Постанова

від 23.03.2021 по справі 396/1857/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2021 року м. Кропивницький

справа № 396/1857/20

провадження № 22-ц/4809/606/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Захарівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2021 року (суддя Русіна А.А.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень визнано неподаною та повернуто позивачу.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд керувався ст.ст. 83-84, 175, 177 ЦПК України та виходив з того, що у межах встановленого судом в ухвалі від 05 січня 2021 року строку для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 виявлені недоліки усунула лише частково. Так, у позовній заяві позивач просить скасувати рішення Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 26 серпня 2020 року № 389 від 23жовтня 2020 року № 412, однак, зазначені рішення та інші докази на підтвердження позовних вимог не подає. Хоча позивачем і заявлено клопотання про витребування ряду доказів судом, однак, підтвердження, що позивачем вживалися заходи для отримання зазначених доказів самостійно, як у позовній заяві, так і у заяві про усунення недоліків, відсутні. Зазначене, на переконання суду, є підставою для повернення позовної заяви, що не перешкоджає позивачу повторно звернутись до суду з позовом після усунення обставин, які стали підставою для повернення.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. Згідно з поданою апеляційною скаргою просить ухвалуНовоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає оскаржувану ухвалу такою, що суперечить фактичним обставинам та процесуальному законодавству, незаконно обмежує її право на судовий захист.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що підстави, на які послався суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу (ст.ст. 83, 84 ЦПК України), мають враховуватись під час вирішення питання про витребування доказів, а не при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі. Також стверджує, що ухвалою від 19 січня 2021 року позовну заяву позивача повернуто раніше строку, встановленого самим же судом в ухвалі від 05 січня 2021 року про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, позивач була позбавлена можливості або у повному обсязі усунути недоліки позовної заяви, або пояснити неможливість надання вказаних судом доказів.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали від 11 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ; встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

23 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії; справу призначено до розгляду в апеляційному суді, про що постановлено відповідну ухвалу.

У встановленому процесуальним законом порядку учасників справи повідомлено про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Поштова кореспонденція, яка направлялась апеляційним судом на адресуЗахарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, повернулась з поштовою відміткою про невручення: адресат відсутній за вказаною адресою; юридична особа ліквідована (а.с. 53, 55-56).

Як вбачається з інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що є загальнодоступною, 16 лютого 2021 року до реєстру внесено запис № 1004351120005000537 про припинення юридичної особи - Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на підставі рішення щодо реорганізації.

Разом з тим, враховуючи межі розгляду справи судом апеляційної інстанції та ту, обставину, що запис про припинення відповідача внесено до державного реєстру після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 зі встановленим складом учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника скаржниці, дослідивши матеріали справи, перевіривши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного.

Обставини справи, встановлені судами

29 грудня 2020 року до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 26 серпня 2020 року № 389 та від 23 жовтня 2020 року № 412 (а.с. 2-4).

До позовної заяви позивачем були додано клопотання про витребування доказів, зокрема, рішень сільської ради від 26 серпня 2020 року № 389 та від 23 жовтня 2020 року № 412, про визнання протиправними та скасування яких пред`явлено позов у даній справі (а.с. 9-10). Позивач зазначила, що вказані нею у клопотанні документи знаходяться у відповідача та, виходячи з предмету та підстав пред`явленого позову, підлягають дослідженню та правовій оцінці суду. Крім того, зазначила, що на її усне звернення до відповідача про надання копій документів, необхідних для звернення до суду з даним позовом, сільською радою було відмовлено з посиланням на законодавство про захист персональних даних.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області залишено без руху; надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків, який не має перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем копії ухвали; запропоновано позивачу подати документи та виправити недоліки, вказані у мотивувальній частині цієї ухвали; роз`яснено, що в разі, якщо позивачем не буде усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною та буде повернута позивачу (а.с. 15). Зі змісту мотивувальної частини зазначеної ухвали місцевого суду вбачається, що позивач має доплатити судовий збір за другу позовну вимогу в розмірі 840,80 грн. Крім того, посилаючись на ч. 5 ст. 177 ЦПК України, суд вказав на обов`язок позивача додати до позову всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. Зазначив, що хоча у позові позивач зазначила, що у наданні письмової відповіді та повідомленні будь-яких відомостей щодо спірних обставин справи їй відмовили, але доказів звернення до Захарівської сільської ради з заявою щодо надання інформації суду не надала (запит, або ж заява щодо запитуваної інформації).

15 січня 2021 року на адресу районного суду від представника позивача адвоката Марченко Ю.А. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви від 14 січня 2021 року, до якої додано доказ сплати судового збору, а також документи на підтвердження повноважень представника (а.с. 17-24). Зазначено також, що встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви не порушено, оскільки станом на дату подання заяви від 14 січня 2021 року позивач не отримувала ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2021року у даній справі, а про її існування та зміст дізналася з Єдиного державного реєстру судових рішень.

В ухвалі Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05 січня 2021 року (оскаржувана ухвала), якою позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу, суд першої інстанції вказав, що станом на 19 січня 2021 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті не у повному обсязі. Так, позивачем подано клопотання про витребування ряду доказів судом, однак підтвердження, що позивачем чи представником вживалися заходи для отримання зазначених доказів самостійно, відсутні як в позовній заяві, так і в заяві про усунення недоліків.

Встановивши, що позивач лише частково виконала вимоги ухвали суду від 05 січня 2021 року, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (перше речення абзацу десятого пункту 9 мотивувальної частини рішення суду від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Конституційний принцип забезпечення права на судовий захист перебуває у нерозривному зв`язку з основними засадами судочинства щодо забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ч. 2 зазначеної статті вказано, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як встановлено апеляційним судом, повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 як неподану, суд першої інстанції посилався на те, що вимоги ухвали про залишення позову без руху позивачем не були виконані в повному обсязі, оскільки позивач не надала підтвердження того, що нею вживалися заходи для отримання самостійно доказів, про витребування яких нею заявлено клопотання в порядку ст. 84 ЦПК україни.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, з огляду на наступне.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені ст.ст. 175 , 177 ЦПК України .

Так, у ст. 175 ЦПК України зазначено, зокрема, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі і повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності). У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребовування.

Частини 1, 2 ст. 185 ЦПК України передбачають, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу , протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Постановляючи у даній справі ухвалу від 05 січня 2021 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції вимог зазначеної процесуальної норми у повній мірі не дотримався.

Колегія суддів враховує, що позивач на виконання вимог процесуального закону вказала докази, які на її думку підтверджують викладені у позові обставини, зазначила докази, які не подані нею разом із позовною заявою, оскільки вони знаходяться у відповідача. Позивач у відповідності з процесуальним законом також вказала на неможливість подання доказів та заявила клопотання про їх витребування судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів встановив, що позивач дотримався вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України у зазначених частинах.

У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Постановлюючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції порушив вимоги ст. 13 ЦПК України , оскільки питання про відсутність доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є процесуальним питанням, яке вирішуються судом під час судового засідання, а не на стадії вирішення питання прийняття до розгляду позовної заяви.

Як зазначено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року , подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процессу (процесуальним законодавством передбачені дії суду в такому випадку і умови за яких сторона вправі клопотати про витребування та доручення доказів), тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутіч проти Хорватії , заява № 48778/99).

За викладеного, висновки суду першої інстанції, зазначені в оскаржуваній ухвалі про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення без руху позову не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції.

Таким чином, при поверненні позовної заяви суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення позовної заяви) та поставленою метою (реалізацією особою права на судовий захист).

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року та Нун`єш Діаш проти Португалії від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Оскільки на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, витребування доказів та їх оцінка судом є можливими виключно на стадії розгляду справи по суті, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням вимог процесуального закону.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19, від 25 січня 2021 року у справі № 308/13063/19, від 25 січня 2021 року у справі № 201/1333/19.

Оскільки ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного, ухвалаНовоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2021 року підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат апеляційним судом не здійснюється, з огляду на те, що дане судове рішення апеляційної інстанції не є остаточним вирішенням спору по суті.

При цьому, колегією суддів враховано правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2021 року скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Цивільну справу № 396/1857/20 за позовом ОСОБА_1 до Захарівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень направити до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний