВ ДИАД (код ЄДРПОУ 30701488) та за платежем Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, ЦПХ, допомоги по тимчасовій не працездатності за період з листопада 2013 року по червень 2014 року за нього сплачено єдиний внесок.

Указані обставини встановлені в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року і в постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2019 року у справі № 200/14158/18-а.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року задоволений частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління в інтересах Мар`їнського відділення управління фонду соціального страхування України Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі направлення на проходження медико-соціальної експертизи; зобов`язання надати позивачу направлення на проходження медико-соціальної експертизи; стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. Визнані протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Мар`їнського відділення, щодо відмови у видачі позивачу направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 13 січня 2014 року, на підставі акта про нещасний випадок форми Н-1 № 1 від 6 червня 2014 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в особі Мар`їнського відділення видати позивачу направлення на огляд медико-соціальною експертною комісією для визначення ступеню втрати працездатності, внаслідок виробничої травми, отриманої ним 13 січня 2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

За наслідками апеляційного оскарження вказане рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Позивачем до суду надана копія листа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровському районі м. Донецька від 10.07.2014 № 05/01-14/998, яким позивача повідомлено про те, що відділенням Фонду не може бути видане направлення на МСЕК у зв`язку з отриманою 13.01.2014 травмою, оскільки була направлена позовна заява про визнання акту форми Н-1 недійсним.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 26 червня 2014 року відкрито провадження за позовною заявою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Кіровському районі міста Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІАД, третя особа ОСОБА_1 , про визнання акту за формою Н-1 на виробництві недійсним та визнання травми не пов`язаної з виробництвом та зобов`язання внести зміни до акту за формою Н-5.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 29 травня 2019 року (справа № 235/3600/19) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про відновлення втраченого судового провадження, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю ДІАД , ОСОБА_1 .

У довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0880891 зазначено, що позивач має третю групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання, дата огляду 25.10.2017р..

30 вересня 2019 року позивачу видане направлення № 52 (первинно) Мар`їнського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Міжрайонної МСЕК м. Волноваха, в якому зазначено, що позивач направляється внаслідок нещасного випадку, який стався на виробництві 13.01.2014р. акт Н-1 від 06.06.2014р..

У виписці з акту огляду МСЕК № 1942 від 05.11.2019р., складеною Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Волновахи, зазначені наступні відомості: - дата огляду МСЕК 05.11.2019р.; діагноз МСЕК - наслідки травми на виробництві; - група інвалідності - не встановлена; ступінь втрати працездатності у відсотках - первинно 25% з 10.10.2019р. до 01.12.2020р..

Постановою Мар`їнського відділення Управління від 11.01.2020р. № 0543/2760/2760/3 позивачу призначена щомісячна грошова виплата з 10.10.2019р. по 30.11.2020р.. У цій постанові зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку з 10.10.2019р. і має зареєстрований страховий випадок - трудове каліцтво, що стався 13.01.2014р..

Постановою Мар`їнського відділення Управління від 17.01.2020р. № 0543/2760/2760/2 позивачу призначено одноразову грошову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 8103,26 грн. .У цій постанові зазначено, що потерпілий перебуває на обліку з 05.11.2019р. і має зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що стався 13.01.2014р..

Листом відповідача від 06.07.2020р. № Ш-01-04/19-214 позивача повідомлено, що його заява від 23.06.2020р. щодо нарахування та виплати страхових виплат з 13.01.2014р. по 10.10.2019р. розглянута. Зазначено, що законні підстави для призначення щомісячних страхових виплат з дати настання нещасного випадку відсутні без відповідного висновку МСЕК.

Аналогічні роз`яснення наведені в листі Управління від 24.07.2020р. № Ш-01-04/19-248 за наслідками розгляду повторної зави позивача від 24.07.2020р. щодо нарахування та виплати страхових виплат з 13.01.2014р. по 10.10.2019р..

До суду наданий акт огляду медико-соціальною експертною комісією № 1326 від 04.12.2019р. щодо огляду ОСОБА_1 , за яким група інвалідності не визначена, ступінь втрати працездатності позивача складає 25 % з 10.10.2019р. по 30.11.2020р.. за наслідками виробничої травми 13.01.2014р..

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який з 1 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-XIV застрахована особа, має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Частинами 1-3 ст. 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 38 Закону № 1105-XIV ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого, складання та корегування індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, в якій визначаються види реабілітаційних заходів та строки їх виконання, проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду, суду чи прокуратури.

Пунктом 1 ч. 1, ч. 3 і ч. 6 ст. 47 Закону № 1105-XIV передбачено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Зі змісту ст. 30 і ст. 40 Закону № 1105-XIV, у редакції, чинній до 01.01.2015р., випливає, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акту про нещасний випадок на виробництві, акту розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Пунктом 3.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018р. № 11, установлено, що право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 Порядку № 11 щомісячна страхова виплата проводиться протягом строку, на який встановлено МСЕК стійку втрату професійної працездатності. Строк проведення щомісячних страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, установленого при наступному огляді МСЕК, незалежно від часу звернення потерпілого до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності і причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що аналіз наведених правових норм, що діяли, як на момент настання нещасного випадку, так і на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. При цьому, сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності і причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 27 березня 2018 року у справі № 165/551/17.

Згідно з п. 11 роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" право на отримання потерпілим одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати настає з дня встановлення йому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.

Верховний Суд України в постанові від 20.02.2012р. № 6-95цс11 зазначив, що вирішуючи питання про право потерпілого на отримання страхових виплат, слід виходити з вимог ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35, 40 Закону № 1105-XIV в їх сукупності, які передбачають, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зокрема, випискою з акту огляду МСЕК № 1942 від 05.11.2019р., позивачеві внаслідок травми на виробництві 13.01.2014р.. встановлено 25% втрати працездатності з 10.10.2019р. до 01.12.2020р.. Втрата працездатності за минулий період, а саме з 13.01.2014 року по 10.10.2019 року МСЕК не підтверджена.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, відповідач правомірно визначив і здійснює позивачу страхову виплату з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності - 10.10.2019р.. Правові підстави для зобов`язання призначити і виплатити щомісячні страхові виплати з 13.01.2014р. відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні цих вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 200/8618/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 200/8618/20-а - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 06 квітня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко