Ухвала

від 31.03.2021 по справі 296/1648/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/1648/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду

в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

власника майна ОСОБА_7 ,

його представника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.02.2021 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна, що належить ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 42020060000000001 від 03.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.240 КК України.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали поданого прокурором клопотання не містять будь-яких доказів на підтвердження факту здійснення ТОВ «КЛМ Гранресурс» незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення габро об`ємом 10590 м3, без продовження діючого чи отриманого нового спеціального дозволу на користування надрами. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.240 КК України, що є обов`язковою умовою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Крім цього, в ухвалі слідчого судді зазначено, що у даному кримінальному провадженні прокурором не заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 на користь держави заподіяної матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання про арешт майна та накласти арешт з забороною відчуження об`єкту житлової нерухомості, комплексу будівель по обробці граніту (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 104091918225), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлову будівлю, складу кормів та паливного складу (реєстраційний номер майна 22166146), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 1822510100:02:000:0032 площею 0,2346 га (реєстраційний номер нерухомого майна 96868318225), що знаходиться за адресою: м. Коростишів, Житомирської області; квартиру (реєстраційний номер майна 11459909), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; будинок (реєстраційний номер майна 21937279), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; майнові права на ТОВ «КЛМ Гранресурс» (код 38921505), що належать підозрюваному у кримінальному провадженні Серпокрилову ОСОБА_10 .

Зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на матеріалах провадження, висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а судове рішення не відповідає вимогам ст.370 КПК України. Посилається на те, що під час досудового розслідування 24.02.2021 ОСОБА_7 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.240 КК України. Вина підозрюваного підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, у тому числі висновком судової експертизи. Вказує, що без застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, яке належить засновнику, власнику та керівнику ТОВ «КЛМ Гранресурс» ОСОБА_7 , неможливо всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження. Посилається на розмір збитків, завданих економічним інтересам держави в розмірі 26603626,14 гривень, що підтверджено висновком судового інженерно-екологічного дослідження №2051/20-25 від 13.11.2020, метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, в тому числі відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). А враховуючи той факт, що вказане у клопотанні майно та корпоративні права можуть бути набуті злочинним шляхом, вони підлягають арешту відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, власника майна та його адвоката, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Згідно ст.170 КПК України, під арештом майна розуміється тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 та ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що в провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до ЄРДР №42020060000000001 від 03.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.240 КК України.

У ході розслідування вказаного кримінального провадження, 24.02.2021 ОСОБА_7 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.240 КК України, а саме у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Відтак, зважаючи на розмір збитків, завданих економічним інтересам держави в розмірі 26603626,14 гривень, метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, в тому числі відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), враховуючи, що вказане у клопотанні майно та корпоративні права можуть бути набуті злочинним шляхом, вони підлягають арешту, відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України.

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, що прокурор, звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, в тому числі відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Водночас, як на момент розгляду клопотання слідчим суддею, так і в суді апеляційної інстанції, прокурором не доведено обставин, зазначених у клопотанні, не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

Як встановлено колегією суддів, в межах кримінального провадження №42020060000000001 відсутній цивільний позов. Вказані обставини встановлено слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора, в судовому засіданні апеляційного суду прокурор також підтвердив, що на час розгляду відповідного клопотання, цивільний позов не заявлено.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації», рішення ЄСПЛ від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність фізичних чи юридичних осіб - це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.

Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема: законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Проаналізувавши матеріалисудового провадженнята доводиапеляційної скарги,колегія суддіввважає,що зклопотання прокурората доданихдо ньогоматеріалів невбачається підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, у зв`язку з чим, підстави для скасування ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.02.2021 року - відсутні.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, судом апеляційної інстанції не виявлено.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, про що просить прокурор.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 26.02.2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна, що належить ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 42020060000000001 від 03.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.4 ст.240 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: